Постанова

від 29.01.2024 по справі 400/9472/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/9472/23Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Снігурівська виправна колонія (№5)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні до дня фактичного розрахунку, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2023 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати дії Державної установи «Снігурівська виправна колонія (№5)» щодо зменшення ОСОБА_1 розміру компенсації за невикористані дні відпусток протиправними;

- зобов`язати Державну установу «Снігурівська виправна колонія(№5)» виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою компенсацією за невикористані дні відпусток та належною йому до виплати компенсацією на загальну суму 31 612 грн. 50 коп.;

- визнати дії Державної установи «Снігурівська виправна колонія (№5)» щодо зменшення ОСОБА_1 розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

- зобов`язати Державну установу «Снігурівська виправна колонія (№5)» у визначеному законом порядку виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 107 423 грн. 04 коп.

- стягнути з Державної установи «Снігурівська виправна колонія (№5)» (код ЄДРПОУ 08594654) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 21.06.2021 року по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Снігурівська виправна колонія (№5)» (код ЄДРПОУ 08594654) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної установи «Снігурівська виправна колонія (№5)», що полягають у неправильному обчисленні суми грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні відпусток. Зобов`язано Державну установу «Снігурівська виправна колонія (№5)» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпусток в сумі 13 311,58 грн (тринадцять тисяч триста одинадцять гривень 58 копійок). Визнано протиправними дії Державної установи «Снігурівська виправна колонія (№5)», що полягають у неправильному обчисленні суми одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Снігурівська виправна колонія (№5)», що полягає у невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби. Зобов`язано Державну установу «Снігурівська виправна колонія (№5)» виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в сумі 54 391,50 грн (п`ятдесят чотири тисячі триста дев`яносто одна гривня 50 копійок). В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

27 жовтня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Сорочана Єлисея Васильовича, подана в інтересах ОСОБА_1 про долучення доказів на підтвердження понесених судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі, в якій представник позивача зазначає, що витрати позивача у справі № 400/9427/23, пов`язані з оплатою правничої допомоги адвоката Сорочана Є.В., складають 5600 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги № б/н від 27.07.2023 р., додатком № 1 до договору про надання правової допомоги № б/н від 27.07.2023 р., актом наданих послуг від 27.10.2023 р., квитанцією до прибуткового ордеру № 7 від 27.07.2023 р. та № 9 від 27.10.2023 р. У зв`язку з чим, посилаючись на ст. ст. 132, 134, 139 КАС України представник позивача просить долучити до матеріалів справи № 400/9472/23 докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме:

- копію договору про надання правової допомоги № б/н від 27.07.2023р.;

- копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № б/н від 27.07.2023р.;

- копію акту наданих послуг від 27.10.2023р.;

- копію квитанції до прибуткового ордеру № 7 від 27.07.2023р.;

- копію квитанції до прибуткового ордеру № 9 від 27.10.2023р.

Ухвалити у справі № 400/9472/23 додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу у сумі 5 600 грн.

Вирішити питання про розподіл судових витрат у справі № 400/9472/23 за відсутності позивача та його представника.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставин справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі та ухвалити нове рішення про стягнення з Державної установи «Снігурівська виправна колонія (№5)» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу у сумі 5 600 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що витрати позивача у справі № 400/9472/23, пов`язані з оплатою правничої допомоги адвоката Сорочана Є.В. складають 5600 грн. Між гр. ОСОБА_1 та адвокатом Сорочаном Є.В. було укладено договір про надання правової допомоги № б/н від 27.07.2023р. (з додатком №1 до нього). У пункті 2.1.1 вказаного договору зазначено, що виконавець (адвокат) бере на себе виконання наступної правової роботи - у відповідності до доручення замовника представляє і захищає його права та інтереси у суді по справі щодо стягнення сум належних замовнику при звільнені зі служби. Тобто метою надання адвокатом правничої допомоги є отримання замовником від роботодавця всіх належних йому при звільнені виплат. Предметом поданого до суду позову були вимоги направлені саме на отримання замовником коштів не виплачених йому при звільненні. У адміністративному позові позивач просив суд зобов`язати ДУ «Снігурівська виправна колонія (№5)», де проходив службу ОСОБА_1 та звідки звільнився, виплатити йому компенсацію за невикористані дні відпусток та одноразову грошову допомогу при звільнені, стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Тобто наданий до суду договір про надання правової допомоги від № б/н від 27.07.2023р. містить посилання на предмет позову у справі № 400/9472/23. Решта наданих документів (акт виконаних робіт та квитанції до прибуткового ордеру) складені на виконання положень цього договору, тобто складені у зв`язку з наданням правничої допомоги у справі № 400/9472/23. Також при подачі позову до суду 31 липня 2023 року надавався ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ №1094255 від 27.02.2023р. В ордері прямо зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги від № б/н від 27.07.2023р. Інших доручень, ніж на виконання правової роботи зазначеної у п. 2.1.1 договору про надання правової допомоги від № б/н від 27.07.2023р., 27 липня 2023 року адвокат Сорочан Є.В. від ОСОБА_1 не приймав. Тому висновки судді місцевого суду про те, що надані представником позивача документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу не стосуються справи № 400/9472/23 є помилковими, а прийняте рішення незаконним.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу представник позивача подав до суду:

- копію договору про надання правової допомоги від 27.07.2023;

- копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 27.07.2023;

- копію акта наданих послуг від 27.10.2023.;

- копію квитанції до прибуткового ордеру № 7 від 27.07.2023 на суму 4000 грн;

- копію квитанції до прибуткового ордеру № 9 від 27.10.2023 на суму 1600 грн.

Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5600 грн та відмову в ухваленні додаткового рішення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Аналіз наведеної норми адміністративного процесуального законодавства показав, що застосування інституту ухвалення додаткового судового рішення полягає в усуненні неповноти судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п.6, п.9 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з доданих до заяви про долучення доказів на підтвердження понесених судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі, 27 липня 2023 року між Замовником громадянином України ОСОБА_1 та Виконавцем - адвокатом Сорочан Є.В. був укладений Договір б/н про надання правової допомоги.

Відповідно до п.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі і на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору Виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи: у відповідності до доручення замовника представляє і захищає його права та інтереси у суді по справі щодо стягнення сум належних замовнику при звільненні зі служби (а.с. 78).

Згідно Акту наданих послуг від 27 жовтня 2023 року Замовник та Виконавець склали цей акт про те, що Виконавець виконав, а Замовник прийняв наступні послуги: вивчення існуючої судової практики по подібним справам консультування та узгодження правової позиції Клієнта 1 година, вартість однієї години 700 грн., загальна сума 700 грн.; написання адміністративного позову та оформлення його відповідно до вимог КАС України 6 годин, загальна сума 4200 грн.; написання та оформлення заяви про долучення доказів 27.10.2023 р. - 1 година, загальна сума 700 грн. Разом 5600 грн. (а.с. 80).

Загальна вартість наданих послуг станом на 27.10.2023 року складає 5600 гривень.

Вказано, що підписанням цього Акту Замовник підтверджує факт належного отримання послуг відповідно до положень Договору про надання правової допоиоги № б/н від 27.07.2023 р.

Як вбачається з квитанцій до прибуткового касового ордера №7, №9 прийнято від ОСОБА_1 4000 грн. та 1600 грн. відповідно (а.с. 81).

Колегія суддів зазначає, що з наданих до вищезазначеної заяви документів вбачається, що розмір витрат позивача на правничу допомогу складає 5600 грн.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Вказаним обставинам судом першої інстанції не надано оцінку, проте зазначено, що жоден із наданих документів не містить посилань на предмет позову у справі № 400/9472/23 або інші достатні відомості, за якими можливо було б установити, що ці документи складені у зв`язку з наданням правничої допомоги у справі № 400/9472/23.

Колегія суддів такі висновки суду першої інстанції вважає помилковими і зазначає, що зокрема, у пункті 2.1.1 договору зазначено, що виконавець (адвокат) "У відповідності до доручення ЗАМОВНИКА представляє і захищає його права та інтереси у суді по справі щодо стягнення сум належних ЗАМОВНИКУ при звільнені зі служби". З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлена лише одна позовна вимога про стягнення, а саме: про стягнення середнього заробітку.

Відповідно до акту надання послуг від 27.10.2023, який складено після ухвалення рішення суду, та квитанцій №7, №9 вбачається, що послуги адвоката надавались відповідно до Договору б/н про надання правової допомоги від 27 липня 2023 року.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не надано оцінку вищезазначеним доказам. Висновки суду першої інстанції фактично ґрунтуються на припущеннях, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5600 грн та відмову в ухваленні додаткового рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.

Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для формулювання правового висновку щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід`ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Означені у частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

У цій справі після ухвалення судом першої інстанції постанови за результатами розгляду справи по суті, представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Вирішуючи вказану заяву, суд першої інстанції фактично погодився з наявністю підстав для вирішення питання про судові витрати з огляду на те, що воно не було вирішено у постанові суду за результатами розгляду справи, та навів свої мотиви обґрунтованості викладених у заяві позивача вимог, проте замість додаткової постанови постановив з цього питання ухвалу про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.

Колегія суддів, з урахуванням вищевикладеної правової позиції вважає, що у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності / відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі «додаткового рішення» або «додаткової постанови» з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення.

Таким чином, постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм статті 252 КАС України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові від 19 березня 2020 року у справі №640/6209/19.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року про відмову в ухваленні додаткового рішення скасувати.

Справу направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик