Постанова

від 24.01.2024 по справі 395/1153/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2024 року м. Кропивницький

справа № 395/1153/23

провадження № 22-ц/4809/261/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальний заклад «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Новомиргородськогорайонного судуКіровоградської областівід 07листопада 2023року у складі судді Забуранного Р.А.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміствимог заявника

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, стягнення компенсації внаслідок порушених прав.

В обґрунтування позову зазначав, що 26.01.2023 він надіслав звернення до відповідача, в якому просив передати інформацію, що міститься у файлі, що доданий до звернення з назвою "лист.pdf" кожному учню, випускнику, відрахованих з навчального закладу жіночої статі до двадцяти п`яти років, які мають неповну дієздатність (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років), а також повну дієздатність (що досягли вісімнадцяти років) чи були емансиповані (дієздатні особи від шістнадцяти років).

Вказував, що 01.05.2023 ним було отримано відповідь за підписом директора Комунального закладу «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» Василя Павленко. У відповіді йому було роз?яснено, що заклад не укладав з ним угоди на співпрацю, а відповідно до п. 4.9 Статуту закладу, взаємовідносини спеціальної школи з юридичними і фізичними особами визначаються угодами, що укладені між ними.

Відповідач, посилаючись на положення Закону України «Про захист персональних даних» повідомив, що задля надання інформації, згаданої позивачем у листі, щодо неповнолітніх здобувачів освіти, потрібна на те згода їх батьків (опікунів, піклувальників, або осіб що їх замінюють). Що стосується випускників закладу, із настанням повноліття особа надає відомості про себе особисто.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач вважає, що його права порушені відповідачем, а тому просив суд визнати бездіяльність Комунального закладу «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради», яка виразилась у непоширені інформації за зверненням ОСОБА_1 від 26 січня 2023 року протиправною; зобов`язати Комунальний заклад «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» поширити інформацію, що міститься у додатку до звернення ОСОБА_1 від 26 січня 2023 р. до кожного учня, випускника, відрахованих навчального закладу жіночої статі до двадцяти п`яти років, які мають неповну дієздатність (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років), а також повну дієздатність (що досягли вісімнадцяти років) чи були емансиповані (дієздатні особи від шістнадцяти років); зобов`язати Комунальний заклад «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» сплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 10000 (десять тисяч) грн..

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Новомиргородськогорайонного суду Кіровоградської області від 07листопада 2023року у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується з рішенням суду, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що судом не взято норми права на які він посилався в позові.

Зазначав, що відмовляючи в задоволенні позовної вимоги щодо зобов?язання Комунального закладу «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» поширити інформацію, суд першої інстанції послався на те, що зазначена позовна вимога є похідною від позовної вимоги про визнання протиправною відповіді КЗ «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради». Разом з тим, предметом позову є оскарження бездіяльності, а не відповіді на звернення.

Звертав увагу, що суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про сплату компенсації через її недоведеність, хоча така вимога також є похідною.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що згідно з ч.3ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

26 січня 2023 року до Комунального закладу «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» позивачем було надіслано звернення. У зверненні позивач зокрема просив передати інформацію, що міститься у файлі, що доданий до звернення з назвою «лист.pdf» до кожного учня, випускника, відрахованих навчального закладу жіночої статі до двадцяти п`яти років, які мають неповну дієздатність (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років), а також повну дієздатність (що досягли вісімнадцяти років) чи були емансиповані (дієздатні особи від шістнадцяти років).(а.с. 5-6, 9-10).

01 травня 2023 року Комунальним закладом «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» була надана відповідь ОСОБА_1 в якій вказано, що у своїй діяльності заклад керується Статутом. (а.с. 7-8)

У відповідності до згідно п.1.2. Статуту «Комунальний заклад «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» - це заклад загальної середньої освіти та корекційно-відновлювальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, задовольняє потреби даної категорії дітей на загальну середню освіту та здійснює заходи з реабілітації. Освітня діяльність Комунальним закладом «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» здійснюється у сфері дошкільної освіти, повної загальної середньої освіти та рівнем початкової освіти, базової загальної середньої освіти та повної загальної середньої освіти» та не відноситься до закладів фахової передвищої мистецької освіти та мистецьких шкіл.

Згідно положень п.3.9 Статуту відповідача встановлено, що спеціальна школа несе відповідальність перед особою, суспільством і державою за: - безпечні умови освітньої діяльності; - дотримання державних стандартів; - дотримання договірних зобов`язань з іншими суб`єктами освітньої, виробничої, наукової діяльності та приватними особами, у тому числі зобов`язань за міжнародними угодами.

Пунктом 4.9 Статуту визначено, що «Взаємовідносини Спеціальної школи з юридичними і фізичними особами визначаються угодами, що укладені між ними».

Згідно п. 6.4. Статуту «Основним документом, що регулює освітній процес у Спеціальній школі, є робочий навчальний план, що складається на основі Типових освітніх програм, розроблених та затверджених Міністерством освіти і науки України, а також науково-методичну літературу, дидактичні матеріали, форми, методи, засоби начальної роботи, що мають забезпечувати виконання статутних завдань та здобуття освіти на рівні державних стандартів».

П. 6.21. Статуту «Освітній процес у спеціальній школі спрямовується на розвиток особистості учня (вихованця) шляхом формування та застосування його компетентностей та має корекційну спрямованість. Шляхом індивідуального та диференційованого підходів освітній процес забезпечує корекцію порушень розвитку, засвоєння освітньої програми, розвиток здібностей і подальшу соціалізацію».

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Сторони,які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засіданння апеляційного суду не з?явилися.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно дост. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 1 ЗУ «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 ЗУ «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Частиною першою статті 15 ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до частини першої статті 19 ЗУ «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно з частиною першою статті 20 ЗУ «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Частиною першою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитківу результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншимушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1166 ЦК Українипередбачено, що відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що 26 січня 2023 року він надіслав до КЗ «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» засобами електронного зв`язку звернення з додатком з назвою "лист.pdf".

01 травня 2023 року Комунальним закладом «Новомиргородська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» позивачу була надана відповідь, та роз?яснено, що у своїй діяльності заклад керується Статутом та нормами чинного законодавства (а.с. 7-8).

Отже, відповідач надав відповідь на заяву позивача з порушенням встановлених строків.

Разом тим, позивач в позовній заяві не обгрунтовує, яким чином неналежний розгляд його звернення завдав йому моральної шкоди, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач не довів належним чином взаємозв`язок моральних страждань позивача із фактом відсутності відповіді на його заяву, а належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань позивача через ненадання відповіді відповідачем на звернення позивача до суду не надано.

Саме по собі зазначення у позові про заподіяння шкоди через ігнорування відповідачем звернення позивача, без доведення факту заподіяння моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між ненаданням відповіді та душевними стражданнями позивача, не може бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 755/18442/16-ц (провадження № 61-8238св18), від 27 травня 2020 року у справі № 818/1434/17 (провадження №К/9901/24187/18), від 26 березня 2020 року у справі №820/4331/17(провадження №К/9901/48167/18), від 13 лютого 2020 року у справі № 815/208/17(провадження № К/9901/29395/18).

Апеляційний суд зауважує, що позивачем не було зазначено з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, а також не пояснено в чому конкретно проявилися моральні страждання, що саме спричинило йому такі страждання і в чому проявляється взаємозв`язок з протиправними, на думку позивача, діями відповідача, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Приписами частин 1-4 статті 12, частин 1,6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції повно та неупереджено досліджено всі наявні відомості та подані докази і ґрунтуючись на засадах рівності та справедливості, прийняте законне та обґрунтоване судове рішення.

З огляду на вищевикладене апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, а тому підстави для скасування рішення відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно дост. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24 січня 2024 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л.Дуковський

Л.М.Дьомич