Рішення

від 29.01.2024 по справі 400/6179/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 р. № 400/6179/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку, вул. Нікольська, 30, м. Миколаїв, 54006, про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач) до Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку (надалі відповідач) з позовними вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльності Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів в зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року;

- зобов`язання Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, в зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у сумі 85 927,87 грн. за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 року у справі №400/5966/21 відповідачем 18.05.2023 року позивачу була виплачена індексація грошового забезпечення. Водночас відповідачем, у порушення вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не було здійснено нарахування та виплату позивачу суми компенсації втрати частини доходів через затримку виплати нарахованої індексації, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 29.05.2023 року справа №400/6179/23 була розподілена судді Миколаївського окружного адміністративного суду Фульзі А.П.

Ухвалою від 30.05.2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/6179/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що індексація грошового забезпечення позивача не нараховувалась та виплачена виключно на підставі судових рішень, позовні вимоги позивача є безпідставними. Крім цього, нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини проходження військової служби, не передбачено здійснення компенсаційних виплат громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати військовослужбовцям.

Відповідно до наказу голови суду від 07.09.2023 року №91-к суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду у зв`язку із звільненням її у відставку.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 13.09.2023 року № 136/02-10 про призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 400/6179/23 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 року, справу № 400/6179/23 передано на розгляд судді Величку А.В.

Ухвалою від 20.09.2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв до свого провадження адміністративну справу № 400/6179/23 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та продовжив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Миколаївському зональному відділі Військової служби правопорядку з 2015 року по 2020 рік.

Наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 18.09.2020 року № 116, за підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із закінченням строку контракту), позивача звільнено з військової служби, відповідно до якого наказом начальника Миколаївського зонального відділу від 11.12.2020 року № 245, з 11.12.2020 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку.

Проте позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 року у справі №400/258/21 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року та зобов`язано Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.03.2021 року у справі №400/258/21 відповідачем 12.05.2021 року виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, в сумі 2966,28 грн.

Позивач не погодившись із нарахуванням та виплатою йому індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця листопад 2015 року, травень 2016 року, звернувся із позовом до суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 року у справі №400/5966/21 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця - листопад 2015 року, травень 2016 року та зобов`язано Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 року у справі №400/5966/21 відповідачем 18.05.2023 року виплачена індексація грошового забезпечення в сумі 85927,87 грн.

На переконання позивача, оскільки індексація його грошового забезпечення виплачена з порушенням строку її виплати, у нього виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-III).

Згідно зі статтями 1,2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто стаття 2 Закону № 2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (надалі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону № 2050-III та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку № 159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Як зазначено у статті 7 Закону № 2050-III та пункті 8 Порядку № 159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Отже, із аналізу вказаних положень Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

- нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

- доходи не повинні носити разового характеру;

- порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

- затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

- зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

В даному випадку суд враховує, що несвоєчасно виплачена позивачу індексація грошового забезпечення є складовою заробітної плати (входить в структуру заробітної плати), а тому у разі несвоєчасної її виплати провадиться компенсація відповідно до діючого законодавства. Наведене відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Таким чином із вищевикладеного слід дійти висновку, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику індексації заробітної плати (грошового забезпечення), така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Як свідчать матеріали справи, право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць січень 2008 року підтверджено рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду у справах №400/258/21, №400/5966/21, які набрали законної сили. При цьому, початковою даною, з настанням якої відповідач допустив порушення виплати належних позивачу сум, за даним судовим рішенням є 01.12.2015.

Разом з тим, фактична остаточна виплата позивачу доходу відбулась 18.05.2023 року. Таким чином, позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період затримки виплати.

Суд зауважує, що аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону № 2050 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку разом із відповідною несвоєчасною проведеною виплатою.

Відмова відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050 не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку (вул. Нікольська, 30, м. Миколаїв, 54006, ідентифікаційний код 08220847) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів в зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

3. Зобов`язати Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, в зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у сумі 85 927,87 грн. за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.

4. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко