Рішення

від 17.01.2024 по справі 922/3950/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024м. ХарківСправа № 922/3950/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, 61052, м. Харків, вул. Коцарська, буд. 56 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича організація "Харків", 61020, м. Харків, пров. Метизний, буд. 12 провизнання недійсним пункту договору та стягнення 291 600,00 грн.за участю представників сторін:

позивача: Новиков В.А.;

відповідача: Крячко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича організація "Харків" про:

- визнання недійсним пункту 3.2. договору на постачання продукції від 25.04.2022 року № 8 в частині включення до вартості костюмів літніх польових ПДВ 291 600,00 грн.;

- стягнення сплаченого ПДВ у розмірі 291 600,00 грн.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року позовну заяву Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вх. № 3950/23) залишено без руху.

22.09.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 25737/23) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25 жовтня 2023 року о 11:30. Встановлено відповідачу строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Встановлено відповідачу 5 (п`ятиденний) строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень відповідно до вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України, та із доказами направлення їх іншим учасникам справи (з описом вкладення). Встановлено позивачу 5 (п`ятиденний) строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив.

04.10.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 26882/23) про ознайомлення із матеріалами справи.

05.10.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 27109/23) про долучення документів.

11.10.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 27770/23), у якому останній, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

25.10.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 29132/23) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.10.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву 22.11.2023 року.

07.11.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 30344/23).

17.11.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 31545/23).

Ухвалою суду від 22.11.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Закрито підготовче засідання, та призначено розгляд справи по суті на 20.12.2023 року.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року знято з розгляду справу № 922/3950/23 у зв`язку із порушенням функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, та призначити розгляд справи по суті на "17" січня 2024 р. о(б) 12:00 год. про що повідомити учасників справи. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є обов`язковою.

17.01.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 1511/24).

Ухвалою суду від 17.01.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті було оголошено технічну перерву.

У судовому засіданні 17.01.2024 року, позивачем було надано для огляду суду лист головного управління ДПС у Харківській області Державної податкової служби України вих. №19592/5/20-40-04-03-07 від 05.10.2023.

Ухвалою суду від 17.01.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті було оголошено перерву. до 17.01.2024 до 14:15 год.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті позивач надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті представник відповідача надав усні заперечення щодо позовних вимог, та просив суд, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 25.04.2022 року між Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича організація "Харків" (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки продукції № 8.

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця у встановлений договором строку продукцію код ДК 021:2015 18110000-3 Форменний одяг (костюм літній польовий), а покупець зобов`язується прийняти продукцію та сплатити за неї відповідні кошти згідно умов цього договору.

Пунктом 3.2. договору визначено, що сума договору складає 1749600,00 грн., у т.ч. ПДВ 291600,00 грн.

Між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, а саме специфікацію на суму 1749600,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем відповідно до умов договору, згідно видаткової накладної № 690 від 26.04.2022 року було поставлено позивачу обумовлений сторонами у договорі товар.

Позивачем відповідно до платіжного доручення № 3 від 26.04.2022 року було здійснено повний розрахунок за поставлений відповідачем відповідно до умов договору товар, на загальну суму 1749600,00 грн. у т.ч. ПДВ 291600,00 грн.

За твердженнями позивача, купівля костюмів викликана необхідністю виконання заходів правового режиму воєнного стану, обов`язків, які покладаються на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ПКМ України від 23 лютого 2022 року № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки».

Відповідно до підпункту 4 пункту 32 Підрозділу 2. «Особливості справляння податку на додану вартість» Податкового кодексу України: Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з пунктом 29 частини 1 статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі".

За твердженнями позивача, згідно з підпунктом 29 пункту 1 статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі" товарами оборонного призначення є: озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв`язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп`ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечения потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Як позначає позивач, відповідно до видаткової накладної № 690 від 26.04.2022 року товаром за договором № 8 є «Костюм літній польовий».

У зв`язку із чим, на думку позивача у даному випадку Костюми відносяться до товару оборонного призначення та відповідно до вищевикладеного операції з постачання на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість під час дії правового режиму воєнного стану.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 203 Цивільного України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недотримання вказаної вимоги, у відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою визнання його невчинним, і як наслідок відшкодування збитків.

Також позивач посилається на пункт 2.5.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», приписи статті 217 Цивільного кодексу України та правову позицію викладену у постанові Верховного суду від 01.06.2021 року у справі № 916/2478/20 зазначає, що у видку що розглядається, можливо припустити наявність договору № 753204 без включення до його умов ПДВ.

Вищевикладене за твердженнями позивача свідчить про те, що включення до вартості костюмів ПДВ 291600,00 грн. суперечить положенням підпункту 4 пункту 32 Підрозділу 2 податкового кодексу України, а також інтересам держави і суспільства , та завдало збитків позивачу у розмірі 291600,00 грн.

Також позивач зазначає, що у зв`язку із надходженнями запитів від правоохоронних та контролюючих органів, щодо проведення закупівель товарів робіт та послуг за бюджетні кошти у період дії правового режиму воєнного стану, останнім на адресу відповідача був направлений лист від 12.06.2023 року № 784/ВФЗ про повернення надмірно сплаченого за договором № 8 ПДВ у сумі 291600,00 грн.

Листом від 22.06.2023 року № 27 відповідачем було відмовлено позивачу у поверненні надмірно сплаченої суми ПДВ за договором, що причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.04.2022 року між Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича організація "Харків" (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки продукції № 8, на виконання умов якого, відповідачем було поставлено відповідачу товар, а саме: костюм літній польовий у кількості 972 шт. загальною вартістю 1749600,00 грн. у т.ч. ПДВ 291600,00 грн. про що свідчить видаткова накладна № 690 від 26.04.2022 року, а позивачем відповідно до платіжного доручення № 3 від 26.04.2022 року було здійснено повний розрахунок за поставлений відповідачем відповідно до умов договору товар, на загальну суму 1749600,00 грн. у т.ч. ПДВ 291600,00 грн.

Заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним пункту 3.2. договору на постачання продукції від 25.04.2022 року № 8 в частині включення до вартості костюмів літніх польових ПДВ 291 600,00 грн. та стягнення сплаченого ПДУ у розмірі 291 600,00 грн., позивач зокрема зазначає, що включення до вартості костюмів ПДВ 291600,00 грн. суперечить положенням підпункту 4 пункту 32 Підрозділу 2 податкового кодексу України, а також інтересам держави і суспільства, та завдало збитків позивачу у розмірі 291600,00 грн., оскільки костюми відносяться до товару оборонного призначення та відповідно до Податкового кодексу України операції з постачання на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість під час дії правового режиму воєнного стану.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиву на позовну заяву (вх. № 27770/23 від 11.10.2023 року) зокрема зазначає, що між сторонами при укладанні договору, було погоджено усі умов, при цьому, позивач, жодного разу не звертався до відповідача щодо внесення змін до умов договору, або визнання недійним його пунктів.

21.06.2023 року відповідачем від позивача було отримано лист вих. № 784/ВФЗ від 12.06.2023 року, яким просив повернути надмірно сплачену суму, внаслідок безпідставного застосування ставки 20 % ПДВ по договору, із посиланням на Закон України від 13.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідачем листом вих. № 27 від 22.06.2022 року було відмовлено позивачу у поверненні суми ПДВ. Проте, 05.09.2023 року відповідачем отримано ще одного листа вих. № 1385/ВФЗ від 01.09.2023 року про надання інформації щодо перерахунку до державного бюджету ПДВ разом із підтверджувальними документами. Відповідачем листом вих. № 65 від 05.09.2023 року у якому було надано позивачу пояснення з приведенням норм законодавства України, стосовно того, що костюми літні польові у період укладання та виконання договору не було звільнено від оподаткування ПДВ.

Також відповідач зазначає, що костюми літні польові (під категорія УКТ ЗЕД 6203 22 80 00), до вичерпного переліку товарів для потреб безпеки і оборони, який міститься в пункті 32 підрозділу ХХ Податкового кодексу України не входить, отже продукція, у вигляді костюмів літніх польових, у період укладання та виконання договору не була звільнена діючим законодавством України від оподатковування ПДВ. У зв`язку із чим, відсутні законні підстави визнання недійсним пункту 3.2. договору в частині включення до вартості костюмів літніх польових ПДВ 291600, 00 грн. та стягнення із відповідача сплачену суму ПДВ.

У наданих до суду пояснення від 17.01.2024 року вх. № 1511 від повідом зазначає, що усі товари підлягають класифікації. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, тощо. До коду УКТ ЗЕД 6203 2280 відносяться: одяг чоловічий, текстильний, крім трикотажного, комплекти з бавовни, не робочі та інші. Костюм літній польовий є чоловічим текстильним одягом, не трикотажним, комплектом з бавовни, та оскільки не є робочим відноситься до іншого, що свідчить, про те, що костюм літній польовий належить до під категорії УКТ ЗЕД 6203 2280 00. Відповідно до податкової накладної № 17 від 27.04.2022 року, яка була виписана відповідачем на постачання костюмів, де одержувач позивач, було зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД код 6203. На думку відповідача, викладене свідчить про те, що товар, який було поставлено відповідачем позивачу, а саме 972 комплекти костюму літнього польового відноситься до під категорії УКТ ЗЕД 6203 2280 00.

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, визначено, що податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За змістом підпункту а і б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою природою ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

17.03.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-ІХ, було внесено зміни зокрема до розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, та відповідними змінами до пункту 32 Підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено режим звільнення від оподаткування ПДВ операцій з ввезення та постачання на митній території України окремих товарів для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Відповідно до підпункту 2 пункту 32 підрозділу 2 ХХ Перехідних положень (Особливості справляння податку на додану вартість) Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: спеціальних засобів індивідуального захисту (каски, виготовлені відповідно до військових стандартів або технічних умов, чи їх еквіваленти та спеціально призначені для них компоненти (тобто підшоломи, амортизатори), що класифікуються у товарній підкатегорії 6506 10 80 00 згідно з УКТ ЗЕД, бронежилети, що класифікуються у товарній підкатегорії 6211 43 90 00 згідно з УКТ ЗЕД), виготовлених відповідно до військових стандартів або військових умов для потреб правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань, добровольчих формувань територіальних громад, утворених відповідно до законів України, інших суб`єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації; ниток та тканин (матеріалів), що класифікуються у товарних підкатегоріях 3920 10 89 90, 3920 61 00 00, 3921 90 60 00, 5402 11 00 00, 5407 10 00 00, 5603 14 10 00 та 6914 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, для виготовлення бронежилетів та шоломів; лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України; лікарських засобів та медичних виробів без державної реєстрації та дозвільних документів щодо можливості ввезення на митну територію України, що призначені для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком та в обсягах, встановлених Кабінетом Міністрів України; товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону України "Про оборонні закупівлі", що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД:

3601 00 00 00, 3602 00 00 00; 3603 00 (тільки для ударних капсулів, детонаторів, що використовуються в оборонних цілях), 3604 90 00 00 (тільки для освітлювальних та сигнальних ракет, що використовуються в оборонних цілях);

8525 60 00 00, 8529 90 20 00 (тільки для апаратури для передачі та приймання голосу, зображень та іншої інформації, включаючи апаратуру для комунікації в мережі дротового або бездротового зв`язку, апаратури прослуховування направленої дії, радіостанцій ультракороткохвильового і короткохвильового діапазону військового призначення, розвідувально-сигнальної апаратури, їх частин і приладдя, у разі якщо постачання (закупівля) таких товарів здійснюється для державних замовників з оборонного замовлення);

8702-8705 (тільки для пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в оборонних цілях та мають легку броню або обладнані з`ємною бронею);

