Постанова

від 29.01.2024 по справі 120/2319/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2319/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

29 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, в якому просив:

-визнати протиправним рішенням Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області за № 2345 від 18 листопада 2022 року, прийнятого на 31 сесії 8 скликання про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, ОСОБА_1 площею - 1,9915 га., а саме, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 0522883600:06:002:0486, яка знаходиться на території с. Курашівці Могилів-Подільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), а також скасувати дане рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року позов задоволено:

-визнано протиправним і скасовано рішення Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 18.11.2022 № 2345 "Про викуп земельної ділянки для суспільних потреб".

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області за № 1930 від 15 грудня 2021 року на 18 сесії 8 скликання було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, код згідно КВПЦЗ (01.03 ), на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області ( Вінницька область. Могилів-Подільський район, (Мурованокуриловецький район), Курашовецька сільська рада) площею - 1,9915.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер Витягу - 292893356 від 28 грудня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2547467405080, ОСОБА_1 належить земельна ділянка загальною площею 1,9915 га., а саме, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер-0522883600:06:002:0486, яка знаходиться на території с.Курашівці Могилів-Подільського району Вінницької області ( за межами населеного пункту ).

18.11.2022 Мурованокуриловецькою селищною радою прийнято рішення №2345 «Про викуп земельної ділянки для суспільних потреб», відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, статей 146, 151 Земельного кодексу України, Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, у зв`язку з необхідністю вжиття невідкладних та дієвих заходів щодо своєчасного та належного поховання загиблих воїнів, суспільною потребою з розширення території існуючого кладовища та враховуючи висновок постійної комісії селищної ради з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, вирішено:

1. Викупити земельну ділянку для суспільних потреб з кадастровим №0522883600:06:002:0486, площею 1,9915 га та цільовим призначенням (код згідно КВЦПЗ - 01.03), для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: за межами населеного пункту с. Курашівці, Мурованокуриловецька селищна територіальна громада та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Орієнтовна викупна ціна 60 000 грн. (шістдесят тисяч гривень).

2.Відділу земельних ресурсів Мурованокуриловецької селищної ради (Тарановський М.В.):

2.1. Протягом 5-ти днів з дати прийняття цього рішення надіслати власнику письмове повідомлення про викуп земельної ділянки, зазначеної в пункті 1 рішення, в письмовому повідомленні зазначити інформацію, визначену частиною 5 статті 10 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

2.2. У разі надання власником земельної ділянки, що зазначений в пункті 1 згоди на проведення переговорів, щодо умов викупу, запропонувати власнику замість викупної ціни земельної ділянки іншу земельну ділянку.

2.3. Представляти інтереси Мурованокуриловецької селищної ради при проведенні переговорів щодо викупної ціни, строків, укладання договорів, інших умов викупу, а також вчиняти інші дії, які прямо передбачені чинним законодавством України для здійснення викупу.

2.4. Для визначення вартості земельних ділянок, забезпечити проведення експертної грошової оцінки, у порядку, визначеному чинним законодавством та подати на затвердження міської ради розмір викупної ціни.

3. Фінансування витрат, пов`язаних з виконанням цього рішення, здійснити за рахунок коштів бюджету селищної територіальної громади.

4.Фінансовому управлінню Мурованокуриловецької селищної ради (Дідушок Л.Б.) передбачити в бюджеті Мурованокуриловецької селищної територіальної громади кошти та забезпечити фінансування заходів щодо організації викупу для суспільних потреб.

5.Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію селищної ради з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою ( ОСОБА_2 ).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями статті 147 Земельного кодексу України передбачено, що підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначені Законом України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (далі-Закон № 1559-VI).

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Статтею 1 Закону № 1559-VI передбачено, що примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності-це перехід права власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду.

Суспільна необхідність-обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

За змістом частин 1-3 статті 4 Закону 1559-VI фізичні або юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки, інші об`єкти нерухомого майна, що на них розміщені.

Викуп чи примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, допускається на підставі та в порядку, встановлених цим Законом.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Статтею 5 Закону № 1559-VI передбачений порядок визначення викупної ціни, згідно якого викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв`язку з достроковим припиненням його зобов`язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі.

Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду.

Положеннями частини 2 статті 5 Закону №1559-VI визначено, що вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону.

Звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок, що відчужуються, підлягають рецензуванню, державній експертизі землевпорядної документації у випадках та в порядку, визначених законом (частина 3 статті 5 Закону № 1559-VI).

За приписами частини 4 статті 5 Закону №1559-VI суб`єкти оціночної діяльності для проведення такої оцінки визначаються органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування або особою, яка ініціювала відчуження об`єктів нерухомого майна, в порядку, визначеному законом, а вартість надання послуг з рецензування або проведення державної експертизи звітів з експертної грошової оцінки сплачується за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Частиною 5 статті 5 Закону № 1559-VI передбачено, що у разі, якщо власник виступає проти відчуження свого нерухомого майна за оцінкою, проведеною суб`єктом оціночної діяльності, визначеним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, він може залучити іншого суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна чи проведення рецензування звіту з оцінки такого майна. У цьому разі витрати на виконання таких послуг несе власник майна.

Відповідно до приписів статті 8 Закону № 1559-VІ органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені (крім об`єктів, викуп яких віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування), для таких суспільних потреб: зокрема, будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації.

Статтею 10 Закону № 1559-VІ встановлено порядок та умови прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб. Зокрема, передбачено, що ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування, спеціальним адміністраціям щодо управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, особам, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об`єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 Земельного кодексу України.

Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов`язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п`яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Цей строк поширюється також на тих осіб, які стануть власниками об`єктів протягом трьох місяців з дня надходження зазначеного повідомлення.

Приписами частини 1 статті 11 Закону № 1559-VІ визначено, що власник (власники) земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) згідно із статтею 10 цього Закону письмово повідомляє відповідний орган місцевого самоврядування про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.

Згідно зі статтею 15 Закону №1559-VI, у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об`єктів для суспільних потреб зазначені об`єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення: об`єктів національної безпеки і оборони; лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів, необхідних для їх експлуатації; об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об`єктів природно-заповідного фонду; кладовищ.

За змістом 1 статті 16 Закону №1559-VI, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об`єктів.

Вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об`єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника (частина 2 статті 16 Закону № 1559-VІ).

Отже, у разі наявного факту відмови власника об`єкта права приватної власності від укладення договору купівлі-продажу або іншого правочину щодо відчуження такого об`єкта орган, що приймав рішення про його викуп, приймає рішення про примусове відчуження об`єкта права приватної власності. Таке рішення, одночасно, є передумовою звернення органу, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження земельної ділянки.

Аналіз зазначених норм права у сукупності в контексті розгляду цієї справи свідчить про те, що визначальною підставою для примусового відчуження земельної ділянки, що знаходиться в приватній власності з мотивів суспільної необхідності є фактичне доведення органом виконавчої влади неможливості розширення кладовища, розташованого за межами населеного пункту с.Курашівці без припинення права власності позивача на земельну ділянку. Також, обов`язковою умовою реалізації рішення щодо викупу земельної ділянки примусово є дотримання органом, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки процедури визначеної законом щодо прийняття рішення, повідомлення власника про викуп земельної ділянки з суспільних потреб, забезпечення права на участь у переговорах щодо умов викупу.

Лише дотримання визначеного Законом України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" порядку примусового відчуження земельних ділянок та інших об`єктів нерухомого майна має бути основою відносин між власником та суспільством і державою, яка його представляє, для забезпечення свободи конституційно гарантованого права приватної власності.

Абзацом 6 частини 1 статті 1 Закону № 1559 передбачено, що суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трегубенко проти України" зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняття рішення про викуп земельної ділянки, належної позивачу, зумовлене необхідністю розширення кладовища в с.Курашівці.

Так, 18.11.2022 Мурованокуриловецькою селищною радою прийнято рішення №2345 «Про викуп земельної ділянки для суспільних потреб», яким вирішено викупити земельну ділянку для суспільних потреб з кадастровим №0522883600:06:002:0486, площею 1,9915 га та цільовим призначенням (код згідно КВЦПЗ- 01.03), для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: за межами населеного пункту с. Курашівці, Мурованокуриловецька селищна територіальна громада та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

При цьому, вказано орієнтовну викупну ціну- 60 000 грн.

Однак, у справі відсутні докази про направлення позивачу у визначений ч.2 ст.10 цього Закону строк, належним чином оформленого відповідно до вимог ч.5 ст.10 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» письмового повідомлення з усіма необхідними відомостями.

Натомість, у справі наявна копія листа від 26.10.2022 в якому вказано про необхідність викупу земельної ділянки, висловлено прохання погодити розмір земельної ділянки, та повідомлено, що у разі недосягнення згоди, земельна ділянка може бути примусово відчуджена з мотивів суспільної необхідності.

У справі міститься також лист від 22.11.2022 №02-13/3707 "Щодо проведення переговорів для викупу земельної ділянки для суспільних потреб", в якому вже вказана інша орієнтовна викупна ціна земельної ділянки ніж та, яка вказана в рішенні від 18.11.2022.

Варто зауважити, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження направлення цих листів позивачу. Ксерокопія конверта, на яку посилається апелянт, таким доказом слугувати не може, оскільки по останньому неможливо ідентифікувати ні адресата, ні зміст поштового вкладення.

Як було зазначено вище, статтею 10 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» визначено порядок та умови прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.10 цього Закону у письмовому повідомленні, що надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, Інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, які підлягають викупу для суспільних потреб, зазначається інформація щодо:

об`єктів викупу, їх місцезнаходження, а для земельних ділянок додатково - площі, кадастрового номера (за наявності), категорії земель;

мети викупу;

умов викупу (орієнтовна викупна ціна, строк викупу, джерело фінансування витрат, пов`язаних з викупом), а також відомостей про земельну ділянку, інші об`єкти нерухомого майна, що можуть бути надані замість викуплених;

прав і обов`язків власника (власників) земельної ділянки, іншого нерухомого майна, що на ній розміщено, які виникли у зв`язку з їх викупом відповідно до закону;

відомостей про житловий будинок, жиле приміщення (місцезнаходження, площа), що надається замість викуплених.

До інформації (письмового повідомлення) додається план земельної ділянки (її частини), що підлягає викупу, і посвідчена в установленому законом порядку копія рішення про її викуп.

Разом з тим, у листі від 26.10.2022 не було вказано викупну ціну щодо земельної ділянки, а у листі від 22.11.2022 лише вказано орієнтовну викупну ціну та строк викупу, однак не розписано мету викупу та джерело фінансування викупу, строк укладення договору, не запропоновано земельної ділянки на обмін, не надано плану земельної ділянки та копії самого рішення про викуп, не вказані права власника у зв`язку із викупом, а лише вказано, що такі права містяться в ст.13 Закону України "Про відчудження земельних ділянок для суспільних потреб".

Крім того, відповідно до положення про простійні комісії Мурованокуриловецької селищної ради 8 скликання постійні комісії Мурованокуриловецької селищної ради (далі - постійні комісії) є органами ради, що обираються з числа її депутатів не пізніше, ніж на другій сесії ради, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до відання ради, здійснення контролю за виконанням рішень ради, контролю за рішеннями виконавчого комітету. У своїй діяльності постійна комісія ради керується Конституцією України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні, Про статус депутатів місцевих рад, іншими законодавчими актами, рішеннями ради, Регламентом ради та цим Положенням. Постійна комісія обирається радою на строк її повноважень у складі голови і членів постійної комісії. Заступник голови та секретар комісії обираються на засіданні постійної комісії. Всі інші питання структури постійної комісії вирішуються постійною комісією згідно цього Положення та Регламенту селищної ради.

За змістом п. 1.10 Положення, діяльність постійних комісій, протоколи їх засідань висвітлюється на офіційному сайті Мурованокуриловецької селищної ради. Основною формою роботи постійної комісії є засідання (п.1.11 Положення).

П. 1.14 Положення визначено, що засідання постійних комісій є відкритими та гласними, жодній особі не може бути відмовлено у праві присутності на її засіданні. Право особи бути присутньою на засіданні постійної комісії може бути обмежено лише у випадку, коли така особа перешкоджає роботі комісії.

Основним завданням постійних комісій є розробка та попередній розгляд проектів рішень, що виносяться на розгляд ради, підготовка висновків та рекомендацій з питань, які планується винести на розгляд ради (п. 2.1. Положення).

Постійні комісії у питаннях, які належать до її відання, та в порядку, визначеному законом, має право отримувати від керівників органів, підприємств, установ, організацій та їх філіалів і відділень, необхідні матеріали і документи. Кожен член комісії має право додати в протокол свою окрему думку, довідкові, письмові матеріали, повний текст свого виступу тощо. Особи, не згідні із редакцією протоколу засідання комісії, мають право подати до нього свої зауваження, які розглядаються на засіданні комісії. Рекомендації постійної комісії підлягають обов`язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані.

Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісію у встановлений нею строк. (п.2.5 2.7 Положення).

Відповідно до п. 2.10 Положення, всі питання, які виносяться на розгляд сесії, попередньо розглядаються профільною постійною комісією не пізніше, ніж за 10 днів.

Після виступу членів комісії слово для виступу може бути надано іншим особам, присутнім на засіданні. Селищний голова, секретар ради, секретар виконавчого комітету, староста, автори проекту рішення, депутати ради, що не входять до складу цієї комісії, присутні на засіданні комісії, мають гарантоване право на виступ. Щодо можливості виступу інших осіб комісії приймає рішення шляхом голосування (п.2.16 Положення).

Відповідачем не спростовано висновків суду першої інстанції, що позивач не був запрошений на засідання постійної комісії селищної ради та сесії, де розглядалось питання про викуп його земельної ділянки, а також, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання постійної комісії та сесії Мурованокуриловецької селищної ради, на якій розглядалось питання щодо викупу належної позивачу земельної ділянки.

Отже, як підставно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не дотримано порядку, процедури та строків розгляду питання щодо викупу земельної ділянки, яка належить позивачу.

В свою чергу, колегія суддів акцентує увагу, що примусове відчуження земельної ділянки є втручанням у право власності, а втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Однак, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, ні суду першої, ні апеляційної інстанції, не надано доказів чи аргументів, які б підтверджували, що прийняття рішення про викуп належної позивачу земельної ділянки, зумовлене винятковими обставинами, і що розміщення кладовища можливе виключно на земельній ділянці, що відчужується, або якщо розміщення такого об`єкту на іншій земельній ділянці безпосередньо завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки відповідній територіальній громаді, суспільству або державі в цілому.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про передчасність прийнятого відповідачем рішення від 18.11.2022 № 2345 "Про викуп земельної ділянки для суспільних потреб".

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.