Ухвала

від 29.01.2024 по справі 440/291/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 січня 2024 рокум. ПолтаваСправа №440/291/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши заяву представника позивача, адвоката Приліпко Ірини Леонідівни про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія Дизойл" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія Дизойл" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області та Державної податкової служби України, у якій позивач просив:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.09.2022 №7378798/43861066;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 01.04.2022 №1, складену та подану на реєстрацію ТОВ "Паливна компанія Дизойл", датою її фактичного подання.

Разом з позовною заявою представник позивача, адвокат Приліпко Ірина Леонідівна надала до суду заяву про поновлення ТОВ "Паливна компанія Дизойл" строку звернення до суду з цим позовом.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом відмовлено; позовну заяву залишено без руху. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу надано строк упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали.

22.01.2024 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення з цим позовом.

У поданій заяві представник позивача зазначила, що пропуск шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом обумовлений поважними причинами, серед яких:

1) оголошення в Україні з 12.03.2020 карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), що діяв до 30.06.2023;

2) введення на території України воєнного стану з 05:30 24.02.2022, що діє донині;

3) постійні зміни у податковому законодавстві, внаслідок яких позивач не зміг реалізувати надану Законом від 13.12.2022 №2836-ІХ можливість щодо адміністративного оскарження спірного рішення комісії регіонального рівня;

4) незадовільний фінансовий стан підприємства, що зумовлений війною;

5) переведення працівників на дистанційну форму роботи;

6) технічні збої у програмному забезпеченні для звітності та документообігу.

Оцінюючи повідомлені представником позивача обставини, суд виходить з таких міркувань.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Проте процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

У цій справі оспорюване рішення ухвалене 23.09.2022, тоді як позовну заяву подано до суду 05.01.2024, тобто більш ніж через п`ятнадцять місяців після його прийняття комісією регіонального рівня.

Посилання представника позивача на обставини запровадження та здійснення карантинних заходів з попередження гострої респіраторної хвороби COVID-19 самі по собі не утворюють підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом, оскільки ним не доведено належними доказами, яким чином такі обставини вплинули на можливість своєчасного звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2022 у справі №990/102/22 зауважила, що пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.

Разом з цим матеріали позову не містять доказів, що свідчили б про наявність дійсних перешкод, замовлених карантином, що з достатньою обґрунтованістю перешкоджали позивачу вчасно звернутись до суду з цим позовом.

У постанові від 12.10.2023 у справі №560/2291/23 Верховний Суд зауважив, що обставини введення воєнного стану дійсно можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Проте сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Водночас позивач не підтвердив жодними доказами, яким саме чином введення воєнного стану спричинило пропуск ним строку звернення до суду на понад дев`ять місяців з дня прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

При цьому суд враховує, що ТОВ "Паливна компанія Дизойл" зареєстроване та фактично знаходиться у м. Полтаві Полтавської області, що не відноситься до районів ведення бойових дій.

Посилання представника позивача на запровадження дистанційної роботи підприємства, як поважну причину пропуску строку звернення, суд відхиляє, оскільки заявником не доведено яким саме чином факт дистанційної роботи працівників ТОВ "Паливна компанія Дизойл" вплинув на можливість звернення до суду.

Те ж саме стосується й тверджень заявника про постійні ракетні обстріли та відключення електроенергії, як підстави для визнання причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом поважною.

Доводи представника позивача про те, що бухгалтер позивача, маючи великий об`єм роботи, фізично не має можливості своєчасно слідкувати та вживати заходів на подальше оскарження дій відповідачів у суді, суд не може вважати належними аргументами на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

При цьому, як встановив суд за даними АСДС "Діловодство спеціалізованого суду", адвокат Приліпко І.Л. на постійній основі надає правничу допомогу ТОВ "Паливна компанія Дизойл" з оскарження рішень комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних.

Зокрема, у квітні, вересні, листопаді, грудні 2023 року адвокат Приліпко І.Л. подала до Полтавського окружного адміністративного суду загалом шість позовів від імені ТОВ "Паливна компанія Дизойл" про оскарження рішень комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (справи №№ 440/4010/23, 440/13378/23, 440/17128/23, 440/17130/23, 440/19032/23, 440/19095/23).

Тобто в даному випадку позивач вчиняв дії щодо захисту своїх порушених прав та інтересів, незважаючи на ті обставини (карантин, введення воєнного стану, дистанційна робота співробітників), про які вказує у заяві про поновлення строку при поданні позову у цій справі.

Твердження представника позивача про те, що внаслідок введення в Україні воєнного стану підприємство майже припинило діяльність, є незмістовним, оскільки підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо. Поряд з цим скаржник належним чином не мотивував, в чому полягає причинно-наслідковий зв`язок між зменшенням обсягів господарської діяльності та вчиненням дій, спрямованих на звернення до суду у встановлені процесуальним законом строки.

Стосовно тверджень представника позивача про неможливість використання процедури адміністративного оскарження спірного рішення, суд зауважує, що таке оскарження є правом, а не обов`язком платника податку.

До того ж, разом із заявою про поновлення строку не надано доказів звернення до комісії ДПС України зі скаргою на оспорюване рішення та відхилення такої скарги уповноваженим органом.

Надане разом із заявою про поновлення строку рішення комісії Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.10.2023 №51423 про невідповідність платника податку критеріям ризиковості не зумовлює підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом.

При цьому суд звертає увагу на те, що як слідує зі змісту квитанції від 12.07.2022 про зупинення реєстрації податкової накладної від 01.04.2022 №1 у Реєстрі, підставою для зупинення її реєстрації визначено відповідність господарської операції пункту 1 Критеріїв ризикововсті господарських операцій, а не віднесення платника податку до ризикових.

Надаючи оцінку посиланням представника позивача на складне фінансове становище товариства, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом, суд зазначає, що доказів скрутного матеріального становища позивачем суду до заяви не додано.

Щодо доводів заявника про відключення реєстру податкових накладних у період з 24.02.2022 по 27.05.2022, суд зазначає, що станом на дату подання на реєстрацію податкової накладної - 12.07.2022 реєстр податкових накладних працював без відключень та перебоїв.

Так само станом на дату прийняття спірного рішення роботу реєстру податкових накладних було відновлено, внаслідок чого суд вважає неповажною зазначену підставу пропуску строку звернення до суду з позовом.

Аналогічно суд оцінює й доводи представника позивача про технічні збої у роботі програмного забезпечення (зокрема, кібератаки у системі M.E.Doc).

Інші доводи позивача у своїй сукупності не свідчать про наявність дійсно непереборних обставин, що не дозволяли товариству звернутись до суду з цим позовом у визначений законом строк (шість місяців після ухвалення спірного рішення), а також поважних причин пропуску такого строку на понад дев`ять місяців.

Суд в ухвалі від 10.01.2024 звертав увагу представника позивача на необхідність надання нових (додаткових) доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Однак надана на виконання вимог ухвали суду заява про поновлення строку звернення фактично дублює зміст попередньої заяви позивача, правова оцінка якій надана судом в ухвалі від 10.01.2024 у цій справі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Зокрема, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Отже право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Натомість у цій справі представник позивача не вказала, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили звернення позивача до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.

Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об`єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.

А тому у задоволенні заяви представника позивача про поновлення цього строку належить відмовити.

У силу частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія Дизойл" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії належить повернути ініціатору звернення.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати причини пропуску позивачем строку звернення до суду, повідомлені представником позивача, адвокатом Приліпко Іриною Леонідівною, - неповажними.

У задоволенні заяви представника позивача, адвоката Приліпко Ірини Леонідівни про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія Дизойл" строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія Дизойл" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяО.О. Кукоба