Постанова

від 03.06.2024 по справі 910/17566/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. Справа№ 910/17566/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Конотоп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024

у справі № 910/17566/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Конотоп"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - позивач; ТОВ "Нова Пошта") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Конотоп" (далі - відповідач; ТОВ "Порт Конотоп"; апелянт) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень (заява про приєднання від 29.05.2020 № 671926) в розмірі 158 452,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач, як замовник, не підписав, як і не надав письмової мотивованої відмови від їх підписання, та наданих позивачем, як експедитором (виконавцем), послуг за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень (заява про приєднання від 29.05.2020 № 671926) не оплатив, що стало підставою звернення ТОВ "Нова Пошта" з позовом до суду про стягнення заборгованості за надані послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17566/23 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Конотоп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" заборгованість у розмірі 158 452,61 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем належним чином своїх зобов`язань за договором та надання відповідачу послуг на загальну суму 158 452,61 грн, втім з підстав неоплати ТОВ "Порт Конотоп" послуг наявні правові підстави для стягнення з нього заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Порт Конотоп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17566/23 та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, встановленим обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що згідно матеріалів справи неможливо дійти висновку про належне оформлення, передачу та прийняття відправлення (вантажу) експедитором до перевезення. Тим самим, враховуючи ненадання позивачем доказів в обґрунтування обставин щодо фактичного надання відповідачу послуг, відсутні підстави вважати, що у ТОВ "Порт Конотоп" виник обов`язок з оплати наданих за договором послуг в заявленому ТОВ "Нова Пошта" розмірі.

Також відповідач вказує, що стягнення заборгованості лише за факт надсилання актів наданих послуг та відповідних рахунків за відсутності доказів надання цих послуг є несумісним з принципами добросовісності, справедливості та розумності.

Окрім того, на думку ТОВ "Порт Конотоп", неможливим є притягнення відповідача до юридичної відповідальності за нібито порушення непогоджених сторонами умов договору.

Окремо, апелянтом зазначається, що надана відповідачем поштова квитанція від 25.10.2023 є достатнім доказом підтвердження повернення вказаної дати на адресу позивача актів без підписання з боку замовника, і для спростування цього факту ТОВ "Нова Пошта" не надало жодного доказу, які б свідчили протилежне.

Підсумовуючи викладені у апеляційній скарзі доводи відповідачем додатково вказується, що оскільки позов подано позивачем у листопаді 2023 року, експедитором пропущено строк позовної давності на вимоги про стягнення боргу згідно актів, датованих червнем 2020 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/17566/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Конотоп" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17566/23; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 14.03.2024, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.

21.03.2024 до апеляційного господарського суду від ТОВ "Нова Пошта" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.01.2024 - без змін. Позивач вказує, що експедитор надав замовнику послуги за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень (заява про приєднання від 29.05.2020 № 671926), втім замовник послуг не оплатив. При цьому, дотримуючись договірної процедури, яка встановлена в п. 5.4. договору, відповідач, у встановлений договором строк, не надав позивачу письмову мотивовану відмову чи заперечення від підписання актів.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 29.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Провайд» (в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Порт Конотоп») укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень шляхом підписання заяви про приєднання № 671926 (надалі - Договір; Договір про надання послуг).

Договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України і може бути укладений лише шляхом приєднання змовника до всіх його умов в цілому шляхом надання експедитору заяви про приєднання, в порядку, передбаченому Договором (п. 2.1.).

Відповідно до п. 2.2. Договору про надання послуг експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (надалі - послуги), а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Згідно пунктів 2.3., 2.4. Договору експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору, що затверджені експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора.

Тарифи можуть змінюватися експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті (п. 2.5. Договору про надання послуг).

Згідно п. 2.6 Договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим Договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Як визначено у п. 5.1. Договору загальна ціна цього Договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора.

Експедитор до 10-го, 20-го та останнього числа кожного місяця складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним із способів на власний вибір:

- шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником;

- шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п. 5.4. Договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами вказується замовником в заяві про приєднання (п. 5.3. Договору).

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за Договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов Договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.

Договір набуває чинності з моменту прийняття експедитором від замовника заяви про приєднання та діє до дати відмови будь-якої сторони від договору, але не раніше виконання однією із сторін взятих на себе обов`язків (п. 8.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення відправлень на загальну суму 158 452,61 грн, які були відображені в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг): № НП-003834685 від 10.06.2020 на суму 22 675,00 грн, № НП-003876180 від 20.06.2020 на суму 37 745,00 грн, № НП-003924474 від 30.06.2020 на суму 85 997,62 грн, № НП-003959627 від 10.07.2020 на суму 12 034,99 грн.

У вказаних актах зазначено про надання експедитором послуг за замовленнями згідно Е/Н.

20.08.2021 позивач направив відповідачу підписані та скріплені печаткою зі свого боку відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) у двох паперових примірниках для підписання та рахунки-фактури на оплату, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 20.08.2021 та списком згрупованих відправлень від 20.08.2021 (поштове відправлення № 0505012239739).

Колегія суддів вказує, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вже було встановлено, 29.05.2020 між сторонами було укладено договір приєднання шляхом підписання заяви приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень № 671926.

У вказаній заяві-приєднання зазначено, що замовник, який діє на законних підставах, підписавши заяву про приєднання, укладає з експедитором договір, розміщений на веб-сайті експедитора https://novaposhta.ua/, шляхом приєднання до всіх його умов в цілому; з моменту прийняття експедитором заяви, замовник та експедитор набувають прав та обов`язків, визначених Договором та несуть відповідальність за їх невиконання та/або неналежне виконання; підписавши заяву замовник засвідчує: ознайомлення з усіма положеннями Договору та умовами надання послуг; повне розуміння змісту Договору, Умов надання послуг, значень термінів і понять; вільне волевиявлення укласти Договір, відповідно до всіх його умов, шляхом приєднання до нього в повному обсязі.

Заява про приєднання № 671926 підписана керівником ТОВ «Агро-Провайд» 27.05.2020 та містить печатку вказаного товариства із ідентифікаційним кодом 39328254.

Таким чином, з урахуванням пунктів 2.1. та 8.1. Договору, останній набув чинності з 29.05.2020.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання Договору сторонами до суду не надано.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в Договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб, а отже, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

В свою чергу, апеляційним судом відхиляються, як необґрунтовані, твердження апелянта про непогодження експедитором та замовником умов Договору.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Апеляційний господарський суд зазначає, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Між сторонами у справі виникли правовідносини щодо надання послуг з організації перевезення відправлень, що регулюються також статтями 306-316 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Аналогічні положення закріплений у ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України.

За умовами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до положень ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається виконання експедитором своїх зобов`язань за Договором шляхом надання послуг на загальну суму 158 452,61 грн, в підтвердження чого надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-003834685 від 10.06.2020, № НП-003876180 від 20.06.2020, № НП-003924474 від 30.06.2020, № НП-003959627 від 10.07.2020, в яких міститься посилання на договір № 671926 від 29.05.2020, щодо надання експедитором послуг за замовленнями згідно Е/Н, та які підписані в односторонньому порядку ТОВ "Нова Пошта".

20.08.2021 позивачем направлено відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за адресою: 41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, буд. 89. Зазначена адреса відповідала адресі місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Конотоп», вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент направлення актів.

Поштове відправлення № 0505012239739 за відповідною адресою отримано представником відповідача - Геращенко Ю.В. 23.08.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до позовної заяви.

Відповідно до змісту п. 5.4. Договору, замовник протягом двох банківських днів мав або підписати надіслані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) або ж надати мотивовану письмову відмову від їх підписання.

При цьому, як вже зазначалось апеляційним господарським судом, за п. 5.4. Договору не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за Договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов Договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.

Так, у визначений п. 5.4. Договору строк відповідачем не було підписано та повернуто на адресу позивача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), як і не було надіслано мотивованої відмови від їх підписання.

Протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно, враховуючи умови п. 5.4. Договору, послуги за Договором вважаються наданими/виконаними експедитором у повному обсязі та прийняті замовником без зауважень, у зв`язку із чим замовник зобов`язаний здійснити оплату таких послуг.

Доказів здійснення замовником оплати наданих експедитором послуг за Договором згідно відповідних актів до матеріалів справи сторонами не долучено.

З огляду на зазначене, колегією суддів визнаються обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджується виконання належним чином експедитором своїх зобов`язань за Договором та надання замовнику послуг на загальну суму 158 452,61 грн. та, враховуючи нездійснення останнім оплати за надані експедитором послуги, про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем на вказану суму.

В свою чергу, за вказаних обставин колегією суддів відхиляються твердження апелянта щодо ненадання позивачем доказів в обґрунтування обставин щодо фактичного надання відповідачу послуг, а також відсутності підстав вважати, що у ТОВ "Порт Конотоп" виник обов`язок з оплати наданих за Договором послуг в розмірі 158 452,61 грн, як такі, що не знайшли свого підтвердження.

В частині аргументів апелянта про пропущення позивачем строків позовної давності, апеляційний господарський суд зазначає, що стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. 259 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

За п. 9.3. Договору сторони погодили між собою, що до спорів із стягнення заборгованості за надані експедитором послуги застосовується загальний термін позовної давності в 3 (три) роки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду 13.11.2023.

Згідно приписів п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти.

За ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Спеціальний строк позовної давності, до якого віднесено, зокрема, строк на пред`явлення позовів перевізника, передбачено загальною статтею ст. 258 Цивільним кодексом України, яка наявна у вказаному переліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався та скасований з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 8 листопада 2023 року № 3450-IX, до Цивільного кодексу України внесено такі зміни, зокрема, у розділі "Прикінцеві та перехідні положення": пункт 19 викладено в такій редакції: "19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та наразі не є припиненим.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду в Україні діяв воєнний стан.

Отже, з урахуванням п. 9.3. Договору щодо застосування до спорів із стягнення заборгованості за надані експедитором послуги загального терміну позовної давності в 3 (три) роки, зважаючи, що з 12.03.2020 в Україні було запроваджено карантин, який діяв до 30.06.2023, враховуючи введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, а відповідно у зв`язку із прийняттям за цих обставин змін до Цивільного кодексу України про: продовження строків, визначених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, на строк дії карантину; продовження строків, визначених статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, на строк дії воєнного, надзвичайного стану; зупинення перебігу позовної давності, визначеного Цивільним кодексом України, на строк дії воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку, що правильними є висновки суду першої інстанції про не пропущення позивачем строку позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду.

За таких обставин, апеляційним господарським судом відхиляються заперечення апелянта у цій частині.

В свою чергу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в спростування викладених відповідачем в апеляційні скарзі доводів в цілому.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, встановленим обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2020 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17566/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків місцевого господарського суду.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Конотоп" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17566/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт Конотоп".

4. Справу № 910/17566/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.В. Шапран