Постанова

від 11.01.2024 по справі 953/22515/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/22515/19 Номер провадження 22-ц/814/439/24Головуючий у 1-й інстанції Бородіна Н.М. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гальонкіна С.А.,

суддів Карпушина Г.Л., Лобова О.А.,

при секретарі Андрейко Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Время» про захист честі, гідності та ділової репутації,

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недостовірною, такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію статтю у газеті «Время» за ІНФОРМАЦІЯ_3 року з заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4»; зобов`язати відповідача ОСОБА_2 та відповідача ПРАТ «Время» спростувати не пізніше 30 днів з моменту набрання рішення законної сили розповсюджену ними недостовірну інформацію аналогічним способом- шляхом розміщення резолютивної частини цього рішення на першій сторінці газети «Время»; та стягнути з відповідачів 2 000 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що у статті під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_4", що була надрукована у газеті «Время», було поширено у формі фактичних твержень недостовірну інформацію про нього, а саме, його названо прихильником руху скінхедів. Крім того, у вказаній статті задовго до вироку суду однозначно стверджується, що він є винним у інкримінованих йому злочинах і отримає покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Вважає, що поширена в газеті інформація завдала шкоди його особистим немайновим правам у вигляді честі, гідності та ділової репутації. Поширення інформації про приналежність його до руху скінхедів значно зменшило його позитивну соціальну оцінку в очах оточуючих та сприяла негативному сприйняттю його суспільством, внаслідок чого йому була завдано моральних страждань.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Не погодившись з зазначеним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи апеляційної скарги

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не повністю з`ясовано обставини справи та позбавлено його права на особисту участь в судовому засіданні. При цьому його адвоката Тарасенка А.В. було відключено від відеоконференції під час судового засідання. Вважає, що зміст статті газети «Время» не відповідає дійсності та завдав шкоди його честі, гідності та діловій репутації

Рух справи

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 26 липня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідачі будучи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання до суду не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що адвокат Тарасенко А.В. на даний час не представляє його інтереси, вважає за можливе проводити розгляд справи без участі адвоката.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, ІНФОРМАЦІЯ_5 року в газеті «Время» за НОМЕР_1), яка належить ПрАТ «Время», опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4». Автором зазначеної статті є ОСОБА_3 .

Стаття пов`язана з подією, яка відбулася в липні 2010 року, а саме перестрілкою в якій загинув сержант міліції ОСОБА_4 , стрілком ОСОБА_5 . У самій статті описується яким саме чином зброя опинилася у ОСОБА_5 , де він проходив навчання зі стрільби, описуються погляди щодо носіння та використання зброї його тренера ОСОБА_6 . Також зазначена позиція захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_2. Крім того описується ідеологія скінхедів.

Позиція суду апеляційної інстанції

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні брати до уваги, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів того, що зазначеною статтею порушено його честь, гідність та ділову репутацію. При цьому вірно звернуто увагу на ненадання ОСОБА_1 доказів його працевлаштування чи зайняття громадською діяльністю чи виконання інших обов`язків, які б свідчили про наявність у нього ділової репутації.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доведення достовірності оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Згідно з частиною 2 статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у контексті є оціночними судженнями, з огляду на вжиті слова, вирази та мовно-стилістичні засоби.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини «Lingens v. Austria», заява № 9815/82, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе (§ 46).

За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто поширює інформацію, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів тощо.

Отже, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Особа, яка висловлює не факти щодо позивача, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.

Аналізуючи зміст статті у газеті «Время» за ІНФОРМАЦІЯ_3 року з заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4» колегія суддів приходить до висновку, що висловлювання щодо порівняння дій та світогляду позивача з ідеологією скінхедів є інформація з оціночним судженням, а тому не є недостовірною інформацією, що відповідно до статті 277 ЦК України підлягає спростуванню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 11 січня 2024 року

Головуючий С.А. Гальонкін

Судді Г.Л. Карпушин

О.А. Лобов