Рішення

від 29.01.2024 по справі 260/7035/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2024 рокум. Ужгород№ 260/7035/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, в якому просить: 1) визнати протиправним бездіяльність Виконавчого комітету Великолучківської сільської ради щодо призначення компенсації ОСОБА_1 як особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі відповідно до заяви, поданої 02 березня 2023 року; 2) розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 березня 2023 року з прийняттям відповідного рішення щодо призначення і виплати компенсації особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 являється інвалідом 1 групи, що підтверджується довідкою до акту Медико-соціальної експертної комісії, а догляд за ним здійснює його дружина ОСОБА_1 . У зв`язку із здійсненням постійного догляду за чоловіком позивач не працює. З метою отримання компенсації, як особі, що надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, позивач звернулася до Великолучківської сільської ради, однак подана нею заява у встановлені строки розглянута не була, а спірна компенсація станом на день звернення до суду не призначена. За результатами розгляду поданої до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини скарги їй було повідомлено про необхідність додаткового подання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ. Однак позивач вважає, що вказана вимога суперечить чинним законодавчим нормам.

18 вересня 2023 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву №776/05-06 від 12.09.2023, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зокрема, зазначив, що долучена позивачем до матеріалів позову заява не відповідає оригіналу заяви, поданій при зверненні 02 березня 2023 року до органу місцевого самоврядування. При цьому підтвердив, що до поданої заяви ОСОБА_1 було додано заяви про згоду отримувати та надавати соціальні послуги на непрофесійній основі, адресовані структурному підрозділу з питань соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації. Отже, позивачем не було дотримано встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 порядок, що унеможливлює розгляд порушених питань, про що також було наголошено в листі-відповіді представника Уповноваженого Верховної Ради України з соціальних та економічних прав. З метою забезпечення швидкого вирішення питання призначення спірної компенсації ОСОБА_1 було надано необхідні роз`яснення, однак такі були проігноровані. Стосовно посилань представника позивача на протиправну вимогу Великолучківської сільської ради надати не передбачені законодавством документи, зазначає, що необхідність надання висновку за формою №080-4/о, в тому числі для осіб з інвалідністю, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.

04 жовтня 2023 року представник позивача надіслала до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується. Стверджує, що ОСОБА_1 при зверненні подала заяву встановленої форми. При цьому зазначає, що вся відповідальність по перевірці комплексності та змісту документів лежить на відповідальній особі Центру надання адміністративних послуг Великолучківської сільської ради. Окрім того, зазначає, що відсутність потреби надання висновку лікарської комісії, як того вимагав відповідач, підтверджена листом Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.02.2023 №294222, ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) є інвалідом першої групи «А» та потребує постійного стороннього догляду, нагляду та допомоги.

02 березня 2023 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернулася до Великолучківскього сільського голови із заявою довільної форми, в якій просила надати їй статус та призначити виплату, як особі, яка здійснює догляд за інвалідом І «А» групи, її чоловіком ОСОБА_2 , на непрофесійній основі. Відповідно до відмітки на зазначеній заяві, така була прийнята начальником відділу ЦНАП Онуфрій Н.В. 02 березня 2023 року.

Як вбачається зі змісту зазначеної вище заяви, ОСОБА_1 до такої долучила заяву про згоду надавати соціальні послуги на непрофесійній основі згідно з постановою Кабінету Міністрів України №845, за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 29.01.2021 №37, адресовану структурному підрозділу з питань соціального захисту населення Мукачівської районної державно адміністрації.

Вказана обставина сторонами визнається.

Проте будь-якої відповіді за результатами розгляду такого клопотання ОСОБА_1 надано не було. Жодних доказів на спростування вказаної обставини відповідач, всупереч своєму процесуальному обов`язку, суду не надав.

Вважаючи протиправною бездіяльність Великолучківської сільської ради щодо не здійснення розгляду порушеного у заяві питання, представник ОСОБА_1 подала скаргу до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

В ході розгляду вказаної скарги Уповноважений Верховної Ради України з прав людини звернувся до Великолучківської сільської ради для отримання інформації про розгляду порушеного ОСОБА_1 питання, у відповідь на що листом від 11.04.2023 №365/05-06 Великолучківська сільська рада повідомила секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про неможливість вирішення такого питання з огляду на неподання заявницею всіх передбачених законодавством документів. Так, орган місцевого самоврядування стверджував, що з метою оперативного вирішення вказаного питання посадовою особою Великолучківської сільської ради в телефонному режимі було роз`яснено ОСОБА_1 про необхідність надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ. Однак представником заявниці в телефонному режимі було відмовлено у наданні такого документа.

Другий примірник вказаної відповіді був надісланий для відому ОСОБА_1 .

Окрім того, за зверненням Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби України у Закарпатській області в рамках здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальних послуг ОСОБА_1 встановлено факт допущеного Великолучківською сільською радою порушення чинного законодавства та рекомендовано повторно розглянути заяву з дотриманням встановлених вимог та термінів розгляду (лист Національної соціальної сервісної служби України №0000-030101-Г/5888-2023/19518 від 05.05.2023).

За результатами розгляду вищезазначених рекомендацій з метою усунення допущених відділом соціального захисту населення порушень Великолучківська сільська рада листом №508/05-06 від 30.05.2023 проінформувала Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Департамент моніторингу додержання соціальних та економічних прав про неможливість розгляду поданого ОСОБА_1 звернення з огляду на не подання останньою заяви про згоду надавати соціальні послуги, заяви про згоду отримувати соціальні послуги, а також декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням компенсації. Надані заявницею документи були адресовані Мукачівській районній державній адміністрації та Мукачівській районній раді. Поряд з цим від пропозиції надати заяви та декларації, адресовані саме Великолучківській сільські раді, ОСОБА_1 відмовилася.

Разом з тим, жодних належних доказів на підтвердження факту повідомлення ОСОБА_1 про необхідність подання зазначених вище документів Великолучківська сільська рада, всупереч норм ч. 2 ст. 77 КАС України, суду не надала.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її соціальні права, позивач звернулася з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку при вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 №2671-VIII (далі - Закон) визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідності до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону, соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають.

Нормами п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що отримувачами соціальних послуг є особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.

При цьому складними життєвими обставинами, в розумінні положень п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону, є обставини, що негативно впливають на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї, які особа/сім`я не може подолати самостійно.

Чинники, що можуть зумовити складні життєві обставини, є: похилий вік; часткова або повна втрата рухової активності, пам`яті; невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; інвалідність; бездомність; безробіття; малозабезпеченість особи; поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків; ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов`язків із виховання дитини; втрата соціальних зв`язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі; жорстоке поводження з дитиною; насильство за ознакою статі; домашнє насильство; потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичним актом, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону, до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

До повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад, відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону, належать, в тому числі:

-визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів;

- здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї надання базових соціальних послуг особам/сім`ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім`ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті.

Нормами ст. 13 Закону регламентуються поняття, види надавачів соціальних послуг та вимоги до них.

Так, зокрема, згідно ч.ч. 1 3 ст. 13 Закону надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Надавачі соціальних послуг можуть належати до державного, комунального або недержавного секторів.

До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 13 Закону, фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є особами з інвалідністю I групи.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (ч. 7 ст. 13 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (далі Порядок) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та є, в тому числі, особами з інвалідністю I групи.

Згідно п. 3 Порядку компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання / перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Нормами п. 6 Порядку визначено, що для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку.

Також заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги можуть прийматися центром надання адміністративних послуг за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Центр надання адміністративних послуг, який приймає заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги з необхідними документами, реєструє такі заяви і не пізніше ніж наступного робочого дня засобами телекомунікаційного, зокрема електронного, зв`язку надсилає сформовану особову справу фізичної особи, яка надає соціальні послуги (у тому числі електронну), відповідному уповноваженому органу для прийняття рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася через Центр надання адміністративних послуг Великолучківського сільського голови з метою отримання компенсації як надавачу соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за своїм чоловіком інвалідом І групи, з огляду на що на спірні правовідносини поширюється затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 Порядок.

Відповідно до пп. 1 п. 7 Порядку, призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, у паперовій формі таких документів:

-заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;

-заяви про згоду отримувати соціальні послуги;

-копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі);

-декларації про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім`ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги;

-копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю);

-висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ;

-висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ;

-копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ;

-довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ;

-копії рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);

-копії рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників).

Отже, пп. 1 п. 7 Порядку визначено загальний перелік документів, необхідних для призначення компенсації у всіх можливих випадках. При зверненні особи за отриманням необхідної соціальної послуги та виплати компенсації, така не повинна надавати всіх вище перелічені документи, а тільки ті, що є необхідними в конкретному випадку.

Так, з огляду на те, що ОСОБА_1 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Великолучківської сільської ради, як особа, яка надає соціальні послуги з догляду своєму чоловіку інваліду І групи, то суд вважає хибним вимогу уповноваженого органу, зазначену в листі №365/05-06 від 11.04.2023 та відзиві на позовну заяву, про необхідність надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися. Про хибність таких тверджень звернула увагу також Національна сервісна служба України та її територіальний підрозділ у листах від 02.05.2023 №01-05/305 та №0000-030101-Г/5888-2023/19518 від 05.05.2023.

На думку суду, в даному випадку довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення особі І групи інвалідності є достатнім підтвердженням наявності права на призначення і виплата компенсації.

Окрім того, п. 7 Порядку регламентує алгоритм дій посадових осіб уповноваженого органу після надходження від фізичної особи заяви призначення і виплата компенсації. Так, відповідно до такого порядку уповноважений орган перевіряє подані/надіслані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, документи/відомості, зазначає кількість прийнятих документів, порядковий номер заяви, дату її реєстрації, кількість неподаних документів, які необхідно подати, і дату, до якої такі документи повинно бути подано.

Повідомлення про прийняття заяви з пакетом документів видається особисто фізичній особі, яка надає соціальні послуги, під час їх подання або надсилається протягом одного робочого дня з дати подання заяви на поштову адресу або адресу електронної пошти такої особи.

Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, уповноважений орган протягом трьох робочих днів із дати отримання заяви надсилає на поштову адресу або адресу електронної пошти фізичної особи, яка надає соціальні послуги, повідомлення про те, що документи потрібно подати. Якщо документи подано не пізніше ніж через один місяць з дня отримання повідомлення, днем подання заяви вважається день її прийняття уповноваженим органом або відправлення поштою.

Уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, за показниками згідно з додатком.

Судом встановлено, що 02 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до ЦНАП Великолучківскьої сільської ради заяву, в якій просила надати їй статус та призначити виплату компенсації, як особі, як здійснює догляд за інвалідом І «А» групи. Вказана обставина підтверджується підписом начальника відділу ЦНАП на заяві від 02.03.2023, що наявна в матеріалах справи.

Відповідач стверджує про неможливість розгляду поданої ОСОБА_1 заяви у встановленому законом порядку з огляду на те, що долучені до заяви документи, а саме: декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та заяви про згоду отримувати/надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі адресовані Мукачівській районній раді та Мукачівській районній державній адміністрації відповідно.

Так, з матеріалів справи дійсно вбачається, що передбачені Порядком документи, що були подані ОСОБА_1 разом із заявою Великолучківській сільській раді, адресовані іншим суб`єктам владних повноважень, аніж уповноважений на вирішення спірного питання орган. Отже, на думку суду, ОСОБА_1 при зверненні 02 березня 2023 року не подала всіх визначених Порядком документів. Разом з тим, відповідач, всупереч п. 7 Порядку, не надіслав на поштову адресу заявника протягом трьох робочих днів із дати отримання заяви повідомлення про необхідність долученнях додаткових документів із визначенням переліку таких.

З цього приводу суд зазначає, що Великолучківська сільська рада, як суб`єкт владних повноважень у сфері соціального захисту населення та виплати спірної компенсації, не повинна формально підходити до виконання своїх повноважень та обов`язків, а її діяльність повинна бути спрямована на належне забезпечення прав осіб на гарантований Конституцією України соціальний захист та всебічно сприяти у вирішення питань, з приводу яких такі особи звернулися.

Суд вважає, що така бездіяльність уповноваженого органу позбавила права ОСОБА_1 на своєчасне усунення всіх допущених недоліків та отримання спірної компенсації.

При цьому суд відхиляє твердження Великолучківської сільської ради про повідомлення заявника в телефонному режимі про необхідність подання додаткових документів, оскільки такий порядок суперечить п. 7 Порядку, який вимагає інформування заявника саме засобами поштового зв`язку, та не підтверджений жодними належними доказами.

Більше того, як вбачається з листа Великолучківської сільської ради №365/05-06 від 11.04.2023, що, окрім іншого, був скерований для відому ОСОБА_1 , неможливість розгляду у встановлений порядку питання призначення спірної компенсації уповноважений орган аргументував саме відсутністю висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися. Жодних відомостей щодо повідомлення ОСОБА_1 про необхідність надати адресовані саме Великолучківській сільській раді заяви про згоду отримувати/надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та декларацію про доходи та майновий стан відповідач, всупереч встановленому процесуальному обов`язку суду не надав.

З огляду на що суд вважає, що Великолучківська сільська рада не виконала свій обов`язок щодо розгляду поданої ОСОБА_1 02 березня 2023 року заяви у порядку встановленому нормами п. 7 Порядку.

Стосовно посилань відповідача у листах Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та Департаменту моніторингу додержання соціальних та економічних прав на неможливість розгляду питання призначення ОСОБА_1 спірної компенсації з підстав відсутності належно поданої заяви про згоду отримувати/надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та декларації про доходи та майновий стан, суд вважає, що надання таких роз`яснень контролюючим органам не звільняє відповідача від обов`язку розглянути у встановленому порядку заяву та надати вмотивовану відповідь саме заявнику. Суб`єкт владних повноважень не може перекладати свій обов`язок щодо розгляду питань, що відносяться до його компетенції, на інші державні органу.

Судом встановлено, що в спірних правовідносинах всі необхідні роз`яснення та відповіді ОСОБА_1 надавались іншими державними органами, а не відповідачем. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач заявляє про те, що подана 02 березня 2023 року Великолучківському сільському голові заяви залишається не розглянутою.

Нормами ст. 77 КАС України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В свою чергу достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 76 КАС України).

Відповідач, всупереч своєму процесуальному обов`язку, жодних належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення передбачених законодавством дій щодо розгляду поданої ОСОБА_1 заяви та повідомлення про необхідність подання додаткових документів до суду не надав.

Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Принцип правової визначеності є складовою частиною принципу верховенства права. Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України висловлені у рішеннях від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови»).

Окрім того, принцип правової визначеності є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).

Суд вважає, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Європейською Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Конституційний Суд України неодноразового акцентував на тому, що держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією; з цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне юридичне регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини (Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Поряд з цим Великолучківська сільська рада принципу правової визначеності в даному випадку не дотрималася, оскільки не забезпечила право позивача на розгляд заяви щодо призначення спірної компенсації у встановленому законом порядку та не повідомила заявника про необхідність подання додаткових документів, що зумовило порушення прав ОСОБА_1 на отримання гарантованого Конституцією України соціального захисту.

З огляду на вищезазначене суд вважає таку бездіяльність Великолучківської сільської ради протиправною.

Поряд з цим, вирішуючи питання належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає наступне.

У заявлених позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд розглянути подану нею 02 березня 2023 року заяву з прийняттям відповідного рішення щодо призначення і виплати компенсації особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Разом з тим суд не є уповноваженим органом на розгляд вказаних заяв та вирішенні питань по їх суті. В даному випадку органом, до повноважень якого відноситься вирішення питань щодо призначення компенсації особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, є Виконавчий комітет Великолучківської сільської ради.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії», в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

У випадку розгляду судом поданої ОСОБА_1 02 березня 2023 року заяви суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.

Відповідно до ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. В свою чергу правом розгляду заяви особи суд процесуальним законодавством не наділений.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на зазначене суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача, враховуючи положення ст. 4 та ст. 245 КАС України, буде зобов`язання Виконавчого комітету Великолучківської сільської ради розглянути подану ОСОБА_1 02 березня 2023 року заяву в спосіб, передбачений Порядком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, за результатами чого надати письмову відповідь.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Великолучківської сільської ради витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Згідно вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в розумінні ч. 3 зазначеної статті належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Ч. 4 зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач долучила копію договору про надання правової допомоги №03/04/23 від 03.04.2023; додаткову угоду №1; квитанцію №6.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, за надання юридичної допомоги, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнт погоджується сплатити виконавцю гонорар, який є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту згідно домовленості або додаткової угоди до договору про надання правової допомоги (п. 3.1 договору).

Згідно з додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги №03/04/23 від 03 квітня 2023 року вартість наданих адвокатським об`єднанням послуг становить 10000,00 грн. У день підписання договору замовник сплачує адвокату 5000,00 грн.

Так, відповідно до квитанції №6, ОСОБА_1 оплатила вартість наданих адвокатом Глаголою Г.П. послуг у розмірі 5000,00 грн.

Відповідач проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу не заперечив.

Згідно ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з прецедентною практикою такого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

Суд враховує, що реальність понесення позивачем витрат підтверджується матеріалами справи, а розмір таких є співрозмірним зі складністю справи.

З огляду на зазначене, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, а також їх співрозмірністю зі складністю справи, суд дійшов висновку, що заявлену позивачем до відшкодування вартість витрат на правову допомогу слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Гагаріна, буд. 37, с. Великі Лучки, Мукачівський район, Закарпатська область, 89625, код ЄДРПОУ 04350398) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Великолучківської сільської ради щодо не здійснення розгляду у спосіб, встановлений Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859, поданої ОСОБА_1 02 березня 2023 року заяви.

3. Зобов`язати Виконавчий комітет Великолучківської сільської ради розглянути у спосіб, встановлений Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859, подану ОСОБА_1 02 березня 2023 року заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, за результатами чого надати письмову відповідь.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути із Виконавчого комітету Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Гагаріна, буд. 37, с. Великі Лучки, Мукачівський район, Закарпатська область, 89625, код ЄДРПОУ 04350398) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 536,80 грн. (П`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.) судового збору та 5000,00 грн. (П`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін