Номер провадження: 11/813/3/24
Справа № 1-571/11
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
виправданої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурораПриморської окружноїпрокуратури м.Одеси ОСОБА_6 на вирокПриморського райсудум.Одеси від19.12.2022у кримінальній справі№05820070195від 08.10.2007стосовно:
ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Каланчак Каланчатського р-ну Херсонської обл., громадянки України, із вищою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
- виправданої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в ред. Закону України №2341-III)
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_8 за пред`явленим їй обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в ред. Закону України №2341-III) визнано невинуватою та виправдано за недоведеністю її участі у вчиненні такого злочину.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 у виді підписки про невиїзд скасовано.
Знято арешт із нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 153,7 кв. м.
Процесуальні витрат, пов`язані із залученням експертів, віднесено на рахунок держави та вирішено питання щодо долі речових доказів.
Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції встановлено, що досудовим слідством ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні злочину за наступних обставин.
17.09.2001 Приморською районною адміністрацією Одеського міського виконавчого комітету зареєстровано ПП «Плазма», директором якого є ОСОБА_8 .
Вказане підприємство здійснює оптову торгівлю лікарськими засобами на підставі ліцензії АВ №154029 від 21.06.2006.
В забезпечення ліцензійних вимог та умов затверджених Постановою КМУ №1570 від 17.11.2004, згідно яких суб`єкт господарювання (ПП «Плазма» в особі її директора), що здійснює діяльність по оптовій торгівлі лікарськими засобами зобов`язаний мати паспорт аптечного складу, узгоджений з органами державної санітарно-епідеміологічної служби і державного контролю обліку лікарських засобів та місцевих органів виконавчої влади.
Як вказано у обвинуваченні, 13.06.2006 ОСОБА_8 надала в управління державної служби лікарських засобів та препаратів медичного призначення МОЗ України заявку на видачу вищевказаної ліцензії з додатками відповідними документами, перелік яких вказаний в постанові КМУ №1570, серед яких наявний паспорт аптечного складу №1 ПП «Плазма», розташованого за адресою: м. Одеса пл. Незалежності, 1.
Згідно із висновком експерта №196 від 29.12.2007, паспорт аптечного складу №1 ПП «Плазма» є підробленим, шляхом підробки підписів посадових осіб органів виконавчої влади та реєстрації нотаріуса.
Відповідно до обвинувачення, директор ПП «Плазма» ОСОБА_8 завідомо знаючи, що паспорт аптечного складу №1 ПП «Плазма» є підробленим, надала даний документ в управління державної служби лікарських засобів та препаратів медичного призначення МОЗ України, внаслідок чого отримала право на отримання ліцензії АВ №154029 від 21.06.2006, для здійснення фінансово-господарської діяльності.
Вимоги, наведені в апеляції та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляції прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваним вироком, посилаючись на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону з огляду на наступні обставини:
- поза увагою суду 1-ої інстанції залишилось те, що під час досудового слідства не було з`ясовано, ким виготовлена довіреність на подачу документів від імені обвинуваченої та чи була вона обізнана про це, не встановлено роль ОСОБА_10 щодо подачі документів від імені ПП «Плазма» на отримання ліцензії, не відібрано від неї зразки підпису, не проведено почеркознавчу експертизу щодо належності їй підпису, виконаного від її імені на довіреності та описі документів №2827 від 13.06.2006, не встановлено та не допитано співробітників Державної служби лікарських засобів та препаратів медичного призначення МОЗ України, не проведено впізнання осіб, які могли подати пакет документів; не відібрано зразки підписів та не проведено судову почеркознавчу експертизу щодо належності підписів від імені Головного державного санітарного лікаря в Одеській обл. ОСОБА_11 або його заступника ОСОБА_12 , заступника начальника Державної інспекції з контролю за якістю лікарських засобів в Одеській обл. ОСОБА_13 та голови районної ради ОСОБА_14 , виконаних від їх імені на аптечному паспорті складу ПП «Плазма»; не з`ясовано наявність та місцезнаходження оригіналу підробленого паспорту аптечного складу №1 ПП «Плазма», не перевірено, чи зверталась ОСОБА_8 до приватного нотаріуса ОСОБА_15 з метою посвідчення нотаріальної копії паспорту аптечного закладу або надання підробленої його копії; не встановлено особу та не допитано значну частину свідків, які мали бути допитані для встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема, ОСОБА_16 , якому обвинувачена, відповідно до її показань, передала пакет документів для поновлення ліцензії; не перевірено слідчим шляхом, чи могла будь-яка інша особа, з яких мотивів та яким чином, доповнити пакет документів підробленим паспортом та довіреністю від імені ОСОБА_8 , чи була обізнана остання про це;
- проігнорувавши вищевказану однобічність та неповноту досудового слідства, суд не вжив заходів для спроби її усунення, зокрема, було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора від 08.04.2022 про повернення справи прокурору для організації додаткового розслідування, відмовлено в задоволенні клопотання про винесення постанови про судове доручення в порядку ст. 315-1 КПК України (в ред. 1960), відмовлено в задоволенні клопотання про виклик та допит в якості свідка приватного нотаріуса ОСОБА_15 , витребування у нього реєстру нотаріальних дій №610 від 09.06.2006, за яким від його імені було завірено копію аптечного паспорту складу; задовольнивши клопотання прокурора від 02.09.2022 та витребувавши від Державної міграційної служби України відомості про місце поточної реєстрації свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , суд відмовився викликати їх для допиту в судовому засіданні;
- суд не послався та не надав жодної оцінки висновкам судово-технічної експертизи №16838/03 від 21.12.2011, судово-почеркознавчої експертизи №2500/12 від 04.05.2012, судово-технічної експертизи документів №18-2929/2930 від 17.10.2018;
- судом не надано оцінки суперечності показань обвинуваченої ОСОБА_8 , наданих нею під час досудового слідства, відповідно до яких вона зверталась до ОСОБА_16 для поновлення ліцензії та під час допиту в суді, де вона заявила, що пакет документів для отримання ліцензії подавався нею особисто поштою;
- суд передчасно, з порушенням вимог ст. 317 КПК України (в ред. 1960), не дослідивши всі докази, які є у справі, не опитавши учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство, оголосив судове слідство завершеним та перейшов до судових дебатів;
- всупереч вимог ст. 257 КПК України (в ред. 1960), у вироку суд послався на показання, надані свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 під час досудового слідства, які не оголошувались у судовому засіданні, а також на документи, висновки експертів та речовий доказ (підроблений паспорт аптечного складу), які не оглядались та не оголошувались в судовому засіданні.
Посилаючись на викладені обставини, прокурор ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати та повернути справу на додаткове розслідування.
Позиції інших учасників судового процесу.
В письмових запереченнях на апеляцію сторони обвинувачення захисник ОСОБА_9 в інтересах виправданої ОСОБА_8 зауважила, що така скарга є необґрунтованою з огляду на наступні обставини:
- 05.01.2017 Приморським райсудом м. Одеси вже було постановлено виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_8 , який в подальшому був скасований ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.04.2017 суто з формальних підстав, зокрема, у зв`язку із неправильним викладом обставин справи, натомість, доводи прокурора стосовно необґрунтованості висновків суду щодо невинуватості ОСОБА_8 не були прийняті судом апеляційної інстанції;
- в апеляції прокурор посилається на неповноту досудового слідства та необхідність повернення справи для організації додаткового розслідування, в той час як постановою Приморського райсуду м. Одеси від 21.01.2009 кримінальна справа вже поверталась прокурору для додаткового розслідування, проте прокурор подав апеляцію на вищевказану постанову, яка була задоволена Апеляційним судом Одеської обл., що свідчить про те, що прокурори ніяк не можуть визначитись, чи мала місце неповнота досудового слідства чи ні;
- зауважуючи в апеляції, що не з`ясовано місцезнаходження оригіналу паспорту аптечного складу №1, прокурор вводить апеляційний суд в оману, натомість, постановою суду від 22.02.2016 СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській обл. було доручено надати оригінали документів, в тому числі й оригінал зазначеного паспорту, проте було отримано відповідь про відсутність будь-яких документів, які були підставою для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_8 ;
- як на підставу для направлення справи на додаткового розслідування прокурор вказує на необхідність відібрання зразків підпису ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які виконані на паспорті аптечного складу та провести експертизу, залишаючи поза увагою той факт, що оригіналу паспорту аптечного складу немає та не існує;
- в апеляції прокурор не вказав на жодний доказ, який міг би підтвердити винуватість ОСОБА_8 , натомість, матеріали справи підтверджують, що остання не використовувала підробленого документу для отримання ліцензії, підроблений документ використовувала саме ОСОБА_10 , а ОСОБА_8 не могла знати, що ОСОБА_10 або хтось інший використали підроблений документ;
- прокурор в апеляції спотворює фактичні обставини справи, зокрема, вказує на те, що в матеріалах справи є речовий доказ підроблений паспорт аптечного складу, хоча при цьому оригінал такого документа в матеріалах справи відсутній;
- у зазначеній кримінальній справі перше обвинувачення було висунуте ОСОБА_8 ще у 2008 році, тобто майже 15 років тому, починаючи з 2011 року справа перебуває на розгляді у суді, проте до теперішнього часу кримінальне переслідування стосовно ОСОБА_8 не завершено виключно з формальних причин.
Посилаючись на зазначені обставини, захисник ОСОБА_9 вважає апеляцію прокурора ОСОБА_6 такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь суді, пояснення прокурорів, які підтримали вимоги апеляції та просили її задовольнити, думку виправданої та її захисника, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 КПК України (в ред. 1960), вирок, ухвала чи постанова суду 1-ої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду 1-ої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 та ст. 301-1 цього Кодексу докази не досліджувалися, не перевіряються.
Положення ст. 323 КПК України (в ред. 1960) передбачають, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі аналізу оскаржуваного вироку вбачається, що суд 1-ої інстанції зазначених вище вимог кримінального процесуального закону загалом дотримався з огляду на наступне.
Завданнями кримінального судочинства, відповідно до ст. 2 КПК України (в ред. 1960) є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Так, орган досудового слідства, мотивуючи винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в ред. Закону України №2341-III), послався на наступні докази, досліджені судом 1-ої інстанції під час судового розгляду:
- постанова про порушення кримінальної справи від 08.10.2007 (т. 1, а.с. 1);
- акт перевірки від 02.10.2007 (т. 1, а.с. 6-7);
- окреме доручення слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській обл. ОСОБА_22 (т. 1, а.с. 95);
- подання про порушення клопотання про проведення обшуку від 01.11.2007 (т. 1, а.с. 96-97);
- постанова про проведення обшуку від 01.11.2007 (т. 1, а.с. 98-99);
- постанова про проведення обшуку від 06.11.2007 (т. 1, а.с. 102-103);
- постанова про проведення обшуку від 01.11.2007 (т. 1, а.с. 104);
- протоколи обшуку від 08.11.2007 (т. 1, а.с. 105-106, 109-110);
- висновок комп`ютерно-технічної експертизи №185 від 03.12.2007 (т. 1, а.с. 130-141);
- постанова про проведення виїмки від 29.11.2007 (т. 1, а.с. 147-148);
- протокол виїмки від 30.11.2007 (т. 1, а.с. 149-166);
- постанова про призначення комп`ютерно-технічної експертизи від 25.12.2007 (т. 1, а.с. 182);
- висновок комп`ютерно-технічної експертизи №196 від 29.12.2007 (т. 1, а.с. 185-187);
- постанова про проведення виїмки від 12.03.2008 (т. 1, а.с. 241-242);
- протокол виїмки від 17.03.2008 (т. 1, а.с. 243-266);
- постанова про проведення виїмки від 11.03.2008 (т. 2, а.с. 1);
- протокол виїмки від 13.03.2008 (т. 2, а.с. 2-263);
- протокол огляду речових доказів від 18.06.2008 (т. 3, а.с. 69);
- постанова про долучення до справи речового доказу від 18.06.2008 (т. 3, а.с. 70);
- висновок №038-07 за результатами експертно-технічного дослідження від 25.09.2007 (т. 3, а.с. 73-98).
Окрім того, в судовому засіданні суду 1-ої інстанції було допитано підсудну ОСОБА_8 , яка свою провину не визнала та пояснила, що з 2001 року вона була директором ПП «Плазма», яке займалося оптовою торгівлею фармацевтичних товарів, для функціонування цього виду діяльності їй потрібна була ліцензія строком на три роки, яку видає Департамент з контролю за якістю, безпекою, виготовленням лікарських засобів, що розташований у м. Києві; при цьому паспорт аптечного складу не вимагався, оформленням та отриманням документів займалася сама; для продовження ліцензії після 17.09.2006 їй порекомендували ОСОБА_16 , як особу, яка зможе подати пакет документів до Департаменту в м. Києві; серед переданих йому документів паспорта аптечного складу не було, оскільки про потребу надання паспорту їй відомо не було; попередній раз коли отримувала ліцензію, такої вимоги законодавство не встановлювало, хто подав копію паспорту аптечного складу не знає.
