Рішення
від 26.01.2024 по справі 640/9161/22
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2024 року м.Київ№ 640/9161/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загальними позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Трест "Київелектромонтаж" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Трест "Київелектромонтаж" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2021 № 00854480702, № 00854470702, № 00854460702, № 85341/0703, № 85360/0703, № 85345/0703, № 85365/0703, № 85358/0703.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суму міста Києва від 08.11.2022 залишено без розгляду позовну заяву у частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2021 № 85367/0703 та № 85369/0703.

Ухвалою Окружного адміністративного суму міста Києва від 13.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду.

Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем в порушення вимог закону було протиправно проведено документальну планову виїзну перевірку, оскільки на той час діяв мораторій, який встановлено Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID).

Вважає, що порушення Головним управлінням ДПС у м. Києві встановленого законом порядку призначення і проведення документальної планової перевірки товариства має наслідком незаконність та протиправність податкових повідомлень рішень прийнятих на підставі акту такої перевірки, що на його думку є підставою для їх скасування.

По суті прийнятих податкових повідомлень рішень позивач зазначає, що з наданих ним первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, виконаних робіт, їх кількість та вартість, а також сторони господарських операцій, що відповідно свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій, також відсутність з боку позивача порушень вимог податкового законодавства.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні даного адміністративного позову, оскільки реальність вчинення господарських операцій між контрагентами та позивачем відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований на папері. Вважає, що надана первинна документація до перевірки не є достатньою для підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Ухвалою суду від 06.07.2023 підготовче провадження було закрито та за клопотанням сторін продовжено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Трест «Київелектромонтаж» (код ЄДРПОУ 04012750) зареєстровано 14.06.1995 № 1068120000000876 Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією, має статус юридичної особи та являється платником податку на додану вартість з 05.06.2003.

До основних видів діяльності позивача входить: основний (код за КВЕД 43.21) електромонтажні роботи, (код 43.29 за КВЕД) інші будівельно-монтажні роботи, (код за КВЕД 43.99) інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., (код за КВЕД 86.22) спеціалізована медична практика, (код за КВЕД 68.20) надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, (код КВЕД 42.22) будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

На підставі направлень від 23.07.2021 № 13230/26-15-07-02-03, від 22.07.2021 № 13227/26-15-07-02-03, від 12.07.2021 № 14681/26-15-07-03-03, від 22.07.2021 № 13216/26-15-07-10-03, від 22.07.2021 № 13256/26-15-07-08-04, від 26.07.2021 № 13520/26-15-07-09-06, від 20.07.2021 № 13010/26-15-07-07-01, від 22.07.2021 № 13217/26-15-07-03-05 та наказу контролюючого органу від 01.07.2021 № 5382-п, на підставі п.п. 19-1. 1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Трест "Київелектромонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2019, валютного за період з 01.01.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.06.2019 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 25.10.2021 № 79327/26-15-07-02-03-17/04012750 про результати документальної планової виїзної перевірки.

Як вбачається з даного акту перевірки, Головним управління ДПС у м. Києві встановлено порушення, а саме:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 118 412,00 грн за 2020 рік;

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 385 211,00 грн за І кв. 2021 року;

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198. п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 696 261,00 грн, в тому числі по періодах: за серпень 2019 року - 253 828,00 грн, за жовтень 2019 року - 227 291,00 грн, за грудень 2019 року - 158 885,00 грн, січень 2020 року - 75 107,29 грн, за лютий 2020 року - 55 455,52 грн, за березень 2020 року- 49 436,33 грн; за квітень 2020 року 102 484,32 грн, за травень 2020 року - 20 000 грн, за червень 2020 року 42 144,00 грн, за липень 2020 року 59 492,33 грн, за серпень 2020 року - 106 170,66 грн, за вересень 2020 року - 103 725,47 грн, за жовтень 2020 року - 75 471,82 грн; за листопад 2020 року - 108 573,60 грн, за грудень 2020 року - 85 290,44 грн, за січень 41 091,40 грн; за лютий 2021 року - 67 380,60 грн, за березнь 2021 року - 64 433,71 грн;

п. 51.1 ст. 51, п.п. „б" п. 176.2 ст. 176 ПК України та розділ ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, звіти за формою 1-ДФ за II кв. 2019 року та I-III кв. 2020 року подано до ДПІ за місцем реєстрації несвоєчасно.

Відповідно до п. 9 прим. 11 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI тимчасово ч. 11 ст. 25 застосовуються за порушення, вчинені у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), а саме, за несвоєчасну подачу звітів за формою 1-ДФ за 1-III кв. 2020 року.

п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 та п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України платником несвоєчасно сплачено (перераховано) утримані суми податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 858 996,55 грн в т. ч.: за серпень 2019 року в сумі 205 460,59 грн, за березень 2020 року 153 023,55 грн, за липень 2020 року 25 883,36 грн, за червень 2020 року 48 643,95 грн, липень 2020 року 95 789,33 грн; серпень 2020 року 55 256,82 грн; жовтень 2020 року 192 619,17 грн, листопад 2020 року 51 275,20 грн, грудень 2020 року 31 044,58 грн;

п.п. 168.1.1, пп. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, п.п. 1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платником несвоєчасно сплачено (перераховано) утримані суми військового збору до бюджету на загальну суму 73 378,77 грн в т. ч.: за серпень 2019 року у сумі 14 490,45 грн, за березень 2020 року 12 514,58 грн; за травень 2020 року 2 966,58 грн, за липень 2020 року 9 133,34 грн, серпень 2020 року 6 251,12 грн; жовтень 2020 року 17 788,71 грн, листопад 2020 024,80 грн, грудень 2020 року 4 309,45 грн;

п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до ДПС у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві за І квартал 2021 року на суму 6 036,00 грн;

п. п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до ДПІ у Солом?янському районі ГУ ДПС у м. Києві (код ДПІ - 2658) за I квартал 2021 року на суму 71608,50 грн;

п. 286.1 та п. 286.2 ст. 286 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань по земельному податку (код платежу 18010500) до ДПІ у Солом??янському районі ГУ ДПС у м. Києві (код ДПІ - 26-15-38) на загальну суму 370 256,41 грн, а саме: за 2020 рік в сумі 290 915,75 грн; за 2021 рік (з 01.01.2021 по 31.03.2021) в сумі 79 340,66 грн;

п. 286.2 та п. 286.3 ст. 286 ПК України, в результаті чого не подано податкові декларації по земельному податку за період з 01.07.2019 по 31.03.2021 до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві;

п. 286.1 та п. 286.2 ст. 286 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань по земельному податку (код платежу 18010500) до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у м. Києві (код ДПІ - 26-15-59) на загальну суму 260 608,05 грн, а саме: за 2019 рік (з 01.07.2019 по 31.12.2019)в сумі 78 182,41 грн ; за 2020 рік в сумі 143 334,43 грн; за 2021 рік (з 01.01.2021 по 31.03.2021) в сумі 39 091,21 грн;

п. 286.2 та п. 286.3 ст. 286 ПК України, в результаті чого не подано податкові декларації по орендній платі з юридичних осіб за період з 01.07.2019 по 31.03.2021 до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві;

п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3 та п. 288.4 ст. 288 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов?язань по орендній платі з юридичних осіб (код платежу 18010600) до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС У м. Києві (код ДПІ - 26-15-50) на загальну суму 3 182 338,37 грн, а саме: за 2019 рік (з 01.07.2019 по 31.12.2019) в сумі 954 701,51 грн ; за 2020 рік в сумі 1 750 286,10 грн; за 2021 рік (з 01.01.2021 по 31.03.2021) в сумі 477 350,75 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення рішення, а саме:

податкове повідомлення-рішення від 25.11.2021 № 00854480702, в якому встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3 385 211,00 грн у період 2020 року, і відповідно зазначено про зменшення суми від`ємного значення у відповідному розмірі;

податкове повідомлення-рішення від 25.11.2021 № 00854470702, в якому встановлено заниження податку на прибуток на суму 1 118 412,00 грн за 2020 рік і відповідно донарахована (збільшена) сума грошового зобов`язання;

податкове повідомлення-рішення від 25.11.2021 № 00854460702, в якому встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 1 696 261,10 грн за серпень, жовтень, грудень 2019 року, за 2020 рік, за січень-березень 2021 року, донараховано (збільшено) відповідну суму податку на додану вартість, а також нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 424 065,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 25.11.2021 року № 85341/0703, в якому встановлено заниження податкових зобов`язань по орендній платі з юридичних осіб до ГУ ДПС у м. Києві (Голосіївський район) на загальну суму 3 182 338,37 грн за липень-грудень 2019 року, 2020 рік, січень-березень 2021 року, донараховано (збільшено) відповідну суму грошового зобов`язання та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 311 603,96 грн;

податкове повідомлення-рішення від 25.11.2021 року № 85345/0703, в якому встановлено заниження податкових зобов`язань по земельному податку до ГУ ДПС у м. Києві (Шевченківський район) на загальну суму 260 608,05 грн за липень-грудень 2019 року, 2020 рік, січень-березень 2021 року, донараховано (збільшено) відповідну суму грошового зобов`язання та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 25 517,87 грн;

податкове повідомлення-рішення від 25.11.2021 року № 85358/0703, в якому встановлено заниження податкових зобов`язань по земельному податку до ГУ ДПС у м. Києві (Солом`янський район) на загальну суму 370 256,41 грн за 2020 рік, січень-березень 2021 року, донараховано (збільшено) відповідну суму грошового зобов`язання та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 12 121,49 грн;

податкове повідомлення-рішення від 25.11.2021 № 85360/0703, в якому встановлено, що Товариством не подано податкові декларації по орендній платі з юридичних осіб до ГУ ДПС у м. Києві (Голосіївський район) за період з липня 2019 року по березень 2021 року, нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 680,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 25.11.2021 № 85365/0703, в якому встановлено, що Товариством не подано податкові декларації по земельному податку до ГУ ДПС у м. Києві (Шевченківський район) за період з липня 2019 року по березень 2021 року, нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 680,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 25.11.2021 № 85367/0703 в якому встановлено заниження податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до ГУ ДПС у м. Києві (Святошинський район) на загальну суму 6 036,00 грн за І кв. 2021 року і відповідно донарахована сума грошового зобов`язання;

податкове повідомлення-рішення від 25.11.2021 № 85369/0703, в якому встановлено заниження податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до ГУ ДПС у м. Києві (Солом`янський район) на загальну суму 71 608,50 грн за І кв. 2021 року і відповідно донарахована сума грошового зобов`язання.

Не погодившись із зазначеним вище податковими повідомленнями-рішеннями, 13.12.2021 за вих. № 343 товариство надіслало засобами поштового зв`язку скаргу на відповідні податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, в результаті розгляду якої остання залишена без задоволення, а відповідні податкові повідомлення-рішення - без змін, про що було повідомлено позивачу листом Державної податкової служби України від 09.02.2022 2437/6/99-00-06-01-01-06 «Рішення про результати розгляду скарги» (копія додається.

Не погоджуючись за вказаними діями та податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Під витратами відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

Підпунктом 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.

Згідно із п.п. 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові та службові особи органів державної податкової служби зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п. 75. 1 ст. 75 ПК Украйни визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 77.1 ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 77.2 ст. 77 ПК України встановлено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 ПК України.

Водночас забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами (п. 77.3 ст. 77 ПК України).

Згідно п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України (п. 77.5 ст. 77 ПК України).

Однак п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (у редакції станом на час призначення і проведення відповідної перевірки) встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених п.п. 78.1.7 та 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених п.п. 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID -19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID -19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану- графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID -19).

Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновків про те, що, по-перше, під дію мораторію підпадають планові документальні перевірки, по-друге, мораторій встановлений на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID -19).

Слід також зазначити, що в постанові від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21 Верховний Суд дійшов висновку про пріоритет п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, який встановлює мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину та пов`язаний та прямо відсилає до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), над постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», враховуючи п. 2.1 ст. 2, и. 5.2 ст. 5 ПК України, а також ч. 3 ст. 7 КАС України.

Дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Водночас постановами Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.04.2021, потім до 30.06.2021, в подальшому до 31.08.2021 відповідно.

Таким чином, Головне управління ДПС у м. Києві призначило документальну планову виїзну перевірку Товариства наказом від 01.07.2021 № 5382-п всупереч вище зазначеним нормам, при встановленні мораторію на проведення відповідної перевірки на час дії карантину, а отже має місце незаконна та протиправна перевірка.

В постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Аналізуючи зміст норм податкового законодавства Верховний Суд в постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того в постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 Верховний Суд зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 260/571/19, від 20.10.2021 у справі № 815/94/16, від 21.10.2021 у справі № 600/2340/20-а.

Враховуючи викладене, можно дійти висновку, що порушення контролюючим органом встановленого законом порядку призначення і проведення документальної планової виїзної перевірки товариства має наслідком незаконність та протиправність податкових повідомлень-рішень прийнятих на підставі акту такої перевірки, що є підставою для їх скасування.

Водночас, по суті прийнятих податкових повідомлень рішень, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 25.11.2021 № 00854480702 та № 00854470702, слід зазначити таке.

У податкових повідомленнях-рішеннях № 00854480702 та № 00854470702 зазначено, що платник податків здійснив порушення п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, оскільки перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами- постачальниками ТОВ «НАШЕ МІСТО» (код ЄДРПОУ 35725299), ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ» (код ЄДРПОУ 41941516), ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 42407524), ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД» (код ЄДРПОУ 39259715), в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3 385 211 грн, яке відповідно зменшується, та заниження податку на прибуток у сумі 1 118 412 грн за 2020 рік, який відповідно збільшується.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені вище.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Нормами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. У свою чергу, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є саме те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховний Суд в постанові від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16, у постанові від 07.04.2021 у справі № 640/1931/19.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій, правомірності формування витрат за такими операціями і відповідно нарахування доходів та зобов`язань платником податку були наданні первинні документи щодо взаємовідносин з такими контрагентами: з Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НАШЕ МІСТО», з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОДАР-ВВ», Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД», зокрема, відповідні договори, специфікації, видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, платіжні доручення тощо.

Таким чином, з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, виконаних робіт, їх кількість та вартість, а також сторони господарських операцій, що відповідно свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій та відповідно відсутність порушення товариством п.п, 44.1, 44.2 ст. 44, ст. 134 ПК України, а також відсутність зазначених додатково в акті порушень: п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, п, 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 6, п. 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НАШЕ МІСТО», слід зазначити таке.

В акті перевірки зазначено, що про нереальність відповідних господарських операцій з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НАШЕ МІСТО» свідчить те, що до перевірки не надано сертифікатів якості та паспортів на придбаний товар, а саме: анкерний вузол під опору, коробка монтажна мала, коробка монтажна велика, втулка перехідна, люк оглядовий для металевих опор, кришка, у зв`язку з чим не можна ідентифікувати придбаний товар та підтвердити його придбання саме у ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НАШЕ МІСТО».

Також вказано про нереальність господарських операцій із зазначеним вище контрагентом, оскільки не надані документи, що підтверджують транспортування товару, в той час, як згідно договору укладеного між позивачем та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НАШЕ МІСТО» передбачено, що перевезення товару здійснюється на умовах поставки DDP (Інкотермс 2010), тобто за рахунок вказаного контрагента, але згідно з ЄРПН останнім не було придбано послуги перевезення, а відомості про об`єкти оподаткування, у тому числі транспортні засоби у ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НАШЕ МІСТО» відсутні.

Однак на думку суду такі висновки є необґрунтованими та суперечать положенням законодавства, що підтверджується наступним.

Сертифікатів якості та паспортів на придбаний товар не передбачаються у договорі поставки № 0201/2019 від 02.01.2019, укладеного між Товариством та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НАШЕ МІСТО».

Крім того, сертифікати якості та паспорти на придбаний товар не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і відповідно не можуть свідчити про нереальність господарської операції, оскільки сертифікати, паспорти якості за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, так як містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Дане кореспондує з положеннями, які містяться у ст. 1 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», яка містить визначення документа про відповідність, об`єкта оцінки відповідності.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16, від 11.08.2021 у справі № 420/5652/19, від 20.07.2021 у справі № 440/360/20, від 23.04.2021 у справі № 826/5511/17.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16 зазначає, що функціями та правами контролюючих органів, які визначені ст. 19-1 та 20 ПК України, не передбачено здійснення перевірок суб`єктів господарювання на предмет наявності (відсутності) документів, що характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.

Також слід звернути увагу, що товарно-транспортні накладні не є первинними документами у розумінні законодавства, а є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не сам факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не встановлюють правил податкового обліку платника податків. З урахуванням наведеного слід зазначити, що неподання такого документа як товарно-транспортна накладна не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладене в постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 120/847/20-а, від 07.09.2021 у справі № 813/2013/16, від 11.08.2021 у справі № 420/5652/19, від 13.07.2021 у справі № 808/78/15, від 14.04.2021 у справі № 805/1214/16-а.

Водночас, суд приймає до уваги, що товарно-транспортні накладні були надані податковому органу для додаткового підтвердження здійснення відповідних господарських операцій.

При цьому були надані і товарно-транспортні накладні на перевезення анкерних вузлів під опору, товарного бетону, піску, які були додатками до заперечення до акту від 08.11.2021 вих. № 323, однак контролюючий не взяв їх до уваги при прийнятті спірних податкових рішень.

Щодо відсутності у контрагента позивача ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НАШЕ МІСТО» транспортних засобів та відсутність придбання послуг перевезення згідно ЄРПН, то слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово в своїх постановах, зокрема, від 29.09.2021 у справі № 640/3000/19, від 23.09.2021 у справі № 420/5870/19, від 16.04.2021 у справі № 808/1882/17, від 07.04.2021 у справі № 640/1931/19, від 04.03.2021 у справі № 240/6140/19, від 11.03.2020 у справі № 826/5678/18 зазначав, що інформація з баз даних, стосується виключно контрагентів і не вказує жодним чином на протиправні дії платника податків, та відповідно не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку від виконання податкових зобов`язань контрагентами та/або дотримання ними податкової дисципліни. Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Така відповідальність має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України), а тому платник податків не має нести відповідальності у разі не виконання контрагентами своїх зобов`язань, оскільки не виконання контрагентами своїх податкових зобов`язань має наслідок відповідальність саме для цих контрагентів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ», слід зазначити таке.

В акті зазначено, що про нереальність відповідних господарських операцій з ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ» та дефектність первинних документів свідчить те, що роботи, які були надані ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ» згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року - березень 2021 року вже були включені в акт приймання виконаних будівельних робіт для основного замовника (генпідрядника) - ПАТ «Домобудівельний комбінат-4» - відповідно за серпень 2020 року - лютий 2021 року.

Контролюючий орган також стверджує, що ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ» не могло власними силами виконати відповідні роботи внаслідок відсутності необхідної кількості трудових ресурсів, не надання списку співробітників підрядчиків, яким надавався допуск з ціллю проведення робіт на відповідному об`єкті.

Однак відповідно до договору підряду № 40 від 16.10.2019, укладеного між товариством та ПАТ «Домобудівний комбінат №4» товариство виконувало низку робіт на об`єкті, а саме: будівництво багатофункціонального житлового кварталу І по провулку Балтійському, 23 в Оболонському районі м. Києва. Житловий будинок № 4., до договору підряду № 32 від 12.12.2018 укладеного між товариством та ПАТ «Домобудівний комбінат №4» виконувало низку робіт на об`єкті, а саме: будівництво багатофункціонального житлового кварталу І по провулку Балтійському, 23 в Оболонському районі м. Києва. Житловий будинок № 1. Секція 3, 4», для виконання яких і було залучено ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ» відповідно до договору № 14 від 02.04.2019 та № 18 від 10.08.2020.

Крім того роботи, які фігурують в актах приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року - березень 2021 року, фактично виконані у серпні 2020 року - лютому 2021 року, у зв`язку з чим і передавались генпідряднику - приватному акціонерному товариству «Домобудівний комбінат №4».

Водночас акти приймання виконаних будівельних робіт були підписані із запізненням, оскільки у деяких випадках ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ» не надало вчасно акти приймання виконаних будівельних робіт на підписання, в інших випадках - до актів були зауваження, внаслідок чого вони і не були підписані у відповідний місяць, а були вже підписані наступного місяця, хоча роботи фактично були виконані, що підтверджується листами позивача до ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ» від 27.08.2020 № 175, від 29.09.2020 № 203, від 29.10.2020 № 238, від 30.11.2020 № 262, від 29.12.2020 № 299, від 29.01.2021 № 12, від 26.02.2021 № 34.

Щодо відсутності необхідної кількості трудових ресурсів та надання послуг іншим контрагентам, то п. 3.2.1 договору № 18 від 10.08.2020, укладеного між позивачем та ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ» дозволяє залучати останньому сили та засоби для виконання зобов`язань по договору, що навіть не досліджувалось контролюючим органом, хоча на це звертає увагу і Верховний Суд в постановах від 21.10.2021 у справі № 810/5053/15, від 04.03.2021 у справі № 240/6140/19, від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а.

На дум суду інформація з баз даних, стосується виключно контрагентів і не вказує, жодним чином, на протиправні дії платника податків, та відповідно не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків.

Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Такий висновок був зроблений без аналізу безпосередньо господарських операцій та первинної документації, яка складалася в ході здійснення поставок товару, виконання робіт.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку від виконання податкових зобов`язань контрагентами та/або дотримання ними податкової дисципліни. Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Така відповідальність має індивідуальний характер, а тому платник податків не має нести відповідальності у разі не виконання контрагентами своїх зобов`язань, оскільки не виконання контрагентами своїх податкових зобов`язань має наслідок відповідальність саме для цих контрагентів.

Верховний Суд також в постановах від 29.09.2021 у справі № 640/3000/19, від 23.09.2021 у справі № 420/5870/19, від 07.04.2021 у справі № 640/1931/19 вказував, що чинним законодавством не передбачено і не визначено обов`язку підприємства встановлювати ланцюг суб`єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації. Платник податків не зобов`язаний перевіряти контрагентів на наявність власних або орендованих трудових ресурсів, договори не містять обмежень щодо залучення до виконання робіт субпідрядників.

Щодо не надання списку співробітників підрядчиків, яким надавався допуск з ціллю проведення робіт на відповідному об`єкті, то договором № 18 від 10.08.2020, укладеного між позивачем та ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ» дане не передбачено, тому не може бути підставою для визнання відповідних господарських операцій нереальними.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ», слід зазначити таке.

В акті перевірки вказано, що про нереальність відповідних господарських операцій з ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ» та дефектність первинних документів свідчить те, а саме те що роботи, які були надані ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ» згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень, жовтень, грудень 2020 року вже були включені в акт приймання виконаних будівельних робіт для основного замовника (генпідрядника) - ПАТ «Домобудівельний комбінат-4» - відповідно у липні, жовтні 2020 року.

Крім того, ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ» не могло власними силами виконати відповідні роботи внаслідок відсутності необхідної кількості трудових ресурсів, не надання списку співробітників підрядчиків, яким надавався допуск з ціллю проведення робіт на відповідному об`єкті, а також надання ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ» у січні, травні, вересні, жовтні 2020 року послуг іншим контрагентам.

Відповідно до договору підряду № 50 від 26.02.2020, укладеного між товариством та ПАТ «Домобудівний комбінат №4», товариство виконувало низку робіт на об`єкті, а саме комплекс багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Кургузова, 11-А в м. Вишгород Київської області, І, III черга будівництва. Інженерні мережі», для виконання яких і було залучено ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ» відповідно до договору № 5 від 05.03.2020. Також для виконання товариством низки робіт на об`єкті «Житловий будинок на пр. Науки, 58 у Голосіївському районі м. Києва» за договором підряду № 11 від 25.06.2020, укладеному між товариством та ПАТ «Домобудівний комбінат №4», було залучено ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ» як субпідрядника відповідно до договору підряду № 44 від 21.11.2019, № 5 від 05.03.2020, № 26 від 15.10.2020, укладеного між товариством та ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ».

Також роботи, які фігурують в актах приймання виконаних будівельних робіт за вересень, жовтень, грудень 2020 року фактично виконані у липні та жовтні 2020 року відповідно, у зв`язку з чим і передавались генпідряднику - приватному акціонерному товариству «Домобудівний комбінат №4».

Водночас акти приймання виконаних будівельних робіт були підписані із запізненням, оскільки ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ» у липні 2020 року не надало повний пакет виконавчої документації, що підтверджується листом товариства від 29.07.2020 № 157, а у жовтні 2020 року не надало акт виконаних робіт, що підтверджується листом товариства від 26.10.2020 року № 234, внаслідок чого вони і не були підписані у відповідні місяці, хоча роботи фактично були виконані.

Щодо відсутності необхідної кількості трудових ресурсів та надання послуг іншим контрагентам, то пункти 1.2, 6.1 договору № 5 від 05.03.2020, укладеного між позивачем та ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ», пункти 1.2, 6.1 договору № 26 від 15.10.2020, укладеного між позивачем та ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ», дозволяють залучати останньому сили та засоби для виконання зобов`язань по договору. Більш того, субпідрядник забезпечує залучення для виконання робіт робітників і фахівців у достатній кількості.

Верховний Суд неодноразово в постановах від 29.09.2021 у справі № 640/3000/19, від 23.09.2021 у справі № 420/5870/19, від 16.04.2021 р. у справі № 808/1882/17, від 07.04.2021 у справі № 640/1931/19, від 04.03.2021 у справі № 240/6140/19, від 11.03.2020 у справі № 826/5678/18, від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а, від 16.01.2018 у справі № 826/1398/14 зазначав, що інформація з баз даних, стосується виключно контрагентів і не вказує жодним чином на протиправні дії платника податків, та відповідно не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Такий висновок був зроблений без аналізу безпосередньо господарських операцій та первинної документації, яка складалася вході здійснення поставок товару, виконання робіт. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку від виконання податкових зобов`язань контрагентами та/або дотримання ними податкової дисципліни. Платники податку відповідають за отримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Така відповідальність має індивідуальний характер, а тому платник податків не має нести відповідальності у разі не виконання контрагентами своїх зобов`язань, оскільки не виконання контрагентами своїх податкових зобов`язань має наслідок відповідальність саме для цих контрагентів.

Щодо не надання списку співробітників підрядчиків, яким надавався допуск з ціллю проведення робіт на відповідних об`єктах, то договорами № 5 від 05.03.2020, № 26 від 15.10.2020, укладених між позивачем та ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ» не передбачено, тому не може бути підставою для визнання відповідних господарських операцій нереальними.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД», слід зазначити наступне.

В акті зазначено, що про нереальність відповідних господарських операцій з ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД» та дефектність первинних документів свідчить те, що роботи, які були надані ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД» згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень, серпень, жовтень 2020 року вже були включені в акт приймання виконаних будівельних робіт для основного замовника (генпідрядника) - ТОВ «ДОМІАН» - відповідно у лютому, червні, квітні 2020 року, також ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД» не могло власники силами виконати відповідні роботи внаслідок відсутності необхідної кількості трудових ресурсів, надання ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД» у квітні 2020 року послуг іншим контрагентам.

Щодо актів приймання виконаних будівельних робіт, то відповідно до договору підряду № 251119-Ж28 від 25.11.2019, укладеного між товариством та ТОВ «ДОМІАН», контрагент рпозивача виконував низку робіт на об`єкті: «Будівництво житлового комплексу з соціальною інфраструктурою і паркінгом та благоустроєм прилеглої території для загального користування населення, по вул. Генерала Жмаченка, 28, у Дніпровському районі м. Києва» № 251119-Ж28/ТП від 25.11.2019, укладеного між товариством та ТОВ «ДОМІАН», товариство виконувало низку робіт на об`єкті: «Будівництво житлового комплексу з соціальною інфраструктурою і паркінгом та благоустроєм прилеглої території для загального користування населення, по вул. Генерала Жмаченка, 28, у Дніпровському районі м. Києва» (третя черга будівництва) РП-ТП. Для виконання відповідних робіт було залучено ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД» відповідно до договорів субпідряду № 141-20 від 24.01.2020 та № 151-20 від 01.10.2020. Роботи, які фігурують в актах приймання виконаних будівельних робіт за квітень, серпень, жовтень 2020 року фактично були виконані у лютому, червні, квітні 2020 року відповідно, у зв`язку з чим і передавались генпідряднику - ТОВ «ДОМІАН». Водночас акти приймання виконаних будівельних робіт були підписані із запізненням, оскільки ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД» у лютому 2020 року не передало виконавчу документацію, без якої неможливо підписання акта приймання будівельних робіт, що підтверджується листом товариства від 27.02.2020 № 68, у червні 2020 року не надало вчасно акт виконаних робіт, що підтверджується листом товариства від 25.06.2020 № 120, а у квітні мали місце зауваження, без усунення яких не можна підписати акт приймання будівельних робіт, що підтверджується листом товариства від 29.04.2020 № 89, внаслідок чого вони і не були підписані у відповідних місяцях, хоча роботи фактично були виконані.

Щодо відсутності необхідної кількості трудових ресурсів та надання послуг іншим контрагентам, то відповідно до п. 5.4.1 договору субпідряду № 141-20 від 24.01.2020, укладеного між позивачем та ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД», п. 5.4.1 договору субпідряду № 151-20 від 01.10.2020, укладеного між позивачем та ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД», субпідрядник зобов`язаний виконати з використанням власних чи залучених ресурсів у встановлені строки роботи відповідно до умов договору, тобто останньому дозволяється залучення відповідних ресурсів. При цьому дане навіть не досліджувалось контролюючим органом, хоча на це звертає увагу і Верховний Суд в постановах від 21.10.2021 у справі № 810/5053/15, від 04.03.2021 у справі № 240/6140/19, від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а.

Тобто, при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності, суб`єкти господарювання самостійно здійснюють свою підприємницьку діяльність і з цією метою визначають власні комерційний розрахунок та комерційний ризик, залучають матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, вільно укладають договори, не заборонені законом, самостійно обирають контрагентів.

Аналогічна пропозиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 420/5652/19.

Тобто, позивач не зобов`язаний надавати пояснення чому і яким чином воно здійснює свою господарську діяльність і якими правовими засобами (інструментами) користується, у тому числі в аспекті вибору контрагентів, підготовки, погодження та підписання договорів, контролю за їх виконанням тощо.

Щодо податкового повідомлення рішення від 25.11.2021 № 00854460702, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення було прийнято у зв`язку з порушеннями п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ПК України оскільки перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «НАШЕ МІСТО», ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ», ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ», ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД», в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 1 696 261,10 грн за серпень - грудень 2019 року, за 2020 рік, за січень - березень 2021 року, відповідно донараховано суму вказаного податку на додану вартість та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 424 065,00 грн.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Також п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до ст. 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 ст. 197 цього Кодексу);

в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п. 201.1 ст. 200 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; індивідуальний податковий номер.

Також п. 201.4 ст. 200 ПК України визначено, що платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до ст. 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи вказані норми, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НАШЕ МІСТО», ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ», ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ» та ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД», що підтверджується наступним.

Суд вважає за можливе, ще рас наголосити, що кожен із зазначених вище контрагентів був і є діючим (не перебуває у стані припинення чи припинений), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

До того ж, кожен із зазначених суб`єктів господарювання був і є платником податку на додану вартість, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ ДПС України. При цьому дані обставини не оспорюються актом перевірки.

Крім того, всі господарські операції позивача із зазначеними вище контрагентами були безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю товариства та мали реальний характер, що підтверджується наданими первинними документами.

Таким чином, платник податку не порушував п. 185.1 ст, 185, п, 187.1 ст. 187, п, 188.1 ст. 188, н. 198.2, н. 198.3 ст. 198, н, 201.1 та н. 201.10 ст. 201 ПК України і відповідно не завищувало податковий кредит і не занижувало податок на додану вартість на загальну суму 1 696 261,00 грн, що свідчить про незаконність, протиправність та необґрунтованість відповідного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Щодо податкових повідомлень рішень від 25.11.2021 № 85341/0703, № 85345/0703, № 85358/0703, № 85360/0703, № 85365/0703, суд зазначає наступне.

Актом перевірки було встановлено порушення п. 286.1 та п. 286.2 ст. 286 ПК України, а саме заниження податкових зобов`язань по земельному податку до Головного управління ДПС у м. Києві (Солом`янський район) на загальну суму 370 256,41 грн (за 2020 рік в сумі 290 915,75 грн, за 2021 рік (з 01.01.2021 по 31.03.2021) в сумі 79 340,66 грн) та податковим повідомленням рішенням від 25.11.2021 № 85358/0703 донараховано відповідну суму земельного податку, а також нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 12 121,49 грн.

Також встановлено порушення п. 286.1 та п. 286.2 ст. 286 ПК України, заниження податкових зобов`язань по земельному податку до ГУ ДПС у м. Києві (Шевченківський район) на загальну суму 260 608,05 грн (за 2019 рік (з 01.07.2019 по 31.12.2019) в сумі 78 182,41 грн; за 2020 рік в сумі 143 334,43 грн, за 2021 рік (з 01.01.2021 по 31.03.2021) в сумі 39 091,21 грн) та податковим повідомленням - рішенням від 25.11.2021 № 85345/0703 донараховано відповідну суму земельного податку, а також нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 25 517,87 грн.

За встановлені порушення п. 286.2 та п. 286.3 ст. 286 ПК України, а саме не подання податкових декларацій по земельному податку до ГУ ДПС у м. Києві (Шевченківський район) за період з 01.07.2019 по 31.03.2021, податковим повідомленням - рішенням від 25.11.2021 № 85365/0703 нараховано суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 680,00 грн.

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення стосуються земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 80000000000:88:095:006, як про це вказано в безпосередньо в акті, на підставі якого і були прийняті дані податкові повідомлення-рішення, а також у розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій по земельному податку до податкового повідомлення-рішення від 25.11.2021 № 85345/0703.

Встановлено порушення п.п. 288.1-288.4 ст. 288 ПК України, а саме за заниження податкових зобов`язань по орендній платі з юридичних осіб до ГУ ДПС у м. Києві (Голосіївський район) на загальну суму 3 182 338,37 грн (за 2019 рік (з 01.07.2019 по 31.12.2019) в сумі 954 701,51 грн; за 2020 рік в сумі 1 750 286,10 грн; за 2021 рік (з 01.01.2021 по 31.03.2021) в сумі 477 350,75 грн та податковим повідомленням - рішенням від 25.11.2021 № 85341/0703 донараховано відповідну суму орендної плати, а також нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 311 603,96 грн.

Крім того актом перевірки встановлено порушення п. 286.2 та п. 286.3 ст. 286 ПК України, за не подання податкових декларацій по орендній платі з юридичних осіб до ГУ ДПС у м. Києві (Голосіївський район) за період з 01.07.2019 по 31.03.2021, податковим повідомленням - рішенням від 25.11.2021 № 85360/0703 нарахування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 680,00 грн.

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення стосуються орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 80000000000:72:083:0009, як про це вказано в акті, на підставі якого і були прийняті дані податкові повідомлення-рішення, а також у розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій по орендній платі до податкового повідомлення-рішення від 25.11.2021 № 85341/0703.

Відповідно до п. 14.1.147 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

П.п. 14.1.72, 14.1.73, 14.1.136 ст. 14 ПК України передбачено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до п. 269.1 ст. 269, ст. 270 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. І відповідно об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. п. 286.2, 286.3 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Підпунктами 288.1 - 288.4 ст. 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або у користуванні у поточному році.

Частинами 1-2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла до 15.07.2021, далі ЗК України) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічне положення передбачено і ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури приєднання до електричних мереж» № 1657-ІХ від 15.07.2021 було доповнено ч. 2 ст. 120 ЗК України абзацом 2, який передбачає, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у відчужувана (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно права оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку з переходом прав на об`єкт нерухомого майна, який на ній розміщено», який набрав чинності у повному обсязі 10.12.2021, ст. 120 ЗК України викладено у новій редакції, однак суть положень не змінилась. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувана (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувана (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Пункт «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачеє, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» (у редакції до 10.12.2021) договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

В постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 808/2684/15 наведено, що аналіз зазначених норм законів свідчить, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, який зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди. Обов`язок сплачувати орендну плату виникає у землекористувача з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Водночас набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставами припинення права користування земельною ділянкою. У цілях оподаткування у власника будівлі, споруди (їх частини) з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно виникає обов`язок зі сплати податку за землю, на якій розташовані такі будівлі, споруди (їх частини). Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, однак обов`язок зі сплати орендної плати виникне тільки на підставі укладеного договору оренди землі.

Отже, у разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на землі, та не оформлення права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою.

При цьому землекористувач має сплачувати плату за землю за фактичний період використання землі у поточному році. Зважаючи на установлену судами попередніх інстанцій обставину, що з 21.12.2012 у позивача припинилося право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди, розміщене на земельній ділянці, що перебувала у користуванні, то з цієї дати фактичне користування цією земельною ділянкою також припинилося.

Обов`язок зі сплати податку на землю, на якій розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виник у власника будівлі, споруди з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Верховний Суд в постанові від 12.03.2021 у справі № 826/10421/16 зазначив, що при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без «оформлення» припинення права будь-якими актами та документами. Вказана норма є імперативною і відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, оскільки має місце заміна сторони у зобов`язанні. Тобто у всіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти. Отже, в силу наведених законодавчих норм договір оренди земельної ділянки, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно, розташоване на ній, на підставі договору купівлі-продажу, припинився для орендаря як правопопередника, однак є діючим та обов`язковим для орендаря правонаступника.

Таким чином, з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено.

Аналогічні правова позиція також міститься в постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 140/1319/19, від 23.06.2020 у справі № 817/492/17, від 02.07.2019 у справі № 819/1365/17, від 18.04.2019 у справі № 807/292/18, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17.

Враховуючи вище зазначені положення законодавства, а також позиції Верховного Суду, позивач не є платником плати за землю, у зв`язку з чим встановленні порушення п.п. 286.1-286.3 ст. 286, п. п.288.1 - 288.4 ст. 288 ПК України є безпідставними, що свідчить про протиправність зазначених вище податкових повідомлень-рішень, а тому вони мають бути скасовані з огляду на наступне.

В акті щодо проведення перевірки зазначено та не заперечується позивачем, що між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Київелектромонтаж», яке у подальшому змінило організаційно- правову форму та найменування на Товариство, було укладено договір на право тимчасового дострокового користування землею від 17.04.2000, відповідно до п. 1.2 якого позивачу було передано земельну ділянку у тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд виробничих баз управління виробничо-технічної комплектації на вулиці Пост-Волинській, 7 у м. Києві, площею 1,0003 га. (кадастровий номер 8000000000:69:264:0002).

Також вказано, що 24.10.2019 між позивачем та ТОВ «ІНСТАЛ СІСТЕМ» було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі- продажу, відповідно до якого позивач передав у власність ТОВ «ІНСТАЛ СІСТЕМ» нежилий будинок - приміщення бази, загальною площею 1517,3 кв.м., які розміщені на вище зазначеній земельній ділянці. При цьому відзначено, що вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності та знаходиться у користуванні позивача на підставі договору на право тимчасового дострокового користування землею від 17.04.2000.

При цьому у п. 4 договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «ІНСТАЛ СІСТЕМ» від 24.10.2019, також зазначено, що відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоповерхового), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Крім того в акті, на підставі якого були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення, зазначено і відповідає дійсності те, що між Київською міською радою та відкритим акціонерним товариством «Київелектромонтаж», яке у подальшому змінило організаційно-правову форму та найменування на Товариство, було укладено договір на право тимчасового дострокового користування землею від 27.12.1999, відповідно до якого позивачу було передано земельну ділянку у тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку на проспекті Перемоги, 60/2, у м. Києві, площею 0,0658 га. (кадастровий номер 8000000000:88:095:0006).

Також вказано і відповідає дійсності те, що 04.12.2018 між позивачем та ТОВ «АРМ-ГРУП» було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі- продажу, відповідно до умов якого позивач передало ТОВ «АРМ-ГРУП» нежилий будинок - адміністративний, загальною площею 392,8 кв.м., який розміщений на вище зазначеній земельній ділянці.

При цьому у п. 4 договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «АРМ-ГРУП» від 04.12.2018, також зазначено, що відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоповерхового), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача)».

В акті, на підставі якого і були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення встановлено, що між позивачем було укладено договір на право тимчасового дострокового користування землею від 30.06.2000, відповідно до якого позивачу було передано земельну ділянку у тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для експлуатації та обслуговування будівель та споруд на вулиці Саксаганського, 67 у м. Києві, площею 0,304 га. (кадастровий номер 8000000000:72:083:0009).

Судом встановлено, що 14.12.2017 між позивачем та ТОВ «ФОРБС ЕНД МАНХЕТТЕН УКРАЇНА» було укладено нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, предметом якого був майновий комплекс, загальною площею 1390,3 кв.м., який розміщений на вище зазначеній земельній ділянці.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач надсилав заяву до Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 05.02.2018 № 58, якою повідомляло останньому про відповідний договір та припинення оренди земельної ділянки щодо платника

Таким чином, враховуючи вище зазначені положення законодавства, а також правові позиції Верховного Суду позивач не є платником плати за землю у формі земельного податку з моменту набуття ТОВ «ІНСТАЛ СІСТЕМ» права власності на зазначену вище нерухомість, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:69:264:0002, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пост-Волинська, 7, тобто з 24.10.2019, ТОВ «АРМ-ГРУП» права власності на зазначену вище нерухомість, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:095:0006, яка знаходиться за адресою: м. Київ, проспекті Перемоги, 60/2, тобто з 04.12.2018, а також ТОВ «ФОРБС ЕНД МАНХЕТТЕН УКРАЇНА» права власності на зазначену вище нерухомість, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:083:0009, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 67 тобто з 14.12.2017 не сплачувало земельний податок у 2020 та 2021 роках, а також не подавало відповідні податкові декларації, оскільки не мало такого обов`язку.

При цьому не нарахування та не сплата ТОВ «ІНСТАЛ СІСТЕМ», ТОВ «АРМ-ГРУП» та ТОВ «ФОРБС ЕНД МАНХЕТТЕН УКРАЇНА» плати за вказану земельну ділянку, що було встановлено на підставі інформаційних баз даних, не свідчить про порушення відповідних норм податкового законодавства позивачем.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 25.11.2021 № 85367/0703 та від 25.11.2021 № 85369/0703, суд зазначає таке.

У спірних податкових повідомленнях - рішеннях від 25.11.2021 № 85367/0703 та від 25.11.2021 № 85369/0703 вказано, що позивачем порушено п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за І квартал 2021 року на суму 6 036,00 грн, за І квартал 2021 року на суму 71 608,50 грн.

Відповідно до п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Керуючись вказаною нормою, позивачем були подані: звітна декларація за І квартал 2021 року № 9028820464 від 18.02.2021 до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві, звітна декларація за І квартал 2021 року № 9028820925 від 18.02.2021 до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДПС у м. Києві, однак у подальшому було виявлено помилку у вказаних звітних деклараціях, а саме в розрахунку податкових зобов`язань визначено рік 2020, про що також зазначено і в додатках до податкових повідомлень-рішень від 25.11.2021 № 85367/0703, № 85369/0703.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті, може відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п. 169.4 ст. 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Керуючись зазначеним, для виправлення даної помилки платником податку були подані уточнюючі податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ІІ-ІV квартал 2021 року до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДПС у м. Києві, до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДПС у м. Києві, в яких вже були зазначені вірні дані.

Вказане свідчить про те, що позивач самостійно виправило допущене помилкове порушення, що унеможливлює застосування до нього відповідальності і є підставою для скасування вказаних податкових повідомлень - рішень від 25.11.2021 № 85367/0703, від 25.11.2021 № 85369/0703.

Узагальнюючи вищевикладене, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що матеріали перевірки не мають підтвердження наявності суттєвих порушень форми чи змісту первинних документів наданих ПАТ «Трест «Київелектромонтаж». Зазначене дає підстави для висновку про реальність господарських операцій між ПАТ «Трест «Київелектромонтаж» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НАШЕ МІСТО», ТОВ «ЕНЕРГОДАР-ВВ», ТОВ «УКРЕНЕРГОКАПІТАЛ» та ТОВ «ЛІДЕР ПРОЕКТЕНЕРГОБУД».

Водночас у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 справа № 910/9739/19 від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, від 20.07.2020 y справі № 916/922/19.

Наведене свідчить про те, що господарські операції для визначення витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат чи податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 y справі № 808/3782/14.

В обґрунтування нереальності здійсненні господарських операцій між позивачем та його контрагентами, податковий орган посилається на відсутність інформації щодо наявності у них основних фондів для виконання визначених договорами обов`язків та зазначає про відсутність у контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень та інше. Також в акті перевірки податковий орган посилається на невідповідність придбаного контрагентами товариства товару з реалізованим товариству товару, з чого робить висновок про те, що по операціям з постачання товарів лише оформлялись окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

На думку суду, такі твердження відповідача ґрунтуються на припущеннях та недоведених, з огляду на наступне.

Так, порушення позивачем норм податкового законодавства базується на інформації лише одержаних з власних інформаційних систем податкового органу, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності фінансово-господарські операції не відбулись.

Крім того, відсутність у контрагентів товариства трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідну поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі по податку на додану вартість, адже податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо.

Водночас, чинне податкове законодавство не ставить у залежність позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, та наявність у штаті підприємства працюючих осіб. Контрагенти мають право залучати на надання послуг/виконання робіт інших осіб не лише шляхом укладання трудових договорів. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від діяльності контрагентів, розрахунку з бюджетом третіх осіб та наявність залучених за трудовим договором працівників контрагентів.

Разом з цим, суд враховує, що відповідачем жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності підстав для включення сум з придбання наведених товарів до податкового кредиту та завищення суми від`ємного значення до суду надано не було.

Також судом враховано і правосуб`єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками податку на додану вартість.

Аналогічна позиція містить в рішеннях Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № К/9901/1391/17 та від 07.02.2018 у справі № К/9901/3360/17.

Дослідивши первинні документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання договорів на надання вказаних послуг документально, господарські операції є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства поняття «закон» та «законність» розглядаються в контексті не тільки ст. 10, а й ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканність» Конвенції. ЄСПЛ вказує, що вимога пункту 2 ст. 10 Конвенції про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у п. 1 ст. 5 Конвенції про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. ЄСПЛ наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба - з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», у п. 1 ст. 5 зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст. 5 і не є свавільним.

На думку суду, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на отримання податкових преференцій, оскільки їх встановлення законодавцем має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, у свою чергу, передбачає здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

Таким чином, право на формування податкових вигод виникає у платника податків за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 822/844/16.

Водночас, ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, покупець, в даному вигляді позивач не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства ТОВ «Сампл Агро», ФГ «Слобожанські угіддя», ТОВ «Еенс Трейд», ФГ «Зерно-Ташлик», за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих податкових повідомлень рішень від 25.11.2021 № 00854480702, № 00854470702, № 00854460702, № 85341/0703, № 85360/0703, № 85345/0703, № 85365/0703, № 85358/0703.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 27 291,00 грн (платіжне доручення від 17.06.2022 № 12788), суд вважає за необхідне стягнути та повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2021 № 00854480702, № 00854470702, № 00854460702, № 85341/0703, № 85360/0703, № 85345/0703, № 85365/0703, № 85358/0703.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Трест "Київелектромонтаж" (код ЄДРПОУ 04012750) судові витрати у сумі 27 291 (дев`ятнадцять сім двісті дев`яносто одну) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.

Дата ухвалення рішення26.01.2024
Оприлюднено31.01.2024
Номер документу116610734
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —640/9161/22

Ухвала від 18.03.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Ухвала від 07.03.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Вівдиченко Тетяна Романівна

Ухвала від 26.02.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишина Олена Миколаївна

Ухвала від 12.02.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишина Олена Миколаївна

Рішення від 26.01.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Головенко О.Д.

Ухвала від 12.05.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Головенко О.Д.

Ухвала від 13.12.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Катющенко В.П.

Ухвала від 08.11.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Катющенко В.П.

Ухвала від 26.06.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Катющенко В.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні