Ухвала

від 25.01.2024 по справі 914/2562/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.01.2024 Справа № 914/2562/23

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Прокопів І.І., розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Інвест», м.Київ;до відповідача:Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м.Львів; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Київ; про:визнання недійсними рішень загальних зборів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 08.06.2023, визнаннянезаконними позачергових дистанційних загальних зборівакціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та визнання протиправними дій щодо позбавлення ТзОВ «Транзит-Інвест» можливості взяти участь у позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» Представники сторін:

від позивача: Зіньковська Н.В. - адвокат;

від відповідача: Куцик В.Б. - адвокат;

від третьої особи: Іорданов К.І. адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит-Інвест», м.Київ звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів, за участю у справі якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Київ про визнання недійсними рішень загальних зборів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 08.06.2023, визнання незаконними позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та визнання протиправними дій щодо позбавлення ТзОВ «Транзит-Інвест» можливості взяти участь у позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зміну предмета позову).

Хід розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2023 відкладено вирішення клопотання позивача б/н б/д (вх.№ 30744/23 від 15.12.2023) про звернення до Суду Європейського Союзу (European Court of Justice (ECJ) із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення до наступного підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 25.01.2024.

18.12.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення б/н від 18.12.2023 (вх.№ 30897/23) на клопотання позивача про звернення до Суду Європейського Союзу (European Court of Justice (ECJ) із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення.

17.01.2024 позивачем через канцелярію суду подано заяву з процесуальних питань б/н від 17.01.2024 (вх.№ 1663/24 від 17.01.2024), до якої долучено правовий аналіз міжнародного права та національного законодавства щодо блокування та управління арештованими активами.

23.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від третьої особи надійшли заперечення б/н від 22.01.2024 (вх.№ 3069/24 від 23.01.2024) на клопотання позивача про звернення до Суду Європейського Союзу (European Court of Justice (ECJ) із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення.

24.01.2024 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява з процесуальних питань б/н б/д (вх.№ 2224/24 від 24.01.2024), до якої долучено чинну довіреність№ 29/12-07 від 29.12.2023 на представництво інтересів ТзОВ «Транзит- Інвест» адвокатом Зіньковською Н.В.

Представник позивача в підготовче засідання 25.01.2024 з`явився, підтримав подане клопотання про звернення до Суду Європейського Союзу із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення.

Представники відповідача та третьої особи в підготовче засідання 25.01.2024 з`явилися, заперечили щодо поданого позивачем клопотання, зазначивши, що Суд Європейського Союзу діє лише в межах правової системи Європейського Союзу, українські суди не наділені ні правом звернення, ні обов`язком застосування таких рішень суду ЄС.

Крім того, представник третьої особи наголосив, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено норм щодо врахування та прийняття до розгляду правових позицій Суду Європейського союзу та звернув на той факт, що обставини, зазначені позивачем як підстава для звернення до вказаного суду, не є предметом розгляду даної справи, а мають досліджуватись під час скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України.

Розглянувши клопотання позивача б/н б/д (вх.№ 30744/23 від 15.12.2023) про звернення до Суду Європейського Союзу (European Court of Justice (ECJ) із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення, суд зазначає наступне.

Обгрунтовуючи подане клопотання позивач зазначив, що відповідач та третя особа у своїх процесуальних документах вказують, що застосування державою обмежувальних заходів шляхом арешту активів (цінних паперів) не обмежується лише речовими правами на таке майно, оскільки права за цінними паперами (права з акції) не можуть існувати окремо від речового права (права на акцію), а застосування до осіб тимчасових обмежень, не порушує право власності, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та свобод, оскільки не пов`язане з позбавленням права власності.

Позивач наголошує, що заявляючи позовні вимоги, він намагається захистити свої права власника акцій, емітованих АТ «Львівгаз», посилаючись на те, що арештованим є лише право розпорядження акціями, права ж за акціями жоден судовий орган не обмежував, а передача їх в управління АРМА не запроваджує такого обмеження автоматично.

Як зазначено у клопотанні, процедуру передачі арештованого в кримінальному провадженні майна до спеціалізованого агентства (АРМА) було інкорпоровано до національного правопорядку України, в тому числі, на виконання Директиви ЄС 2014/42/EU від 03.04.14 про заморожування та конфіскацію засобів та доходів від злочинів у Європейському Союзі. Про це вбачається з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Заявник стверджує, що Директива Європейського Союзу 2014/42/EU дозволяє видавати накази про заморожування іншим органам, ніж судовий, за умови, що вони підтверджені або переглянуті судовим органом у разі оскарження. Цей підхід збалансовує вимогу правоохоронних органів щодо швидких дій із правом власника активу на належну судову процедуру.

У даній ситуації, за твердженням позивача, існує лише ухвала про арешт, яка блокує власникам акцій правомочність розпорядження, та ухвала слідчого судді про передачу арештованих речових доказів АРМА для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, які не містять вказівки на додаткові обмеження прав власників арештованих акцій, зокрема, обмеження прав за акціями.

Як зазначив позивач, з публічно поширеної інформації на офіційних сайтах АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», ТОВ «Газорозподільні мережі України», НАК «Нафтогаз України» вбачається, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» стало товариством, яке виконує функцію розподілу природного газу замість АТ «Львівгаз». За час управління ДАТ «Чорноморнафтогаз» АТ «Львівгаз» останнє передало основні засоби вказаному ТОВ «Газорозподільні мережі України», що стало підставою для зупинення ліцензії на право розподілу газу для АТ «Львівгаз». Отже, підприємство, чиї корпоративні права були арештовані, через дії призначених державою управителів, втратили основні засоби виробництва послуг з розподілу газу (газорозподільні мережі), що призвело до зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, масового відтоку працівників та фактичної зупинки діяльності.

Дані обставини, свідчать про те, що має місце втручання держави у володіння майном їх власників, що є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, у зв`язку із чим суди повинні встановити чи таке втручання є позбавленням власності, чи контролем за використанням майна, а також перевірити чи фактично відбулося позбавлення власності їх власників. Дослідження даних обставин безумовно впливає на висновки суду щодо законності або протиправності такого втручання.

Отже, на думку заявника, враховуючи, що підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом є невід`ємною частиною правового порядку Європейського Союзу з моменту набрання нею чинності, для вирішення поставленого питання щодо законності втручання у мирне володіння у даній судовій справі, є необхідність у зверненні до Суду Європейського Союзу за попереднім рішенням (Рreliminary ruling) з таких питань:

- чи втручання Держави Україна у мирне володіння майном, а саме, арешт акцій (корпоративних прав) АТ «Львівгаз» і передача їх в управління АРМА з подальшим визначенням управителем АТ «АТ «Чорноморнафтогаз», є позбавленням власності (абзац перший статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини) чи контролем за використанням майна (абзац другий статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини)?

- чи Директива ЄС 2014/42/EU від 03 квітня 2014 року допускає автоматичне (без додаткового судового рішення) повне блокування (позбавлення власника усіх пов`язаних з ними прав) арештованих активів лише на підставі ухвали слідчого судді (яка за національним законодавством не оскаржується) про передачу арештованих доказів у кримінальному провадженні для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості?

- яким чином Директива ЄС 2014/42/EU від 03 квітня 2014 року встановлює різницю між заморожуванням та арештом активів (freezing and seizure orders)?

- яким чином Директива ЄС 2014/42/EU від 03 квітня 2014 року та acquis communautaire регулює проміжне використання арештованих активів (interim use of assets) урядовими установами або третьою стороною до прийняття рішення про їх остаточної конфіскації або повернення власнику?

- чи слід вважати порушенням Директиви ЄС 2014/42/EU та статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини, якщо управління арештованими активами здійснюється з порушенням стандартів ISO 5500015 (огляд предмета управління активами, стандартні терміни та визначення), ISO 5500116 (вимоги до інтегрованої ефективної системи менеджменту для управління активами) та ISO 5500217 (керівництво щодо впровадження такої системи), або інших стандартів ISO?

- чи в контексті Директиви ЄС 2014/42/EU, є тотожними поняття арешту та управління: «Підприємством» (Businesses) та «Акціями чи іншими цінними паперами» (Shares or other securities)?

Позивач просить також зупинити розгляд справи №914/2562/23 до отримання відповідей від Суду Європейського Союзу.

Суд Європейського Союзу є вищою судовою інстанцією Євросоюзу, яка покликана забезпечувати дотримання законності при тлумаченні та застосуванні положень установчих договорів.

Відповідно до ст. 267 Договору про функціонування Європейського Союзу від 25.03.1957, суд Європейського Союзу має юрисдикцію виносити попередні рішення щодо: (a) тлумачення Договорів; (b) дійсність і тлумачення актів установ, органів, установ або агентств Союзу. Якщо таке питання порушується в будь-якому суді або трибуналі держави-члена, цей суд або трибунал може, якщо він вважає, що рішення з цього питання є необхідним для того, щоб він міг винести рішення, вимагати від Суду винести рішення щодо цього питання. Якщо будь-яке таке питання порушується у справі, яка розглядається судом або трибуналом держави-члена, проти рішень якого немає засобів судового захисту згідно з національним законодавством, такий суд або трибунал передає справу до Суду.

Відповідно до ст. 234 Договору про заснування Європейської Спільноти (консолідована версія станом на 1 січня 2005 року), суд має юрисдикцію виносити попередні розв`язки стосовно: (a) тлумачення цього Договору; (b) чинності та тлумачення актів інституцій Спільноти та ЄЦБ; (c) тлумачення установчих документів органів, що їх засновано актом Ради, коли ці установчі документи обумовлюють це. У разі, якщо в суді держави-члена постає таке питання, цей суд, якщо вважає, що розв`язок цього питання потрібний, щоб уможливити йому винести рішення, може звернутися до Суду із запитом дати розв`язок цього питання. У разі, якщо таке питання постає у справі, що її розглядає суд держави-члена, чиї рішення не можна оскаржити за допомоги правових засобів національного права, цьому судові належить передати справу до Суду.

З наведених положень вбачається, що юрисдикція Cуду Європейського Cоюзу поширюється на суди держав-членів Європейського Союзу, і, співпрацюючи з такими судами, забезпечує однакове застосування та тлумачення законодавства ЄС. Рішення судових органів ЄС розглядаються як окреме джерело права ЄС та використовується самим Судом та судовими органами держав-членів Європейського Союзу під час застосування норм права Європейського Союзу.

На даний час Україна не є державою-членом Європейського Союзу, відтак не наділена правом та обов`язком для звернення до Суду Європейського Союзу за винесенням попереднього рішення, а рішення Суду Європейського Союзу не можуть розглядатися як джерело права національної правової системи.

Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджена Законом України від 18.03.2004 р. та Угода про партнерство та співробітництво між Україною, ЄС та іншими державами-членами, є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики та однією з основних складових процесу інтеграції України до ЄС, що включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування,з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього.

Таким чином, вказані акти передбачають лище адаптацію національного законодавства, а не використання правових норм Європейського союзу. До внесення змін в законодавство, або до укладення угоди про членство в ЄС, використанню підлягає національне законодавство.

Також необхідно зазначити, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не передбачає процедуру звернення до Суду Європейського Союзу про винесення попереднього рішення.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 18 листопада 2014 року №1601/11/10/14-14 зазначив, що враховуючи європейський напрямок розвитку України, а також початок дії Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, правові позиції, сформульовані у рішеннях Європейського суду справедливості (Суду ЄС), можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського Союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, стосовно яких виник спір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 зазначила, що рішення Суду ЄС належить розцінювати як таке, що дає змогу встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання позивача б/н б/д (вх.№ 30744/23 від 15.12.2023) про звернення до Суду Європейського Союзу (European Court of Justice (ECJ) із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення.

В підготовчому засіданні 25.01.2024 учасниками справи зазначено, що ними повідомлено всі обставини у справі, подано всі наявні докази та не заперечили проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У зв`язку з відсутністю підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення в ньому перерви, враховуючи те, що судом у підготовчому засіданні вчинено всі дії, визначенні ст. 182 ГПК України, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження у справі № 914/2562/23 та призначити справу до судового розгляду по суті.

В підготовчому засіданні 25.01.2024 представником Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» заявлено клопотання про участь у наступному судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Згідно з ч. 3 ст. 197 ГПК України Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 50 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі Положення), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 суд ухвалює рішення про можливість проведення засідання в режимі відеоконференції за умови наявності в суді відповідної технічної можливості (наявність обладнання та можливість його використання у визначені день і час).

Судом з`ясовано технічну можливість проведення судового засідання 12.02.2024 в режимі відеоконференції.

Враховуючи, що право на участь в розгляді своєї справи гарантоване Конвенцією, Конституцією України та ГПК України, суд вважає за необхідне забезпечити участь Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в судовому засіданні 12.02.2024 в режимі відеоконференції з урахуванням технічних можливостей у суді з використанням системи відеоконференцзв`язку.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 182, 185, 197, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Відмовити в задоволенні клопотання позивача б/н б/д (вх.№ 30744/23 від 15.12.2023) про звернення до Суду Європейського Союзу (European Court of Justice (ECJ) із запитом (преюдиційним клопотанням) про винесення попереднього рішення.

2. Закрити підготовче провадження у справі.

3. Призначити справу до судового розгляду по суті на 12.02.2024 р. о 10:30 год.

4. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою:79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 7.

5. Задовольнити клопотання Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про участь в судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

6. Забезпечити участь Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в судовому засіданні у справі № 914/2562/23, призначеному на 12.02.2024 на 10:30 год.в режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021.

7. Проведення судового засідання в режимі відеоконференції здійснити за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua/).

8. Попередити третю особу, що відповідно до п. 49 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції учасник справи повинен попередньо зареєструватися в Електронному кабінеті. Учасник справи також повинен перевірити наявні у нього власні технічні засоби на відповідність технічним вимогам, визначеним Інструкцією користувача підсистеми відеоконференцзв`язку, для роботи із системою відеоконференцзв`язку.

9. Попередити третю особу, що відповідно до п. 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

10. Явка повноважних представників сторін та третьої особи в судове засідання обов`язкова.

11. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

12. Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

13. Звернути увагу сторін на те, що відповідно до ст.135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

14. Суд звертається до учасників судового процесу із проханням зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (створити поштову скриньку електронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua та програмі Електронний суд, які передбачають можливість обміну процесуальними документами між судом і учасниками процесу та подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді по конкретній справі, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалу складено та підписано 29.01.2024.

Суддя Мазовіта А.Б.