Рішення
від 29.01.2024 по справі 905/1270/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.2024 Справа №905/1270/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ідентифікаційний код юридичної особи 42399676)

до відповідача Релігійної організації «Релігійна православна громада» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії Української православної церкви міста Костянтинівки Донецької області" (ідентифікаційний код юридичної особи 25987131)

про стягнення 26403,83грн, а саме, пені в розмірі 13833,39грн, 3% річних у розмірі 2248,99грн, інфляційних втрат у розмірі 10321,45грн,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

21.09.2023 шляхом направлення поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Релігійної організації «Релігійна православна громада» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії Української православної церкви міста Костянтинівки Донецької області» (далі - РО «РПГ» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії УПЦ міста Костянтинівки Донецької області») про стягнення 26 403, 83грн, що складається з пені в розмірі 13 833, 39 грн, 3% річних у розмірі 2 248, 99 грн, інфляційних втрат у розмірі 10 321, 45 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов?язань за договором №5338/21-РО-Т від 07.11.2021 постачання природного газу в частині дотримання строків оплати, що стало підставою для нарахування згідно п.7.2. договору пені, а також 3% річних, інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідні суми позивач просить стягнути у судовому порядку та відшкодувати суму понесених судових витрат у вигляді судового збору.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/1270/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до частин 5 та 7 ст. 6 ГПК України Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно п.17 гл.1 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 п.37 гл.2 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Норми права наведені у редакції, що діяла на момент направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі сторонам.

Згідно з розпорядженням №1-р від 30.01.2023 «Про відправку вихідної кореспонденції» рекомендовано суддям та працівникам апарату суду здійснювати відправлення через поштового оператора «Укрпошта» за потребою після вичерпання використання альтернативних способів повідомлення сторін та учасників процесу (електронна пошта, телефонограма, факсограма, підсистема «Електронний суд», розміщення відповідних повідомлень на офіційній сторінці суду на веб-порталі «Судова влада України» тощо) та можливістю фактичної доставки поштового відправлення за місцем призначення.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19 сформулював правовий висновок, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, своєю чергою, покладає на учасника справи обов?язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Позивач повідомлений про факт відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали суду від 02.10.2023 на електронну адресу ngt@naftogaztrading.com.ua, яка була зазначена останнім у вступній частині позовної заяви. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, що сформована в програмі «Діловодство спеціалізованого суду» документ доставлено позивачу 04.10.2023. Крім того, позивач зареєстрований в підсистемі «Електронний суд» та отримав ухвалу у справі у особистий кабінет 02.11.2023, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Відповідач повідомлений про факт відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали суду від 02.10.2023 на офіційну адресу реєстрації організації: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, пр.-т. Ломоносова, буд. 120А. Згідно з рекомендованим повідомленням, що міститься в матеріалах справи, ухвала вручена 18.10.2023.

Також останньому ухвала від 02.10.2023 направлялась додатково на адресу електронної пошти vadim.ilchuk22@gmail.com що зазначена позивачем у вступній частині позовної заяви та договорі. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, документ доставлено позивачу 04.10.2023.

За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України №734/2023 від 06.11.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №3429-IX від 08.11.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Розпорядженням №9-р від 15.04.2022 року «Про організацію роботи та комунікацію між працівниками в Господарському суді Донецької області в умовах воєнного стану», наказом №23 від 15.04.2022 «Про впровадження дистанційної роботи працівникам апарату суду та оголошення простою» запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у відділеному режимі, встановлено дистанційний режим роботи.

Рішенням зборів суддів Господарського суду №2 від 13.06.2022 року з метою оптимізації знаходження працівників та відвідувачів у приміщенні суду, в залежності від об?єктивних обставин, пов?язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові подовжено обмежений доступ учасників судового процесу до приміщення суду та запропоновано дистанційне спілкування шляхом електронного та поштового листування, телефонування, участі в судових засіданнях в режимі відеоконференцій, подання документів в електронному вигляді із застосуванням підсистеми «Електронний суд».

Розпорядженням суду №6-р від 25.05.2023 продовжено особливий режим роботи Господарського суду Донецької області в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022р. №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов?язків в змішаному режимі (дистанційно в доступному для них місці в межах Україні або в приміщенні суду (за необхідністю та в умовах безпеки), яке дає можливість упродовж робочого часу забезпечувати отримання, оброблення, реєстрацію, відправлення вхідної та вихідної кореспонденції та відправлення правосуддя; зазначено, що приймаючи до уваги наявність загрози життю, здоров?ю учасників судового провадження при перебуванні у приміщенні Господарського суду Донецької області в місті Харкові, учасникам судових засідань рекомендується утриматись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов?язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.

Приймаючи до уваги введення в Україні воєнного стану, наслідком чого стала дистанційна робота суду у віддаленому режимі, суд розглядає спір в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція учасників процесу

Консолідована позиція позивача міститься у позовній заяві та відповіді на відзив, відповідно до яких останній обґрунтовує позовні вимоги тим, що за період з листопада 2021 по травень 2022 на підставі договору №5338/21-РО-Т постачання природного газу від 07.11.2021 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 67943,69грн. Споживачем повністю сплачено вартість поставленого природного газу на суму 67943,69грн, однак розрахунки проводились з порушенням встановлених договором строків, внаслідок чого позивачем нараховано згідно п.7.2. договору пеню та 3% річних, інфляційні втрати. Позивач заперечує проти посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, вказуючи, що ним не доведено та не надано доказів дії таких обставин.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на ст.ст. 4, 161-164 ГПК України.

Позиція відповідача міститься у відзиві на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити у їх задоволенні, зокрема з підстав настання форс-мажорних обставин внаслідок військової агресії проти України, що унеможливлювало отримання послуги газу та виконання зобов`язань по його сплаті. Так, відповідач вказує, що внаслідок пошкодження газогону під час ведення воєнних дій, 25.05.2022 співробітниками Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації ПАТ «Донецькоблгаз» припинено газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності), про що складений відповідний акт. Зняття пломби та відновлення газопостачання відбулось тільки 20.09.2023. Таким чином, організація не отримувала газу у період з 25.05.2022 по 20.09.2023.

Підставність висловлених заперечень відповідач нормативно обґрунтовує посиланням на ст.ст.4,5,7,41-46, пп.1,2 ч.1,2 ст.165 ГПК України.

Виклад обставин справи, встановлених судом

07.11.2021 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та РО «РПГ» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії УПЦ міста Костянтинівки Донецької області» (Споживач) укладено договір №5338/21-РО-Т постачання природного газу (надалі - договір поставки), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов?язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов?язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п.13.1 договору він набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Визначення ціни і вартості природного газу погоджено сторонами у розділі 4 договору, відповідно до п.4.1 якого ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того, податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу на перед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць., всього з коефіцієнтом - 136.576 грн., крім того ПДВ - 20%. всього з ПДВ - 163,89 грн. за 10000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн.

Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п.4.3 договору).

У пункті 2.1 договору сторони узгодили замовлений Споживачем обсяг (об?єм природного газу), зокрема: листопад 2021 - 0,5 тис. куб. м, грудень 2021 - 1,0 тис. куб. м, січень 2022 - 1,0 тис. куб. м, лютий 2022 - 1,0 тис. куб. м, березень 2022 - 1,0 тис. куб. м, квітень 2022 - 0,5 тис. куб. м, травень 2022 - 0,1 тис. куб. м.

Відповідно до п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п.2.4 договору).

Споживач зобов?язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п?ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. (п.п.3.5.1 договору)

На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий пepioд (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника. (п.п.3.5.2 договору)

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів дати одержання акту зобов?язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. (п.п.3.5.3 договору).

У відповідності до п. 3.5.4 договору сторони домовились, що у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

У підпункті 4 пункту 6.2 договору Споживач взяв на себе обов?язок своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п.5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зазначений в розділі 14 цьoгo Договору. Споживач зобов?язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору. (п.5.3 договору)

Відповідно до п.5.4 Договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника пов?язані з одержанням виконання;

2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов?язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.

Відповідальність сторін узгоджена у розділі 7 договору, відповідно до п.7.1 якого за невиконання або неналежне виконання договірних зобов?язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Одночасно, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов?язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення(п.7.2 договору).

Відповідно до п.10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов?язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.

Строк виконання зобов?язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.10.2 договору).

Згідно п.10.3 договору, Сторони зобов?язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.

Настання форс-мажорних обставин підтверджуться в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.10.4 договору).

Договір підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплений відтиском печатки підприємства Постачальника.

В матеріалах справи наявні акти прийому-передачі природного газу, відповідно до яких ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» передало, а РО «РПГ» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії УПЦ міста Костянтинівки Донецької області» прийняла у період листопад 2021 - травень 2022 природний газ:

- за актом від 30.11.2021 (за листопад 2021) в обсязі 0,06947тис.м3 вартістю 1150,01грн з ПДВ;

- за актом від 31.12.2021 (за грудень 2021) в обсязі 0,37877тис.м3 вартістю 6270,16грн з ПДВ;

- за актом від 31.01.2022 (за січень 2022) в обсязі 0,66359тис.м3 вартістю 10985,06грн з ПДВ;

- за актом від 28.02.2022 (за лютий 2022) в обсязі 0,20404тис.м3 вартістю 3377,68грн з ПДВ;

- за актом від 31.03.2022 (за березень 2022) в обсязі 2,44533тис.м3 вартістю 40479,97грн з ПДВ. В подальшому, коригуючим актом від 25.04.2022 вартість за поставлений природний газ скориговано до 40443,54грн з ПДВ;

- за актом від 30.04.2022 (за квітень 2022) в обсязі 0,24533тис.м3 вартістю 4057,54грн ПДВ;

- за актом від 31.05.2022 (за травень 2022) в обсязі 0,10026тис.м3 вартістю 1659,70грн ПДВ.

Вказані акти підписані представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплені відтиском печатки підприємства Постачальника. Частина актів містить відтиски печатки підприємства Споживача, в іншій частині відтиск печатки відсутній.

Сукупна вартість поставленого природного газу за вказаний період складає 67943,69грн.

ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до РО «Релігійна православна громада» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії УПЦ міста Костянтинівки Донецької області» із претензією №125/2/1-5757від 04.07.2023, за змістом якої констатувало факт поставки природного газу відповідачу у період 2021-2022 років в обсязі 4,10679 тис куб. м загальною вартістю 67943,69гр та вимагало сплатити наявну станом на 03.07.2023 заборгованість в сумі 60523,39грн. На підтвердження заборгованості позивач до претензії надав акт звіряння розрахунків за період 07.11.2021 - 30.06.2023 (у двох примірниках), а також акти приймання-передачі природного газу за листопад-грудень 2021 року та січень-травень 2022 року (у двох примірниках). У тексті претензії позивач просив відповідача підписати зазначені акти, скріпити печаткою та по одному примірнику повернути на його адресу.

РО «РПГ» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії УПЦ міста Костянтинівки Донецької області» надало відповідь на вказану претензію листом від 14.07.2023, в якій повідомлено про зупинення роботи АТ «Укрпошта» у м.Костянтинівка з лютого 2022 року та неотримання жодних актів для розрахунку за спожитий природний газ, підтверджено отримання актів та висловлено намір погасити заборгованість до опалювального сезону, щоб відновити газопостачання. Споживач також вказав, що у травні 2022 року пошкоджено газогін, після 25.05.2022 природний газ не поставлявся, внаслідок чого зібрані кошти для розрахунку за спожитий природний газ були витрачені на облаштування альтернативних джерел теплової енергії.

Згідно виписок по рахунках та реєстрів документів, як містяться в матеріалах справи, РО «РПГ» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії УПЦ міста Костянтинівки Донецької області» сплатила ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» грошові кошти за поставлений за договором №5338/21-РО-Т від 07.11.2021 природний газ:

29.12.2021 платіжною інструкцією №27001506SB на суму 1150,10грн;

25.01.2022 платіжною інструкцією №27784928SB на суму 6270,20грн;

24.07.2023 платіжними інструкціями: №@2РL747500 на суму 6000,00грн,№@2РL747496 на суму 14000,00грн;

31.07.2023 платіжними інструкціями: №@2РL825485 на суму 10000,00грн, №@2РL826506 на суму 10000,00грн;

15.08.2023 платіжною інструкцією №@2РL502073 на суму 20523,39грн.

Як стверджує позивач, заборгованість є повністю сплаченою, однак оплата проводилась з порушенням строку, встановленого умовами договору, внаслідок чого ним були нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права шляхом стягнення сум вказаних нарахувань.

Також в матеріалах справи міститься акт про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) від 25.05.2022, згідно з яким на об?єкті: Ломоносова 102А Іова Почаївського парафія припинено (обмежено) газопостачання та опломбовано.

Відповідно до акту на зняття пломби та відновлення газопостачання від 20.09.2023 знято пломбу із засувної арматури в ШРП Храма преподобного Иова Игумена Почаевського.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв?язку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов?язань з оплати поставленого у період з листопада 2021 по травень 2022 природного газу.

За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов?язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

Основними видами господарських зобов?язань є майново-господарські зобов?язання та організаційно-господарські зобов?язання. Господарські зобов?язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов?язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов?язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Укладений між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та РО «РПГ» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії УПЦ міста Костянтинівки Донецької області» договір №5338/21-РО-Т від 07.11.2021 за своєю правовою природою є договором постачання природного газу.

Зазначений договір укладений у письмовій формі, його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, не розірваний та у судовому порядку недійсним не визнаний. Сторонами договору не надано доказів на підтвердження того, що мало місце його припинення, тому суд дійшов висновку, що у спірний період договір діяв.

За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов?язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору №5338/21-РО-Т від 07.11.2021 постачання природного газу позивач у листопаді 2021 - травні 2022 поставив відповідачу природний газ на суму 67943,69грн з ПДВ. Вказаний факт витікає з підписаних сторонами у порядку п.п.3.5.2 договору первісних документів, що підтверджують факт проведення господарських операцій: актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 за листопад 2021 на суму 1150,01грн з ПДВ; від 31.12.2021 за грудень 2021 на суму 6270,16грн з ПДВ; від 31.01.2022 за січень 2022 на суму 10985,06грн з ПДВ; від 28.02.2022 за лютий 2022 на суму 3377,68грн з ПДВ; від 31.03.2022 за березень 2022 на суму 40443,54грн з ПДВ (з урахуванням коригуючого акту від 25.04.2022); від 30.04.2022 за квітень 2022 на суму 4057,54грн ПДВ; від 31.05.2022 за травень 2022 на суму 1659,70грн ПДВ.

Акти підписані представниками Сторін без зауважень та заперечень, скріплені відтиском печатки підприємства Постачальника та частково відтиском печатки Споживача.

Відповідні акти направлені позивачем для підписання відповідачу разом з претензією №125/2/1-5757від 04.07.2023.

Доказів направлення актів для підписання у попередній період матеріали справи не містять. В тексті вказаної претензіє не вказано, що акти за спірний період були на момент направлення претензії підписані або будь-яким чином направлялись раніше для підписання.

У листі від 14.07.2023 РО «РПГ» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії УПЦ міста Костянтинівки Донецької області» застережує, що у м. м.Костянтинівка з лютого 2022 не працювали поштові відділення АТ «Укрпошта», вказує, що жодних актів для розрахунку за спожитий природний газ попередньо отримано не було, одночасно підтверджує факт отримання актів для підписання разом з претензією №125/2/1-5757від 04.07.2023 та висловлює намір погасити заборгованість з метою відновлення газопостачання.

У тексті актів не наведено окремої дати підписання останніх з боку Споживача або Постачальника.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведене, суд вважає, що акти прийому-передачі природного газу за період листопад 2021 - травень 2022 направлені позивачем для підписання 04.07.2023 й після отримання підписані відповідачем.

Сам факт підписання вказаних актів без заперечень з боку відповідача свідчить про підтвердження факту постачання ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» вказаного в актах обсягу природного газу у спірний період.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Споживач взяв на себе обов?язок у підпункті 4 пункту 6.2 та у п.5.3 Договору своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Алгоритм оплати за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) визначено п.5.1 договору, який передбачає, що 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу сплачується до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

При цьому п. 5.1 договору сторонами окремо узгоджено як здійснюється оплата отриманого природного газу, якщо у порушення п. п. 3.5.1.-3.5.2 у відповідний період буде відсутнім підписаний акт приймання-передачі - фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору, який в свою чергу передбачає, що обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

З огляду такий порядок, що узгоджений сторонами під час укладання договору, суд вважає, що відповідач при наявності факту постачання газу, однак своєчасно не отримавши акт приймання-передачі за відповідний місяць повинен був використати для оплати дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягу поставленого природного газу, розрахувавши його вартість за цінами, що передбачені умовами договору та здійснити оплату за алгоритмом, що визначений п.5.1 договору.

Згідно умов п.3.5.1 договору саме на Споживача покладено обов`язок надати Постачальнику не пізніше 5-го (п?ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. Тобто, у Споживача був доступ до відповідної інформації.

У відповідності до ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Строк остаточного виконання відповідачем грошового зобов?язання з оплати поставленого природного газу у період з листопада 2022 по травень 2022 встановлений судом таким чином: за листопад 2021 - до 17.01.2022 включно (враховуючи, що останній день строку 15.01.2022 припадає на вихідний день, 16.01.2022 також є вихідним днем); за грудень 2021 - до 15.02.2022 включно; за січень 2022 - до 15.03.2022 включно; за лютий 2022 - до 15.04.2022 включно; за березень 2022 - до 16.05.2022 включно (враховуючи, що останній день строку 15.05.2022 припадає на вихідний день); за квітень 2022 - до 15.06.2022 включно; за травень 2022 - до 15.07.2022 включно.

Судом встановлено, що РО «РПГ» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії УПЦ міста Костянтинівки Донецької області» повністю сплачено ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» вартість поставленого за договором №5338/21-РО-Т від 07.11.2021 природного газу за вказаний період, що вбачається з виписок по рахунках та реєстрів документів, як містяться в матеріалах справи, а саме: 29.12.2021 платіжною інструкцією №27001506SB на суму 1150,10грн; 25.01.2022 платіжною інструкцією №27784928SB на суму 6270,20грн; 24.07.2023 платіжними інструкціями: №@2РL747500 на суму 6000,00грн, №@2РL747496 на суму 14000,00грн; 31.07.2023 платіжними інструкціями: №@2РL825485 на суму 10000,00грн, №@2РL826506 на суму 10000,00грн; 15.08.2023 платіжною інструкцією №@2РL502073 на суму 20523,39грн.

