Постанова

від 29.01.2024 по справі 484/3449/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.01.24

22-ц/812/121/24

Справа №484/3449/23

Провадження № 22-ц/812/121/24

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 січня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Бєлоущенка А.Ж.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції

апеляційну скаргу

представника Фермерського господарства «Сатурн» -

адвоката Бєлоущенка Андрія Жоржовича

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 листопада 2023 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Закревським В.І., повний текст складено 24 листопада 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Сатурн" про витребування з незаконного володіння майна та скасування державної реєстрації договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства "Сатурн" (далі ФГ «Сатурн») про витребування з незаконного володіння майна та скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у межах території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, площею 6,8082 га, кадастровий номер 4825485500:05:000:0105, що підтверджується копіями державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №086504 від 09 липня 2004 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27 лютого 2017 року №НВ-4803108322017.

23 квітня 2016 року між позивачем і відповідачем було укладено Договір оренди землі та здійснено його державну реєстрацію, номер запису про інше речове право: 20043924, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34843065 від 19 квітня 2017 року, здійснену 12 квітня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Потеряйко О.О.

Під час укладання даного договору сторони погодили, що строк його дії терміном на 5років. У зв`язку з цим позивач у 2020 році звернувся до відповідача щодо повернення йому земельної ділянки для наступної передачі в оренду. Однак під час даних перемовин стало відомо, що вищезазначений договір оренди землі був укладений на строк до 2031 року. Отримавши від відповідача другий екземпляр договору, ОСОБА_2 впевнився у тому, що наданий йому екземпляр договору оренди не відповідав тому договору, який ним укладався, а тому мала місце підробка. У зв`язку з цим 05.01.2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ФГ "Сатурн" про внесення змін до п. 8 Договору оренди земельної ділянки, укладеного 23 квітня 2016 року між ОСОБА_2 і ФГ "Сатурн", замінивши його наступним чином "договір укладено на 5 (п`ять) років". Під час розгляду справи позивач змінив предмет позову на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року по справі № 484/4/21, позовну заяву ОСОБА_2 до ФГ "Сатурн" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання повернення її власнику та скасування державної реєстрації права оренди - задовольнити повністю. Усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 на праві власності земельною ділянкою та зобов`язано Фермерське господарство «Сатурн», ЄДРПОУ 22436979, повернути ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 4825485500:05:000:0105, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4825485500:05:000:0105, що належить ОСОБА_2 , номер запису про інше речове право: 20043924, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34843065 від 19.04.2017, здійснену 12 квітня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Потеряйко О.О. Вирішено питання стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФГ "Сатурн" оскаржило його в апеляційному порядку.

21 грудня 2022 року Миколаївським апеляційним судом було прийнято постанову, якою апеляційну скаргу ФГ "Сатурн" було задоволено частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Проте, як зазначається у постанові суду апеляційної інстанції, у висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №35067/21-33 від 06 травня 2022 року за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, друковані тексти першого аркушу договору оренди землі від 23 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ«Сатурн», та друковані тексти другого аркушу цього договору (з підписами сторін) виготовлені не одночасно (не в один друкуючий цикл) і на різних знакосинтезуючих пристроях з лазерною технологією друку. У договорі оренди перший та другий аркуші раніше не складали єдиного цілого документу і у даному договорі перший аркуш замінювався. Таким чином як вказується у постанові, "досліджені докази свідчать, що між сторонами було укладено договір оренди, про що свідчать підписи на договорі, це не заперечував сам позивач, про це ж свідчать фінансові документи про отримання ним орендної плати. Незгода позивача була пов`язана із строком дії договору. Вимог про визнання договору чи його частини недійсними позивач не заявляв. Крім пояснень позивача про те, що договір було укладено на 5 років, іншими доказами це не підтверджено. Відповідач наполягав на тому, що договір було укладено на 15 років. За таких обставин, спірний договір було укладено на невизначений термін, але строком не менше 7 років, як це визначено у ст. 19 Закону України "Про оренду землі". Таким чином, як стверджується судом апеляційної інстанції, оскільки семирічний строк дії спірного договору не закінчився, то відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_2 , які полягали в усуненні перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язанні повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди.

У зв`язку з цим, не оспорюючи рішення суду апеляційної інстанції, позивач в подальшому, після спливу 7-річного терміну з моменту укладення сторонами Договору, звернувся до відповідача через представника за довіреністю ОСОБА_3 з проханням повернути йому земельну ділянку за актом приймання-передачі. Однак відповідачем 04 квітня 2023 року поштовим листом було направлено відповідь № 52, в якій зазначалося, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року в цивільній справі №484/4/21 термін дії договору укладений між сторонами не визначено, тобто не доведено позивачем про укладення спірного договору терміном на 5 років, оскільки ЗУ "Про оренду землі" встановлено мінімальний термін оренди, який не може бути менше ніж 7 років. У зв`язку з цим клопотання про повернення земельної ділянки після 23 квітня 2023 року не підлягає задоволенню, оскільки договір між сторонами укладено терміном на 15 років, тобто до 23 квітня 2031 року. Тому від підписання акта приймання-передачі земельної ділянки господарство відмовилося, через що є неможливим виключити з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право оренди ФГ "Сатурн" на цю земельну ділянку.

Звертає увагу суду, що правом на поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором або правом на оскарження в суді відмови орендодавця на поновлення договору оренди землі, ФГ "Сатурн" не скористалося.

Таким чином, 23 квітня 2023 року закінчився семирічний термін оренди землі позивача, а відповідач безпідставно продовжує утримувати та використовувати спірну земельну ділянку, відмовляючись повертати її, а також підписувати акт приймання-передачі земельної ділянки, чим порушує право власності позивача.

Враховуючи вищевикладене, просив витребувати з незаконного володіння відповідача належної йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,8082 га, кадастровий номер 4825485500:05:000:0105, яка розташована в межах території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, та скасування державної реєстрації договору оренди землі, укладеного 23 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ФГ "Сатурн", номер запису про інше речове право: 20043924, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34843065 від 19.04.2017, здійснену 12 квітня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Потеряйко О.О.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 листопада 2023 року позовну заяву задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ФГ "Сатурн" належну ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,8082 га, кадастровий номер 4825485500:05:000:0105, яка розташована в межах території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі, укладеного 23 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ФГ "Сатурн", номер запису про інше речове право: 20043924, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34843065 від 19.04.2017, здійснену 12 квітня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Потеряйко О.О.

Стягнуто з ФГ «Сатурн» на користь ОСОБА_2 , витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції встановив, що позивач договір оренди від 23квітня 2016 року строком на 15 років не укладав і не підписував на таких умовах, встановлений за рішенням суду мінімальний строк дії укладеного між сторонами договору оренди спірною земельною ділянкою скінчився, а відповідач по теперішній час володіє та користується нею, ігноруючи повідомлення позивача відповідно до ч. 2 ст. 763 ЦПК України, що не заперечується учасниками справи.

Реєстрація укладеного між сторонами договору оренди від 23 квітня 2016 року строком на 15 років порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження належною йому земельною ділянкою.

Отже, реєстрація права оренди ФГ "Сатурн" на вищевказану земельну ділянку договору оренди від 21 квітня 2016 року строком на 15 років, коли такої угоди ОСОБА_2 фактично не підписував, а перші дві сторінки договору, де вказувався строк на який договір укладався, були замінені відповідачем, що встановлено висновком експерта від 06 травня 2022 року №35067/21-33 за результатами судово-технічної експертизи документів у цивільній справі №484/4/21, тобто цей правочин не відповідає вимогам закону.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині вимог про скасування державної реєстрації договору оренди землі, укладеного 23 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ФГ "Сатурн", номер запису про інше речове право: 20043924, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34843065 від 19.04.2017, здійснену 12 квітня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Потеряйко О.О.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а тому просили про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Так, вказують, що з часу укладення договору оренди земельної ділянки, позивач своєчасно та в повному обсязі отримував оренду плату за користування належною на праві власності земельною ділянкою. Вказані обставши підтверджені матеріалами цивільної справи та не заперечуються самим позивачем.

Також зауважують, що позивачем письмово жодного разу до відповідача з приводу укладеного договору оренди належної земельної ділянки останньому не звертався. Матеріали цивільної справи не містять жодного письмового звернення сторони позивача.

Зазначають, що сам договір оренди земельної ділянки був підписаний особисто позивачем, тобто волевиявлення останнього відповідало внутрішній волі та було спрямовано на реальне настання правових наслідків за вказаним правочином.

Тобто правочин відповідає вимогам ст.23, 215 ЦК України. Вказані обставини не спростовані стороною позивача відносно моменту укладення правочину оренди земельної ділянки.

Фактично між сторонами виник спір відносно терміну дії договору, а не дійсність чи неукладеність правочину, як зазначає представник позивача в позовній заяві. Твердження представника позивача, що позивачем було належними та допустимими доказами доведено факт укладення спірного договору оренди земельної ділянки терміном саме на 5 (п`ять) років не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи, оскільки, як вбачається із самої постанови Миколаївського апеляційного суду, ухваленої в цивільній справі №484/4/21 «вказаний договір оренди належної позивачу земельної ділянки укладався терміном на 5 (п`ять) років, не можуть вважатись правомірним, оскільки, згідно із вимогами приписів ст.19 Закону України «Про оренду землі» передбачено укладення договору оренди землі не менше як 7 (сім років) та не більше як 50 (п`ятдесят) років. В даному випадку укладення договору оренди земельної ділянки терміном менш ніж сім років чинним законодавством не передбачалося. Тим більше позивач в договорі оренди земельної ділянки в розділі «Підписи сторін», в графі «Орендодавець» окрім підпису міститься дата укладення договору «23.04.16року». Факт вільного укладення правочину, підписання сторонами не спростовується як позивачем так і його представником».

Посилання судом першої інстанції на той факт, що позивач не підписував договір оренди належної йому земельної ділянки строком на 15 (п`ятнадцять) років, а дійсно укладав договір на 7 (сім) років, доказів вказаних обставин матеріалах справи не містять.

Враховуючи неможливість встановлення строку на який укладено договір, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення ст. 530 ЦК України та вважав, що вимога орендодавця щодо повернення землі у вигляді позовної заяви є достатньою підставою для припинення договірних правовідносин.

А відтак, термін дії договору сторонами не узгоджено, тобто вказаний договір укладено на невизначений строк. Заміна аркуша договору, у якому зазначено інший строк дії договору, було вчинене після підписання сторонами договору та узгодження строку його дії.

Посилаються на те, що якщо сторона договору у односторонньому порядку внесла зміни до договору, то незгода з цим розглядається у порядку визнання недійсним договору чи його частини. Якщо з доказів неможна встановити, який строк дії договору погодили сторони, то він діє на невизначений строк.

Отже, позивач, який не заперечує, що ним було укладено договір оренди у 2016 році, мав розрахувати і очікувати, що орендну плату він буде отримувати щонайменше як 7 (сім) років, однак не більше як 15 (п`ятнадцять) років. В свою чергу, позивач отримав орендну плату за договором в 2018 році, 2019 році, 2020 році, 2021 та 2022 та 2023 році, дана інформація підтверджується копіями видаткових касових ордерів про виплату грошових коштів за укладеним договором..

Таким чином, обставини справи свідчать про недобросовісну поведінку позивача, який знав про підписану ним угоду у 2016 році та отримання ним всі ці роки орендної плати, а потім пред`явлення до суду позову про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації правочину, посилаючись на відсутність волевиявлення орендодавця на його укладення.

Вказує, що оспорюваний договір оренди позивач підписав особисто, приймав виконання за цією угодою протягом 2016-2023 років, у зв`язку з чим його права вчиненням цієї угоди не є порушеними

На думку, особи, яка подала апеляційну скаргу, в даних правовідносинах позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки найефективнішій спосіб порушеного права в даних правовідносинах є визнання частково недійсним договору в частині терміну дії договору оренди земельної ділянки, оскільки спір між сторонами фактично зводиться до терміну укладення договору оренди земельної ділянки належної позивачу на праві власності, а не позадоговірне не правомірне використання земельної ділянки, що зумовлює її повернення від чужого незаконного володіння.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат КравченкоО.С. апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

У судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляджу справи повідомлений належним чином, що в силу приписів частини2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції вимогам закону відповідає в повній мірі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач договір оренди від 23 квітня 2016 року строком на 15 років не укладав і не підписував на таких умовах, встановлений за законом та рішенням суду мінімальний строк дії укладеного між сторонами договору оренди спірною земельною ділянкою скінчився, а відповідач по теперішній час володіє та користується нею, ігноруючи повідомлення позивача відповідно до ч. 2 ст. 763 ЦПК України, що не заперечується учасниками справи.

З таким висновком суду колегія суддів апеляційного суду погоджується у повній мірі з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною четвертою статті 124ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства -Земельним кодексом України,Законом України «Про оренду землі».

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першоїстатті 14 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі»визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору.

Правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 11.03.2021 у справі №198/877/19, від 02.02.2022 у справі №700/8/20, від 18.05.2022 у справі №613/1436/17, регламентують, якщо надані суду докази не дають підстав однозначно стверджувати, який строк договору був узгоджений сторонами, то більш розумним є висновок, що сторони не домовилися щодо строку оренди і, з урахуванням частини другоїстатті 763 ЦК України, договори оренди укладені на невизначений строк.

Свобода договору не є абсолютною та безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положеннямЦК Українита інших актів цивільного законодавства, враховуючи, що не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини у випадках коли така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у межах території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, площею 6,8082 га, кадастровий номер 4825485500:05:000:0105, що підтверджується копіями державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №086504 від 09 липня 2004 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 27.02.2017 року №НВ-4803108322017 (а.с. 11-14).

23 квітня 2016 року між ОСОБА_2 та ФГ "Сатурн" укладено договір оренди земельної ділянки б/н. Реєстрація права оренди ФГ "Сатурн" щодо вказаної земельної ділянки здійснена 12 квітня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області Потеряйко О.О., номер запису про інше речове право: 20043924, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34843065 від 19.04.2017, підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: Б/Н, виданий 21.03.2017, видавник: ФГ "Сатурн"/Гоцуляк Яків Васильович, зміст, характеристика іншого речового права: Орендна плата сплачується у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 183120,85 грн., що становить 5493,63 грн. в рік, строк дії договору: на 15 років, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.04.2017 року №85357765, що знаходиться в матеріалах цивільної справи №484/4/21.

Позивач оскаржив до суду дії відповідача щодо реєстрації права оренди здійсненої 12 квітня 2017 року, оскільки вважав, що відповідачем змінено перший і другий аркуш договору оренди землі, на котрих був викладений рукописним текстом узгоджений сторонами на момент підписання договорів строк оренди земельної ділянки.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30серпня 2022 року по справі № 484/4/21, позовну заяву ОСОБА_2 до ФГ "Сатурн" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов`язання повернення її власнику та скасування державної реєстрації права оренди задоволено.

Згідно Постанови Миколаївського апеляційного суду від 21.12.2022 у цивільній справі №484/4/21, апеляційну скаргу ФГ "Сатурн" задоволено частково, скасовано рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 серпня 2022 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (а.с. 19-22).

З мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що під час апеляційного провадження було досліджено висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №35067/21-33 від 06 травня 2022 року за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, де друковані тексти першого аркушу договору оренди землі від 23 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ "Сатурн", та друковані тексти другого аркушу цього договору (з підписами сторін) виготовлені не одночасно (не в один друкуючий цикл) і на різних знакосинтезуючих пристроях з лазерною технологією друку. У договорі оренди перший та другий аркуші раніше не складали єдиного цілого документу і у даному договорі перший аркуш замінювався. Таким чином, досліджені докази свідчать, що між сторонами було укладено договір оренди, про що свідчать підписи на договорі, це не заперечував сам позивач, про це ж свідчать фінансові документи про отримання ним орендної плати. Незгода позивача була пов`язана із строком дії договору. Вимог про визнання договору чи його частини недійсними позивач не заявляв. Крім пояснень позивача про те, що договір було укладено на 5років, іншими доказами це не підтверджено. Відповідач наполягав на тому, що договір було укладено на 15 років.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції у справі № 484/4/21 дійшов висновку, що спірний договір було укладено на невизначений термін, але строком не менше 7 років, як це визначено у ст.19 Закону України «Про оренду землі».

