Ухвала

від 23.01.2024 по справі 910/11212/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"23" січня 2024 р. Справа № 910/11212/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від третьої особи-1: не з`явився,

від третьої особи-2: не з`явився,

від відповідача: адвокат Бумба О.А.,

розглядаючи справу № 910/11212/22

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Грасо-Груп» (вул. Клеманська, № 3, м. Київ, 02081)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» (вул. Маразліївська, № 1/20, оф. 234, м. Одеса, 65014)

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл», у якому просить суд визнати договір поруки № 3108 від 31.08.2021 недійсним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з її боку було відсутнє волевиявлення на укладення договору поруки № 3108 від 31.08.2021 та нею не було підписано такого договору поруки у дійсності, а тому наявні підстави для визнання його недійсним.

31.10.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва передано матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» про визнання договору недійсним за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2022 позовну заяву за вх. № 3321/22 від 30.11.2022 передано на розгляд судді Цісельському О.В.

30.12.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх. № 3321/22 від 30.11.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11212/22. Постановлено справу № 910/11212/22 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "19" січня 2023 року о 12:00 год. Окрім того, даною ухвалою суду залучено до участі у справі ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грасо-Груп» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

19.01.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання у справі № 910/11212/22 на 02 лютого 2023 року о 12:00 год., а також витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» оригінал договору поруки № 3108 від 31.08.2021.

02.02.2023 у підготовчому засіданні по справі № 910/11212/22 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до 16 лютого 2023 року об 11:00 год.

16.02.2023 в підготовчому засіданні судом було проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі № 910/11212/22 на 30 днів за ініціативою суду та протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 24.02.2023 об 11:00 год.

24.02.2023 у підготовчому засіданні по справі № 910/11212/22 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до 07 березня 2023 року об 11:40 год.

07.03.2023 у підготовчому засіданні судом по справі № 910/11212/22 проголошено протокольну ухвалу про перерву до 16 березня 2023 року о 12:00 год.

Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2023 у справі № 910/11212/22 на 16.03.2023 о 12:00 год., не відбулося у зв`язку із відсутністю доступу до програми ЕСІТС за вебпосиланням: vkz.court.gov.ua для фіксації судового процесу, що унеможливило проведення судових засідань, зокрема в режимі відеоконференції.

17.03.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 910/11212/22 призначено на 28 березня 2023 року о 10:40 год.

28.03.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області призначено у справі № 910/11212/22 судову комплексну експертизу (почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів), проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та зупинено провадження у справі № 910/11212/22.

12.07.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі №910/11212/22 та призначено підготовче засідання для розгляду клопотання експертів на 31.07.2023 об 15:00 год.

31.07.2023 у підготовчому засіданні судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву до 07.08.2023 об 11:00 год.

07.08.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволені частково клопотання експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вх. №19820/23 від 16.06.2023; вх. №22940/23 від 11.07.2023), надано дозвіл судовому експерту на часткове пошкодження підписів на оригіналі договору поруки № 3108 від 31.08.2021, змінено поставлене перед судовими експертами питання, а саме: «Чи виготовлений договір поруки № 3108 від 31.08.2021 у час, яким він датований, а саме 31.08.2021?» на питання: «У який період часу виконано договір поруки від 31.08.2021 № 3108?». Окрім того, даною ухвалою надано дозвіл Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України на поетапну видачу висновків експертів, матеріали справи № 910/11212/22 надіслано експертній установі для продовження експертного дослідження та зупинено провадження у справі № 910/11212/22.

14.11.2023 за вх.№ 41415/23 на адресу Господарського суду Одеської області від експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта № 23-2881/2 судово-технічної експертизи документів від 16.10.2023.

Окрім того, до суду від експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експерта № 23-2881 від 02.11.2023 (вх. № ГСОО 41420/23 від 14.11.2023) за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.

21.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» звернулось до суду із заявою (вх. № 42575/23) про поновлення провадження у справі № 910/11212/22 у зв`язку з закінченням судової комплексної експертизи та отриманням відповідних результатів.

22.11.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області поновлено провадження у справі № 910/11212/22 та призначено підготовче засідання у справі № 910/11212/22 на "05" грудня 2023 року об 11:20 год.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2023 у справі № 910/11212/22 на 05.12.2023 об 11:20 год., не відбулося у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи в КП «Діловодство спеціалізованого суду» наказом керівника апарату суду від 30.11.2023.

08.12.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 910/11212/22 призначено на "19" грудня 2023 року о 12:40 год.

19.12.2023 у підготовчому засіданні по справі № 910/11212/22 за участю присутніх представників сторін, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/11212/22 до судового розгляду по суті на "28" грудня 2023 року о 12:00 год. Того ж дня, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 910/11212/22 по суті на 23 січня 2024 о 10:00 год.

У судове засідання, призначене на 28.12.2023, представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Додатково суд зауважує, що 28.12.2023 від ТОВ «Фуд Оіл» до суду надійшли заперечення (вх. № 47311/23) проти клопотання позивача від 28.12.2023 № 28/12/2023/1 про відкладення розгляду справи. В свою чергу, відповідне клопотання позивача про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Так, 28.12.2023, у зв`язку з неявкою представника позивача та третіх осіб, судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні, згідно раніше визначеної резервної дати, до 23 січня 202024 року о 10:00 год.

Водночас, з метою додаткового повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Грасо-Груп», секретарем судового засідання здійснено телефограму, яку належним чином прийняв представник вищевказаних осіб - адвокат Анапріюк А.С.

23.01.2024 у судовому засіданні, секретар доповів суду, що адвокат анапріюк А.С. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було надіслано запрошення про підключення до підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, однак позивач до відеоконфенції не підключився, що засвідчено у протоколі судового засідання, жодних клопотань та документів на адресу суду не надходило.

Відтак, 23.01.2024 в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача та третіх осіб в судове засідання не з`явився, не забезпечив технічної можливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, зокрема, не активував технічні засоби, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі суду не надав.

При цьому, у судовому засіданні 23.01.2024 представником відповідача заявлено усне клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання.

Суд зазначає, що дата та час судових засідань, призначених на 28.12.2023 о 12:00 год та на 23.01.2024 о 10:00 год., були узгоджені судом з представниками учасників справи у судовому засіданні 19.12.2023.

Представник позивача був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, як призначеного на 28.12.2023 о 12:00 год, так і на 23.01.2024 о 10:00 год, в судовому засіданні 19.12.2023 за допомогою відеоконференцзв`язку в режимі відеоконфренції з використанням підсистеми ЄСІТС «VKZ», що підтверджується протоколом судового засідання від 19.12.2023.

Крім того, як вбачається з АС «ДСС», повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні 28.12.2023, внесено до вказаної програми та в автоматичному режимі скеровано до електронного кабінету представника позивача - адвоката Анапріюка А.С.

За змістом п.п. 1, 2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в зв`язку з неявкою в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, або у зв`язку з першою неявкою в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

З огляду на вищенаведені нормативні приписи чинного законодавства, беручи до уваги факт неявки в призначене судове засідання представника позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення судового засідання у зв`язку з неявкою уповноваженого представника позивача.

Суд вказує про те, що позивач не був обмежений у своїх процесуальних правах, зокрема щодо подання клопотання про розгляд справи без його участі. Доказів на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання матеріали справи також не містять.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, входячи з наступного.

Так, згідно з статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд відзначає, що процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою. Крім цього, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, а також надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

При цьому п. 2 ч. 2 ст. 42 ГПК України визначено обов`язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У ст. 46 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України.

В рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).

Відповідно до ч.1 ст.120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №465/6555/16-ц, від 12.05.2022 у справі №645/5856/13-ц).

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

У постанові від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про таке:

«Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 виклала висновок щодо застосування норми пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть, у тих випадках, коли його явка визнана судом необов`язковою і наслідки неявки не роз`яснювалися.

У цій же постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних. Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи «імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.».

Крім того, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 було сформовано висновок щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, зокрема з урахуванням введення воєнного стану в Україні, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2023 по справі №910/17906/21.

Крім того, наведені положення статей 202, 226 ГПК України в чинній редакції не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами виключно в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Отже, у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні, кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Приймаючи до уваги неявку позивача та його представника у судові засідання 28.12.2023 та 23.01.2024, обізнаність позивача про дату, час і місце проведення засідання суду, а також зважаючи на відсутність з його боку заяв чи клопотань щодо можливості проведення підготовчих засідань без участі представника позивача, позов має бути залишений без розгляду.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності господарського судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ГПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За цих обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 , як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів, не сприяла вирішенню спору, а тому, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, для залишення позову у цій справі без розгляду.

Залишення позову без розгляду через за вказаних обставин не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд справи.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Усталена прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини»).

Тягар доказування за позовом процесуальним Законом покладено на позивача. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд звертає увагу, що до основних засад (принципів) господарського судочинства відноситься рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Відтак, одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» (заява №65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в справі Perez deRada Cavanilles проти Іспанії (заява №2809095, рішення від 28.10.98) зазначає, що право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками, як існування процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010).

У даному випадку право на суд не можна визнати обмеженим. У зв`язку із невиконанням позивачем покладених на нього обов`язків Господарським процесуальним кодексом України для з`ясування обставин справи, враховуючи, що позивачем не наведено та не доведено поважних причин, які об`єктивно від нього не залежали, або які унеможливлювали прийняття участі у розгляді справи для належного здійснення представництва інтересів та доведення заявлених позовних вимог, а також, зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, суд приходить до переконання про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Водночас, суд роз`яснює позивачу, що згідно з ч. 4 ст. 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Згідно з ч. 2 ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Положення п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачають, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи те, що підлягає залишенню без розгляду позов ОСОБА_1 з огляду на чергове не прибуття позивача у судове засідання, суд не вбачає правових підстав для повернення позивачу із Державного бюджету України суми судового збору за звернення до суду з даною позовною заявою, а тому суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи, слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 13, 42, 43, ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Оіл» про визнання недійсним договору - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 23.01.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 29.01.2024.

Суддя О.В. Цісельський