Рішення

від 16.01.2024 по справі 910/9229/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024Справа № 910/9229/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Олексюк О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада Карго"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 343 755,14 грн.

за участю представників:

від позивача: Стехін В.В.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Левада Карго" (далі - ТОВ "Левада Карго", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення збитків у сумі 343 755,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2022, під час виконання укладених сторонами угод про перевезення, з вини АТ "Українська залізниця" були пошкоджені контейнери, які позивач використовує у своїй господарській діяльності на праві власності та на праві користування на підставі договору фінансового лізингу. Внаслідок незбереження відповідачем цілісності майна під час перевезення вантажів (контейнерів) позивачу були спричинені збитки, пов`язані з ремонтом та автомобільним перевезенням пошкоджених контейнерів за власні кошти, що завдало останньому збитки. У позові, посилаючись на ст. 224, 225 ГК України, ст. 1166 ЦК України, ТОВ "Левада Карго" просить стягнути з АТ «Українська залізниця» збитки в сумі 343 755,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, учасникам справи надана можливість реалізувати свої права та обов`язки.

Відповідач у строк, визначений законом, відзиву не подав, у той же час надав пояснення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що вантажні контейнери, за пошкодження яких позивач просить стягнути збитки, курсували у міжнародному сполученні, а тому відповідно до параграфу 1 статті 46 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) право пред`явлення претензії належить відправнику та одержувачу, при цьому переуступка права вимоги не допускається. Відтак, враховуючи, що позивач не є ні відправником, ні одержувачем, а право пред`явлення позову на підставі УМВС належить тій особі, яка має право пред`явити претензію до перевізника, то ТОВ "Левада Карго" є неналежним позивачем у справі. Крім того відповідач не погодився з розміром заявлених збитків та заявив клопотання про застосування до позовних вимог спеціальних строків позовної давності, передбачених ст. 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 16.01.2024, не прибув, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У минулих судових засіданнях надав пояснення по суті спору, позов не визнав з підстав, наведених у письмових поясненнях по справі.

Розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "Левада Карго" (позивач) при здійсненні своєї господарської діяльності використовує контейнери №№: LCTU0002913, LCTU0000947, LCTU0000696, LCTU0002868, LCTU0002301, LCTU0002317 - на підставі права власності та № LCTU4002341, LCTU4002357, LCTU4001514, LCTU4001509 - на підставі договору фінансового лізингу.

Указані контейнери, згідно із залізничними накладними СМГС № 151506, 151498, 151514, 151480, АТ «Українська залізниця» перевозило зі станції відправлення Журавиця (код 084210) Польща до станції призначення Запоріжжя-Ліве (код 460005) Придніпровської залізниці АТ «Укрзалізниця».

28.08.2022 на перегоні Максимівка-Тернопільська-Підволочиськ, під час прямування поїзда № 2758, на 1303 км ПК4-5 парної колії сталося сходження 22 вагонів, зокрема вагонів №№: 54315346, 94524279, 94566015, 90980814, на яких знаходились контейнери LCTU0000947, LCTU0000696, LCTU0002868, LCTU0002913, LCTU0002301, LCTU0002317, LCTU4002341, LCTU4002357, LCTU4001514, LCTU4001509. Указані обставини підтверджуються листом АТ «Укрзалізниця» № М-1/2432 від 22.11.2022, телеграмою № Укр№ Н/36а від 05.09.2022 та не заперечуються сторонами.

Факт пошкодження вказаних контейнерів був встановлений на станції Тернополь Львовская (360004), де структурними підрозділами АТ «Українська залізниця» були складені акти загальної форми ГУ-23 від 12.09.2022:

- № 6152 щодо контейнеру LCTU4001509 19Р9, яким встановлено, що пошкоджено верхню поздовжню балку, відбиті болти тримачі табличок; щодо контейнеру LCTU4001514 19Р9 - пошкоджена 1 поздовжня нижня балка, відбиті болти тримачі табличок; щодо контейнеру LCTU400234119Р9 - порушена геометрія контейнеру, вигнуті бокові стінки контейнеру, відбиті болти тримачі табличок; контейнер LCTU4002357 19Р9 - без зауважень;

- № 6149 щодо контейнеру LCTU0000696 19Р9, яким встановлено, що відбиті та відсутні 3 фіксатори рулону, відбита резина на ложементі, порушена геометрія контейнеру, пошкоджено 2 бокові балки, які тримають фітинги, зламано тримачі двох фіксаторів рулону, пошкоджено 2 верхні поздовжні балки, відбиті болти тримачі табличок; щодо контейнеру LCTU0000947 19Р9 - пошкоджено 3 фіксатори рулону, відбиті болти тримачі табличок;

- № 6150 щодо контейнеру LCTU0002301 19Р9, яким встановлено, що порушена геометрія контейнеру, пошкоджена балка, на якій кріпляться фітинги, пошкоджений та відсутній 1 фіксатор рулону, відбиті болти тримачі табличок; щодо контейнеру LCTU0002317 19Р9 - пошкоджено 2 бокові стінки, пошкоджено поперечну балку жорсткості 1 ложемента, пошкоджена одна нижня поздовжня балка, відбиті болти тримачі табличок.

- № 6151 щодо контейнеру LCTU0002868 19Р9, яким встановлено пошкодження 4 фіксаторів рулонів, вигнута верхня поперечна балка, відбиті болти тримачі табличок; щодо контейнеру LCTU0002913 19Р9 - пошкоджені 3 фіксатори рулонів, відбиті болти тримачі.

Для ремонту вказаних контейнерів ТОВ «Левада Карго» звернулося до ТОВ «Новотрейн», яке на підставі договору № 0103-21/3 від 01.03.2021 здійснило ремонт цих контейнерів. Факт проведення ремонту засвідчується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 170 від 15.03.2023 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 149 від 11.03.2023 на загальну суму 265 864,02 грн.

Також ТОВ «Левада Карго» понесло витрати на автомобільну перевозку пошкоджених контейнерів у місце проведення ремонту, про що свідчать акт виконання робіт (надання послуг) № 3220 від 28.12.2022, рахунок на оплату № 2470 від 28.12.2022 та платіжне доручення № 1750 від 30.12.2022 на суму 77 891,12 грн. з ПДВ.

Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказує, що при перевезенні вантажів (контейнерів) відповідач неналежно виконав свої господарські зобов`язання, не забезпечив збереження майна ТОВ "Левада Карго" (контейнерів №№ LCTU0000947, LCTU0000696, LCTU0002868, LCTU0002913, LCTU0002301, LCTU0002317, LCTU4002341, LCTU4002357, LCTU4001514, LCTU4001509), що спричинило ремонт та обслуговування цього майна, а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу понесені ним збитки за ремонт контейнерів на суму 265 864,02 грн. та понесені витрати на автомобільне перевезення пошкоджених контейнерів у місце проведення ремонту на суму 77 891,12 грн. з ПДВ.

Перевіряючи доводи позивача та вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами вантажні вагони, щодо яких позивач просить стягнути збитки, курсували у міжнародному сполученні.

Згідно з ч. 1, 2 статті 2 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 статті 3 ГПК України якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 10 ЦК України передбачено застосування правил відповідного міжнародного договору, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства.

Крім цього, статтею 4 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі - Статут) встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), яка є чинною для України відповідно до Закону України «Про правонаступництво в Україні» та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів.

Згідно зі статтею 3 УМВС, на умовах якої здійснювалося перевезення вантажу, його дія має обов`язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів вантажу незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.

Також відповідно до частини 6 статті 315 ГК України у спорах, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строків позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Аналогічні положення містяться у статті 926 ЦК України, згідно з якою позовна давність, порядок пред`явлення позовів у спорах, пов`язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюється міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Отже, оскільки у спірних відносинах перевезення здійснювалось у міжнародному залізничної вантажному сполученні, то у даному спорі мають застосовуватися положення УМВС.

Так, розділом III УМВС врегульовано використання вагону, який не належить перевізнику, в якості транспортного засобу. Укладання договору перевезення вагона підтверджується накладною (параграф 1 статті 50 УМВС).

Згідно з параграфом 1, 3 та 4 статті 51 УМВС перевізник несе відповідальність за втрату, пошкодження вагона з моменту прийому до перевезення до моменту видачі, якщо не доведе, що це сталось не з його вини; у разі втрати вагона відшкодування, що виплачується перевізником, обмежене залишковою вартістю вагона, що визначається з урахуванням зносу на момент його втрати; у разі пошкодження вагона відшкодування, що виплачується перевізником, обмежене оплатою витрат, пов`язаних із відновленням вагона, сума яких не повинна перевищувати суму, належну у разі втрати вагона.

Відповідно до ст. 53 УМВС право пред`явлення претензії та позову до перевізника за втрату чи пошкодження вагона належить власнику вагона (параграф 1). Претензія пред`являється перевізнику, у віданні якого був вагон у момент його пошкодження або втрати (параграф 2 статті 53 УМВС).

Виходячи з викладеного, твердження відповідача про застосування до спірних відносин положень параграфу 1 статті 46 УМВС, за якими право пред`явлення претензії і позову до перевізника належить суб`єктам, які зазначені у накладних як відправник та одержувач, і переуступка права вимоги не допускається, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ця норма визначає порядок пред`явлення претензії перевізнику відправником/одержувачем вантажу, а не власником вагону.

У даному випадку власник вагонів (ТОВ «Левада Карго») не є ні відправником, ні одержувачем вантажу, а тому позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом до перевізника на підставі статті 53 УМВС у зв`язку із пошкодженням вагонів.

Далі, відповідно до статті 5 УМВС, за відсутності відповідних положень цієї Угоди, застосовується національне законодавство тієї сторони, у якій правомочна особа реалізує свої права.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 314 ГК України, положення яких кореспондуються зі ст. 924 ЦК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Так само відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Статуту залізниць визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).

Відповідно до статті 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015 (далі - Правила експлуатації), власні вантажні вагони - це вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ "Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм", затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25 квітня 2001 року, та мають ознаку в АБД ПВ "власний вагон".

Згідно з п. 3.4 Правил експлуатації власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом, повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та повинні мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Згідно з п. 11 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/91 від 29.11.2007 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і цими вагонами залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць. Водночас, залізниця зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Згідно з п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з п. 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 (далі - Правила складання актів), акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно зі статтею 124 Статуту залізниць України.

Як вже встановлено судом, 12.09.2022 на станції 360004 Тернополь Львовская, структурними підрозділами відповідача були складені акти загальної форми ГУ-23: № 6152, № 6149, № 6150, № 6151, якими зафіксовані обставини пошкодження контейнерів позивача №№: LCTU4001509; LCTU4001514; LCTU4002357; LCTU0000696; LCTU0000947; LCTU0002301; LCTU0002317; LCTU0002868; LCTU0002913.

Відповідно до п. 19 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113, підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23, які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Також матеріали справи свідчать, що комерційні акти на пошкоджені вагони та контейнери залізницею не складалися, хоча про пошкодження вагону акт форми ВУ-25 повинен складатись у всіх випадках пошкодження вагонів, незалежно від обсягу ремонту, технічного обслуговування чи пошкодження, незважаючи на те, у кого вагони перебувають у власності (користуванні) та з чиєї вини сталося пошкодження.

Таким чином акти загальної форми ГУ-23, що були складені, зокрема, представниками залізниці та містяться в матеріалах справи, є належними доказами факту порушення відповідачем свого зобов`язання щодо схоронності контейнерів, прийнятих до перевезення.

Судом встановлено, що у подальшому, для організації та виконання ремонту пошкоджених контейнерів, позивач уклав з ТОВ «Новотрейн» договір на виконання робіт з ремонту контейнерів № 0103-21/3 від 01.03.2021, а саме - на ремонт 20-ти футових катушкових контейнерів-платформ для перевезення рулонів листової сталі. За вказаним договором позивачу були надані послуги з ремонту пошкоджених контейнерів на суму 265 864,02 грн, що підтверджується калькуляціями по кожному вагону; актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 170 від 15.03.2023 та № 149 від 11.03.2023; рахунками на оплату № 210 від 15.03.2023 та № 180 від 11.03.2023; платіжними дорученнями № 361 від 14.03.2023 та № 398 від 30.03.2023, наявними в матеріалах справи

Також, як вже було встановлено судом, позивач поніс витрати на автомобільне перевезення пошкоджених контейнерів до місця проведення ремонту в сумі 77 891,12 грн.

Отже загальна сума збитків позивача склала 343 755,16 грн. (265 864,04 + 77 891,12).

Разом з тим з наданого позивачем акту загальної форми № 6152 від 12.09.2022 щодо контейнера № LCTU4002357 19Р9 слідує, що при огляді цього контейнера представниками позивача та відповідача пошкоджень не було виявлено, зауважень до його технічного стану встановлено не було.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування вартості ремонту вказаного контейнера в сумі 9 339,19 грн. за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 170 від 15.03.2023 задоволенню не підлягає, адже позивачем не надано доказів пошкодження контейнера № LCTU4002357 під час здійснення залізничного перевезення, а долучені ним фотографії цього контейнера не є належними та достовірними доказами, в той час, як в акті загальної форми № 6152 від 12.09.2022 зазначено про відсутність зауважень щодо його технічного стану.

Стосовно доводів відповідача про недостовірність розрахунків вартості ремонту контейнерів, то суд їх відхиляє як необґрунтовані, оскільки відповідачем не надано своїх контррозрахунків, не надано відповідних доказів та не зазначено, в чому саме полягає неправильність розрахунку позивача. Самі лише твердження про наявність сумнівів у його достовірності, виходячи з того, що вартість ремонту однакових пошкоджень у різних контейнерах відрізняється у калькуляціях, а у наданих документах відсутні переліки робіт та конкретизація їх вартості, не дають суду зробити висновки про недостовірність розрахунку позивача щодо вартості ремонту.

Отже на підставі викладеного суд вважає, що сума завданих позивачу збитків, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 334 415,95 грн. (343 755,16 - 9339,19).

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Тобто саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Приймаючи до уваги встановлені у справі обставини та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (контейнерів), завданої шкоди - пошкодження складових частин контейнерів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що полягає у недотриманні відповідачем обов`язку забезпечити збереженість майна під час здійснення перевезення.

Відповідно до статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди (ч. 2 ст. 126 Статуту).

Отже на підставі викладеного, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності сторін, суд дійшов висновку, що покладення відповідальності на АТ "Українська залізниця" за заподіяні позивачу збитки на суму 334 415,95 грн. є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги ТОВ «Левада Карго» про стягнення 343 755,14 грн. підлягають частковому задоволенню.

Щодо застосування строків позовної давності, про що заявив відповідач під час розгляду даної справи, суд зазначає наступне.

Розділом ІІІ УМВС врегульовано використання вагону, який не належить перевізнику, в якості транспортного засобу, при цьому будь-яких особливостей щодо порядку пред`явлення перевізникові претензій, позовів та визначення строку позовної давності Угодою не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Строки позовної давності визначаються відповідно до статті 48 УМВС (параграф 1), яким закріплено, що позов до перевізника на підставі даної угоди заявляється:

- про перевищення строку доставки вантажу - протягом 2х місяців;

- з інших підстав - протягом 9-ти місяців з дня настання обставин, що стали підставою для заявлення позову (претензії) (параграф 2 статті 48, параграф 2 статті 47 УМВС).

День початку строку давності в строк не включається (параграф 2 статті 48 УМВС).

Так, 28.08.2022 сталося сходження вагонів, яке само по собі не є підставою для звернення до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, як стверджує відповідач.

У той же час обставиною, що стала підставою для пред`явлення претензії, а згодом - і позову, є саме встановлення факту пошкодження майна. Зокрема, 12.09.2022 були складені акти загальної форми ГУ-23, якими встановлені факти пошкодження контейнерів позивача в результаті сходження вагонів поїзду, а тому з наступного дня після цієї дати розпочався строк позовної давності, тобто - з 13.09.2022.

За таких обставин останнім днем подання позову є 13.06.2023, а отже, позов ТОВ «Левада Карго», що був поданий до суду 12.06.2022, заявлений позивачем в межах 9-місячного строку позовної давності і наслідки спливу цього строку до нього не застосовуються.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 343 755,14 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, ідентифікаційний код 38464969) збитки в сумі 334 415 (триста тридцять чотири тисячі чотириста п`ятнадцять) грн.. 95 коп. та судовий збір у сумі 5 016 (п`ять тисяч шістнадцять) грн. 24 коп.

У решті вимог - відмовити.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 16 січня 2024 року.

Повний текст рішення складений 26 січня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.