Постанова

від 16.01.2024 по справі 615/986/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 615/986/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 (суддя Калантай М. В.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 (головуючий суддя Хачатрян В. С., судді Гетьман Р. А., Россолов В. В.)

у справі № 615/986/20

за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області

до 1) ОСОБА_1 , 2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області і 3) Фермерського господарства "Агрофортуна-2021",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Валківська міська рада,

про визнання наказу незаконним, визнання договору оренди землі недійсним, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки,

(у судовому засіданні взяла участь прокурор - Костюк О. В.)

ВСТУП

1. Прокурор звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на отримання громадянином в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства з порушенням вимог законодавства.

2. Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову оскільки не встановив наявності порушень земельного законодавства при передачі земельної ділянки в оренду.

3. Суд апеляційної інстанції вказав на протиправне отримання громадянином поза конкурсною процедурою земельної ділянки для ведення фермерського господарства, однак відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском прокурором позовної давності.

4. Таким чином, аналізуючи відповідність договору оренди землі вимогам законодавства, суди дійшли різних висновків стосовно того, чи відповідає він вимогам закону, зокрема, в частині укладення за результатом проведення земельних торгів.

5. Прокурор у касаційній скарзі вважає, що позовні вимоги про визнання договору недійсним і повернення земельної ділянки потрібно задовольнити, посилаючись, зокрема, на положення статей 228, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

6. З урахуванням доводів і посилань прокурора на судову практику, наведених у касаційній скарзі, а також висновків суду апеляційної інстанції щодо невідповідності договору оренди земельної ділянки вимогам закону (з якими Верховний Суд погоджується), ключове питання, яке постало перед Верховним Судом у цій справі можна сформулювати таким чином: чи є укладений у жовтні 2016 року договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства нікчемним?

7. За результатом розгляду касаційної скарги, Верховний Суд, погодившись із висновками суду апеляційної інстанції щодо протиправного отримання земельної ділянки поза конкурсною процедурою, визнає обґрунтованими посилання прокурора на нікчемність договору оренди (відповідає ствердно на поставлене ключове питання) та, з урахуванням наведеної скаржником судової практики, приходить до висновку про необхідність зміни мотивів суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, про що детально викладено нижче.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія спору

8. Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1, ОСОБА_1 ) та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (надалі - відповідач-2, Держгеокадастр), в якому просив (з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній постанові, про допущену описку в позовній заяві):

- визнати незаконним та скасувати наказ Держгеокадастра від 27.09.2016 №10176-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0703 площею 13,8640 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016, укладений між Держгеокадастром і ОСОБА_1 , про передачу в оренду земельної ділянки, площею 13,8640 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0703), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Держгеокадастру земельну ділянку, площею 13,8640 га (кадастровий номер 6321255400:03:000:0703), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акта прийому-передачі.

9. Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 24.02.2021, позов прокурора задоволено.

10. Постановою Верховного Суду від 18.01.2023 рішення Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020 та постанову Харківського апеляційного суду від 24.02.2021 скасовано. Провадження у справі №615/986/20 закрито. Повідомлено прокурора, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2023 на підставі статті 414 Цивільного процесуального кодексу України справу №615/986/20 передано для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

12. Господарським судом Харківської області винесено ухвалу від 14.06.2023, якою, зокрема, ухвалено розглядати у цій справі вимогу щодо повернення спірної земельної ділянки в наступній редакції: "Зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ "Агрофортуна-2021" повернути Валківській міській раді Харківської області земельну ділянку площею 13,8640 га (кадастровий номер 6321235400:03:000:0703), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області".

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

13. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.

14. Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що прокурор не довів належними та допустимими доказами наявності порушень вимог земельного законодавства при передачі ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0703 площею 13,8640 га в оренду для створення фермерського господарства.

15. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 залишено без змін.

16. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено факт наявності порушень ОСОБА_1 і Держгеокадастром порядку отримання та передачі у користування земельної ділянки державної форми власності, а також встановлено обґрунтованість доводів заяв відповідачів-1, 2 щодо пропуску прокурором позовної давності та відсутність поважності причин їх пропуску.

Касаційна скарга

17. Не погодившись із прийнятими рішеннями, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2016 та про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер 6321255400:03:000:0703, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

18. В обґрунтування касаційної скарги прокурор посилається на неправильне застосування судом першої інстанції положень: статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", та неврахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц, від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19; статті 131-1 Конституції України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.

19. Також зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень: статей 228, 391 ЦК України, та про неврахування висновку щодо застосування цих норм, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постановах Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19; статей 14, 73, 74, частини 1 та пунктів 4, 5 частини З статті 162, частини 1 статті 237 ГПК України стосовно принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20; статті 131-1 Конституції України, статті 4 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.

20. Прокурор не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність видачі спірного наказу від 27.09.2016 № 10176-СГ та надання у користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0703 площею 13,8640 га поза конкурсною процедурою.

21. Також наголошує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши протилежних висновків, а саме про те, що спірний договір оренди земельної ділянки укладений без дотримання конкурентних засад за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 ЗК України, безпідставно не застосував до вказаних правовідносин норми статей 228, 391 ЦК України.

Позиція інших учасників справи

22. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

23. Наказом Держгеокадастру від 27.09.2016 №10176-СГ (далі - наказ №10176-СГ) затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку №6321255400:03:000:0703, площею 13,8640 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

24. На підставі наказу №10176-СГ між Держгеокадастром і ОСОБА_1 05.10.2016 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2016 за №16823677.

25. Відповідно до п. 2 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка державної власності з кадастровим номером №6321255400:03:000:0703, площею 13,8640 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.14). Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

26. Звертаючись до суду з позовом прокурор вказав, що наказ №10176-СГ прийнятий з порушенням вимог земельного законодавства (статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакціях, чинних на час виникнення правовідносин), у зв`язку з чим спірна земельна ділянка, загальною площею 13,8640 га, надана ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів незаконно, оскільки громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин, або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

27. Так, наказами ГУ Держземагенства у Харківській області №3046-СГ, №3048-СГ, №3049-СГ від 12.11.2014 ОСОБА_1 надано в оренду 8 земельних ділянок загальною площею 122,0832 га (10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га), кадастрові номери 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01:000:0644, які розташовані за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

28. На виконання наведених вище наказів 22.12.2014 укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, загальною площею 122,0832 га, розташованих за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області строком на 49 років, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У подальшому, 29.01.2015 року ОСОБА_1 одноособово створив Фермерське господарство "Агрофортуна" (ЄДРПОУ: 39608813), основним видом діяльності якого визначено - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

29. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2020 №217237739, ОСОБА_1 передав вищевказані земельні ділянки в оренду створеному ним ФГ "Агрофортуна".

30. Таким чином, до моменту відведення Держгеокадастром у користування ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 13,8640 га без проходження процедури земельних торгів, останній вже отримував раніше земельні ділянки для створення фермерського господарства.

31. У зв`язку з вищевикладеним, прокурор стверджує про те, що Держгеокадастр, всупереч вимогам статей 122, 123, 124, 134 ЗК України, статей 1, 2, 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин), прийняв наказ №10176-СГ, яким незаконно передано відповідачеві-1 у користування земельну ділянку кадастровий номер: 6321255400:03:000:0703 загальною площею 13,8640 га без проведення торгів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків суду апеляційної інстанції

32. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. Спір у цій справі, за доводами прокурора, виник у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у даному випадку міг отримати у користування спірну земельну ділянку лише на земельних торгах, на конкурентних засадах, адже останньому вже надавалися в оренду (поза конкурсом) земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства. Враховуючи, що спірна земельна ділянка передана відповідачеві-1 з порушенням встановленого порядку, вказане, за твердженням прокурора, є підставою для визнання договору оренди землі недійсним і повернення земельної ділянки.

34. Судові рішення у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 05.10.2016 та про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер 6321255400:03:000:0703 оскаржуються прокурором з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

35. Перевіряючи доводи прокурора в цій частині, Суд виходить з такого.

36. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (абзац 1 частини 1, частина 2 статті 116 ЗК України).

37. Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

38. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу (частина 2 статті 127 ЗК України у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

39. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті (частина 1 статті 134 ЗК України у вказаній редакції).

40. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц вказала, що: "З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах".

41. Суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведеної у пункті вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду вказав, що станом на час прийняття наказу №10176-СГ та укладення спірного договору оренди, ОСОБА_1 вже реалізував гарантоване державою право на створення фермерського господарства. 29.01.2015 ОСОБА_1 створив Фермерське господарство "Агрофортуна". Звідси, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач-1 реалізував право, надане статтями 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статтями 121, 123, 134 ЗК України, а отже надання йому в оренду спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі після реєстрації ФГ "Агрофортуна" суперечить положенням законодавства.

42. У цій частині колегія суддів також вважає за необхідне наголосити на помилковому застосуванні судом апеляційної інстанції приписів абзацу 16 частини 2 статті 134 ЗК України в редакції, яка вже була нечинною на момент прийняття наказу № 10176-СГ та укладення договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016. Проте, це не вплинуло на правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо протиправності передачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачеві-1 на позаконкурентних засадах.

43. Таким чином, апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, погодився з доводами прокурора про те, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". Вказане, за висновком суду апеляційної інстанції, є підставою для визнання спірного договору оренди землі недійсним, а також, зокрема, для задоволення позовної вимоги про зобов`язання повернути до комунальної власності Валківської міської ради спірну земельну ділянку.

44. Ураховуючи, зокрема, наведені у пункті вище висновки, апеляційний господарський суд вказав, що відмова суду у задоволенні позовних вимог з мотивів визначених судом першої інстанції є безпідставною і у задоволенні позову у відповідній частині слід відмовити з огляду на сплив позовної давності та відсутність поважних причин для її поновлення. Відповідно, суд апеляційної інстанції, з урахуванням визначеної процесуальним законом компетенції, змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

45. З огляду на викладене вище, доводи скаржника в частині незгоди із висновками місцевого господарського суду щодо застосування статей 116, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" не приймаються до уваги та не аналізуються, оскільки відповідні мотиви рішення суду першої інстанції змінені судом апеляційної інстанції.

46. В основу оскарження мотивів суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки, прокурор наводить твердження про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення статей 228, 391 ЦК України.

47. Так, у постанові верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, викладено, зокрема, такі висновки:

"4.16. Згідно з частинами 1 і 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

4.18 У постанові від 29.09.2020 зі справи № 688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: "85. Оскільки договір оренди землі від 1 липня 2015 року № 6, укладений між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА_3 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України є нікчемним. 86. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70)".

4.19 В іншій справі № 922/1830/19 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Скосогорівка" про визнання недійсним договору та повернення ділянок, за участю Прокуратури Харківської області Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.10.2022 вказала: "9.26. Обмежившись посиланням на відсутність прямої заборони на отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарство повторно, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами".

4.20 Із наведеного вбачається, що якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.

4.21 Оскільки спірний Договір за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини 2 статті 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 ЦК України є нікчемним (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постанові від 20.07.2022 зі справи № 923/196/20).

4.25 За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).

4.26 Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

4.27 Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

4.28 Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

4.29 У контексті зазначених обставин колегія суддів вважає за необхідне врахувати і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

4.30 З наведеного слідує, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження".

48. Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, встановлені судами обставини справи, Верховний Суд у наведеній постанові у справі № 922/1832/19 дійшов висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав держави, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з негаторним позовом.

49. Звідси, Верховний Суд вказав, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, проте помилково виходив з інших мотивів (пропуску прокурором передбаченого законом строку позовної давності і відсутності поважності причин їх пропуску), у зв`язку з чим змінив оскаржувану постанову, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови у справі № 922/1832/19 .

50. Ураховуючи подібність правовідносин у справі № 922/1832/19 та у цій справі № 615/986/20, а саме щодо протиправного отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарства на позаконкурентних засадах, а також аналогічне правове регулювання передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що діяло на момент укладення спірних договорів оренди земельних ділянок, колегія суддів вважає за необхідне врахувати наведені вище висновки Верховного Суду, викладені у поставі від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19, та не вбачає підстав для відступу від вказаних висновків.

51. За таких обстави, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, в частині неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 228 ЦК України до спірних правовідносин знайшла своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

52. Також, колегія суддів наголошує, що крім схожих підстав заявлених позовних вимог у двох порівнюваних справах, предметом позовних вимог у справі № 922/1832/19, як і у цій справі № 615/986/20, в оскаржуваній частині, були вимоги про повернення земельної ділянки, заявлені на підставі недійсності договору оренди землі.

53. Верховний Суд у наведеній вище поставі від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 вказав, зокрема, про те, що спосіб захисту порушеного права в наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з негаторним позовом, та змінив мотиви суду апеляційної інстанції у зв`язку із обранням прокурором неефективного способу захисту.

54. За наведеного вище, Суд приходить до висновку про необхідність зміни мотивів суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору оренди недійсним і повернення земельної ділянки у зв`язку із обранням прокурором неефективного способу захисту.

55. Суд критично оцінює доводи прокурора про незастосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень статті 391 ЦК України, позаяк за наведеного вище мотивування, та за подібних предмету і підстав позовів в частині визнання недійсним договорів оренди і повернення земельної ділянки, Верховний Суд у наведеній прокурором у касаційній скарзі постанові у справі № 922/1832/19, погодився з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Наведене, в свою чергу, не свідчить про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності підстав для задоволення його вимог в оскаржуваній частині в межах цього судового провадження.

56. Суд також відхиляє посилання прокурора в цій частині на постанови Верховного Суду в справах № 904/57/19, № 685/1008/20, з огляду на очевидну неподібність правовідносин. Так, у справі № 904/57/19 правовідносини стосувалися стягнення заборгованості за договором лізингу, а спірним питанням було надання правильної кваліфікації змісту договірних відносин сторін та, відповідно, правовій природі лізингових платежів, передбачених умовами договору; у справі № 685/1008/20 правовідносини стосувалися визнання недійсним договору позики, укладеного між фізичними особами, а висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, щодо застосування принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"), навпаки мотивовані тим, що застосування судом цього принципу не є безмежним; перекваліфікування судом позову за цим принципом, може призвести до порушення права на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача; у таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін.

57. Суд також відхиляє посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, оскільки за наведеного вище мотивування воно не має вирішального значення для правильного вирішення спору.

58. Усі інші доводи касаційної скарги прокурора підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

60. Згідно з частиною 4 статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

61. З урахуванням викладеного вище, а також ураховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Суд вважає, що доводи, викладені прокурором у касаційній скарзі, щодо отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки з порушенням встановленого порядку, отримали часткове підтвердження. Разом з тим, апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, проте помилково виходив з інших мотивів (пропуску прокурором позовної давності та відсутності поважності причин її пропуску), у зв`язку з чим постанову в оскаржуваній частині необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

62. З огляду на наведене вище постанова апеляційного господарського суду підлягає зміні в її мотивувальній частині, а касаційна скарга прокурора - частковому задоволенню.

Судові витрати

63. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 615/986/20 в оскаржуваній частині змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. В іншій оскаржуваній частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у незміненій частині у справі № 615/986/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил