Рішення

від 29.01.2024 по справі 910/17566/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024Справа № 910/17566/23Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Конотоп»

про стягнення 158 452,61 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Конотоп» стягнення 158 452,61 грн, яка обґрунтована порушенням відповідачем умов договору про надання послуг з організації перевезення відправлень (заява про приєднання від 29.05.2020 № 671926).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/17566/23, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

22.12.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено, зокрема, заяву про застосування строків позовної давності.

27.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

10.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (надалі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Провайд» (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Порт Конотоп») (надалі - відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень шляхом підписання заяви про приєднання № 671926 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.2. Договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (надалі - послуги), а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

За умовами пунктів 2.3., 2.4. Договору експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора.

Тарифи можуть змінюватися експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті (п. 2.5. Договору).

За умовами п. 2.6 Договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим Договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Як визначено у п. 5.1. Договору загальна ціна цього Договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора.

Відповідно до п. 5.3. Договору експедитор до 10-го, 20-го та останнього числа кожного місяця складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним із способів на власний вибір:

- шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником;

- шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п. 5.4. Договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами вказується замовником в заяві про приєднання.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за Договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов Договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.

Договір набуває чинності з моменту прийняття експедитором від замовника заяви про приєднання та діє до дати відмови будь-якої сторони від договору, але не раніше виконання однією із сторін взятих на себе обов`язків (п. 8.1. Договору).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення відправлень на загальну суму 158 452,61 грн, які були відображені в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг): № НП-003834685 від 10.06.2020 на суму 22 675,00 грн, № НП-003876180 від 20.06.2020 на суму 37 745,00 грн, № НП-003924474 від 30.06.2020 на суму 85 997,62 грн, № НП-003959627 від 10.07.2020 на суму 12 034,99 грн.

20.08.2021 позивач направив відповідачу підписані з боку позивача та скріплені печаткою товариства акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) у двох паперових примірниках для підписання та рахунки-фактури на оплату, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.08.2021 та списком згрупованих відправлень від 20.08.2021 (поштове відправлення № 0505012239739).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач не підписав, як і не надав письмової мотивованої відмови від їх підписання, наданих позивачем послуг не оплатив, що стало підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості за надані послуги.

Відповідач у свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, вказуючи, що отримана від позивача поштова кореспонденція із актами наданих послуг, рахунками на оплату, специфікацією та актом звірки взаєморозрахунків не містила жодних пояснень та будь-якого супровідного листа з вимогою вчинення необхідних дій за цими документами та строків надання відповіді.

Також відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги посилається на те, що при передачі корпоративних прав попередніми власниками відповідача була надана інформація про відсутність будь-якої заборгованості ТОВ «Порт Конотоп» перед позивачем. При цьому, вказує, що саме лише підписання заяви про приєднання до умов Договору не можна розглядати як укладення договору між сторонами, в той час як відповідно до п. 1.13. Договору передбачено видачу картки ідентифікації Бізнес-клієнта, яка у відповідача відсутня.

Також відповідач ставить під сумнів обставини щодо надання позивачем послуг за поданими актами, оскільки доказів звернення відповідача до позивача за наданням послуг в матеріали справи не надано, а підписані в односторонньому порядку позивачем акти надання послуг не є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт надання послуг, адже за п. 2.6. Договору беззаперечним доказом надання позивачем послуг за Договором є експрес-накладна. Також, за доводами відповідача, позивачем порушено термін надання відповідачу актів надання послуг для підписання.

Крім вказаного, відповідачем заявлено про пропуск позивачем позовної давності, визначеної статтями 258, 925 Цивільного кодексу України та ст. 315 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вже було встановлено, 29.05.2020 між сторонами було укладено договір приєднання шляхом підписання заяви приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень № 671926.

Водночас судом встановлено, що у вказаній заяві-приєднання зазначено, що замовник, який діє на законних підставах, підписавши заяву про приєднання, укладає з експедитором договір, розміщений на веб-сайті експедитора https://novaposhta.ua/, шляхом приєднання до всіх його умов в цілому; з моменту прийняття експедитором заяви, замовник та експедитор набувають прав та обов`язків, визначених Договором та несуть відповідальність за їх невиконання та/або неналежне виконання; підписавши заяву замовник засвідчує: ознайомлення з усіма положеннями Договору та умовами надання послуг; повне розуміння змісту Договору, Умов надання послуг, значень термінів і понять; вільне волевиявлення укласти Договір, відповідно до всіх його умов, шляхом приєднання до нього в повному обсязі.

Заява про приєднання № 671926 підписана керівником ТОВ «Агро-Провайд» 27.05.2020 та містить печатку вказаного товариства із ідентифікаційним кодом 39328254.

Отже, враховуючи зазначене та умови пунктів 2.1. та 8.1. Договору, цей Договір між сторонами набув чинності з 29.05.2020. Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Щодо посилань відповідача на необхідність видачі картки ідентифікації Бізнес-клієнта відповідно до п. 1.3. Договору суд зазначає, що за умовами вказаного пункту Договору ця картка є лише документом, який ідентифікує замовника та його представника, а також підтверджує спеціальні умови співпраці, що надаються замовнику. Тобто, картка ідентифікації Бізнес-клієнта оформлюється вже на підставі укладеного договору та сама по собі не є договором. Вказане підтверджується також інформацією із офіційного сайту позивача (https://novaposhta.ua/), де вказано, що картка ідентифікації бізнес-клієнта це швидкий інструмент ідентифікації, який повністю замінює паперову довіреність та яка присвоюється після активації договору. Договір укладається шляхом підписання заяви про приєднання до договору та має необмежений строк дії.

Таким чином, твердження відповідача, що підписання заяви про приєднання до договору не є укладаннями договору між сторонами, суд визнає безпідставними.

Отже, судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Так між сторонами у справі виникли правовідносини щодо надання послуг з організації перевезення відправлень та регулюються також статтями 306-316 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України.

За умовами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до положень ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до ви конання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором, надавши послуги на загальну суму 158 452,61 грн, на підтвердження чого надано відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-003834685 від 10.06.2020, № НП-003876180 від 20.06.2020, № НП-003924474 від 30.06.2020, № НП-003959627 від 10.07.2020 міститься посилання на договір № 671926 від 29.05.2020, у яких міститься посилання на договір № 671926 від 29.05.2020, та які підписані в односторонньому порядку лише позивачем.

Матеріали справи містять докази направлення 20.08.2021 актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на адресу відповідача: 41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, буд. 89, яка відповідала адресі місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Конотоп», вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент направлення актів.

Поштове відправлення № 0505012239739 на вказаною адресою отримано представником відповідача - Геращенко Ю.В. 23.08.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до позовної заяви. В свою чергу, відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б свідчили, про те, що такі акти ним 23.08.2021 не отримувались.

Відтак, з урахуванням положень п. 5.4. Договору відповідач протягом двох банківських днів мав або підписати надіслані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) або ж надати мотивовану письмову відмову від їх підписання.

Однак, як свідчать матеріали справи, у визначений п. 5.4. Договору строк відповідачем не було підписано та повернуто на адресу позивача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), як і не було надіслано мотивованої відмови від їх підписання.

Доводи відповідача щодо отримання від позивача актів 25.10.2023 судом оцінюються критично, оскільки поданий відповідачем в матеріали справи опис вкладення у цінний лист на ім`я ТОВ «Порт Конотоп», на якому відповідачем зазначено вхідний номер та дату надходження - 25.10.2023, не містить номеру поштового відправлення. При цьому, в якості доказу повернення на адресу позивача актів без підписання відповідачем надано лише квитанцію АТ «Укрпошта» від 25.10.2023, будь-яких інших доказів, з яких суд би мав можливість встановити вміст поштового відправлення, його номер та адресу одержувача відповідачем не надано.

При цьому, судом враховується, що відповідно до п. 2.6. Договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг оформляється експрес-накладною, в той же час, п. 5.1., 5.4. Договору пов`язують обов`язок замовника здійснити оплату наданих послуг лише на підставі акту наданих послуг.

Як встановлено судом, в наданих позивачем актах підставою їх складення вказано «договір № 671926 від 29.05.2020», при цьому вказано також, що послуги за замовленням надані згідно Е/Н в повному обсязі.

Разом з тим, у специфікаціях до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-003834685 від 10.06.2020, № НП-003876180 від 20.06.2020, № НП-003924474 від 30.06.2020, № НП-003959627 від 10.07.2020, які отримано відповідачем 23.08.2021, наведено перелік здійснених ним відправлень, оформлених експрес-накладних та відомостей щодо маршруту відправлення, назви та контакти відправника та отримувача, опис вантажу, вагу, кількість місць, вартість вантажу та загальну суму.

Отже, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем належним чином своїх зобов`язань за Договором та надання відповідачу послуг на загальну суму 158 452,61 грн, а не підписання відповідачем актів наданих послуг у вказаний у Договорі термін, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, наданої у строк, визначений п. 5.4. Договору, вважається фактом визнання відповідачем повного виконання експедитором своїх зобов`язань за договором. Відтак, послуги вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень, відповідно замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг.

Інші доводи відповідача, зокрема, про те, що вказана в актах продукція відповідачем не виготовляється, а тому не могла бути надіслана споживачам судом відхиляються як такі, що не підтверджені належними доказами. Водночас доводи щодо незнання про існування Договору та заяви про приєднання до нього, а також про те, що при передачі корпоративних прав попередніми учасниками товариства відповідача не було надано інформації про наявність боргу перед ТОВ «Нова Пошта», не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності.

При цьому, ризики, які можуть виникати під час провадження господарської діяльності товариства (як-то неповідомлення попереднім керівником про наявні борги, втрата або не передання документів, договорів), можуть нести несприятливі наслідки для юридичної особи, однак не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для невиконання зобов`язань перед контрагентами.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Керуючись стандартом вірогідності доказів, дослідивши подані в матеріали справи докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позивач підтвердив більш вірогідними доказами обставини наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, аніж це спростував відповідач.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності слід зазначити таке.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до суду 13.11.2023.

Однак, суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти.

Згідно з ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред`явлення позовів перевізника, передбачено загальною статтею ст. 258 Цивільним кодексом України, яка наявна у вказаному переліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався та скасований з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року. В подальшому до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 вносились зміни та доповнення, якими строк дії воєнного стану продовжувався та станом на момент ухвалення даного рішення не є скасованим.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнено пунктом 19 такого змісту: « 19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Конотоп» стягнення 158 452,61 грн заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Конотоп» (вул. Бойчука Михайла, буд. 41-Б, офіс 2018, м. Київ, 01014; ідентифікаційний код 39328254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (Столичне шосе, буд. 103, корп. 1, поверх 9, м. Київ, 03026; ідентифікаційний код 31316718) заборгованість у розмірі 158 452,61 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29.01.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко