Постанова

від 10.04.2024 по справі 910/11212/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 910/11212/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

Представники учасників справи у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 (повний текст складено та підписано 29.01.2024, суддя Цісельський О.В.)

у справі №910/11212/22

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Оіл

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Грасо-Груп

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Оіл, у якому просила суд визнати договір поруки недійсним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з її боку було відсутнє волевиявлення на укладення договору поруки та нею не було підписано такого договору поруки у дійсності, а тому наявні підстави для визнання його недійсним.

31.10.2022 ухвалою Господарського суду міста Києва передано матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Оіл про визнання договору недійсним за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

30.12.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Окрім того, даною ухвалою суду залучено до участі у справі ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю Грасо-Груп в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 по справі №910/11212/22 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Оіл про визнання недійсним договору - залишено без розгляду.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що позивач та його представник у судові засідання не з`являлись, не дивлячись на обізнаність позивача про дату, час і місце проведення засідання суду, а також не звертались до суду із заявами чи клопотаннями щодо можливості проведення підготовчих засідань без участі представника позивача.

За цих обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як особа, яка звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів, не сприяла вирішенню спору, що у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства є підставою для залишення позову у цій справі без розгляду.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що представник позивача об`єктивно не міг прибути у судове засідання, з огляду на такі обставини.

Так, апелянт зазначає, що мав приймати участь у судовому засідання у режимі відеоконференції для чого мав прибути до свого робочого місяця, а саме офісу, який розташований в м. Києві.

Однак, за твердженням апелянта 23.01.2024 о 05:43 у м. Києві та області було оголошено сигнал повітряна тривога у зв`язку з ракетним та дроновим обстрілом території України, зокрема й міста Києва, що становило загрозу життю та здоров`ю та зумовило необхідність перебування представника позивача в укритті.

В подальшому, як зазначає апелянт, 23.01.2024 о 08:14 у м. Києві та області було оголошено сигнал відбій повітряної тривоги, відповідно лише після цього часу представник позивача мав можливість переміщатись транспортним засобом до свого робочого місця.

При цьому, як стверджує апелянт, повітряна тривога припала на ранкову годину пік, що призвело до заторів на дорогах та неможливості вчасного прибуття представника позивача до власного робочого місця задля участь у судовому засідання у режимі відеоконференції.

З огляду на таке, за твердженням апелянта, представник позивача засобами телефонного зв`язку повідомив секретаря судового засідання судді першої інстанції про виниклі обставини та неможливість своєчасного підключення до відеоконференції та висловлено усне клопотання про відкладення розгляду справи через непередбачувані обставини.

Скаржник стверджує, що представник позивача був об`єктивно позбавлений можливості подати відповідне клопотання про відкладення розгляду справи у письмовому вигляді, оскільки перебував у транспортному засобі на шляху до свого робочого місця.

Згодом, як зазначає позивач, його представник приблизно о 10:20 23.01.2024 прибув до свого робочого місця, однак запрошення про підключення до відеоконференції вже було неактивне, тобто судове засідання вже було завершено, а в подальшому позивач дізнався про прийняття судом оскаржуваної ухвали.

На переконання апелянта, суд першої інстанції розглядаючи дану справу повинен був врахувати факт оголошення у м. Києві та області сигналу повітряна тривога, що об`єктивно вплинуло на затримку прибуття представника позивача до робочого місяця задля участі у розгляді справи, та відповідно вирішити питання щодо відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене апелянт вважає передчасним ухвалене судом першої інстанції рішення про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 відкрито апеляційне провадження по справі №910/11212/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 та призначено справу до розгляду на 10.04.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що підставою для прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення стало систематичне затягування позивачем розгляду справи, зокрема через неявку його представника у судові засідання, дати та час яких були погоджені завчасно.

Відповідач стверджує, що позивач не звертався до суду першої інстанції ані з клопотанням про проведення засідань за відсутності свого представника, ані з клопотанням про відкладення розгляду справи.

До того ж, за твердженням відповідача, під час судового засідання, яке відбулось 23.01.2024 представнику позивача було надіслано запрошення на підключення до підсистему відеоконференцзв`язку, однак останній до відеоконференції не підключився, жодних заяв та клопотань про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи не надав.

Крім того відповідач зазначає, що позивач не надав до апеляційної скарги належних доказів на підтвердження того, що його представник дійсно проживає за межами м. Києва, а також протягом якого час під час оголошення сигналу повітряна тривога перебував в укритті.

Наголошує відповідач й на тому, що у матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про відкладення розгляду справи, а зі змісту наданого останнім скріншоту з мобільного телефону, неможливо встановити суб`єктів та зміст розмови.

Відповідач також вважає, що з огляду на систематичність повітряних тривог, зокрема у м. Києві та області, представник позивача міг розуміти та передбачити відповідні наслідки, а також мав можливість у період з моменту закінчення сигналу повітряна тривога до початку судового засідання подати до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності або відкладення.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що представник позивача не мав поважних причин для нез`явлення до судового засідання.

У судове засідання призначене на 10.04.2024 представники учасників справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, зокрема ухвалу про призначення справи до розгляду було доставлено до електронного кабінету представника апелянта 29.02.2024.

З огляду на таке, а також враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з статтею 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 ГПК України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 42 ГПК України).

Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 ГПК України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.

У свою чергу, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №905/458/21 надано характеристику положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України за методом правового регулювання цих норм (див. п. 8.4, 8.5).

У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.

Імперативні (зобов`язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.

Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду.

Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.

Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов`язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи «імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.11.2023 поновлено провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 05.12.2023 (т.3, а.с. 80-83).

Підготовче засідання, призначене на 05.12.2023 не відбулося у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів Господарського суду Одеської області, що сталося внаслідок хакерської атаки та призупиненням роботи в КП «Діловодство спеціалізованого суду» наказом керівника апарату суду від 30.11.2023, про що складено відповідну довідку (т.3, а.с. 86).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2023 підготовче засідання у справі було призначено на 19.12.2023 (т.3, а.с. 89-91).

11.12.2023 представник позивача адвокат Анапріюк А.С. звернувся до Господарського суду Одеської області із клопотання про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів (т.3, а.с. 98-99).

Таке клопотання було задоволено ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2023 (т.3, а.с. 110-113).

19.12.2023 у підготовчому засіданні, за участю присутніх представників сторін, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.12.2023, а також призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи по суті на 23.01.2024 (т.3, а.с. 142-145).

Зі змісту протоколу судового засідання Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 вбачається, що представник позивача адвокат Анапріюк А.С. приймав участь у судовому засіданні, відтак був достеменно обізнаний, як про призначення справи до розгляду на 28.12.2023, так й про заздалегідь погоджену резервну дату судового засідання 23.01.2024.

У протоколі судового засідання від 28.12.2023 Господарським судом Одеської області зазначено, що представник позивача адвокат Анапріюк А.С. в режимі відеоконференцзв`язку перебуває «офлайн», а зв`язатися з ним за допомогою телефонного зв`язку не надалось можливим.

З огляду на таке, у зв`язку з неявкою у судове засідання представника позивача, судом першої інстанції було вирішено перенести розгляд справи на заздалегідь погоджену дату, а саме 23.01.2024.

Додатково, як свідчать наявні матеріли справи, представника позивача про призначення справи до розгляду на 23.01.2024 було повідомлено телефонограмою (т.3, а.с.163).

Втім, як свідчать наявні матеріали справи, зокрема протокол судового засідання від 23.01.2024, представник позивача у судове засідання не з`явився ані д приміщення Господарського суду Одеської області, ані в режимі відеоконференцзв`язку, оскільки перебував в режимі «офлайн» (т.3, а.с. 164-166).

Вищенаведене, на переконання колегії суддів свідчить про те, що суд першої інстанції належним чином виконав свій процесуальний обов`язок щодо належного повідомлення позивача про час, дату та місце розгляду справи, а його представник був достеменно обізнаний про час та дату розгляду справи судом.

Втім, позивач явку свого представника у судове засідання місцевого господарського суду, яке відбулось 23.01.2024 не забезпечив.

До того ж, наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він належним чином повідомляв суд першої інстанції, зокрема шляхом подання письмової заяви (клопотання) про можливість розгляду справи за відсутності свого представника, за наявними матеріалами справи.

Також не містять наявні матеріали справи й доказів на підтвердження звернення позивача до суду із відповідним клопотанням про відкладення розгляду справи, зокрема через об`єктивну неможливість забезпечення власної явки або явки свого представника до судового засідання.

Відтак, за встановленої судом першої інстанції процесуальної поведінки позивача, про що зазначено вище, колегія суддів вважає, що судом було зроблено цілком обґрунтований та правильний висновок про залишення позову у цій справі без розгляду.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, ухваленій у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

У постанові від 13.03.2019 у справі №916/3616/15 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду також зауважив, що наведені положення статей 202, 226 ГПК України не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21 акцентувала увагу на тому, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

При цьому колегією суддів визнаються необґрунтованими посилання апелянта на те, що представник позивача не міг взяти участь у судовому засіданні через оголошення у м. Києві та області сигналу повітряна тривога, з огляду на таке.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що є загальновідомим факт збройної агресії рф проти України, запровадження воєнного стану на всій території України, постійних обстрілів та оголошення в зв`язку з такими обставинами сигналів повітряна тривога задля збереження життя та здоров`я людей.

Дійсно 23.01.2024 у місті Києві та області о 05:43 було оголошено сигнал повітряної тривоги, який лунав до 08:14 цього ж дня коли було сповіщено про відбій повітряної тривоги.

В свою чергу, судове засідання у цій справі було призначено судом першої інстанції на 23.01.2024 о 10:00.

У відповідності до відкритих відомостей з офіційних джерел, 23.01.2024 о 10:00 ані у місті Києві та області, ані у м. Одесі та області сигнал повітряна тривога оголошено не було, що відповідно свідчить про відсутність жодних перешкод у проведенні судового засідання у призначений судом час.

Крім того з моменту оголошення сигналу відбій повітряної тривоги (08:14) до початку судового засідання (10:00) минув 1 час 46 хвилин, що на переконання колегії суддів є достатнім задля забезпечення власної участі у судовому засідання в режимі відеоконференції, так й для подання до суду будь-яких заяв, клопотань зокрема про відкладення розгляду справи у разі неможливості участі у судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що стверджуючи про те, що представник позивача проживає у смт. Коцюбинське Київської області та потребував часу для прибуття до офісу задля участі у судовому засідання в режимі відеоконференції, позивач не надав жодних доказів ані на підтвердження проживання представника саме у смт. Коцюбинське, ані на підтвердження того, що офіс даного представника розташовано у м. Києві.

Відповідно, позивачем не доведено обставин, які б достеменно свідчили про об`єктивну неможливість його представника взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За приписами ст. 197 ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", а в разі їх відсутності - у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Отже чинне процесуальне законодавство передбачає участь учасників справи у засіданні суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, зокрема персонального комп`ютеру, ноутбуку, мобільного телефону, тощо.

З огляду на що, судова колегія вважає, що представник позивача не був обмежений у використанні власних технічних засобів задля участі у засіданні суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

При цьому, слід звернути увагу на те, що в апеляційній скарзі позивач не посилається на належні та допустимі докази, які б свідчили про обмеження його представника у користуванні власними технічними засобами, а також на те, що останній міг приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду лише знаходячись у власному офісному приміщенні.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач не був позбавлений можливості, як особисто, так й через свого представника звернутися до суду першої інстанції із відповідним клопотанням про відкладення розгляду справи або її розгляд за своєї відсутності, зокрема у разі об`єктивної неможливості прибуття до судового засідання.

Однак, як свідчать наявні матеріали справи, із такими заявами (клопотанням) позивач та/або його представник до суду першої інстанції не звертались.

Судовою колегією не приймаються до уваги твердження позивача, що його представником було повідомлено про виниклі обставини щодо неможливості своєчасного підключення до відеоконференції секретаря судового засідання, що підтверджується роздруківкою вихідних телефонних дзвінків, оскільки чинне процесуальне законодавство передбачає звернення учасника справи із відповідною заявою (клопотанням) у письмову або усному вигляді саме до суду, а не до секретаря судового засідання. Більш того, усуне клопотання (заява) може бути заявлено учасником справи або його представником безпосередньої під час судового засідання, а не поза його межами.

До того ж, з наданої роздруківки вихідних телефонних дзвінків неможливо встановити особу, яка здійснювала такий дзвінок, зміст розмови, тощо.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції колегія суддів також враховує й ту обставину, що судове засідання від 23.01.2024, в яке не з`явився представник позивача, є другим судовим засіданням з розгляду справи по суті. В перше судове засідання від 28.12.2023 представник позивача також не з`явився і доказів на обґрунтування об`єктивних причин свого нез`явлення до суду також не надав.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 у справі №910/11212/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.04.2024.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяБогатир К.В.

СуддяФілінюк І.Г.