Зі змісту графи «призначення платежу» вказаних виписок не вбачається посилання відповідача на відповідний Акт приймання-передачі природного газу, за який здійснюється оплата, однак міститься посилання на номер договору.

Суд зазначає, що пункт 5.4 договору містить черговість погашення вимоги Постачальника у разі наявності, зокрема, заборгованості за минулі періоди. Із розрахунку позивача доданого до позовної заяви вбачається, що оплати здійснені відповідачем зараховані позивачем наступним чином: від 29.12.2021 здійснена платіжною інструкцією №27001506SB на суму 1150,10грн зарахована позивачем у рахунок погашення заборгованості за листопад 2021; від 25.01.2022 здійснена платіжною інструкцією №27784928SB на суму 6270,20грн зарахована позивачем у рахунок погашення заборгованості за грудень 2021. Внаслідок зарахування двох даних проплат утворилася переплата у розмірі 0,13грн, яка зарахована позивачем у рахунок погашення заборгованості за січень 2022; від 24.07.2023 на загальну суму 20000,00грн, здійснені платіжними інструкціями: №@2РL747500 на суму 6000,00грн, №@2РL747496 на суму 14000,00грн зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості за січень 2022 - березень 2022; від 31.07.2023 на загальну суму 20000,00грн, здійснені платіжними інструкціями: №@2РL825485 на суму 10000,00грн, №@2РL826506 на суму 10000,00грн зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості за березень 2022; від 15.08.2023 платіжною інструкцією №@2РL502073 на суму 20523,39грн зарахована позивачем у рахунок погашення заборгованості за березень 2022 - травень 2022.Відповідач проти порядку такого зарахування не заперечував, спір в цій частині відсутній.

Враховуючи вищевикладене суд вважає встановленим факт неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов?язань із вчасної оплати за поставлений позивачем природний газ у період з січня 2022 по травень 2022. В іншій частині таке прострочення відсутнє.

Наведені відповідачем у листі від 14.07.2023 та у подальшому у відзиві на позовну заяву доводи про те, що у період з 25.05.2022 по 20.09.2023 постачання газу не відбувалось, оскільки внаслідок пошкодження газогону під час ведення воєнних дій 25.05.2022 мало місце припинення співробітниками Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації ПАТ «Донецькоблгаз» газопостачання шляхом пломбування вхідної засувної арматури газопроводу, що про був складений акт, відновлення газопостачання відбулось 20.09.2023, не стосуються безпосередньо предмету спору.

Предмет позову - стягнення нарахованих згідно п.7.2. договору пені, на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних, інфляційних втрат внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов?язань із вчасної оплати за поставлений позивачем природний газ у період з січня 2022 по травень 2022, відповідно не стосується правовідносин сторін договору щодо постачання природного газу у наступні періоди.

Факт постачання природного газу у попередній період та у травні 2022 - до моменту пошкодження газогону - відповідачем не оспорюється. Акт приймання-передачі за травень 2022 підписано без зауважень та заперечень відповідача з вказанням обсягу поставленого природного газу та його сукупної вартості. До відзиву наданий примірник означено акту засвідчений підписом та відтиском печатки відповідача, що суперечить змісту відзиву, в якому зазначено, що акт не підписано. Аналогічний підписаний акт за травень 2022 у копії додано до позовної заяви.

Крім того, поставлений обсяг за спірний період сплачений відповідачем, однак має місце порушення строків виконання грошового зобов`язання.

З приводу позиції відповідача щодо неможливості виконання грошових зобов?язань за договором у зв?язку з існуванням форс-мажорних обставин, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України суд зазначає наступне.

Приписами частин першої, другої статті 611 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов?язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов?язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов?язання.

Особа, яка порушила зобов?язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов?язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина перша статті 617 ЦК України).

У частинах першій, другій статті 205 ГК України наголошується, що господарське зобов?язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов?язання повністю або частково зобов?язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов?язану сторону від відповідальності за невиконання зобов?язання відповідно до вимог закону.

Згідно з частиною другою статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб?єкт господарювання за порушення господарського зобов?язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов?язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов?язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Умовами п.п. 10.1 - 10.4 договору встановлено, що Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов?язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і Сторони не могли передбачити їх. Строк виконання зобов?язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов?язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтверджуючі документи відповідно до законодавства. Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Таким чином, аналіз вищенаведених правових норм засвідчує, що підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, за загальним правилом, є неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереробної сили відповідно до вимог законодавства, а за умовами пункту 10.2 договору на строк дії таких обставин відкладається строк виконання зобов?язань.

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб?єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб?єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Визначення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) міститься в ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якої, це надзвичайні та невідворотні обставини, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов?язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов?язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 вказав, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов?язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

В підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідач послався на Лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений у відкритому доступі у мережі Інтернет за посиланням https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf та доданий до відзиву на позовну заяву, та адресований всім, кого це стосується, в якому на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 № 671 1/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв?язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) встановлено в пункті 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), згідно якому форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов?язань/обов?язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов?язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).

Контекстний зміст статті 14-1 Закону, а також вимоги Регламенту, дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов?язань.

Натомість, загальний офіційний Лист Торгово-промислової палати України, розміщений в мережі Інтернет 28.02.2022, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

З огляду на наведене господарський суд визнає, що у розумінні наведених положень правових актів, даний лист Торгово-промислової палати України не є сертифікатом та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб?єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, що підтверджують неможливість виконання відповідачем договірних зобов?язань з оплати поставленого природного газу, тому не визнається судом допустимим і достатнім доказом настання форс-мажорних обставин для конкретної особи.

Відповідний Сертифікат Торгово-промислової палати України або регіональних торгово-промислових палат на підтвердження настання форс-мажорних обставин для конкретної особи відповідачем суду не надано.

Суд приймає до уваги висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/7679/22, згідно якого лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

У постанові від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 (п.5.56) вказано, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє й в даний час.

Однак факт військової агресії Російської Федерації проти України, введення в державі воєнного стану не можуть бути беззаперечним доказом наявності форс-мажорних обставин, за відсутності доказів безпосереднього впливу на реальну можливість виконання стороною договору своїх зобов`язань внаслідок цих обставин.

Відповідач в обґрунтування наявності обставин форс-мажору, що унеможливили виконання грошового зобов?язання перед позивачем вказує на загальновідомий факт збройної агресії, пошкодження газогону під час ведення воєнних дій, внаслідок чого 25.05.2022 співробітниками Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації ПАТ «Донецькоблгаз» припинено газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) про що складений відповідний акт. Зняття пломби та відновлення газопостачання відбулось тільки 20.09.2023 року. Відтак зазначає, що внаслідок наявності форс-мажорних обставин у період з 25.05.2022 по 20.09.2023 неможливо було ані отримувати природний газ від позивача, ані виконувати свої обов?язки по його сплаті у повному обсязі.

За інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є КВЕД 94.91: Діяльність релігійних організацій.

Відповідачем не надані суду докази, які безпосередньо свідчать, що як на дату виникнення грошового зобов?язання, так і наступному відповідач був фактично позбавлений можливості вести свою діяльність, впливу на таку діяльність обставин збройної агресії, відсутня будь-яка інформація щодо джерел фінансування організації, впливу збройної агресії на обсяг коштів, що отримуються останньою, а також докази на підтвердження того, що впливу збройної агресії унеможливив сплату заборгованість, зокрема, відсутня фінансова звітність організації, виписки з розрахункових рахунків організації, які б свідчили про залишок грошових коштів на рахунку тощо, який би унеможливив оплату.

Одночасно суд вбачає, що частково поставка природного газу відбувалась до 24.02.2022, тобто до початку збройної агресії.

Обставини щодо пошкодження газогону у травні 2022 та подальше опломбування газопостачання, підключення його лише у вересні 2022 в цілому свідчать про умови, в яких відповідач опинився внаслідок введення воєнного стану у країні внаслідок збройної агресії, але не свідчать про наявність обставин форс-мажору, які свідчили про неможливість здійснення ним виконання грошового зобов?язання.

Окрім того, сторонами у договорі узгоджений певний порядок повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин.

Відповідач не надав доказів звернення до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин, надання підтверджуючих документів (сертифікату) в порядку п.п. 10.3 - 10.4 договору, обмежившись посиланням на факт настання форс-мажорних обставин у відзиві.

Виходячи з викладеного, з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження наявності обставин форс-мажору у спірний період та доказів на підтвердження належного повідомлення позивача про наявність таких обставин у строк, що обумовлений договором, у суду відсутні підстави вважати, що строк виконання грошових зобов?язань було відкладено на строк дії таких обставин.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положенням п.7.2. договору встановлено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов?язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов?язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов?язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Згідно розрахунку, який доданий позивачем до позовної заяви, ним заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 2248,99грн.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на заборгованість за визначені позивачем періоди, судом встановлено, що останній здійснено методологічно правильно, однак частково арифметично неправильно.

Судом здійснено власний розрахунок за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН таким чином:

- на заборгованість за лютий 2022 у розмірі 3377,68грн за період з 16.04.2022 по 23.07.2023 - у розмірі 128,81грн.

- на заборгованість за березень 2022 у розмірі 40443,54грн за період з 17.05.2022 по 23.07.2023 - у розмірі 1439,35грн, разом з тим враховуючи положення ст. 237 ГПК України, задоволенню підлягають заявлені позивачем вимоги у цій частині у розмірі - 1439,34грн.

В іншій частині розрахунок правильний.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2248,97грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов?язань»).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов?язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19.

Згідно розрахунку, який доданий позивачем до позовної заяви, ним заявлено до стягнення інфляційні втрати сукупно в розмірі 10321,45грн.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на заборгованість за визначені періоди, судом встановлено, що останній здійснено позивачем методологічно правильно, однак частково арифметично неправильно. Крім того, розрахунок містить розрахункові періоди із вказанням місяців, індексів інфляції яких застосовано до заборгованості, однак не містить самих індексів інфляції, суми боргу з їх урахуванням та інфляційного збільшення заборгованості, а отже фактично не здійснений позивачем, у зв?язку з чим суд не враховує такі періоди під час здійснення розрахунку.

- на заборгованість за січень 2022 у розмірі 10985,06грн за період з 01.04.2022 по 30.06.2023 - у розмірі 2538,07грн, разом з тим враховуючи положення ст. 237 ГПК України, задоволенню підлягають заявлені позивачем вимоги у цій частині у розмірі - 2538,06грн.

- на заборгованість за лютий 2022 у розмірі 3377,68грн за період з 01.05.2022 по 30.06.2023 - у розмірі 655,39грн;

- на заборгованість за березень 2022 у розмірі 21384,04грн за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 - у розмірі -88,84грн (від?ємне значення), разом з тим враховуючи положення ст.237 ГПК України, задоволенню підлягають заявлені позивачем вимоги у цій частині - у розмірі -128,30грн (від?ємне значення).

Окремо суд зазначає, що в даному випадку позивачем неправильно визначено період нарахування з 01.07.2023 по 31.07.2023, враховуючи, зменшення суми заборгованості до 14806,15грн внаслідок оплати 31.07.2023, відтак початок нарахування інфляційних втрат є можливим лише з 01.08.2023. Разом з тим, суд врахував, що позивачем не заявлено до стягнення інфляційних втрат на попередню заборгованість 40443,54грн, яка включає в себе 14806,15грн за липень 2023, натомість позивач самостійно обмежив себе меншою частиною такої заборгованості у сумі 14806,15грн, внаслідок чого судом прийнято період з 01.07.2023 по 31.07.2023 для нарахування інфляційних втрат в цій частині.

- на заборгованість за квітень 2022 у розмірі 4057,54грн за період з 01.07.2022 по 31.07.2023 - у розмірі 490,64грн, разом з тим враховуючи положення ст. 237 ГПК України, задоволенню підлягають заявлені позивачем вимоги у цій частині у розмірі - 490,63грн.

В іншій частині розрахунок правильний.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 10321,43грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов?язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд зауважує, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов?язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

У пункті 7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, Споживач зобов?язується сплатити Постачальнику, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Умови договору не містять особливостей щодо визначення періоду нарахування пені, як наслідок, слід застосовувати приписи ч.6 ст. 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, який доданий позивачем до позовної заяви, ним заявлено до стягнення пеню сукупно в розмірі 13833,39грн.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що останній здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, відтак позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 13833,39грн.

Одночасно, відповідно до частини першої статті 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з?ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об?єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов?язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов?язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов?язань.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов?язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов?язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.

Окрім того, суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 916/2550/22, щодо нерозумності обсягу відповідальності з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а саме враховує наступні висновки:

При вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов?язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов?язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов?язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 22.05.2019 у справі №910/11733/18 та від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов?язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов?язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов?язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов?язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов?язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені суд враховує наступні обставини справи.

Релігійна організація «Релігійна православна громада» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії Української православної церкви міста Костянтинівки Донецької області» зареєстрована згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за адресою: 85102, Донецька область, місто Костянтинівка, пр.-т. Ломоносова, буд. 120А.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 Костянтинівська міська територіальна громада у період з 24.02.2022 по 31.12.2022 віднесена до території можливих бойових дій, з 01.01.2023 по 21.06.2023 - території активних бойових дій, з 22.06.2023 по сьогоднішній день - території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

У відкритих джерелах наявна інформація щодо систематичних ворожих обстрілів м.Констянтинівка (зокрема, за посиланнями: https://telegraf.com.ua/ukr/ukraina/2023-04-02/5785454-rossiyane-zverski-obstrelyali-konstantinovku-mnogo-pogibshikh-foto-i-video-razrusheniy,https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Kostiantynivka_after_missile_strike,_2023-09-06_(61).jpg, https://suspilne.media/666042-vijska-rf-atakuvali-kostantinivku-na-doneccini-poskodzeni-zakladi-osviti/ тощо), які призвели до численних пошкоджень інфраструктури міста та людських жертв.

Матеріали справи містять докази, що у травні 2022 пошкоджений газогін, що призвело до відключення у період з 25.05.2022 по 20.09.2023 газопостачання.

Також суд приймає до уваги посилання відповідача, викладені у відповіді на претензію щодо того факту, що внаслідок пошкодження газогону газопостачання було неможливим, тому відповідач був вимушений шукати альтернативу для опалення приміщень, як наслідок, кошти, які були зібрані для розрахунку за спожитий газ витрачені на закупівлю вугілля, дров, пілетів, і на переобладнання котельні. Відповідач вказує, що внаслідок активних бойових дій в місті майже не лишилося людей, які працюють і активно допомагали парафії, та ні одного працюючого промислового підприємства.

Одночасно суд вбачає, що отримавши претензію від позивача щодо сплати заборгованості відповідач своєчасно відреагував, направив відповідь на неї, де пояснив умови, в яких діє організація, після чого як добросовісний контрагент підписав акти та активно почав сплачувати існуючу заборгованість.

Судом враховано ступінь виконання відповідачем основного зобов?язання, а саме повне погашення до 15.08.2023, а отже, протягом місяця після отримання претензії з вимогою про погашення заборгованості.

Крім того, суд врахував відсутність доказів понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення відповідачем договірних зобов?язань у спірних правовідносинах.

Суд вважає, що збитками, заподіяними позивачу внаслідок прострочення оплати за отриманий газ, є лише збитки від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, позовні вимоги про стягнення яких також заявлені у даній справі та задоволені судом частково на 99,99% від заявленої суми. Також грошові втрати, які поніс позивач внаслідок інфляційних процесів у державі за період наявності заборгованості, відшкодовуються шляхом стягнення 3% річних.

Окремо суд зазначає, що господарські санкції спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, і не повинні розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.

Таким чином, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін вважає за можливе зменшити розмір суми пені, яку слід стягнути, на 80 %. ВІдповідно сума пені, яка підлягає стягненню, складає 20% від заявленої суми - 2766,68грн, в іншій частині у задоволенні позовних вимог суд відмовляє внаслідок зменшення пені за власною ініціативою.

Суд законодавчо позбавлений права на зменшення розміру інфляційних нарахувань та 3%річних, оскільки право на їх нарахування передбачено законом (ст.625 ЦК України), вони є компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Розмір відсотків у договорі співпадає з їх розміром, встановленим законом.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв?язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 2248,97грн, інфляційних витрат в сумі 10321,43грн, пені в сумі 2766,68грн, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Положення статті 123 ГПК України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов?язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

За п.1 ч.1ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладаються - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (ч.9 ст.129)

Судовий збір, який сплачений за позовними вимогами, що є задоволеними, та сплачений за позовними вимогами, у яких відмовлено внаслідок зменшення розміру пені за ініціативою суду, відшкодовується з відповідача на користь позивача, а саме, в сумі 2683,73грн. В частині позовних вимог, в якій суд відмовив у задоволенні позовних вимог внаслідок їх безпідставності, судовий збір залишається на позивачі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Релігійної організації «Релігійна православна громада» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії Української православної церкви міста Костянтинівки Донецької області» про стягнення 26403,83грн, а саме, пені в розмірі 13833,39грн, 3% річних у розмірі 2248,99грн, інфляційних втрат у розмірі 10321,45грн - задовольнити частково.

Стягнути з Релігійної організації «Релігійна православна громада» Іова Почаївського парафія Горлівської Єпархії Української православної церкви міста Костянтинівки Донецької області» (адреса місцезнаходження: 85102, Донецька область, місто Костянтинівка, пр.-т. Ломоносова, буд. 120А, ідентифікаційний код 25987131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (адреса місцезнаходження: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) 3% річних у розмірі 2248,97грн, інфляційні втрати у розмірі 10321,43грн, пеню в розмірі 2766,68грн, судовий збір у розмірі 2683,73грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 29.01.2024.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова


Суд	Господарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення	29.01.2024
Оприлюднено	31.01.2024
Номер документу	116601319
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —905/1270/23

Судовий наказ від 26.04.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Устимова Аліна Миколаївна

Постанова від 18.04.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 26.02.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Ухвала від 15.02.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Гребенюк Наталія Володимирівна

Рішення від 29.01.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Устимова Аліна Миколаївна

Ухвала від 02.10.2023

Господарське

Господарський суд Донецької області

Устимова Аліна Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 29.01.2024 по справі 905/1270/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —905/1270/23

Судовий наказ від 26.04.2024

Постанова від 18.04.2024

Ухвала від 26.02.2024

Ухвала від 15.02.2024

Рішення від 29.01.2024

Ухвала від 02.10.2023

Рішення
від 29.01.2024 по справі 905/1270/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