Згідно з частинами 1,3 статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Дата закінченнядії договоруоренди обчислюєтьсявід датийого укладення.Право орендиземельноїділянки виникаєз моментудержавної реєстраціїтакогоправа.

При передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Згідно частиною 2 статті 763 ЦК України якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

За матеріалами справи після спливу 7-річного терміну з моменту укладення сторонами Договору, позивач через представника за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою від 11 березня 2023 року з проханням повернути йому земельну ділянку за актом приймання-передачі в зв`язку з небажанням продовжувати з відповідачем дію договору оренди належної йому земельної ділянки (а.с. 23-24).

Відповідачем у квітні 2023 року поштовим листом направив відповідь №52, в якій зазначив, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року в цивільній справі № 484/4/21 термін дії договору укладений між сторонами не визначено, тобто не доведено позивачем про укладення спірного договору терміном на 5 років, оскільки ЗУ «Про оренду землі» встановив мінімальний термін оренди, який не може бути менше ніж 7 років. У зв`язку з цим клопотання про повернення земельної ділянки згідно акту приймання-передачі земельної ділянки після 23 квітня 2023 року не підлягає задоволенню, оскільки договір між сторонами укладено терміном на 15 років, тобто до 23 квітня 2031року(а.с. 25).

Орендар ФГ «Сатурн» до закінчення строку дії договору не повідомляв орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, не направляв жодних листів з проектом додаткової угоди.

На даний час користування відповідачем земельною ділянкою позивача є безпідставним, оскільки він вважається припиненим у зв`язку із закінченням строку на який його укладено.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 33Закону України"Прооренду землі" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) регулює питання поновлення договору оренди землі. Так, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 34 Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (стаття 31 Закону України "Про оренду землі").

Проте як вбачається із матеріалів справи, відповідачем зазначені вимоги Закону виконано не було, жодних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди йому від ФГ «Сатурн» не надходило, згоди на укладення договору оренди строком на 15 років позивачем не надано, що підтверджується матеріалами цивільної справи №484/4/21.

Вказане відповідачем жодними доказами не спростовано.

Зважаючи на те, що позивач договір оренди від 23 квітня 2016 року строком на 15 років не укладав і не підписував на таких умовах, встановлений за рішенням суду мінімальний строк дії укладеного між сторонами договору оренди спірною земельною ділянкою закінчився, відповідач по теперішній час володіє та користується нею, ігноруючи повідомлення позивача відповідно до частини 2 статті 763 ЦПК України, що не заперечується учасниками справи, висновок суду першої інстанції про повернення земельної ділянки від відповідача, який є орендарем є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Власником вказаної вище земельної ділянки є позивач.

За змістомстатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 125/702/17 та від 19.08.2020 у справі №387/970/17.

Зважаючи на те, що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено, що строк на який укладеного між сторонами договору оренди від 23 квітня 2016 року - 15 років, коли такої угоди ОСОБА_2 фактично не підписував, порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження належною йому земельною ділянкою, належним позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним та забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Доводи апеляційної скарги проте,що належним способом захисту права є визнання договору оренди недійсним колегія суддів відхиляє, оскільки саме повернення земельної ділянки власникові після закінчення строку договору, є належним способом захисту порушеного права.

Аргументи апеляційної скарги щодо щорічної сплати орендної плати не впливають на висновок суду про припинення орендних відносин у зв`язку із закінченням строку договору.

Інші доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують, а лише відображають позицію відповідача у цій справі, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не містить обставин, які б спростовували висновки суду і свідчили б про порушення судом норм процесуального та матеріального права, тому з огляду на положення частини 2 статті 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване та справедливе судове рішення, яке відповідає вимогам процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Сатурн» - адвоката Бєлоущенка Андрія Жоржовича залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 29 січня 2024 року.