8710 00 00 00;

8802, 8803 (тільки для безпілотних літальних апаратів з озброєнням чи без озброєння, що використовуються в оборонних цілях, їх частини);

8804 00 00 00 (тільки для парашутів та інших пристроїв, призначених для десантування військовослужбовців та/або військової техніки);

групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях);

групи 93, крім включених до товарної позиції 9303 та товарної підкатегорії 9304 00 00 00, а також 9305 (лише призначених для виробів товарних позицій 9303-9304), 9306 90 90 00 та 9307 00 00 00;

прокату плоского з інших легованих сталей завширшки 600 мм або більше, що класифікується у товарній підкатегорії 7225 40 60 00 згідно з УКТ ЗЕД, скла безпечного, включаючи скло зміцнене (загартоване) або багатошарове, що класифікується у товарній позиції 7007 згідно з УКТ ЗЕД, оптичних приладів для слідкування, що класифікуються у товарних підкатегоріях 9013 10 90 00, 9027 80 99 00, 9025 19 20 90 згідно з УКТ ЗЕД, апаратури для передачі та приймання голосу, зображень та іншої інформації, включаючи апаратуру для комунікації в мережі дротового або бездротового зв`язку, апаратури прослуховування направленої дії, радіостанцій ультракороткохвильового і короткохвильового діапазону військового призначення, розвідувально-сигнальної апаратури, їх частин і приладдя, що класифікуються у товарній підпозиції 8517 69 та у товарних підкатегоріях 8525 60 00 00, 8529 90 20 00 згідно з УКТ ЗЕД, безпілотних літальних апаратів без озброєння та їх частин, що класифікуються у товарних позиціях 8802, 8803 згідно з УКТ ЗЕД, метеостанцій, що класифікуються у товарній підкатегорії 9015 80 20 00 згідно з УКТ ЗЕД, броньованих автомобілів, що класифікуються за кодами 8702 10 19 90, 8702 90 11 00, 8703, 8705 90 80 90, 8710 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, кінцевим отримувачем яких відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, Збройні Сили України та інші військові формування, добровольчі формування територіальних громад, утворені відповідно до законів України, інші суб`єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України.

З вищевикладених норм вбачається, що визначено чіткий перелік товарів що класифікуються за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД які звільнені від оподаткування податком на додану вартість під час дії правового режиму воєнного стану.

Вищевикладене спростовує позицію позивача із посиланням на Податковий кодекс України та Закон України "Про оборонні закупівлі", що Костюми літні польові, які були поставлені відповідно до укладеного між сторонами договору № 8 від 25.04.2022 року відносяться до товару оборонного призначення, та відповідно до Податкового кодексу України звільняються від оподаткування податком на додану вартість під час дії правового режиму воєнного стану.

Будь-яких інших доказів у підтвердження позовних вимог про визнання недійсним пункту 3.2. договору на постачання продукції від 25.04.2022 року № 8, в частині включення до вартості костюмів літніх польових ПДВ 291 600,00 грн. позивачем до суду надано не було.

У зв`язку із чим, суд дійшов до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача сплаченого ПДВ у розмірі 291 600,00 грн., суд зазначає наступне.

За положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, судом було відмовлено у задоволенні вимоги про визнання недійсним пункту 3.2. договору на постачання продукції від 25.04.2022 року № 8 в частині включення до вартості костюмів літніх польових ПДВ 291 600,00 грн.

З вищевикладеного слідує, що відсутні підстави для стягнення із відповідача сплаченого ПДВ у розмірі 291 600,00 грн. У зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволенню.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, про визнання недійсним пункту 3.2. договору на постачання продукції від 25.04.2022 року № 8 в частині включення до вартості костюмів літніх польових ПДВ 291 600,00 грн., та стягнення сплаченого ПДВ у розмірі 291 600,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 та пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ 08166355);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича організація "Харків" (61020, м. Харків, пров. Метизний, буд. 12, ЄДРПОУ 36817060).

Повне рішення складено "29" січня 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова