Рішення
від 17.01.2024 по справі 922/4377/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024м. ХарківСправа № 922/4377/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія", 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, корпус З до Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомакс", 63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, будинок 36-а простягнення 1 539 875,35 грн.за участю представників сторін:

позивача: Машкіна В.М.;

відповідача: Караченцев Ю.Л.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" про стягнення заборгованості у розмірі 1 699 875, 35 грн., з яких 1 203 737,51 грн. - сума боргу, 420 542,81 грн. - інфляційне збільшення, 75 595,03 грн. - 3 % річних .

Також до стягнення заявлені судові витрати та витрати на правову допомогу у сумі 300 000 грн.

Крім того, у пункті 3, 4 прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд:

- значити у судовому наказі про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Нарахування 3% річних здійснювати за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С сума основного боргу, Д- кількість днів прострочення.

- роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомакс" суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.

Процесуальні документи просить суд, надсилати на поштову адресу: абонентська скринька № 27, м. Київ, 04053 в електронному вигляді на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 2021-041601 про надання транспортно-експедиторських послуг.

Ухвалою суду від 20.10.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (вх. № 4377/23) залишено без руху.

25.10.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшли заяви (вх. № 29137/23 та вх. № 29142/23) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

03.11.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 30017/23) про зменшення позовних вимог, у якій останній зазначає, що після подання позовної заяви відповідачем здійснено часткове погашення боргу на суму 80 000 грн. та просить суд, прийняти заяву до розгляду. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" заборгованість у розмірі 1 619 875,35 грн., з яких 1 123 737,51 (сума боргу), 420 542,81 (інфляційне збільшення), 75 595,03 (штрафні санкції). Зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Нарахування 3% річних здійснювати за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С сума основного боргу, Д кількість днів прострочення. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС " суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості. Витрати по оплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС ". Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС " витрати на правову допомогу у сумі 300 000 грн. 00 коп. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" надмірно сплачений судовий збір у розмірі 6 059,64 грн. Процесуальні документи надсилати на поштову адресу: абонентська скринька № 46, м. Київ, 04053 в електронному вигляді на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.

08.11.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 30499/23) про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.11.2023 року заяву позивача (вх. № 30499/23 від 08.11.2023 року) про розгляд справи в режимі відеоконференції - задоволено частково.

20.11.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 31725/23) про зменшення позовних вимог у справі 922/4377/23, у якій останній зазначає, що 07.11.2023 року відповідачем здійснено часткове погашення у сумі 80 000 грн., у зв`язку із чим, просить суд, прийняти заяву до розгляду. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" заборгованість у розмірі 1 539 875,35 грн., з яких 1 043 737,51 (сума боргу), 420 542,81 (інфляційне збільшення), 75 595,03 (штрафні санкції). Зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Нарахування 3% річних здійснювати за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С сума основного боргу, Д кількість днів прострочення. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС " суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості. Витрати по оплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС ". Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС " витрати на правову допомогу у сумі 300 000 грн. 00 коп. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" (ІКЮО 41428805) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 7 019,64 грн. Процесуальні документи надсилати на поштову адресу: абонентська скринька № 46, м. Київ, 04053 в електронному вигляді на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 22.11.2023 року прийнято до розгляду заяви позивача (від 03.11.2023 року вх. № 30017/23) та (вх. № 31725/23 від 20.11.2023 року) про зменшення позовних вимог, та подальший розгляд справи ведеться із її урахуванням. Задоволено клопотання позивача про повернення судового збору. Ухвалено повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, корпус З, ЄДРПОУ 41428805) з державного бюджету судовий збір на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", про що постановити відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 22.11.2023 року Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" з Державного бюджету 7 019,64 грн. судового збору, сплаченого до господарського суду Харківської області згідно платіжної інструкції № 934 від "12" жовтня 2023 р., відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою суду від 22.11.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання відповідача (вх. № 31913/23 від 21.11.2023 року). Підготовче засідання у справі - закрито. Призначено справу до розгляду по суті на 20 грудня 2023 року о(б) 10:30 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 22.11.2023 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

14.12.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 34465/23) про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

15.12.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 34644/23).

15.12.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 34648/23) про доступ до електронної справи.

18.12.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 34810/23) щодо повідомлення про представника який буде присутнім у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 19.12.2023 року заяву (вх. № 34465/23 від 14.12.2023 року) представника відповідача - залишено без розгляду.

20.12.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх.. № 35024/23) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (вх. № 4377/23) залишено без руху.

21.12.2023 року судом на адресу Національної асоціації адвокатів України було направлено лист про надання інформації.

22.12.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх.. № 35290/23) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

22.12.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 35310/23) про усунення недоліків позовної заяви.

25.12.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 35477/23) у якому останній, просить суд, повернути позивачу ТОВ «Інноваційна транспортна компанія» позовну заяву і додані до неї документи.

25.12.2023 року від Національної асоціації адвокатів України через канцелярію суду надійшла відповідь на лист суду (вх. № 35486/23).

Ухвалою суду від 26.12.2023 року призначено справу до розгляду по суті на "17" січня 2024 року о(б) 13:00 год.

27.12.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 35767/23) про винесення окремої ухвали.

03.01.2024 року від Національної асоціації адвокатів України через канцелярію суду надійшло повідомлення (вх. № 165/24).

04.01.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 244/24) на заяву відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

04.01.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЙНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ" через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 269/24) про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 05.01.2024 року задоволено клопотання (вх. № 269/24 від 04.01.2024 року) позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

09.01.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшли пояснення (вх. № 575/24).

Присутній у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо наданих до суду клопотань, та заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд дослідивши матеріали справи, та клопотання відповідача (вх. № 35477/23 від 25.12.2023 року) про повернення позовної заяви позивачу, зазначає наступне.

В обґрунтування наданого до суду клопотання, відповідач зокрема зазначає, що Костишена В.Л. не отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю в передбаченому законом порядку, - вона не є адвокатом у розумінні положень частини 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки листом № 1844/0/2-23 від 31 жовтня 2023 року, наданого Національною асоціацією адвокатів України у відповідь на адвокатський запит, повідомлено, що «станом на 30.10.2023 року відомості стосовно Костишеної Вікторії Леонідівни, як адвоката, в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні і адміністраторами Першого рівня бази даних ЄРАУ не вносились, в тому числі щодо свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 6207 від 27.09.2018 року». Крім того, цим же листом повідомлено, що «згідно рішення РАУ від 11 червня 2016 року № 155 було вирішено скликати Конференцію адвокатів міста Києва. 08 жовтня 2016 року Конференцію адвокатів міста Києва було достроково відкликано з посади Голови адвокатів міста Києва адвоката Рафальську Інну Владиславівну». Отже вищевикладене за твердженнями відповідача свідчить про те, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6207 від 27.09.2018 року, що видане Радою адвокатів міста Києва Костишеній Вікторії Леонідівні - підписане (видане) неуповноваженою особою (Рафальською І.В.). Про це саме вказано також в Листі НААУ № 1844/0/2-23 від 31 жовтня 2023 року.

За таких обставин за твердженнями відповідача, Костишена В.Л., яка не є адвокатом, не може бути представником позивача у даній справі на підставі виданої їй довіреності. З огляду на положення процесуального закону, суд має залишити позовну заяву/ заяву/скаргу без руху, відповідно, зокрема, до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі надання до позовної заяви/заяви/скарги доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, однак за наявності у суду сумніву у їх достовірності, достатності та належності, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків. У протилежному випадку, зокрема за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, а суддя у цьому випадку, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, повертає позовну заяву і додані до неї документи (пункт 26 постанови Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 910/1728/22).

У зв`язку зі чим, відповідач зазначає, що враховуючи те, що особа, яка підписала позовну заяву не є адвокатом, не отримала у передбаченому законом порядку свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та не може бути представником позивача у цій справі, суд зобов`язаний повернути позовну заяву і додані до неї документи позивачеві.

Суд не приймає вищевикладені твердження відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 20.12.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (вх. № 4377/23) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

22.12.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 35310/23) про усунення недоліків позовної заяви, у якій останній щодо повноважень особи яка підписала позовну заяву зазначає, що адвокат Костишена Вікторія Леонідівна відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6207 від 27.09.2018 на підставі Рішення Ради адвокатів міста Києва №18 від 13.09.2018 року та посвідчення адвоката №КВ 6207 від 27.09.2018 року. Також зазначає, що згідно зі статті 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.

Затвердженнями позивача, Радою адвокатів першого рівня було внесено адвоката Костишену Вікторію Леонідівну до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджує Витяг від 02.10.2018 року, копія якого додається (станом на 02.10.2018 форма здійснення діяльності була Адвокатське бюро).

Вищевказане на думку позивача свідчить про те, що статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Також позивач посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2019 року по справі № 910/3845/19 та зокрема зазначає, що за розглядом даної касаційної скарги касаційним судом зроблено висновок, що статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. Статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у постанові від 26.09.2019 у справі №910/3845/19)

Також позивача зазначає, що аналогічний висновок про те, що статус особи як адвоката може підтверджувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та/або посвідчення адвоката України, викладений Верховним Судом в ухвалах від 01.03.2018 року у справі №910/3483/17, від 17.10.2018 року у справі № 916/1059/18, постановах від 06.07.2019 року у справі №855/229/19, від 21.10 2019 року у справі №757/21384/19-ц, від 15.12.2021 року у справі №953/1232/20, та зазначає, що статтею 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю. Як встановлено апеляційним судом, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Черненко Ігорем Валерійовичем та адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною послуг на заявлену до стягнення суму. 08.02.2018 Радою адвокатів міста Києва прийнято рішення за №6 про видачу Рибченко Н.М. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №6055 від 08.02.2018 року. В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені документи визнані у передбаченому законом порядку недійсними або є скасованими. Також відсутні докази щодо припинення права Рибченко Наталії Миколаївни на заняття адвокатською діяльністю у порядку, передбаченому законом….».

За твердженнями позивача, з 01.01.2022 року набув чинності Закон №1907-ІХ «Про публічні електронні реєстри". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 року №407 інформація Єдиного реєстру адвокатів з 03.09.2021 року має бути розміщена у вигляді набору відкритих даних на офіційному державному веб-порталі системи «Дія» data.gov.ua , при цьому, відповідно до вимог постанови КМУ, дані повинні бути неагреговані. За порядковим номером 25663 у даному реєстрі є відомості про адвоката - Костишену Вікторію Леонідівну, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю КВ №6207 від 27.09.2018 року. Костишена Вікторія Леонідівна з 18.10.2021 року має зареєстрований електронний кабінет у ЄСІТС, докази додаються до даної заяви. Відповідь №365369, сформована засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Також надає докази у підтвердження викладених у заяві обставин, зокрема: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ №6207 від 27.09.2018 року, копію ордеру серії АА №0034227, копію договору №13-09-2023 про надання правової допомоги від 13.09.2012 року додається копію посвідчення адвоката Костишеної В.Л. - КВ №6207 від 27.09.2018 року, копію паперового Витягу про внесення даних про адвоката Костишену В.Л. до ЄРАУ Радою першого рівня, а також довіреність ТОВ «Інноваційна транспортна компанія» від 13.09.2023 року за №17, якою уповноважено адвоката Костишену Вікторію Леонідівну представляти підприємство у органах судової влади.

Ухвалою суду від 26.12.2023 року у зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви позивачем, судом було призначено справу до розгляду по суті на "17" січня 2024 р.о(б) 13:00 год.

Відповідно до частини 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За змістом статті 6 та частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка, зокрема, склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і посвідчення адвоката України не обмежуються віком особи та є безстроковими.

З аналізу вищевикладених норм слідує, що статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладене в ухвалах Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду від 01.03.2018 року у справі № 910/3483/17, від 17.10.2018 року у справі № 916/1059/18.

Крім того, статтею 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

При цьому, Верховний Суд (постанова КГС ВС від 26.09.2019 року у справі № 910/3845/19) дотримується позиції, що статус адвоката підтверджується посвідченням адвоката України та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, тоді як відомості до Єдиного реєстру адвокатів України вносяться радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Статтею 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено порядок припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача викладені у наданому до суду клопотання (вх. № 35477/23 від 25.12.2023 року) про повернення позовної заяви позивачу.

Будь - яких доказів, щодо припинення права на заняття адвокатською діяльністю у Костишеної Вікторії Леонідівни у законодавчо встановлений спосіб, відповідачем до суду надано не було.

У зв`язку зі чим, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 35477/23 від 25.12.2023 року) про повернення позовної заяви позивачу.

Суд дослідивши матеріали справи, та клопотання відповідача (вх. № 35767/23 від 27.12.2023 року) про винесення окремої ухвали, із врахуванням позиції представників сторін, зазначає наступне.

В обґрунтування наданого до суду клопотання (вх. № 35767 від 27.12.2023 року) про винесення окремої ухвали позивач зазначає, що під час розгляду справи судом були встановлені обставини, що свідчать про вчинення представниками позивач дій, що мають ознаки кримінальних правопорушень, та зазначає, що позовна заява від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» підписана представником - Костишеною Вікторією Леонідівною, як адвокатом. На підтвердження повноважень представника до суду було надано: 1) договір про надання правової допомоги № 13-09-2023 від 13 вересня 2023 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» та АО «КОЛТ»; 2) додаткову угоду № 1 від 13 вересня 2023 року до договору № 13-09-2023 від 13 вересня 2023 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» та АО «КОЛТ»; 3) копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6207 від 27.09.2018 року, що видане Радою адвокатів міста Києва Костишеній Вікторії Леонідівні; 4) ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 0034227, виданого 13 жовтня 2023 року АО «КОЛТ» за підписом керівника АО «КОЛТ» - Кузьмич Сергія Олександровича.

Однак, згідно з відомостями, що були надані Господарському суду Харківської області Національною асоціацією адвокатів України в Листі № 2088/0/2-23 від 22 грудня 2023 року, Костишена В.Л. - не є адвокатом. Відомості щодо Костешеної В.Л. як адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України - відсутні. Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ № 6207 від 27.09.2018 року, що видане Радою адвокатів міста Києва адвокату Костишеній Вікторії Леонідівні - підписане неуповноваженою особою (Рафальською І.В.). Також в цьому ж листі НААУ № 2088/0/2-23 від 22 грудня 2023 року повідомлено, що в адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ відсутня інформація стосовно згенерованого ордеру серії АА з порядковим номером «0034227». Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Адвокатського об`єднання «КОЛТ» (код ЄДРПОУ: 42444723) є: Кузьмич Сергій Олександрович. Таким чином, Костишена Вікторія Леонідівна ввела суд в оману, надала до суду неправдиві відомості стосовно своїх повноважень як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» та здійснювала представництво його інтересів без наявних на те повноважень.

За твердженнями відповідача, дії Костишеної В.Л., що були спрямовані на здійснення представництва позивача без повноважень, перебрання на себе функцій адвоката без належних на те правових підстав, подання в суд недійсних документів, що посвідчують її повноваження як адвоката, носять ознаки складу кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачено ч. 1 ст. 400-1 КК України. Крім того, до суду також було надано ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АА № 0034227, виданого 13 жовтня 2023 року АО «КОЛТ» за підписом керівника АО «КОЛТ» - Кузьмич Сергія Олександровича, однак, згідно з листом НААУ № 2088/0/2-23 від 22 грудня 2023 року, такий ордер не генерувався в базі ЄРАУ.

Вищевказане на думку відповідача свідчить про підробку цього документу та внесення до нього неправдивих відомостей або самою гр. Костишеною В.Л. або ж керівництвом АО «КОЛТ», та такі дії зазначених осіб можуть бути додатково кваліфіковані за ст. 358 КК України.

У зв`язку із чим, відповідач, просить суд, винести окрему ухвалу, яку направити до органу досудового розслідування для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень за статтями 358, 400-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 246 Господарського процесуального кодексу України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду оскарженню не підлягає. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

З аналізу статті 246 Господарського процесуального кодексу України слідує, саме повноваження суду, при вирішенні спору приймати рішення щодо постановлення окремої ухвали.

Згідно вимог частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі (частина 1, 2 статті 169 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, мету застосування правового інституту окремої ухвали та передбачені у статті 246 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 35767/23 від 27.12.2023 року) про винесення окремої ухвали, оскільки відповідна процесуальна дія Господарського процесуального кодексу України віднесена саме до повноваження суду.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення та заперечення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 16.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (позивач, експедитор) Товариством з обмеженою відповідальністю "Геомакс" (відповідач, клієнт) було укладено договір № 2021-041601.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2021 року (включно), а в частині переведення розрахунків - до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо будь-яка із сторін не заявить про його розірвання не пізніше 30 робочих днів до закінчення терміну його дії (пункт 8.1. договору).

Пунктом 1.1. договору визначено, що експедитор здійснює транспортно - експедиторське обслуговування клієнта (далі ТЕО), в рамках якого експедитор надає клієнту за плату транспортно - експедиторські послуги з організації перевезення вантажів клієнта в залізничному рухомому складі.

Клієнт гарантує, що вантаж, перевезення якого організовую експедитор за цим договором, належить клієнту або його замовнику, вантажовідправнику на законних підставах, не перебуває під арештом, податковою заставою, а також не існує жодних обмежень для його відвантаження та перевезення. Експедитор не несе відповідальність за вантаж перед третіми особами (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 3.1. договору, валюта ціни за цим договором - українська гривня. Валюта платежу за цим договором - українська гривня.

Загальна сума цього договору визначається на підставі всіх актів наданих послуг, оформлених сторонами порядком, передбаченим цим договором (пункт 3.2. договору).

Пунктом 3.3. сторони погодили, що клієнт здійснює попередню оплату вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Експедитора в розмірі 100% від розрахункової вартості до початку перевезення на підставі рахунку експедитора. Сторонами може бути узгоджений інший порядок оплати вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора.

Датою початку організації перевезення вантажів є дата відправлення порожніх вагонів на адресу клієнта (вантажоодержувачів клієнта). У разі, якщо на дату отримання експедитором відомостей або оперативних відомостей від Клієнта вагони вже відправлені на адресу клієнта, датою початку організації перевезень є дата отримання експедитором відомостей або оперативних відомостей від клієнта, але не пізніше дати подачі вагонів під навантаження на під`їзну колію клієнта (вантажоодержувачів клієнта) (пункт 3.4. договору).

Пунктом 3.5. договору, сторони узгодили, що вартість здійснення ТЕО та плата послуг експедитора узгоджується сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод до цього договору.

Розмір вартості здійснення ТЕО, плати послуг експедитора та порядок їх сплати клієнтом може змінюватися з ініціативи експедитора, шляхом оформлення відповідних до додаткових угод до цього договору. Клієнт зобов`язаний протягом 15-ти календарних днів, з дати отримання зазначеної додаткової угоди, оформити її та передати експедитору. У випадку прострочення зазначеного терміну вартість здійснення ТЕО та плата послуг експедитора вважаються узгодженими (пункт 3.6. договору).

Згідно пункту 3.7. договору, клієнт у будь-якому випадку повинен здійснити оплату вартості здійснення ТЕО та плати послуг експедитора не пізніше 3 банківських днів з дати подачі вагонів на під`їзну колію клієнта (вантажовідправника).

Факт надання послуг експедитором клієнту підтверджується документом (документами), який відображає наступну інформацію: рід вантажу, пункт відправлення та призначення, рух у завантаженому та/або порожньому стані, місце та час знаходження рухомого складу, номер вагону, номер відправки, факт списання грошей з особового рахунку експедитора, іншу інформацію про послугу. Такими документами можуть бути: дані електронної бази ГІОЦ АТ «Укрзалізниця», або перевізний документ, або накопичувальна картка, або відомість форми ГУ-46, або перелік філії «ЄРЦЗП» АТ «Укрзалізниця», або акт наданих послуг, або інші документи. За підсумками роботи за місяць сторони не пізніше останнього дня звітного місяця оформляють акт наданих послуг, який є первинним документом для відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку. За ініціативи експедитора можуть оформлюватися декілька актів на місяць за підсумковими роботами в період, за який вказано в акті наданих послуг (пункт 3.10. договору).

Пунктом 3.11. договору визначено, що датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора.

Також між сторонами було підписано додаткову угоду № 09/01 від 31.01.2022 року до договору на організацію перевезення вантажів залізничним транспортом № 2021-041601 від 16.04.2021року.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди, відповідно до пункту 3.5. договору сторони узгодили, що експедитор надає послуги з організації перевезення вантажу «щебінь гранітний» (код ЄТСНВ 232395) залізничним транспортом з використанням власного (орендованого / залученого) залізничного рухомого складу і забезпечує його своєчасну подачу на залізничні станції для перевезення вантажів за наступним маршрутом експедирування за вказаною нижче вартістю послуг: зокрема 28 560,00 грн.

Також між сторонами було підписано додаткову угоду № 09 від 31.01.2022 року до договору на організацію перевезення вантажів залізничним транспортом № 2021-041601 від 16.04.2021року.

Відповідно до пункту 1 якої, сторони погодили, що відповідно до пункту 3.5. договору сторони узгодили, що експедитор надає послуги з організації перевезення вантажу «щебінь гранітний» (код ЄТСНВ 232395) залізничним транспортом з використанням власного (орендованого/залученого) залізничного рухомого складу (далі - рухомий склад) і забезпечує його своєчасну подачу на залізничні станції для перевезення вантажів за наступним маршрутом експедирування:

1.1. ст. Кременчук Південної залізниці (код 425001) ст. Лиман Південної залізниці (код 444002) - вартість послуг з організації перевезення вантажів за кожний перевезений вагон згідно з наданими Клієнтом заявками становить 23 904,00 грн. (з урахуванням ПДВ). Вартість послуг з організації перевезення вантажів у рухомому складі за вищевказаними маршрутами експедирування включає: тариф за перевезення вантажу у вагонах власного парку, вагоновлений «Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги» із застосуванням коефіцієнтів, встановлених державними органами; - тариф за перевезення власного (орендованого) вагону у порожньому стані, встановлений «Збірником тарифів», із застосуванням коефіцієнтів, встановлених державними органами; - плату за користування власним (орендованим) вагоном; - винагороду (плату) Експедитору. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України.

Згідно пункту 2 додаткової угоди, клієнт здійснює попередню оплату вартості послуг з організації перевезень вантажів та плати експедитора шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора у розмірі 100% від розрахункової вартості до початку перевезення на підставі рахунку експедитора.

Нормативний час знаходження власних (орендованих) вагонів експедитора на під`їзній колії клієнта (відправника/одержувача) під навантаженням/вивантаженням складає 48 годин. Починаючи з 49-ої години плата за користування власними (орендованими) вагонами експедитора визначається сторонами в розмірі 1 900,00 грн. (з урахуванням ПДВ) на добу за кожний вагон. При цьому, неповна доба вважається повною. Час перебування вагонів у користуванні Клієнта на під`їзній колії під навантаженням/ вивантаженням визначається з моменту передачі вагону на під`їзну колію відправника/одержувача до моменту повернення вагону залізниці (визначається згідно даних електронної бази ГОЦ Укрзалізниці) (пункт 3 додаткової угоди).

Пунктом 4 визначено, що у разі затримки вагонів на станції навантаження/вивантаження з причин, які залежать від відправника/одержувача (зайнятість фронтів навантаження/вивантаження), клієнт сплачує експедитору 1 900,00 грн. (з урахуванням ПДВ) за кожен вагон на добу за весь час затримки. При цьому неповна доба вважається повною.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, останнім було надано транспортно-експедиторські послуги відповідачу, та виставлені рахунки, а саме:

- № Э02220016 від 31.01.2022 року на суму 6 870 820,08 грн.;

- № Э01007 від 31.01.2022 року на суму 3 360,00 грн.;

- № Э03220021 від 28.02.2022 року на суму 1 667 881,68 грн.;

- № Э02008 від 28.02.2022 року на суму 43 840,00 грн.;

- № Э09220013 від 31.08.2022 року на суму 44 088,00 грн.;

- № Э08007 від 31.08.2022 року на суму 1 920,00 грн.;

- № Э09004 від 30.09.2022 року на суму 960,00 грн.;

- № Э10220002 від 30.09.2022 року на суму 164 310,00 грн.;

- № Э10008 від 31.10.2022 року на суму 2400, 00 грн.;

- № Э11220003 від 31.10.2022 року на суму 109 200,00 грн.

Та звітами експедитора на суму 6 870 820,08 грн.; на суму 3 360,00 грн.; на суму 1 667 881,68 грн.; на суму 43 840,00 грн.; на суму 44 088,00 грн.; на суму 1 920,00 грн.; на суму 960,00 грн.; на суму 164 310,00 грн.; на суму 2400, 00 грн.; на суму 109 200,00 грн.

За твердженнями позивача, між сторонами було підписано акти виконаних робіт, а саме: від 31.01.2022 року на суму 6 870 820,08 грн.; від 31.01.2022 року на суму 3 360,00 грн.; від 28.02.2022 року на суму 1667881,68 грн.; від 28.02.2022 року на суму 43840,00 грн.; від 31.08.2022 року на суму 44 088,00 грн.; від 31.08.2022 року на суму 1 920,00 грн.; від 30. 09.2022 року на суму 960,00 грн.; від 30.09.2022 року на суму 164 310,00 грн.; від 31.10.2022 року на суму 2400, 00 грн.; від 31.10.2022 року на суму 109 200,00 грн.

Відповідачем частково здійснювались оплати за договором про що свідчать платіжні доручення, а саме: №15 від 14.01.2022 року на суму 500 000, 00 грн., №5008 від 21.01.2022 року на суму 500 000, 00 грн., №36 від 25.01.2022 року на суму 500 000, 00 грн., №5003 від 04.02.2022 року на суму 4 500 000, 00 грн., №5150 від 22.02.2022 року на суму 44 088, 00 грн., №5160 від 13.09.2022 року на суму 55 110, 00 грн., №5179 від 27.09.2022 року на суму 112 100, 00 грн., №5192 від 05.10.2022 року на суму 109 200, 00 грн., №64 від 22.06.2023 на 165 000, 00 грн., № 87 від 17.07.2023 року на суму 80 000,00 грн., № 138 від 18.08.2023 року на суму 100 000,00 грн., № 176 від 11.09.2023 року на суму 100 000,00 грн.

Також позивач зазначає, що між сторонами було підписано акти звірки взаєморозрахунків, та зазначає, що станом на січень 2022 року у відповідача перед позивачем обліковувалась переплата за договором у сумі 939 544, 25 грн.

За розрахунком позивача сума заборгованості відповідача складає суму у розмірі 1 203 737,51 грн.

06.02.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» зверталась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геомакс» з вимогою №2141 про сплату заборгованості на суму 1 648 737,51 грн., що існувала на той момент та Клієнт не сплатив заборгованість за Договором у повному обсязі.

Також позивач зазначає, що останнім на адресу відповідача було направлено вимогу від № 2141 від 06.02.2023 року, проте до матеріалів справи останнім не додано доказів її направлення, а саме відсутній опис вкладення у цінний лист.

Оскільки відповідачем не було сплачено суму боргу позивачу, останній звернувся із відповідним позовом до суду.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до протоколу обшуку від 29.06.2023 року у останнього було вилучено усі оригіналів документів, копії яких було додано до позовної заяви.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Визначення договору транспортного експедирування визначено статтями 929 Цивільного кодексу України, 316 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», відповідно до яких за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до наданого розрахунку заявлено до стягнення із відповідача (із урахуванням зави про зменшення розміру позовних вимог) за суму боргу у розмірі 1 043 737,51 грн.

Судом було здійснено перевірку заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 1 043 737,51 грн. (із урахуванням зави про зменшення розміру позовних вимог) та встановлено, що такі нарахування було здійснено вірно.

При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, суму позовних вимог не спростував, будь-яких документів до суду не надав, доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спірною господарською операцією, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі 1 043 737,51 грн. підлягає задоволенню.

Також позивачем було заявлено до стягнення із відповідача інфляційні втрати у розмірі 420 542,81 грн. та штрафні санкції у розмірі 75 595,03 грн. відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом здійснено перевірку вищезазначених нарахувань, а саме штрафні санкції у розмірі 75 595,03 грн. та встановлено, що як вбачається із позовної заяви та доданого розрахунку позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних, проте у заяві про усунення недоліків, позивачем визначено 3 % як штрафні санкції у розмірі 75 595,03 грн., за період з 03.03.2022 року по 19.08.2022 року на суму боргу - 1 646 357,51 грн., з 23.08.2022 року по 05.09.2022 року на суму боргу - 1 602 269,51 грн., з 06.09.2022 року по 12.09.2022 року на суму боргу - 1 648 277,51 грн., з 13.09.2022 року по 26.09.2022 року на суму боргу - 1 593 167,51 грн., з 27.09.2022 року по 03.10.2022 року на суму боргу - 1 481 067,51 грн., з 04.10.2022 року по 04.10.2022 року на суму боргу - 1 646 337,51 грн., з 05.10.2022 року по 03.11.2022 року на суму боргу - 1 537 137,51 грн., з 04.11.2022 року по 21.06.2023 року на суму боргу - 1 648 737,51 грн., з 22.06.2023 року по 14.07.2023 року на суму боргу - 1 483 737,51 грн., з 17.07.2023 року по 17.08.2023 року на суму боргу - 1 403 737,51 грн., з 18.08.2023 року по 08.09.2023 року на суму боргу - 1 303 737,51 грн., з 11.09.2023 року по 12.10.2023 року на суму боргу - 1 203 737,51 грн. в онлайн системі "Ліга закон" та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та вони підлягають до задоволення у повному обсязі, а саме у розмірі 75 595,03 грн.

Також, судом було здійснено перевірку заявленої до стягнення позивачем із відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 420 542,81 грн. за вищезазначений період в онлайн системі "Ліга закон" та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно та вини підлягають до задоволення у повному обсязі.

Крім того, позивач у прохальній частині позовної заяви, просить суд:

- зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Нарахування 3% річних здійснювати за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С сума основного боргу, Д кількість днів прострочення;

- роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОМАКС " суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості, у зв`язку із чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на залишок основного боргу (за неоплачену суму основного боргу за договором № 2021-041601 від 16.04.2021 року) до моменту повної оплати боргу, зі урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування 3 % річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 1 043 737,51 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд визнав за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають до задоволення, а саме про стягнення із відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 1 043 737,51 грн. інфляційні втрати у розмірі 420 542,81 грн. та 3 % річних у розмірі 75 595,03 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлено до стягнення із відповідача витрати на правову допомогу у сумі 300 000 грн.

У судовому засіданні позивачем підтримано вимоги щодо стягнення із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 300 000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У якості доказів у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем було надано до суду копії:

- ордер серія АА № 0034227 від 13.10.2023 року на адвоката Костишену В.Л.;

- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6207 від 27.09.2018 року на адвоката Костишену В.Л.;

- договору № 13-09-2023 про надання правової допомоги від 13.09.2023 року укладеного між Адвокатським об`єднанням «Колт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія»;

- додаткова угоди № 1 від 13.09.2023 року до договору № 13-09-2023 про надання правової допомоги від 13.09.2023 року укладеного між Адвокатським об`єднанням «Колт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія»;

- ордер серія ВІ № 117439 від 23.10.2023 року на адвоката Машкіна В.М.;

- свідоцтво серія ПТ № 2383 про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.10.2018 року на адвоката Машкіна В.М.;

- довіреність № 18 від 13.09.2023 року на адвоката Легка О.Ю.;

- свідоцтво серія КС № 10725/10 про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.07.2022 року на адвоката Легка О.Ю.;

- наказ Адвокатського об`єднання «Колт» № 1/09-2023к від 22.09.2023 року про прийняття на роботу адвоката Костишену В.Л.;

- посвідчення адвоката Костишеної В.Л. № КВ6207 від 27.09.2018 року;

- довіреність № 17 від 13.09.2023 року на адвоката Костишену В.Л.;

- витяг з Єдиного реєстру адвокатів України серія АА № 048100 на адвоката Костишену В.Л.

Як вбачається із пункту 1.1. договору № 13-09-2023 про надання правової допомоги від 13.09.2023 року укладеного між Адвокатським об`єднанням «Колт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія», виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати, а клієнт - прийняти та оплатити юридичні послуги, надані виконавцем, пов`язані із представництвом інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості із боржників зазначених в додаткових угодах до договору.

Згідно пункту 1.2. договору, до правової допомоги, яка надається за цим договором, відносяться:

1.2.1. аналіз документів, які стосуються виконання пункту 1.1.;

1.2.2. підготовка та подача до суду процесуальних документів (позовна заява, відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення, скарга, апеляційна скарга, касаційна скарга, заяв тощо) та представництво у суді з метою виконання умов даного договору;

1.2.3. ведення переговорів з боржником щодо добровільного погашення заборгованості, аналіз майнового стану боржника, підготовка документів, вжиття заходів, представництво клієнта та вчинення інших дій спрямованих на стягнення заборгованості з боржника (третіх осіб) на користь клієнта;

1.2.4. здійснення виконавцем, адвокатами виконавця будь-яких дій адвокатської діяльності, не заборонені законом щодо стягнення заборгованості з боржника (третіх осіб) на користь клієнта.

Пунктом 4.1. договору, визначено, що приймання - передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання - передачі наданих послуг, який готується виконавцем у 2 примірниках та надається клієнту для погодження.

Згідно пункту 5.1. договору, вартість послуг виконавця визначається в додаткових угодах до договору.

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 13.09.2023 року до договору № 13-09-2023 про надання правової допомоги від 13.09.2023 року укладеного між Адвокатським об`єднанням «Колт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» сторонами визначено, що враховуючи пункт 1.1. договору сторони домовилися, що виконавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати, а клієнт - прийняти та оплатити юридичні послуги, надані виконавцем, пов`язані із представництвом інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості із Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОМАКС» за договором Nє 2021-041601 від 16 квітня 2021 року укладеного між клієнтом і боржником та інфляційні втрати, 3% річних, пеню які будуть нараховані на основну суму боргу за договором Nє 2021-041601 від 16 квітня 2021 року, та судовий збір і витрати на правову допомогу. Попередня сума заборгованості становить 1 203 737,51 гривень. Остаточна сума заборгованості буде визначено рішенням суду та/або виконавчим документом.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 13.09.2023 року сторони погодили, що на виконання пункту 1 цієї додаткової угоди виконавець зобов?язаний підготувати позовну заяву або заяву про видачу судового наказу до боржника, подати до суду цей процесуальний документ та представляти інтереси в суді у цій справі до отримання повного тексту рішення суду першої інстанції.

Згідно пункту 3 додаткової угоди № 1 від 13.09.2023 року, вартість юридичних послуг, передбачених пунктом 2, цієї додаткової угоди, становить 300 000,00 гривень. Ці послуги виконавця, оплачуються клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок виконавця у продовж 10 днів після набрання рішення суду законної сили. Інші умови договору залишаються без змін.

При цьому, обґрунтовуючи заявлену до стягнення із відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що вартість юридичних послуг, передбачених пунктом 3 додаткової угоди, становить 300 000,00 грн. Ці послуги виконавця, оплачуються клієнтом шляхом переказу грошових коштів на рахунок виконавця у продовж 10 днів після набрання рішення суду законної сили. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 Цивільного процесуального кодексу України). У справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Суд не приймає вищевикладені посилання позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається із умов пункту 3 додаткової угоди № 1 від 13.09.2023 року, сторонами було визначено саме вартість надання юридичних послуг, передбачених пунктом 2, цієї додаткової угоди, що становить суму у розмірі 300 000,00 грн., а не як помилково вжає позивач встановлено фіксований розмір гонорару.

При цьому, за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Заперечуючи проти заявлених витрат позивача, відповідач у наданих до суду заявах (вх. № 35024 від 20.12.2023 року та вх. № 575 від 08.01.2024 року) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач заперечує проти заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та зокрема зазначає, що відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 300 000 грн., оскільки дана сума відшкодування не відповідає критеріям реальності, розумності, та така вартість правничої допомоги є надмірно завищеною. Також зазначає, що у матеріалах справи наявний лише один процесуальний документ позивача - позовна заява. Тобто, фактично позивач просить стягнути із відповідача судові витрати у розмірі 300 000 грн. (що складає 18% від ціни позову) за підготовку лише одного процесуального документа та участь у одному судовому засіданні (підготовчому засіданні). Такі вимоги позивача явно є недобросовісними та свідчать про спробу позивача перетворити інститут компенсації судових витрат на джерело збагачення. Крім того, позовна заява має невеликий зміст по суті предмету спору із невеликою кількістю норм матеріального права, та з огляду на складність справи, позовної заяви не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось, у даному випадку розмір витрат на правничу допомогу у сумі 300 000 грн. за підготовку тексту позовної заяви не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до складності справи у розумінні приписів частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Також відповідач зазначає, що обґрунтованою, на думку відповідача, вартістю витрат на професійну правничу допомогу за підготовку позовної заяви буде 7 500 грн. (по 1 500 грн. 00 коп. за кожну сторінку позовної заяви, що стосується суті спору (3 стор.), + по 500 грн. - за сторінки позовної заяви, що стосуються цитування умов договору та виконання процесуальних вимог до форми позовної заяви (6 стор.) (назва суду, найменування та адреси учасників справи, прохальна частина, перелік доданих матеріалів, ціна позову, тощо).

За твердженнями відповідача, підготовка копій документів (додатків до позовної заяви) не є правовою допомогою. Крім того, копіювання документів не потребує значних навиків та професіональних вмінь. Така робота не є кваліфікованою Відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», у 2023 році мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі становить: з 1 січня - 40 грн. 46 коп. Тому, загальна вартість такої роботи не може перевищувати 323 грн. 68 коп. (40 грн. 46 коп. х 8 годин).

Також на думку відповідача, доданий до позовної заяви розрахунок 3% річних та інфляційних витрат не є складним та не передбачає багато часу. У зв`язку із чим, є достатньою вартість такої роботи у розмірі - 1 000 грн. 00 коп. Щодо участі позивача у судових засіданнях. Відповідач зазначає, що у даній справі участь представника позивача під час розгляду справи, крім участі у підготовчому засіданні, не була необхідною та невідворотною. Тому, загальні витрати на правничу допомогу, за умови їх підтвердження, які можуть підлягати компенсації складають: 7 500,00 (підготовка позовної заяви) + 1 000,00 (розрахунок 3% річних та інфляційних витрат) + 323,68 (підготовка копій документів (додатків до позовної заяви)) + 1 000,00 (участь адвоката у підготовчому засіданні) = 9 823 грн. 68 коп.

Таким чином, просить суд, у випадку задоволення заяви, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 9 500,00 грн.

У наданих до суду запереченнях на заяву відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (вх. № 244/24) від 04.01.2024 року), позивачем зокрема зазначено, що адвокатом, який здійснював підготовку позовної заяви, є адвокат з професійним юридичним досвідом більше 10 років, та більше 5 років досвіду здійснення адвокатської діяльності (адвокат Машкіна Вікторія Миколаївна отримала свідоцтво про право здійснення адвокатської діяльності 16 жовтня 2018 року, копія якого є в матеріалах справи та підтверджує професійний досвід адвоката). Одночасно, якщо сторона подає клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, слід зауважити, що на таку сторону, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат. За твердженнями позивача, будь-яких доказів доведення неспівмірності витрат не надано, а лише наведено думку, що це забагато, без будь-яких доказів.

Також позивач зазначає, що необхідно врахувати, що договором про надання правової допомоги встановлений фіксований розмір, що не може бути змінений судом.

Суд дослідивши матеріали справи, та розглянувши заяви відповідача (вх. № 35024 від 20.12.2023 року та вх. № 575 від 08.01.2024 року) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, зазначає наступне.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

З аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18) вбачається, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображенні в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Судом, здійснено перевірку заявленої до стягнення із відповідача суми судових витрат у розмірі 300 000,00 грн., та встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, та пункту 1.2. договору № 13-09-2023 про надання правової допомоги від 13.09.2023 року укладеного між Адвокатським об`єднанням «Колт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія», сторони погодили, що до правової допомоги, яка надається за цим договором, відносяться:

1.2.1. аналіз документів, які стосуються виконання пункту 1.1.;

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 13.09.2023 року до договору № 13-09-2023 про надання правової допомоги від 13.09.2023 року укладеного між Адвокатським об`єднанням «Колт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційна транспортна компанія» сторонами визначено, що враховуючи пункт 1.1. договору сторони домовилися, що виконавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати, а клієнт - прийняти та оплатити юридичні послуги, надані виконавцем, пов`язані із представництвом інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості із Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОМАКС» за договором № 2021-041601 від 16 квітня 2021 року укладеного між клієнтом і боржником та інфляційні втрати, 3% річних, пеню які будуть нараховані на основну суму боргу за договором № 2021-041601 від 16 квітня 2021 року, та судовий збір і витрати на правову допомогу. Попередня сума заборгованості становить 1 203 737,51 гривень. Остаточна сума заборгованості буде визначено рішенням суду та/або виконавчим документом.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 13.09.2023 року сторони погодили, що на виконання пункту 1 цієї додаткової угоди виконавець зобов`язаний підготувати позовну заяву або заяву про видачу судового наказу до боржника, подати до суду цей процесуальний документ та представляти інтереси в суді у цій справі до отримання повного тексту рішення суду першої інстанції.

При цьому, пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 13.09.2023 року сторони визначили, вартість юридичних послуг, передбачених пунктом 2, цієї додаткової угоди, становить 300 000,00 гривень.

Судом досліджено надані позивачем документи, та встановлено, що надані адвокатом послуги у розмірі 300 000,00 грн. не можуть бути у повному обсязі покладені на відповідача, оскільки останнім не надано детального опису наданих послуг із визначенням погодинного витраченого часу, що позбавляє можливості іншу сторону надати обґрунтовані заперечення щодо таких витрат, у зв`язку із чим, заперечення відповідача знайшли часткове підтвердження не співмірності заявлених до стягнення із відповідача суми витрат на адвоката у розмірі 300 000,00 грн.

Суд також приймає до уваги, що такий вид правничої допомоги, як зустріч та обговорення напрямів посилення правової позиції, не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат. З огляду на частину 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України адвокатські витрати мають бути дійними, необхідними та розумними.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При цьому, частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу вищевикладеного сліду, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із аналізу судової практики Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18), якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд також дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18).

Також, як вбачається із аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 року у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 року у справі № 911/1803/17).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про часткове задоволення заяв відповідача (вх. № 35024 від 20.12.2023 року та вх. № 575 від 08.01.2024 року) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, та виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд, зменшує розмір витрат відповідача на правову допомогу до 15 000,00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду із позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 18 478,50 грн. (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 18 478,50 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" (63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, будинок 36-а, ЄДРПОУ 32137080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, корпус 3, ЄДРПОУ 41428805) заборгованість у розмірі 1 539 875,35 грн., з яких 1 043 737,51 грн. (сума боргу), 420 542,81 грн. (інфляційне збільшення), 75 595,03 грн. (3 % річних) та суму судового збору у розмірі 18 478,50 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Клопотання (вх. № 35024 від 20.12.2023 року та вх. № 575 від 08.01.2024 року) задовольнити частково.

У клопотанні (вх. № 35767 від 27.12.2023 року) - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2024 року у справі № 922/4377/23 що нарахування 3 % річних на суму боргу 1 043 737,51 грн. здійснюється до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу (у тому числі на залишок заборгованості у разі здійснення часткової слати суми основного боргу).

Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, у якому наявна непогашена заборгованість.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна транспортна компанія" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, корпус 3, ЄДРПОУ 41428805);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомакс" (63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, будинок 36-а, ЄДРПОУ 32137080).

Повне рішення складено "29" січня 2024 р.

Суддя О.О. Ємельянова


Суд	Господарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення	17.01.2024
Оприлюднено	01.02.2024
Номер документу	116605371
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань перевезення, транспортного експедирування

Ємельянова О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 17.01.2024 по справі 922/4377/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —922/4377/23

Рішення від 17.01.2024

Рішення
від 17.01.2024 по справі 922/4377/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