Рішення

від 29.01.2024 по справі 560/18199/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/18199/23

РІШЕННЯ

іменем України

29 січня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Гранд Імпорт" до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Міністерства економіки України, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економіки України, прийняте на підставі наказу № 10978 від 14 серпня 2023 року (лист № 4432-10/2917-07 від 15 серпня 2023 року) про відмову у видачі висновку приватному підприємству «Гранд Імпорт» щодо продовження строків розрахунків за імпортною операцією, що здійснюється відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 11/08-21 від 11 серпня 2021 року з компанією Zhejiang Junsun industry Co.,Ltd (Китай).

2. Зобов`язати Міністерство економіки України повторно розглянути заяву приватного підприємства «Гранд Імпорт» від 10 липня 2023 року на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за операцією з імпорту автоматичної скструзійно-видувної машини JS-80 відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 11/08-21 від II серпня 2021 року в частині здійсненої 11 січня 2023 року передоплати в сумі 19 136,10 доларів США на строк з 11 липня 2023 року до 10 жовтня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова Міністерства економіки України, викладена у Листі № 4432-10/2917-07» від 15.08.2023 року щодо видачі висновку про продовження граничних строків розрахунків за імпортною операцією позивача, є протиправною, оскільки редакція зовнішньоекономічного Контракту і Специфікації №2 не суперечить законодавству. Формулювання «строк поставки не повинен перевищувати 180 календарних днів з моменту отримання продавцем передплати та підтвердження покупцем усіх технічних особливостей товару» (Контракт) та «термін доставки товару 45 робочих днів після отримання передплати та підтвердження покупцем усіх технічних особливостей товару» (Специфікація № 2) не суперечить пункту 2 Порядку № 104 «...з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів», оскільки саме «підтвердження усіх технічних особливостей товару» робить замовлене нами обладнання складним технічним виробом, строк виготовлення та транспортування якого перевищує 180 днів.

Ухвалою від 16.10.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що за умовами Специфікації № 2 строк поставки становить 45 днів, а висновок видається при перевищенні строку поставки понад 180 днів, тобто при строку поставки хоча б 181 день. Позивач не надав такого контракту, а зазначений строк у Специфікації № 2 тривалістю у 45 днів не може бути тотожним визначеному Кабінетом Міністрів України строку (180+).

Таким чином, за поданими Позивачем документами було неможливо віднести зовнішньоекономічну операцію Позивача за Специфікацією № 2 до окремих операцій з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, визначених Пунктом 2 Порядку, про що було зазначено в листі Мінекономіки від 15.08.2023 №4432-10/2917-07. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій з доводами відповідача не погоджується. Вказує, що Міністерством економіки України було порушено строк розгляду заяви, адже, враховуючи отримання відповідачем заяви позивача 11.07.2023, останнім робочим днем, коли відповідач повинен був прийняти рішення, було 25.07.2023. Однак, рішення Мінекономіки № 4432-10/2917-07 від 15.08.2023 позивач отримав лише 07.09.2023.

Наголошує, що за умовами специфікації № 2, дослівно, «термін доставки: 45 робочих днів після отримання передоплати та підтвердження всіх технічних деталей». Отже, висновок видається не «..при перевищенні строку поставки понад 180 днів..», а «...при постачанні складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів». Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача подав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що від позивача 27.09.2023 надійшла заява на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком за Специфікацією № 2. В обґрунтування заяви позивач вказав: «25.09.2023 була укладена Додаткова угода №4 до контракту, відповідно до положень якої Сторони встановили граничний строк поставки у 360 к.д. з моменту передоплати. Також, в новій редакції була викладена Специфікація №2, в якій термін доставки вказано 360 календарних днів після отримання передоплати».

Опрацювавши Заяву від 27.09.2023 Мінекономіки видало позивачу висновок від 31.10.2023.

Отже, подавши пакет документів у точній відповідності із вимогами Порядку, позивач погодився із підставами відмови у видачі висновку за його першою заявою.

Крім того, уклавши додаткову угоду про збільшення строків виробництва обладнання з 45-ти до 360-ти днів, позивач спростовує свої доводи позовної заяви, зокрема про вимагання Міністерства надати додаткову угоду про продовження такого строку.

Вважає, що у зв`язку з видачею позивачу висновку на зовнішньоекономічну операцію, яка повинна бути здійснена відповідно до Специфікації № 2, спір у цій справі втратив актуальність.

Позивач подав до суду відповідь на письмові пояснення, згідно яких вказує, що позивач оскаржує лише первісну відмову Мінекономіки, оскільки вважає, що порушення відбулось саме при ухваленні рішення Міністерства економіки України, яке прийняте на підставі наказу № 10978 від 14 серпня 2023 року (лист № 4432-10/2917-07 від 15 серпня 2023 року). Закон не обмежує суб`єкта господарювання у кількості звернень до Мінекономіки із заявами на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, після отримання відмови по таким зверненням, тому наполягає, що кожне звернення і кожна відмова на таке звернення, повинна оцінюватись судом окремо. Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на письмові пояснення. Зазначає, що на момент прийняття Міністерством оскаржуваного рішення діяло зупинення строків надання адміністративних послуг. Видача Міністерством висновку у спірних правовідносинах є адміністративною послугою. З огляду на наведене строки розгляду заяви позивача від 10.07.2023 не були порушені. Наголошує, що зовнішньоекономічна операція позивача за Специфікацією № 2 починається не тоді, коли він погодить з виробником усі технічні деталі обладнання та випробує надіслані виробником зразки продукції, а починається з огляду на вказану норму з дати перерахування авансу - з 11.01.2023. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

11.08.2021 приватне підприємство «Гранд Імпорт» (надалі - ПП «Гранд Імпорт»/«Позивач») в рамках здійснення зовнішньоекономічної діяльності уклало з китайською компанією Zhejiang Junsun industry Co.,Ltd контракт 11/08-21 на виготовлення та поставку обладнання.

В ході виконання цього контракту було підписано 5 специфікацій: № 1 від 11.08.2021р., № 2 від 04.01,2023р., № 3 від 21.02.2023р., № 4 від 13.03.2023р., № 5 від 02,06.2023р.

Обладнання, яке замовлене позивачем згідно Специфікації № 2, а саме автоматична скструзійно-видувна машина JS-80, знаходиться на стадії виготовлення, погодження зразків та підтвердження усіх технічних особливостей замовленого обладнання. Загальна вартість обладнання згідно Специфікації № 2 складає 63 787 доларів США.

Екструзійно-видувна машина JS-80 призначена для видувного формування різноманітних пластикових пляшок, які використовуються в різних секторах і галузях.

Zhejiang Junsun industry Co.,Ltd спеціалізується на виготовленні обладнання відповідно до індивідуальних потреб клієнтів: від розробки проекту до виготовлення готового обладнання.

Відповідно до положень Специфікації № 2 до Контракту, умови оплати: 30% передоплата, 70% залишок перед доставкою.

Передоплату, у розмірі 19 136,10 доларів США позивач здійснив 11.01.2023.

02.06.2023 компанія Zhejiang Junsun industry Со.,Ltd відправила позивачу зразки на тестування.

Після проведення тестувань зразків позивач дійшов висновку, що вони не відповідають виробничим вимогам. Позивач, звернувся до продавця з листом від 23.06.2023, в якому зазначив про необхідність внесення змін в конструкцію обладнання.

10.07.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою на одержання висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком. Вказана заява зареєстрована відповідачем 11.07.2023 за вх. № 07/59924-23.

У заяві позивач просив Мінекономіки надати висновок щодо продовження граничних строків розрахунків за операцією з імпорту автоматичної екструзійно-видувної машини JS-80 відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 11/08-21 від 11.08.2021 в частині здійсненої 11.01.2023 передоплати в сумі 19 136,10 доларів США на строк з 11.07.2023 до 10.10.2023 (3 календарні місяці - 1 місяць на внесення продавцем змін в конструкцію обладнання і повторне погодження зразків та 45 робочих днів на поставку обладнання з Китаю). До заяви було додано перелік документів.

Листом № 4432-10/2917-07 від 15.08.2023 Мінекономіки, розглянувши звернення позивача, повідомило останнього, що наказом № 10978 від 14.08.2023 прийняло рішення про відмову у видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за імпортною операцією позивача, оскільки умовами Контракту та наданими документами не визначено строків підтвердження покупцем усіх технічних особливостей товару, що унеможливлює встановлення дати завершення зовнішньоекономічної операції за згаданою специфікацією до Контракту.

Вважаючи вищевказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною четвертою статті 13 Закону унормовано, що за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Відповідно до підпункту 236 пункту 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань, видає в установленому порядку висновки щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком.

Порядок видачі висновку щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 104 (далі - Порядок).

Порядок визначає механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком (далі - висновки), перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду і перелік товарів, за якими документи для видачі висновку залишаються без розгляду (пункт 1 Порядку).

Відповідно до пункту 2 Порядку висновок за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, видається Мінекономіки.

Згідно з пунктом 4 Порядку Мінекономіки розглядає подані резидентом для одержання висновку документи згідно з цим Порядком і протягом 10 робочих днів з дати їх одержання приймає рішення про видачу або про відмову у видачі висновку.

Предметом правового регулювання Закону «Про валюту і валютні операції» є правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

За змістом статті 1 Закону валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Відповідно до статті 2 Закону валютне регулювання в Україні ґрунтується, в тому числі, на принципах :

- запровадження обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України;

- самостійності та ринковості валютного регулювання, що передбачає незалежність Національного банку України у формуванні та реалізації валютної і монетарної політики у межах, визначених законом.

Відповідно до статті 12 Закону Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такий захід захисту як встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Відповідно до частини 2 статті 12 Закону Правління Національного банку України має право запровадити заходи захисту на строк не більше шести місяців (180 днів) та подовжувати строк дії попередніх заходів захисту на строк не більше шести місяців.

Таким чином, на рівні Закону встановлено право Національного банку України щодо встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (у редакції станом на день здійснення позивачем авансового платежу - 31.12.2022) було визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Отже, у спірних правовідносинах положення Закону та визначений Національним банком України граничний строк розрахунків співпали та становлять 180 днів, перевищення яких, тобто перевищення строку виробництва та поставки обладнання понад вказаний строк, наділяє позивача правом на звернення до Мінекономіки для отримання висновку.

Порядком визначено механізм видачі висновків щодо продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду і перелік товарів, за якими документи для видачі висновку залишаються без розгляду.

Частиною 4 статті 13 Закону визначено, що за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку. При цьому, як дана стаття, так і Закон в цілому не містять переліку таких окремих операцій.

Абзацом четвертим частини 4 статті 13 Закону передбачено, що порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Види операцій, про які йде мова у статті 13 Закону, визначені Кабінетом Міністрів України у Порядку.

Так, згідно з пунктом 2 Порядку висновок видається Мінекономіки за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, що здійснюються резидентами, а саме:

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) виробничої кооперації;

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) консигнації;

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) у будівництві - операціями з виробництва та постачання будівельних матеріалів, конструкцій, машин і механізмів, обладнання та матеріалів для виконання необхідних робіт;

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) тендерної поставки - операціями з постачання товарів, замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів);

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) гарантійного обслуговування;

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання складних технічних виробів - імпортними операціями з постачання устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з постачання складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів:

- під час виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) постачання товарів спеціального призначення.

Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 Порядку для одержання висновку резидент надсилає поштою або подає особисто у паперовому вигляді чи через Єдиний державний портал адміністративних послуг Мінекономіки в електронній формі такі документи:

- заяву на одержання висновку (далі - заява) за формою, затвердженою Мінекономіки, що містить відомості про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення та обґрунтування необхідності продовження установленого строку розрахунків на певний період;

- копії зовнішньоекономічного договору (контракту), усіх специфікацій, додатків, додаткових угод та інших документів, які є невід`ємними частинами договору (контракту), засвідчені в установленому законодавством порядку;

- копії документів, що підтверджують здійснення операції з експорту (імпорту) товарів, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, митних декларацій, коносаментів, транспортних документів, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг), засвідчені в установленому законодавством порядку;

- копії листів, повідомлень, які обумовлюють та обґрунтовують необхідність продовження установлених строків розрахунків, засвідчені в установленому законодавством порядку.

Позивач 11.07.2023 подав до Міністерства економіки пакет визначених пунктом 3 Порядку документів - заява з такими додатками:

- копія контракту;

- копія Специфікації № 1;

- копія доповнення № 1 до Специфікації № 1;

- копія додаткової угоди № 1 від 04.01.2023;

- копія Специфікації № 2 від 04.01.2023;

- копія Платіжної інструкції в іноземній валюті № 1 від 11.01.2023;

- копія Специфікації № 3 від 21.02.2023;

- копія Специфікації № 4 від 13.03.2023;

- копія Специфікації № 5 від 02.06.2023;

- копія митної декларації від 19.06.2023;

- копія листа продавця від 13.03.2023;

- копія листа продавця від 01.06.2023;

- копія листа Позивача від 23.06.2023.

Суд зазначає, що основною умовою для зовнішньоекономічного контракту з поставки складних технічних виробів згідно з пунктом 2 Порядку є строк виготовлення та транспортування такого обладнання, який перевищує 180 днів.

За умовами Специфікації №2 "термін доставки" становить 45 днів після отримання передоплати та підтвердження всіх технічних деталей, однак, висновок видається при перевищенні строку виготовлення та транспортування складних технічних виробів понад 180 днів, тобто при строку виготовлення та транспортування хоча б 181 день.

Згідно розділу 2 Контракту №11/08-21, суд встановив, що "строк поставки кожної партії Товару затверджується Сторонами в Додатку (Специфікації) до Контракту на конкретну партію Товару. У будь-якому випадку строк поставки не повинен перевищувати 180 календарних днів з моменту отримання Продавцем попередньої оплати за Товар від Покупця та підтвердження Покупцем усіх технічних особливостей замовленого Товару.

Тобто, з аналізу вказаних умов Контракту та Специфікації №2 неможливо встановити кінцевий термін закінчення зовнішньоекономічної операції, оскільки погодження усіх технічних деталей - це абстрактне поняття, яке не дає можливості встановити конкретний строк.

Частиною 3 статті 13 Закону визначено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів (було встановлено 180 днів) їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

З указаного положення Закону вбачається, що таких умов поставки, як "після підтвердження всіх технічних деталей" частина 3 статті 13 Закону не містить.

Отже, Закон встановлює строк розрахунків за обладнання і такий розрахунок повинен бути здійснений у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Разом з тим, авансовий платіж за Специфікацією №2 був здійснений у розмірі 19 136,10 доларів США 11.01.2023.

Таким чином, якщо у Контракті не визначено конкретний строк поставки обладнання, то в цьому випадку, таким строком буде строк, визначений Специфікацією №2, а саме 45 днів.

В свою чергу пункт 2 Порядку встановлює строк, необхідний для того, щоб обладнання яке імпортується набуло статусу "складного технічного", тобто встановлює строк виготовлення складного обладнання та його поставки, який має перевищувати 180 днів.

Суд зазначає, що позивач, підписуючи контракт на виробництво добровільно погодив строк поставки - 45 днів. Тобто, логічно припустити, що спочатку продавець та покупець не вважали, що таке обладнання є технічно складним та потребує строку виготовлення та доставки більше 180 днів, однак вже потім наявність певних умов зумовила необхідність визнати таке обладнання технічно складним та таким, що виготовляється та поставляється понад 180 днів.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що якщо змінюється істотна умова договору (строк), то такі зміни необхідно фіксувати додатковою угодою. Позивачем такої додаткової угоди до своєї заяви від 10.07.2023 надано не було.

Позивач для отримання висновку повинен надати документи не лише певного переліку, а й вказати інформацію, яка підтверджує наявність обставин, які є підставою для видачі висновку, тобто інформацію для кваліфікації контракту за правилами пункту 2 Порядку для віднесення контракту до окремих операцій з експорту та імпорту, за якими видається висновок.

За таких обставин відповідач, приймаючи рішення від 15.08.2023 про відмову у видачі висновку про продовження строків розрахунків за імпортною операцією, що здійснюється відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 11/08-21 від 11 серпня 2021 року, діяв правомірно.

Щодо дотримання строку розгляду відповідачем заяви на одержання висновку про продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, установлених Національним банком, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Відповідач розглянув подану позивачем 10.07.2023 заяву та прийняв рішення № 4432-10/2917-07 про відмову у видачі висновку 15.08.2023 року, тобто після закінчення нормативного строку, вказаного у ч. 4 ст. 13 Закону.

У своїх запереченнях відповідач посилається на Постанову КМУ №165 від 28.08.2022 "Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру".

Однак, згідно Постанови КМУ №828 від 08.08.2023 "Про поновлення строків надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", вказана Постанова КМУ №165 від 28.08.2022 втратила чинність.

Разом з тим, суд зазначає, що окремі порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень самі по собі можуть бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то залежно від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що позивачем не було доведено наявності порушень відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду заяви позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18 та від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову приватного підприємства "Гранд Імпорт" до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства економіки України, прийнятого на підставі наказу № 10978 від 14 серпня 2023 року (лист № 4432-10/2917-07 від 15 серпня 2023 року) про відмову у видачі висновку приватному підприємству «Гранд Імпорт» щодо продовження строків розрахунків за імпортною операцією, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Приватне підприємство "Гранд Імпорт" (проїзд Юрія Козловського, 7/1,Хмельницький,Хмельницька область,29016 , код ЄДРПОУ - 37915506) Відповідач:Міністерство економіки України (вул. Грушевського Михайла, 12/2,м. Київ,01008 , код ЄДРПОУ - 37508596)

Головуючий суддя В.К. Блонський