Ухвала

від 29.01.2024 по справі 360/74/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

29 січня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/74/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши матеріали позовної заяви Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, та грошових коштів за частину безпідставно отриманого грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована 16 січня 2024 року в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі - позивач, ТУ ССО у Луганській області) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить стягнути ОСОБА_1 на користь Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області вартість предметів однострою, строк експлуатації (носіння) яких не закінчився, в розмірі 394,43 грн та суму частини безпідставно отриманого грошового забезпечення за березень 2022 року у розмірі 7164,72 грн, що загалом складає 7559,15 грн.

Ухвалою від 22 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника): документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн; заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом; першої-третьої сторінок паспорту відповідача та сторінки з інформацією про його зареєстроване місце проживання (якщо паспорт у формі ID-картки - лицьовий та зворотний боки паспорту, довідку про зареєстроване місце проживання), довідку про присвоєння відповідачу реєстраційного номеру облікової картки платника податків; документально підтвердженої інформації щодо належності відповідачу адреси електронної пошти (e-mail адреси) - ІНФОРМАЦІЯ_1

24 січня 2024 року від позивача через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» за вхідним реєстраційним № 639/2024 надійшла заява від 24 січня 2024 року б/н про усунення недоліків, до якої серед іншого додано платіжну інструкцію від 18 січня 2024 року № 17, послужний список, паспорт та довідку про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , заяву від 24 січня 2024 року № 43.06-93 про поновлення строку, встановленого законом, з додатками.

В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач зазначив, що спір між ТУ ССО у Луганській області та ОСОБА_1 виник щодо компенсації позивачу вартості однострою пропорційно невідпрацьованому часу у зв`язку з припиненням дії Контракту № 2 через звільнення ОСОБА_1 зі служби у Службі судової охорони.

Право на звернення до суду у ТУ ССО у Луганській області виникає у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Позивач зазначає, що контрактом про проходження служби в Службі судової охорони, укладеним з ОСОБА_1 , від 20 березня 2020 року № 2 не визначено строк, у який відповідач повинен виконати зобов`язання, що передбачені пунктом 4 розділу V Контракту № 2, та компенсувати ТУ ССО у Луганській області вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу, у разі звільнення зі служби.

Водночас, згідно з пунктом 3.4 розділу II Інструкції із речового забезпечення у Службі судової охорони, затвердженої наказом Служби судової охорони від 01 листопада 2023 року № 264, у разі звільнення співробітників Служби з підстав, передбачених підпунктами 5-8, 10, 11 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 (зі змінами), вартість виданих їм предметів речового майна утримується з урахуванням строків носіння (експлуатації), які не закінчилися, що відображається в довідці-розрахунку на утримання вартості речового майна. Вартість речового майна вираховується з зазначених співробітників пропорційно часу, що минув з дати видачі речового майна включно до дати звільнення, зазначеної в наказі про звільнення.

Таким чином, з 01 листопада 2023 року виникла ситуація, при якій відшкодування ТУ ССО у Луганській області вартості однострою пропорційно невідпрацьованому часу ОСОБА_1 регламентовано одночасно двома документами, а саме: пунктом 4 розділу V Контракту № 2 та пунктом 3.4 розділу II Інструкції із речового забезпечення у Службі судової охорони.

За таких обставин, позивач вважає, що у відносинах між ТУ ССО у Луганській області і ОСОБА_1 щодо відшкодування вартості однострою пропорційно невідпрацьованому часу застосуванню підлягають положення пункту 4 розділу V Контракту № 2. Право на звернення до суду у ТУ ССО у Луганській області виникає у випадку відмови ОСОБА_1 добровільно компенсувати вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу та це право може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Контрактом № 2 не визначено строк, у який ОСОБА_1 повинен виконати зобов`язання, що передбачені пунктом 4 розділу V Контракту № 2, та компенсувати ТУ ССО у Луганській області вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу, у разі звільнення зі служби. При цьому, не виконання ним цих зобов`язань є порушенням, яке носить триваючий характер.

ТУ ССО у Луганській області здійснено низку заходів щодо отримання від ОСОБА_1 згоди або відмови добровільно відшкодувати вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу. Однак такі спроби виявились безрезультатними. Тому ТУ ССО у Луганській області відповідно до Порядку фіксації доведення інформації або документів з питань трудових відносин до відома працівників територіального управління Служби судової охорони у Луганській області у період дії воєнного стану шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, на відому електронну адресу ОСОБА_1 направило претензію від 21 листопада 2023 року № 43.07-296, якою повідомлено ОСОБА_1 про необхідність добровільного відшкодування безпідставно отриманого грошового забезпечення в сумі 7210,35 грн та вартості однострою в розмірі 389,09 грн пропорційно невідпрацьованому часу, що загалом складає 7599,44 грн. Крім того, в претензії зазначено, що ОСОБА_1 може добровільно сплатити кошти на рахунок ТУ ССО у Луганській області у визначеній сумі в строк, встановлений законом для відповіді на претензію.

З посиланням на частину шосту статті 222 Господарського кодексу України позивач зазначає, що претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено законодавством.

Однак, ОСОБА_1 станом на 21 грудня 2023 року претензія залишена без відповіді, що, на думку позивача, може бути розцінено, як його відмова від добровільного відшкодування.

Після цього ТУ ССО у Луганській області невідкладно здійснено заходи з реалізації свого права на звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, та грошових коштів за частину безпідставно отриманого грошового забезпечення у примусовому порядку. При цьому позивач стикнувся з об`єктивними обставинами, які безпосередньо ускладнювали можливість подання позову, а саме: 1) особливості роботи органів Державної казначейської служби України у період завершення бюджетного 2023 року та початку 2024 року; 2) тривале незатвердження розпорядником бюджетних коштів вищого рівня кошторису ТУ ССО у Луганській області на 2024 рік та відсутність у позивача відкритих бюджетних асигнувань у першій половині січня 2024 року, що унеможливлювало взяття ним бюджетних зобов`язань. У зв`язку з вищевикладеними причинами ТУ ССО у Луганській області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 16 січня 2024 року, тобто з пропуском процесуального строку.

З огляду на викладене, позивач просить поновити строк для подання цієї позовної заяви.

Розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд вважає, що відсутні підстави для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Згідно із пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.

Згідно з частиною першою статті 162-1 Закону № 140-VIII до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Відповідно до частини третьої статті 165 Закону № 1402-VIII співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.

Отже, служба в судовій охороні є державною службою.

Відповідно до частини восьмої статті 163 Закону № 1402-VIII співробітники Служби судової охорони забезпечуються за рахунок держави одностроєм і знаками розрізнення.

Наказом Служби судової охорони від 01 листопада 2023 року № 264 затверджено Інструкцію із речового забезпечення у Службі судової охорони (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 3.4 розділу ІІ Інструкції у разі звільнення співробітників Служби з підстав, передбачених підпунктами 5-8, 10, 11 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 4 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 (зі змінами), вартість виданих їм предметів речового майна утримується з урахуванням строків носіння (експлуатації), які не закінчилися, що відображається в довідці-розрахунку на утримання вартості речового майна. Вартість речового майна вираховується з зазначених співробітників пропорційно часу, що минув з дати видачі речового майна включно до дати звільнення, зазначеної в наказі про звільнення.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що в разі звільнення працівника служби судової охорони зі служби, ним повинна відшкодовуватись вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.

Тобто, видача предметів однострою особистого користування особі, так само як і відшкодовування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, а також повернення грошових коштів за надмірно використані дні щорічної основної відпустки нерозривно пов`язане із проходженням особою публічної служби.

В цьому випадку строки звернення до суду із цим адміністративним позовом встановлені частиною п`ятою статті 122 КАС України, яка передбачає місячний строк звернення до суду, оскільки цей спір віднесений до спору пов`язаного з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями, що призвели до стягнення грошових коштів за вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, за надмірно використані дні щорічної основної відпустки.

Чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Як слідує з матеріалів справи, позивача звільнено зі служби 07 листопада 2023 року, отже з 08 листопада 2023 року розпочався перебіг місячного строку звернення до суду з цим позовом, який сплив 08 грудня 2023 року.

Проте до адміністративного суду позивач звернувся тільки 16 січня 2024 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених позивачем, суд зазначає таке.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд відхиляє доводи позивача щодо того, що з 01 листопада 2023 року виникла ситуація, при якій відшкодування ТУ ССО у Луганській області вартості однострою пропорційно невідпрацьованому часу ОСОБА_1 регламентовано одночасно двома документами, а саме: пунктом 4 розділу V Контракту № 2 та пунктом 3.4 розділу II Інструкції і застосувати необхідно саме положення Контракту № 2, оскільки ані контрактом, ані Інструкцією не визначено порядку та строків для такого відшкодування, а закріплено виключно обов`язок здійснити таку компенсацію.

Контракт про проходження служби в Службі судової охорони від 20 березня 2020 року № 2 не містить додатково встановлених сторонами строків компенсації вартості первинної професійної підготовки, однострою, пропорційно невідпрацьованому часу, у разі звільнення зі служби з підстав передбачених підпунктами 5-8, 10, 11 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, а отже, позивач безпідставно посилається на положення цього контракту.

При цьому, строк звернення до суду визначений саме КАС України і він становить один місяць.

Щодо надсилання позивачем на адресу відповідача претензії та встановленого статтею 222 Господарського кодексу України місячного строку для її розгляду відповідачем суд зазначає, що Інструкцією, якою врегульовано спірні правовідносини, не передбачено направлення претензії про сплату боргу особі, яку звільнено зі служби в ССО.

Відповідно у спірних правовідносинах відсутнє визначене законом обов`язкове досудове врегулювання спору, недотримання строку якого є перешкодою для звернення позивача до суду.

Суд вважає, що направлення позивачем такої претензії відповідачу не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії з метою добровільного відшкодування коштів відповідачем, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19 та від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, суд відхиляє як безпідставні, оскільки правовідносини, які були предметом розгляду у вказаних справах, не є подібними до спірних правовідносин внаслідок іншого нормативно-правового регулювання.

Посилання позивача на те, що він стикнувся з об`єктивними обставинами, які безпосередньо ускладнювали можливість подання позову, а саме: 1) особливості роботи органів Державної казначейської служби України у період завершення бюджетного 2023 року та початку 2024 року; 2) тривале незатвердження розпорядником бюджетних коштів вищого рівня кошторису ТУ ССО у Луганській області на 2024 рік та відсутність у позивача відкритих бюджетних асигнувань у першій половині січня 2024 року, що унеможливлювало взяття ним бюджетних зобов`язань, також відхиляються судом з огляду на таке.

Позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду своєчасно, а саме у строк до 08 грудня 2023 року. У разі своєчасного звернення у позивача не виникло б труднощів з особливим режимом роботи органів Державної казначейської служби України у період завершення бюджетного 2023 року та початку 2024 року. Окрім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в заяві від 24 січня 2024 року № 43.06-93 про поновлення строку, встановленого для подання позовної заяви, позивачем не вказано на обставини непереборного і об`єктивного характеру, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду, тому суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, позовна заява Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, та грошових коштів за частину безпідставно отриманого грошового забезпечення підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).

Керуючись статтею 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, та грошових коштів за частину безпідставно отриманого грошового забезпечення повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.І. Чернявська