Допитана в судовому засіданні суду 1-ої інстанції свідок ОСОБА_10 зауважила на тому, що з ОСОБА_8 вона взагалі не знайома, ПП «Плазма» їй не відоме, довіреності від ОСОБА_8 не отримувала, нічиї інтереси в Департаменті не представляла, ліцензії ніколи не отримувала та взагалі не має до цього ніякого стосунку, адже працює в сфері освіти.
На переконання апеляційного суду, дослідивши та оцінивши наведені вище докази у кримінальній справі, суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони не доводять провину ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в ред. Закону України №2341-III).
Приписи ст. 62 Конституції України закріплює одну із найважливіших засад кримінального провадження презумпцію невинуватості.
Так,ст.62Конституції Українивстановлює,що особавважається невинуватоюу вчиненнізлочину іне можебути підданакримінальному покаранню,доки їївину небуде доведенов законномупорядку івстановлено обвинувальнимвироком суду. Ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 5 КПК України (в ред. 1960), ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Пункт 2 ст. 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості, відповідно до якої кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Кобець проти України»ЄСПЛ повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Система зібраних в кримінальному провадженні доказів повинна давати можливість зробити однозначний висновок як за кожним елементом предмета доказування, так і у справі загалом та усунути будь-які сумніви. Всі сумніви у справі підлягають об`єктивному вивченню, а якщо вичерпано можливості їх усунути, повинні тлумачитися та розв`язуватися на користь обвинуваченого.
В цьому контексті колегія суддів приймає до уваги правову позицію, викладену в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к (провадження №51-597км17), відповідно до якої поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 64 КПК України (в ред. 1960), при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Частина 2 ст. 4 КК України передбачає, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Диспозиція злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в ред. від 12.05.2006), чинної на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_8 дій, передбачає кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа.
В цьому контексті апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції про те, що є припущеннями, які не підтверджується дослідженими судом доказами той факт, що ОСОБА_8 використовувала завідомо підроблений паспорт аптечного складу № НОМЕР_1 для отримання ліцензії, натомість, хто саме та яким чином використав зазначений паспорт органами досудового слідства не встановлено.
Так, ОСОБА_8 в судовому засіданні суду 1-ої інстанції зауважила на тому, що не передавала ОСОБА_23 серед документів, необхідних для продовження ліцензії в Департаменті з контролю за якістю, безпекою, виготовленням лікарських засобів паспорт аптечного складу, оскільки їй не було відомо про потребу в наданні такого паспорту, хто саме подав паспорт не знає.
Звертає насебе увагутой факт,що зарезультатами проведеннявиїмки вприміщенні Управліннядержавної службилікарських засобівта препаратівмедичного призначенняМОЗ України17.03.2008були виявленіта вилученідокументи,які сталипідставою длявидачі ліцензійПП «Плазма»серії АА№666538від 08.10.2003,в томучислі нотаріальнозавірена копіяпаспорта аптечногоскладу ПП «Плазма» №1, підписана, в тому числі директором ПП «Плазма» ОСОБА_24 (т. 1, а.с. 149-150, 163-166).
Згодом, вилучений під час проведення вищевказаної виїмки паспорт аптечного складу №1 ПП «Плазма» (зокрема, його нотаріально завірена копія) був об`єктом відповідного комп`ютерно-технічного експертного дослідження на предмет встановлення способу його виготовлення та слідів підроблення, внаслідок чого у своєму висновку №196 від 29.12.2007 експерт зауважив на тому, що зазначений документ паспорт аптечного складу №1 ПП «Плазма» виготовлений шляхом копіювання за допомогою розмножувальної техніки, а також зазначив, що відповісти на запитання про те, чи містить документ ознаки підроблення не надається за можливе у зв`язку із відсутністю оригіналу такого документа, печатка ПП «Плазма», яка розташована в правому нижньому куті на кожному з листів, нанесена не ручним способом, а за допомогою шаблону або комп`ютерної техніки (т. 1, а.с. 185-187).
Через деякий час органом досудового слідства було повторно, а саме 17.03.2008 проведено виїмку в приміщенні Управління державної служби лікарських засобів та препаратів медичного призначення МОЗ України, під час якої були виявлені та вилучені документи, які стали підставою для видачі ліцензій ПП №Плазма» серії АА №666538 від 08.10.2003 та серії АВ №154029 від 21.06.2006, серед яких заява директора ОСОБА_24 на видачу ліцензії від 13.06.2006 за №2827, довіреність директора ПП «Плазма» ОСОБА_24 від 13.06.2006, а також нотаріально завірена копія аптечного складу ПП «Плазма» №1 на 5-ти аркушах, підписана, в тому числі, директором ПП «Плазма» ОСОБА_24 (т. 1, а.с. 243-244, 249, 251, 253-257).
Вищевказані обставини свідчить про те, що у згаданих документах, зокрема, в заяві директора ПП «Плазма», довіреності від її імені та нотаріально завіреній копії аптечного складу, зазначене невірне по-батькові директора підприємства, а саме ОСОБА_24 , в той час як вірним по-батькові виправданої є ОСОБА_8 .
Водночас, слідчим було здійснено запит до Київського Державного нотаріального архіву стосовно надання оригіналу паспорту аптечного складу №1 ПП «Плазма», який був завірений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрована в реєстрі за №610 від 09.06.2006, а також документів, які стали підставою для завірення зазначеного паспорту, проте отримано інформацію стосовно неможливості надання такого документу, оскільки при засвідченні вірності копій оригінал чи копія з оригіналу у справах нотаріуса не залишається, окрім запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (т. 1, а.с. 273-274).
Окрім того, було отримано відповідь заступника начальника Головного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_25 стосовно того, що, відповідно до власної заяви нотаріуса ОСОБА_15 від 13.09.2002, на підставі ст. 30 Закону України «Про нотаріат», реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності по Київському міському нотаріальному округу гр. ОСОБА_15 було анульовано наказом начальника Київського міського управління юстиції № 146/2 від 16.09.2002 (т. 3, а.с. 1-2).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів констатує, що на момент нотаріального засвідчення копії паспорту аптечного складу №1 ПП «Плазма», а саме станом на 09.06.2006, гр. ОСОБА_15 вже не здійснював приватну нотаріальну діяльність, оскільки його реєстраційне посвідчення було анульоване ще у вересні 2002 року.
При цьому, всупереч посиланням прокурора в апеляції на однобічність та неповноту досудового слідства, а також безпідставну відмову суду в поверненні справи прокурору для організації додаткового розслідування, колегія суддів наголошує на тому, що зазначена кримінальна справа №05820070195 за обвинуваченням ОСОБА_8 постановою Приморського райсуду м. Одеси від 21.01.2010 вже поверталась прокурору для проведення додаткового розслідування з підстав повної відсутності в матеріалах справи оригіналів документів, за якими їм інкримінується вчинення, серед іншого, злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, а також у зв`язку із непроведенням під час досудового слідства почеркознавчої експертизи та не з`ясуванням того, ким саме, ОСОБА_8 чи іншою особою, виконані підписи від імені ОСОБА_8 в заяві про видачу ліцензії від 13.06.2006, а також у паспорті аптечного складу №1 ПП «Плазма» (т. 3, а.с. 352-354).
Зазначена постанова суду 1-ої інстанції була оскаржена стороною обвинувачення в апеляційному порядку та ухвалою Апеляційного суду Одеської обл. від 20.04.2010 скасована, а матеріали кримінальної справи направлені до Приморського райсуду м. Одеси для нового судового розгляду (т. 3, а.с. 366-368).
Підставами для постановлення судом апеляційної інстанції зазначеного рішення слугувало те, що суд 1-ої інстанції дійшов передбаченого висновку про необхідність направлення кримінальної справи стосовно ОСОБА_8 на додаткове розслідування, натомість, повинен був дослідити всі надані докази, після чого дійти висновку про необхідність призначення технічної та почеркознавчої експертиз, призначення яких можливо в ході судового розгляду.
Відтак, посилання прокурора на однобічність та неповноту досудового слідства в зазначеній кримінальній справі є вочевидь суперечливими, натомість, сама ж сторона обвинувачення оскаржувала в апеляційному порядку постанову про призначення додаткового розслідування, посилаючись лише на те, що суд 1-ої інстанції, за результатами дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, сам може призначити проведення технічної та почеркознавчої експертизи, не зауважуючи на необхідності проведення слідчих та процесуальних дій для з`ясування питань, ким саме була виготовлена довіреність та чи була ОСОБА_8 обізнана про це, встановлення місцезнаходження оригіналу паспорту аптечного складу №1 ПП «Плазма», встановлення та допит ОСОБА_23 , тощо, на які прокурор посилається в поданій апеляції.
У подальшому, за постановою Приморського райсуду м. Одеси від 03.11.2011 в даній кримінальній справі було призначено судово-криміналістичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання про те, чи є розписка від іменні ОСОБА_8 , наявна в матеріалах кримінальної справи, оригіналом або копією (т. 4, а.с. 101-102).
За результатами проведеної судово-технічної експертизи №16838/03 від 21.12.2011 експерт дійшов висновку про те, що рукописний текст та підписи, розташовані на лицевій та зворотній сторонах наданої на експертизу розписки від імені ОСОБА_8 виконані за допомогою пишучого пристрою, заправленого пастою для кулькових ручок та розписка є оригіналом (т. 4, а.с. 104).
Разом із тим, на підставі проведеного за постановою Приморського райсуду м. Одеси від 05.03.2012 (т. 4, а.с. 117-119) судового почеркознавчого експертного дослідження, експерт у висновку №2500/02 від 04.05.2012 зауважив, що підписи від імені ОСОБА_8 в наданих на експертизу заяві про видачу ліцензії ПП «Плазма» від 13.06.2006 в графі «підпис заявника», довіреності від 13.06.2006 в графі «директор», а також підпис від імені ОСОБА_8 , зображення якого розміщено в електрофотокопії «паспорту аптечного закладу (структурного підрозділу)» ПП «Плазма» від 25.05.2006 на 3-му аркуші документу в графі «керівник об`єкта господарювання» виконані не самою ОСОБА_8 , а іншою особою (т. 4, а.с. 125-127).
Вищевказаний факт спростовує твердження сторони обвинувачення стосовно того, що у ОСОБА_8 не було відібрано зразків підпису та не проведено почеркознавчої експертизи щодо належності їй підпису, виконаного від її імені на довіреності, натомість, об`єктом вищевказаної судово-почеркознавчої експертизи була також довіреність від 13.06.2006, а експериментальні зразки свого підпису ОСОБА_8 надавала безпосередньо в суді (т. 4, а.с. 111-113).
Окрім того, постановою Приморського райсуду м. Одеси від 23.07.2018 було задоволено клопотання прокурора та призначено проведення криміналістичної експертизи (технічної експертизи документів) в зазначеній кримінальній справі, з метою з`ясування справжності відтиску печатки ПП «Плазма» на відповідних документах (т. 6, а.с. 59), за результатами проведення якого у висновку №18-2929/2930 від 17.10.2018 експерт зазначив, що у відбитку печатки ПП «Плазма», нанесеному на довіреності від 13.06.2006 на ім`я ОСОБА_10 ознак вирізання кліше не виявлено, надана на дослідження довіреність виготовлена не з використанням поліграфічних форм друку, а за допомогою друкуючого пристрою (лазерний принтер) з електрофотографічним способом друку, друкований текст довіреності нанесений електрофотографічним способом друку за допомогою лазерного друкуючого пристрою, довіреність від 13.06.2006 виготовлена за допомогою лазерного друкуючого пристрою, відбиток печатки ПП «Плазма» на довіреності від 13.06.2006 нанесений рельєфним кліше, виготовленим фотополімерним способом (т. 6, а.с. 79-84).
На переконання апеляційного суду, вказаний вище висновок судово-технічної експертизи документів в зазначеній кримінальній справі не є належним доказом, оскільки об`єктом його дослідження була довіреність ПП «Плазма» від 13.06.2006 на ім`я ОСОБА_10 , а не паспорт аптечного складу № НОМЕР_1 , про факт підроблення якого та подальшого використання ОСОБА_8 стверджує сторона обвинувачення, окрім того, такий висновок не є повним, оскільки експерт, у зв`язку із неуточненням експертного завдання та ненаданням запитуваних відбитків печатки ПП «Плазма», не надавав відповіді на деякі поставлені йому запитання.
Відтак, зазначені вище письмові докази в кримінальній справі повністю узгоджуються із версією подій, зазначеною ОСОБА_8 під час її допиту в судовому засіданні суду 1-ої інстанції стосовно того, що вона для отримання ліцензії не надавала паспорту аптечного складу ПП «Плазма», а також із показаннями свідка ОСОБА_10 , яка зазначила про те, що не отримувала жодної довіреності від ОСОБА_26 та не представляла її інтереси в Департаменті, а також спростовують версію сторони обвинувачення стосовно використання ОСОБА_8 завідомо підробленого документу.
Окремо суд апеляційної інстанції зауважує на тому факті, що органом досудового слідства впродовж всього часу досудового розслідування зазначеної кримінальної справи не було встановлено місцезнаходження оригіналу документу, який, за версією сторони обвинувачення, є підробленим паспорту аптечного складу №1 ПП «Плазма», а також не було встановлено місцезнаходження та не проведено допит ОСОБА_23 , якому ОСОБА_8 передала пакет документів для продовження строку дії ліцензії.
Всупереч твердженням сторони обвинувачення, судом 1-ої інстанції здійснювались відповідні заходи задля виклику в судове засідання та проведення допиту свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , неодноразово виносились постанови про застосування примусового приводу свідків для участі в судовому засіданні (т. 6, а.с. 38, 110, 118, 119), проте зазначені судові рішення співробітниками правоохоронних органів не виконувались у зв`язку із неможливістю встановлення місцеперебування вказаних осіб (т. 6, а.с. 13-15, 18-20, 24-26).
Окрім того, судом також витребовулася інформації стосовно місця поточної реєстрації зазначених свідків від Державної міграційної служби України (т. 6, а.с. 203) та було отримано відповідну відповідь, на підставі аналізу якої вбачається, що місце реєстрації свідків не змінювалось та судом відповідні судові виклики здійснювались за вірною адресою (т. 6, а.с. 204-205).
Зазначені обставини позбавили суд можливості отримати показання таких осіб безпосередньо, в порядку, встановленому ст. 257 КПК України (в ред. 1960).
Разом із тим, заслуговують на увагу посилання прокурора на те, що суд 1-ої інстанції безпідставно послався у вироку на показання, надані свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_27 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 під час досудового слідства, в той час як вони не оглядались та не оголошувались в судовому засіданні.
Так, вимогами ст. 257 КПК України (в ред. 1960) передбачено, що суд 1-ої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.
В свою чергу, положеннями ст. 306 КПК України (в ред. 1960) встановлені випадки оголошення судом 1-ої інстанції показань свідків, наданих ними під час дізнання, досудового слідства або на суді.
Зокрема,суд звласної ініціативиабо заклопотанням прокурорачи іншихучасників судовогорозгляду можеоголосити показаннясвідка,дані підчас дізнання,досудового слідстваабо насуді,у випадках: 1)наявності істотнихсуперечностей міжпоказаннями,які свідокдав насуді іпід часдосудового слідстваабо дізнання; 2) неявки в судове засідання свідка, явка якого з тих або інших причин неможлива ; 3) коли справа розглядається у відсутності свідка в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 292 цього Кодексу.
Відповідно до змісту оскаржуваного вироку, в його мотивувальній частині суд 1-ої інстанції посилається на оголошення в судовому засіданні протоколів допиту під час досудового слідства свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_27 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (т. 7, а.с. 33-34).
Разом із тим, викладені у вироку обставини стосовно оголошення показань вищезгаданих свідків не відповідають дійсності, натомість, на підставі аналізу змісту наявних в матеріалах справи протоколів судового засідання суду 1-ої інстанції, що судом не оголошувався зміст наданих вказаними свідками показань (т. 7, а.с. 1-31).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність відповідного виключення з мотивувальної частини оскаржуваного вироку стосовно ОСОБА_8 посилання суду на оголошення показань зазначених вище свідків як на докази, покладені в обґрунтування ухваленого вироку.
Окремо необхідно зауважити на тому факті, що вчинення вказаного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України інкримінується ОСОБА_8 13.06.2006, з моменту події злочину пройшло вже більше 17 років, встановлені ст. 49 КК України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності закінчились, при цьому, протягом зазначеного часу органом досудового слідства не було здобуто переконливих доказів на доведення винуватості ОСОБА_8 у його вчиненні, а також не було здійснено вичерпної кількості слідчих та процесуальних дій, на необхідності проведення яких посилається прокурор в поданій апеляції.
За встановлених обставин в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції про те, що в даному випадку органом досудового слідства впродовж всього строку здійснення досудового розслідування кримінальної справи №05820070195 не було здобуто належних доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, тобто не було доведено факту використання останньою завідомо підробленого документу.
Відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України (в ред. 1960), обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Окрім того, відповідно до положень ч. 3 ст. 358 КПК України (в ред. 1960), суд апеляційної інстанції може визнати необхідним проведення судового слідства в повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове слідство судом 1-ої інстанції було проведено неповно чи однобічно.
Проте, в поданій апеляції та під час апеляційного розгляду в цілому стороною обвинувачення не було надано переконливих обґрунтувань необхідності повторного дослідження судом апеляційної інстанції доказів у справі, зокрема, прокурор не заявляв клопотання про проведення апеляційним судом судового слідства.
Підсумовуючи все вищевикладене, апеляційний суд доходить переконання про те, що, оцінивши сукупність доказів, наданих органом досудового слідства, суд 1-ої інстанції дійшов очевидного, вірного та обґрунтованого висновку про те, що докази, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину підсудної у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, стороною обвинувачення не надано, тому правильно розтлумачив сумніви стосовно доведеності вини ОСОБА_8 на її користь.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 327 КПК України (в ред. 1960), виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
Частина 7 ст. 334 КПК України (в ред. 1960) передбачає, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.
Виправдовуючи ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованому їй злочину, суд 1-ої інстанції дотримався приписів кримінально-процесуального закону, визначених ст.ст. 327, 333-335 КПК України (в ред. 1960) та навів у вироку конкретні, беззаперечні обґрунтування мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення, тому колегія суддів вважає, що висновки суду 1-ої інстанції є об`єктивними, всебічними та обґрунтованими, оскільки базуються на безсторонній оцінці наданих стороною обвинувачення доказів.
Доводи прокурора стосовно неповноти досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, тому суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними та такими, що повністю спростовуються висновками суду 1-ої інстанції, викладеними у виправдувальному вироку, які колегія суддів вважає правильними.
Водночас, враховуючи попередньо зазначений апеляційним судом факт того, що суд 1-ої інстанції, всупереч зазначеному в мотивувальній частині оскаржуваного вироку, не оголошував в судовому засіданні показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , наданих ними під час досудового слідства, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуваний вирок суду 1-ої інстанції змінити та виключити із його мотивувальної частини посилання на оголошення таких показань як на докази, покладені в обґрунтування оскарженого вироку.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 366 КПК України (в ред. 1960), у результаті розгляду апеляцій на рішення, зазначені у частині першій ст. 347 цього Кодексу, апеляційний суд, серед іншого, виносить ухвалу про зміну вироку чи постанови.
Пункт 4 ч. 1 ст. 373 КПК України (в ред. 1960) встановлює, що апеляційний суд змінює вирок у випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.
Отже, колегія суддів вважає, що суд 1-ої інстанції, всебічно, повно та об`єктивно розглянувши кримінальну справу стосовно ОСОБА_8 та надавши обґрунтовану правову оцінку всім наданим доказам, дійшов вірного висновку про недоведеність участі останньої у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України та виправдав її, допустивши лише неістотне безпідставне посилання на оголошення в судовому засіданні показань свідків, які він фактично не оголошував, на підставі чого апеляція сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок суду 1-ої інстанції зміні із виключенням із мотивувальної частини відповідного посилання та залишенням вироку в іншій частині без змін.
Керуючись ст.ст. 323, 365,366,367,373,377,383КПК України(вред.1960), апеляційний суд
ухвалив:
Апеляцію прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Приморського райсуду м. Одеси від 19.12.2022, яким ОСОБА_8 визнано невинуватою та виправдано за недоведеністю її участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (в ред. Закону України №2341-III) змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на оголошення показань свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , як на докази, покладені в обґрунтування оскарженого вироку.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.01.2024 |
Оприлюднено | 31.01.2024 |
Номер документу | 116622709 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів |
Кримінальне
Одеський апеляційний суд
Копіца О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні