Постанова

від 06.06.2024 по справі 910/9229/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р. Справа№ 910/9229/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Стехін В.В.,

від відповідача - Ковба В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/9229/23 (суддя Головіна К.І., повний текст складено - 26.01.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада Карго" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 343 755,14 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Левада Карго" (далі - ТОВ "Левада Карго", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення збитків у сумі 343 755,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незбереженням відповідачем майна (контейнерів), прийнятого до перевезення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/9229/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада Карго" збитки в сумі 334 415 грн. 95 коп. та судовий збір у сумі 5 016 грн. 24 коп.; у решті вимог - відмовлено.

Так, суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (контейнерів), завданої шкоди - пошкодження складових частин контейнерів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, що полягає у недотриманні відповідачем обов`язку забезпечити збереженість майна під час здійснення перевезення.

При цьому, місцевий господарський суд вказав, що у даному випадку власник вагонів (ТОВ "Левада Карго") не є ні відправником, ні одержувачем вантажу, а тому позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом до перевізника на підставі статті 53 УМВС у зв`язку із пошкодженням вагонів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскільки предметом позову у даній справі є вимога про стягнення збитків, заподіяних при перевезенні у міжнародному сполученні контейнерів, які мали статус вантажу, а тому до даних правовідносин підлягають застосування норми Угоди, які регулюють саме перевезення вантажів та згідно яких право вимоги належить відправнику або одержувачу вантажу, жодним з яких позивач не є, а тому відповідно не наділений правом на звернення до суду з даним позовом.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, в частині задоволених позовних вимог, з наступних підстав.

ТОВ "Левада Карго" (позивач) при здійсненні своєї господарської діяльності використовує контейнери №№: LCTU0002913, LCTU0000947, LCTU0000696, LCTU0002868, , - на підставі права власності та №LCTU4002341, LCTU4002357, LCTU4001514, LCTU4001509 - на підставі договору фінансового лізингу.

Указані контейнери, згідно із залізничними накладними СМГС № 151506, 151498, 151514, 151480, АТ "Українська залізниця" перевозило зі станції відправлення Журавиця (код 084210) Польща до станції призначення Запоріжжя-Ліве (код 460005) Придніпровської залізниці АТ "Укрзалізниця".

28.08.2022 на перегоні Максимівка-Тернопільська-Підволочиськ, під час прямування поїзда № 2758, на 1303 км ПК4-5 парної колії сталося сходження 22 вагонів, зокрема вагонів №№: 54315346, 94524279, 94566015, 90980814, на яких знаходились контейнери LCTU0000947, LCTU0000696, LCTU0002868, LCTU0002913, LCTU0002301, LCTU0002317, LCTU4002341, LCTU4002357, LCTU4001514, LCTU4001509. Указані обставини підтверджуються листом АТ "Укрзалізниця" № М-1/2432 від 22.11.2022, телеграмою № Укр№ Н/36а від 05.09.2022 та не заперечуються сторонами.

Факт пошкодження вказаних контейнерів був встановлений на станції Тернополь Львовская (360004), де структурними підрозділами АТ "Українська залізниця" були складені акти загальної форми ГУ-23 від 12.09.2022:

- № 6152 щодо контейнеру LCTU4001509 19Р9, яким встановлено, що пошкоджено верхню поздовжню балку, відбиті болти тримачі табличок; щодо контейнеру LCTU4001514 19Р9 - пошкоджена 1 поздовжня нижня балка, відбиті болти тримачі табличок; щодо контейнеру LCTU400234119Р9 - порушена геометрія контейнеру, вигнуті бокові стінки контейнеру, відбиті болти тримачі табличок; контейнер LCTU4002357 19Р9 - без зауважень;

- № 6149 щодо контейнеру LCTU0000696 19Р9, яким встановлено, що відбиті та відсутні 3 фіксатори рулону, відбита резина на ложементі, порушена геометрія контейнеру, пошкоджено 2 бокові балки, які тримають фітинги, зламано тримачі двох фіксаторів рулону, пошкоджено 2 верхні поздовжні балки, відбиті болти тримачі табличок; щодо контейнеру LCTU0000947 19Р9 - пошкоджено 3 фіксатори рулону, відбиті болти тримачі табличок;

- № 6150 щодо контейнеру LCTU0002301 19Р9, яким встановлено, що порушена геометрія контейнеру, пошкоджена балка, на якій кріпляться фітинги, пошкоджений та відсутній 1 фіксатор рулону, відбиті болти тримачі табличок; щодо контейнеру LCTU0002317 19Р9 - пошкоджено 2 бокові стінки, пошкоджено поперечну балку жорсткості 1 ложемента, пошкоджена одна нижня поздовжня балка, відбиті болти тримачі табличок.

- № 6151 щодо контейнеру LCTU0002868 19Р9, яким встановлено пошкодження 4 фіксаторів рулонів, вигнута верхня поперечна балка, відбиті болти тримачі табличок; щодо контейнеру LCTU0002913 19Р9 - пошкоджені 3 фіксатори рулонів, відбиті болти тримачі.

Для ремонту вказаних контейнерів ТОВ "Левада Карго" звернулося до ТОВ "Новотрейн", яке на підставі договору № 0103-21/3 від 01.03.2021 здійснило ремонт цих контейнерів. Факт проведення ремонту засвідчується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 170 від 15.03.2023 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 149 від 11.03.2023 на загальну суму 265 864,02 грн.

Також ТОВ "Левада Карго" понесло витрати на автомобільну перевозку пошкоджених контейнерів у місце проведення ремонту, про що свідчать акт виконання робіт (надання послуг) № 3220 від 28.12.2022, рахунок на оплату №2470 від 28.12.2022 та платіжне доручення № 1750 від 30.12.2022 на суму 77 891,12 грн. з ПДВ.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що при перевезенні вантажів (контейнерів) відповідач неналежно виконав свої господарські зобов`язання, не забезпечив збереження майна ТОВ "Левада Карго" (контейнерів №№ LCTU0000947, LCTU0000696, LCTU0002868, LCTU0002913, LCTU0002301, LCTU0002317, LCTU4002341, LCTU4002357, LCTU4001514, LCTU4001509), що спричинило ремонт та обслуговування цього майна, а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу понесені ним збитки за ремонт контейнерів на суму 265 864,02 грн. та понесені витрати на автомобільне перевезення пошкоджених контейнерів у місце проведення ремонту на суму 77 891,12 грн. з ПДВ.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, застосував до спірних правовідносин положення Розділу III Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яким врегульовано використання вагону, який не належить перевізнику, в якості транспортного засобу.

Колегія суддів не погоджується із наведеними в оскаржуваному рішенні висновками та вважає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню положення вказаної Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, які регулюють саме перевезення вантажів, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення здійснювалось у міжнародному сполученні зі станції відправлення Журавиця (код 084210) Польща до станції призначення Запоріжжя-Ліве (код 460005) Придніпровської залізниці АТ "Укрзалізниця".

З наведених обставин вбачається, що відбулося міжнародне вантажне перевезення, а тому спір у даній справі регулюється, зокрема, нормами, визначеними Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка вступила в силу для України 05 червня 1992 року (далі - УМВС).

Цією Угодою здійснюється пряме міжнародне залізничне сполучення для здійснення перевезення вантажів між залізничними дорогами, в тому числі Республікою Польща та України (ст. 1 УМВС).

Відповідно до § 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

У § 1 ст. 8 УМВС передбачено, що порядок застосування умов дійсної Угоди, а також спеціальні умови перевезення окремих видів вантажів встановлюються "Правилами перевезень вантажів" (додаток 1 до цієї угоди).

Предметом позову у даній справі є стягнення збитків, завданих позивачу, як власнику контейнерів, за їх пошкодження.

Так, вказані контейнери перевозилися у вагонах, та які були пошкодженні внаслідок їх сходження (вагонів), тобто контейнери мали статус вантажу.

Згідно вказаної Угоди вантажем є товар, вагон, в якості транспортного засобу, який не належить перевізнику, та інші об`єкти, які приймаються до перевезення з оформленням договору перевезення.

Уданому випадку вагони не належали позивачу і спір стосується саме пошкодження, належних ТОВ "Левада Карго", контейнерів, які перевозилися на вагонах.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми угоди, які регулюють саме перевезення вантажів.

З огляду на викладене, застосування місцевим господарським судом Розділу III Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яким врегульовано використання вагону, який не належить перевізнику, в якості транспортного засобу, є неправильним.

Статтею 37 Угоди передбачена відповідальність перевізника за втрату, нестачу та пошкодження вантажу.

Так, передбачено, що перевізник несе відповідальність перед відправником або одержувачем, що випливає виключно з договору перевезення, в порядку та в межах, встановлених даною Угодою.

Позивач, не є ні відправником, ні одержувачем вантажу (контейнерів). Будь - які договірні відносини у нього з відповідачем відсутні.

Крім цього, за змістом статті 46 Угоди передбачено, що право пред`явлення претензії до перевізника належить відправнику і одержувачу. Переуступлення права вимоги не допускається.

Також, у залежності від підстав пред`явлення претензій стаття 130 Статуту залізниць України регулює питання про те, кому (вантажовідправнику чи вантажоодержувачу) належить право звернення до залізниці з претензією, а отже, і з позовом.

Власник вантажу, якщо він не є відправником або одержувачем вантажу, не має права від свого імені заявляти претензію або позов до залізниці з приводу втрати, нестачі або псування вантажу під час перевезення.

При перевезенні вантажів в міжнародному сполученні право вимоги до залізниці має вантажовідправник - до залізниці відправлення, вантажоодержувач - до залізниці призначення або уповноважена ними по довіреності особа.

Поряд з цим стаття 133 Статуту допускає передачу такого права вантажоодержувачем вантажовідправнику і навпаки, а також вищій організації. Передача цих прав може здійснюватись лише за попередньою згодою іншої сторони і засвідчується переуступним написом на відповідному транспортному документі - квитанції в прийманні вантажу, накладній.

Крім того, стаття 133 Статуту передбачає передачу права пред`явлення претензій та подання позовів вантажовідправником або вантажоодержувачем уповноваженій особі, яка виступає від їх імені (в тому числі і власнику вантажу).

Така передача оформлюється довіреністю на право виконувати певні дії в інтересах вантажовідправника або вантажоодержувача. У цьому разі позивачем у справі виступає вантажовідправник або вантажоодержувач, що передав право пред`явлення претензії та подання позову, а не уповноважена особа, яка представляє їх інтереси у судових органах. У разі задоволення претензії або позову кошти відповідно перераховуються або стягуються на користь вантажовідправника чи вантажоодержувача.

Переуступка права може здійснюватись як у цілому на пред`явлення претензії та подання позову, так і окремо на кожну з цих дій. Якщо є переуступний напис на пред`явлення претензії, то додаткового оформлення переуступки права на подання позову не вимагається. Переуступка права на подання позову допускається і тоді, коли претензію до залізниці було пред`явлено вантажоодержувачем або вантажовідправником.

Передача права пред`явлення претензій та позовів у порядку статті 133 Статуту не є уступкою права вимоги у зобов`язаннях, пов`язаних з перевезенням вантажів.

З огляду на наведене, оскільки позивач не є ні відправником, ні одержувачем вантажу (контейнерів), йому не належить право на звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд необґрунтовано застосував до даних правовідносин Розділ III Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яким врегульовано використання вагону, який не належить перевізнику, в якості транспортного засобу та відповідно дійшов до невірного висновку про наявність у позивача права на пред`явлення позову.

Щодо заяви про застосування строку позовної давності, слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог, позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню в частині задоволення вимоги про стягнення збитків в сумі 334 415, 95 грн., з прийняттям нового - про відмову в її задоволенні. В решті оскаржуване рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/9229/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/9229/23 скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення збитків в сумі 334 415, 95 грн. та прийняти нове, яким відмовити в її задоволенні.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі №910/9229/23 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада Карго" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 7 524,36 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови (враховуючи перебування судді Барсук М.А. у відпустці з 13.06.2024 по 14.06.2024, з 17.06.2024 по 21.06.2024 та на лікарняному з 24.06.2024 по 28.06.2024) складено: 01.07.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук