Постанова

від 29.01.2024 по справі 640/37909/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/37909/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології промислового маркування» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології промислового маркування» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2021 року №00677310408.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того позивач наголошує на порушенні порядку проведення перевірки в частині дотримання строків прийняття та розгляду його заперечень на акт перевірки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, зазначив, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт наголошує, що рішення прийнято податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві проведено перевірку позивача, за наслідком чого складено акт про результати камеральної перевірки № 64448/ж5/26-15-04-08- 19/43299827 від 13 серпня 2021 року з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку на додану вартість за лютий 2021 року.

В акті перевірки зазначено, що відповідачем проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2021 року, з урахуванням поданого позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 27 липня 2021 року № 9207261381, та встановлено порушення товариством вимог пунктів 200.1, 200.4, 200.12 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі висновків такого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2021 року № 00677310408, яким визначено суму завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2021 року на суму 51 146,00 грн та накладено на позивача штраф у розмірі 5 114,60 грн.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, заявивши суму до бюджетного відшкодування у розмірі 51 146,00 грн, не тільки не отримав таке бюджетне відшкодування, а фактично отримав недоїмку в розмірі заявленого бюджетного відшкодування та штрафу. Дана ситуація виникла у зв`язку з неврахуванням контролюючим органом обставин подання позивачем уточнюючого розрахунку від 20 травня 2021 року, яким останній самостійно відмовився від бюджетного відшкодування на суму 51 146,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК України) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість визначено розділом V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року № 21.

Зокрема визначено, що у рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 також вказується підтверджена за результатами документальної перевірки контролюючого органу суму від`ємного значення реорганізованого платника податку, що переноситься до податкового кредиту правонаступника ( за умови подання таким правонаступником заяви (таблиця 3 додатку 2) у складі податкової декларації за звітній (податковий) період).

У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов`язковим є заповнення таблиці «Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку.

З матеріалів справи встановлено, що 19 березня 2021 року позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2021 року № 9056692141, в Додатку № 3 до якої заявлено суму до бюджетного відшкодування у розмірі 51 146,00 грн.

15 квітня 2021 року ГУ ДПС у м. Києві було складено акт про результати камеральної перевірки позивача № 30702/ж5/26-15-04-08-19/43299827, в якому податковим органом зазначено, що сума податкового кредиту у розмірі 51 146,00 грн включена до бюджетного відшкодування позивачем неправомірно.

20 травня 2021 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок щодо сум податку на додану вартість до податкової декларації за лютий 2021 року, в якому зазначив про помилковість заявлення до бюджетного відшкодування суми у розмірі 51 146,00 грн, тобто фактично відмовився від заявленої суми на бюджетне відшкодування. Даний розрахунок було прийнято контролюючим органом, шо підтверджується квитанцією № 2 від 20 травня 2021 року (т.1 а.с. 73).

Водночас, відповідачем 18 травня 2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00379520408, в якому зазначено про відмову у бюджетному відшкодуванні суми у розмірі 51 146,00 грн.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України та до розділу IV Наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Згідно пункту 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Враховуючи наведене, а також факт подання позивачем 20 травня 2021 року уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року, після проведення перевірки податковим органом з даного питання, відповідач не повинен був враховувати даний уточнюючий розрахунок, поданий позивачем, після прийняття податкового повідомлення-рішення № 00379520408 від 18 травня 2021 року, яким вже було відмовлено в заявленій сумі бюджетного відшкодування.

27 липня 2021 року позивач подав новий уточнюючий розрахунок, яким вносить уточнення до поданої раніше декларації з податку на додану вартість, чим відмовляється від поданого 20 травня 2021 року уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року (відповідно до якого позивач відмовлявся від суми бюджетного відшкодування).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подання товариством 27 липня 2021 року вищенаведеного уточнюючого розрахунку щодо суми податку на додану вартість до податкової декларації за лютий 2021 року, який було подано 20 травня 2021 року, не є новим заявленням позивачем суми до бюджетного відшкодування у розмірі 51 146,00 грн, а було вимушеною дією, враховуючи що відповідач відобразив в електронному кабінеті платника податків позивача і податкове повідомлення рішення № 00379520408 від 18 травня 2021 року, яким відмовлено в заявленій сумі бюджетного відшкодування, і уточнюючий розрахунок позивача від 20 травня 2021 року, яким позивач сам відмовився від заявленої суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, заявивши суму до бюджетного відшкодування у розмірі 51 146,00 грн, не тільки не отримав таке бюджетне відшкодування, а фактично отримав недоїмку в розмірі заявленого бюджетного відшкодування та штрафу.

Дана ситуація виникла у зв`язку з неврахуванням контролюючим органом обставин подання позивачем уточнюючого розрахунку від 20 травня 2021 року, яким останній самостійно відмовився від бюджетного відшкодування на суму 51 146,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності прийняття податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2021 року №00677310408, яке призвело до виникнення недоїмки у позивача, на суму 51 146,00 грн, та нарахування штрафу у розмірі 5 114,60 грн, тому вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Апелянтом не було наведено доводів щодо неможливості врахування уточнюючого розрахунку позивача та приведення у належну відповідність його податкової звітності, як і не було обґрунтовано законність накладення штрафу, оскільки з боку позивача відсутні порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.01.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна