Рішення

від 29.01.2024 по справі 927/1558/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1558/23 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: Чернігівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих, вул. Павлова, 1, м. Чернігів, 14027;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю НВД Стиль,

вул. Захисників України, 25, м. Чернігів, 14000;

предмет спору: про стягнення 417122,02 грн

без повідомлення (виклику) сторін

УСТАНОВИВ:

30.11.2023, від Чернігівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих надійшов позов до Товариства з обмеженою відповідальністю НВД Стиль про стягнення 417122,02 грн (з урахуванням остаточної редакції позовної заяви), з них: 293150,00 грн основного боргу, 108149,97 грн пені, 8824,05 грн інфляційних втрат, 6998,00 грн відсотків річних. До заяви про усунення недоліків доданий уточнений розрахунок складових ціни позову.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем зобов`язань в частині своєчасного розрахунку за договором № 12/2022 про виконання робіт з давальницької сировини від 01.11.2022 (далі Договір).

Суд, після усунення недоліків, прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, про що постановив ухвалу від 04.12.2023.

При відкритті провадження в справі суд установив сторонам строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, зокрема відповідачу 15 календарних днів, з дня отримання ухвали від 04.12.2023, для подачі до суду мотивованого відзиву на позов, у порядку статей 165, 178, 251 Господарського кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвала про відкриття провадження в справі направлена відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою його державної реєстрації згідно з витягом з ЄДРПОУ (залучений до матеріалів справи), а саме: вул. Захисників України, 25, м. Чернігів, 14000, проте, під час доставки адресату не вручена, повернута за зворотною адресою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (поштове відправлення 0600066095921).

В силу статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними.

Відповідно до частини 5 статті 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження в справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, у разі якщо ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлені судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернутий підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення в справі (близький за змістом висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

З наведеного слідує, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в справі № 927/1558/23, проте правом на подання відзиву на позов в установлений строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.

За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Суд також врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 04.12.2023.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ :

01.11.2022, Чернігівське учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих (виконавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «НВД Стиль» (замовник, відповідач) уклали договір № 12/2022 про виконання робіт з давальницької сировини, за умовами якого (п.1.1.) виконавець зобов`язався виконати роботи по пошиттю швейних виробів (далі вироби) з сировини замовника та згідно Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору, а останній прийняти і оплатити готову продукцію.

Замовник узгоджує з виконавцем: 1) Специфікацію, де вказується найменування (розміри, артикул) виробу, кількість, вартість пошиття одиниці виробу, сума робіт та терміни виконання (або графік виконання частинами) робіт; 2) норми витрат тканини та розміри замовлених виробів. Затверджені обома сторонами Специфікації та норми витрат стають невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.1. Договору).

Термін виконання робіт зазначається в Специфікації до цього Договору. Відлік терміну виконання робіт, зазначених у Специфікації (п.2.1.) починається з моменту виконання наступних умов: постачання (згідно накладних) сировини необхідної для пошиття замовлення в повному обсязі. В разі затримки виконання будь-якої з умов, термін виконання робіт переноситься на відповідний строк (п. 2.3. Договору).

Результати виконаних робіт надаються в вигляді акту викониних робіт. Робота вважається виконаною після підписання зазначеного акту замовником або його повноважним представником (п. 2.4. Договору).

Вартість робіт: згідно специфікацій на кожен виріб, що є невід`ємними частинами цього Договору. Валюта оплати гривня. Ставка ПДВ 0% (п. 4.1. Договору).

За п. 4.2. Договору розрахунок за виконані послуги проводиться замовником у національній валюті України, в безготівковій формі, перерахуванням коштів на рахунок виконавця згідно виставленого рахунку наступним шляхом: протягом виконання замови (на початку) 30%, залишок 70 % - до моменту відвантаження.

В разі постачання готових виробів партіями, умови розрахунків згідно з вимогам п. 4.2. цього Договору пропорційно розміру партії (п. 4.3. Договору).

За умовами пунктів 5.1., 5.3. Договору готові вироби постачаються в терміни, встановлені специфікацією, і не більше ніж 2 робочих дні з дати прийняття їх замовником згідно з актом за умовами пунктів 2.5., 4.2. Договору. Можливе постачання готових виробів партіями, за домовленістю сторін. Моментом постачання є дата, зазначена в відвантажувальній накладній на готові вироби, що постачаються.

Відповідно до п. 9.5. Договору у випадку порушення термінів оплати відповідно до п. 4.2. та п. 5.2. цього Договору та / або термінів одержання готової продукції за умовами п. 5.1., п. 5.2. цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення порушення, від вартості несплачених робіт та / або неодержаних готових виробів за кожний день прострочення.

Цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 (п. 11.4. Договору).

Предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості за виконані роботи, неустойки (в формі пені) за порушення грошових зобов`язань по їх своєчасній оплаті, а також відсотків річних та інфляційних втрат, право на нарахування та стягнення яких обумовлені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Тобто до обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт виконання робіт за Договором; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати виконаних та прийнятих робіт; наявність достатніх правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій (неустойки), стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за фактом порушення грошових зобов`язань.

На виконання умов Договору, сторонами складені Специфікація № 1 на виконання робіт по пошиттю 1000 виробів на суму 450000,00 грн з терміном виконання 31.12.2022 та Специфікація № 2 на виконання робіт по пошиттю 1950 виробів на суму 877500,00 грн з терміном виконання робіт 31.01.2023.

За свою правовою природою договір про виконання робіт є договором підряду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 843 ЦК України визначено, що в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Позивач на оплату робіт, обумовлених специфікаціями №№ 1 та 2 до Договору № 12/2022, виставив наступні рахунки: № СФ-0000223 від 16.11.2023 на суму 450000,00 грн та № СФ-0000273 від 18.01.2023 на суму 877500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав обумовлені Договором роботи та передав відповідачу готову продукцію в кількості 2950 штук на загальну суму 1327500,00 грн за видатковими накладними: №№ РН-0000182 від 09.12.2022 на суму 202500,00 грн, РН-0000186 від 15.12.2022 на суму 72000,00 грн, РН-0000189 від 20.12.2022 на суму 135000,00 грн, РН-0000195 від 18.01.2023 на суму 40500,00 грн, РН-0000196 від 18.01.2023 на суму 501750,00 грн, РН-0000201 від 26.01.2023 на суму 180000,00 грн, РН-0000202 від 29.01.2023 на суму 162000,00 грн, РН-0000210 від 31.01.2023 на суму 33750,00 грн.

Перелічені видаткові накладні складені за підписом обох сторін та завірені печатками юридичних осіб.

Відповідач факт прийняття виконаних робіт за Договором не спростовував.

Умовами п. 4.2. та п. 4.3. Договору сторони визначили, що розрахунок за виконані послуги проводиться замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця за виставленими рахунками наступним шляхом: протягом виконання замови (на початку) 30%, залишок 70 % - до моменту відвантаження. В разі постачання готових виробів партіями, умови розрахунків згідно з вимогами п. 4.2. цього Договору пропорційно розміру партії.

Відповідач, у рахунок вартості виконаних робіт, здійснив передоплату в розмірі 135000,00 грн за платіжною інструкцією № 218 від 21.11.2022 з призначенням платежу «передоплата за пошиття виробів згідно рахунку № СФ-0000223 від 16.11.2022».

Крім того, відповідач оплатив виконані роботи згідно з платіжними інструкціями: № 240 від 28.12.2022 на суму 141750,00 грн, № 241 від 28.12.2022 на суму 57600,00 грн, № 261 від 18.01.2023 на суму 400000,00 грн, № 269 від 26.01.2023 на суму 300000,00 грн.

Отже, відповідачем оплачені виконані роботи по Договору на загальну суму 1034350,00 грн.

Таким чином частково несплаченою залишилась видаткова накладна № РН-0000201 від 26.01.2023 в сумі 97400,00 грн, повністю неоплачені видаткові накладні № РН-0000202 від 29.01.2023 на суму 162000,00 грн та № РН-0000210 від 31.01.2023 на суму 33750,00 грн.

Враховуючи умови п. 4.2., п. 4.3. Договору та приписи частини 5 статті 254 ЦК України відповідач повинен був здійснити оплату виконаних робіт згідно з вказаними вище накладними до моменту відвантаження, тобто до 26.01.2023, до 30.01.2023 (оскільки 29.01.2023 є неділя, вихідний день), до 31.01.2023 відповідно.

Отже, прострочення виконання відповідачем зобов`язань по оплаті виконаних робіт починається: по видатковій накладній № РН-0000201 від 26.01.2023 з 27.01.2023, по видатковій накладній № РН-0000202 від 29.01.2023 з 31.01.2023, по видатковій накладній № РН-0000210 від 31.01.2023 з 01.02.2023.

Відповідач не здійснив оплату за виконані роботи в повному обсязі. Наразі за ним обліковується прострочена заборгованість у розмірі 293150,00 грн, що ним не спростовано, доказів оплати наявного боргу суду не надав.

Врахувавши зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 293150,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько - правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За статтею 611 та частиною 1 статті 612 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом даної статті, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Позивач, керуючись наведеною нормою, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за виконані за Договором роботи, заявив до стягнення з боржника 8824,05 грн інфляційних втрат за період з лютого по жовтень 2023 року та 6998,00 грн 3% річних за період з 27.01.2023 по 15.11.2023.

Суд установив, що розрахунок інфляційних втрат проведений позивачем з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ згідно з листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд, керуючись наведеними нормами, перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 6992,56 грн 3% річних та 8824,05 інфляційних втрат.

У решті вимог, в частині стягнення 5,44 грн 3 % річних судом відмовлено в зв`язку з необґрунтованістю, оскільки позивач невірно визначив граничні строки оплати за прийняті роботи за видатковими накладними: №№ РН-0000202 від 29.01.2023 та РН-0000210 від 31.01.2023.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Водночас, виходячи з п. 7 Прикінцевих положень ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на всій території України установлений карантин з 12.03.2020 по 03.04.2020, що неодноразово пролонгувався Урядом, та діяв по 30.06.2023 (постанова КМУ від 27.06.2023 № 651).

Отже, перебіг шестимісячного строку нарахування пені відповідно до частини 6 статті 232 ГПК України, продовжений на строк дії карантину, розпочинає свій відлік лише з 01.07.2023.

Частинами 4 та 6 статті 231 ГК України унормовано, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996 № 543/96-ВР установлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачене в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони, в п. 9.5. Договору, погодили, що в випадку порушення термінів оплати відповідно до п. 4.2. та п. 5.2. цього Договору та / або термінів одержання готової продукції згідно з умовами п. 5.1., п. 5.2. цього Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення порушення, від вартості несплачених робіт та / або неодержаних готових виробів за кожний день прострочення.

Керуючись наведеними нормами та п. 9.5. Договору позивач заявив до стягнення 108149,97 грн пені за період з 27.01.2023 по 15.11.2023.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд, керуючись наведеними нормами, перевірив розрахунок позивача, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 107916,92 грн пені.

В решті вимог, у частині стягнення 233,05 грн пені, відмовити в зв`язку з необґрунтованістю, оскільки позивач невірно визначив граничні строки оплати за прийняті роботи за видатковими накладними: №№ РН-0000202 від 29.01.2023 та РН-0000210 від 31.01.2023.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Частинами 2 та 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Оскільки позивач, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, в їх сукупності, довів порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних та прийнятих робіт, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині основного боргу в сумі 293150,00 грн та заявлених до стягнення пені в розмірі 107916,92 грн, 3% річних в розмірі 6992,56 грн та 8824,05 грн інфляційних втрат за заявлені періоди.

Суд відмовив у частині стягнення 5,44 грн 3 % річних та 233,05 грн пені в зв`язку з необґрунтованістю.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. З огляду на зміст наведеної норми, суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6253,25 грн пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Чернігівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (вул. Павлова, 1, м. Чернігів, 14027; код ЄДРПОУ 03972838) до Товариства з обмеженою відповідальністю НВД Стиль (вул. Захисників України, 25, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 44268716) про стягнення 417122,02 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВД Стиль (вул. Захисників України, 25, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 44268716) на користь Чернігівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих (вул. Павлова, 1, м. Чернігів, 14027; код ЄДРПОУ 03972838) 293150,00 грн основного боргу, 107916,92 грн пені, 6992,56 грн 3 % річних, 8824,05 інфляційних втрат та 6253,25 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко