Ухвала

від 30.01.2024 по справі 1522/29386/12

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №1522/29386/12

Провадження №4-с/522/12/24

24 січня 2024 року м. Одеса

УХВАЛА

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

секретаря судового засідання Слободянюк І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на бездіяльність державного виконавця Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової Асі Назимівни, заінтересована особи (боржник) ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на бездіяльність державного виконавця, у якому скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. щодо не зняття арешту та заборони відчуження на нерухоме майно, що накладені постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.02.2016 року у виконавчому провадженні №49641416 та зобов`язати уповноважених осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення прав ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» шляхом внесення постанови про зняття арешту та заборони відчуження, накладених постановою у виконавчому провадженні №49641416 від 02.02.2016 року.

За результатами автоматизованого розподілу скарги суддями, скарга передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 13 грудня 2023 року скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на бездіяльність державного виконавця Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової Асі Назимівни, заінтересована особи (боржник) ОСОБА_1 прийнято до розгляду.

18 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника Міністерства юстиції Українии Кушнір Людмили Володимирівни про відкладення судового засідання у справі №1522/29386/12 та продовження строку для подання заперечення на скаргу.

У судове засідання, що відбулося 18 грудня 2023 року з`явився представник АТ «УКРГАЗБАНК» та представник Міністерства юстиції. Клопотання представника Міністерства юстиції задоволено, відкладено судове засідання на 10.01.2024 року.

28 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника Міністерства юстиції України Кушнір Людмили Володимирівни надійшли письмові пояснення, у яких заявник просить відмовити у задоволенні скарги на бездіяльність Головного державного виконавця.

Судове засідання, призначене на 10.01.2024 року було відкладено у зв`язку із перебуванням головуючої на лікарняному на 24 січня 2024 року.

У судове засідання, що відбулося 24.01.2024 року з`явилися представник АТ «УКРГАЗБАНК» та представник Міністерства юстиції. Представник АТ «УКРГАЗБАНК» наполягав на задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, тоді як представник Міністерства юстиції заперечував проти задоволення скарги, та просив відмовити в задоволенні у повному обсязі.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 04.07.2013 у справі №1522/29386/12 було задоволено позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СД» за кредитним договором №73 від 08.10.2007 звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0600 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 на праві власності (а.с.21).

Задля виконання вказаного рішення, 18 вересня 2015 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №1522/29386/12.

12 грудня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою Асею Назимівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49641419 (а.с.23).

02 лютого 2016 року головним державним виконавцем Рагімовою А.Н. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на нерухоме майно: домоволодіння, загальною житловою площею 637,5 кв. та земельну ділянку, площею 0,0600 га. кадастровий номер 5110137500:30:004:0006, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.25).

Постановою головного державного виконавця Рагімової А.Н. від 04.10.2016 року у виконавчому провадженні №49641419 було прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав того, що ОСОБА_1 не є власником майна, на яке потрібно звернути стягнення (а.с.26).

11 березня 2015 року відбувся перехід прав власності на предмет іпотеки від ОСОБА_1 до «ЛУСІННОЛ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД», що підтверджується рішеннями Господарського суду Одеської області від 04.11.2019 року у справі №916/3278/17.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04 листопада 2019 у справі №916/3278/17 в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СД» за кредитним договором №73 від 08.10.2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, укладеним 08.10.2007 року між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 (а.с.32).

30 жовтня 2020 року Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення №916/3278/17 (а.с.39).

На підставі зазначеного наказу Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркой В`ячеславом Вікторовичем, постановою від 17.09.2021 року відкрито виконавче провадження №66870869 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, домоволодіння, загальною житловою площею 637,5 кв. та земельну ділянку, площею 0,0600 га. кадастровий номер 5110137500:30:004:0006, що знаходяться аз адресою АДРЕСА_1 (а.с.40).

24 серпня 2022 року Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркой В`ячеславом Вікторовичем прийнято постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (а.с.42).

24 серпня 2022 року складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу відносно об`єктів нерухомого майна: домоволодіння, загальною житловою площею 637,5 кв. та земельну ділянку, площею 0,0600 га. кадастровий номер 5110137500:30:004:0006, що знаходяться аз адресою АДРЕСА_1 (а.с.41).

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 , вииданого Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркой В`ячеславом Вікторовичем, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на праві приватної власності належать наступні об`єкти нерухомого майна:

- домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 637,5 кв.м.;

- земельна ділянка, площею 0,0600 га, кадастровий номер №5110137500:30:004:0006, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44).

Право власності на зазначені об`єкти нерухомого майна також підтверджуються Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №310388535 від 21.09.2022 року та №310388035 від 21.09.2022 року (а.с.45-46).

АБ «УКРГАЗБАНК» двічі звертався до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту (а.с.47-48).

У відповіді Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.06.2023 року вказано, що підстави для знаття арешту відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.1 ст.448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України (статті 447 ЦПК України) пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У постанові КЦС ВС від 05.01.2024 у справі № 759/20970/13-ц, вказано, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Відповідно до абзацу 2 частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відчужив спірні об`єкти нерухомості 11 березня 2015 року, а 02 лютого 2016 року головним державним виконавцем Рагімовою А.Н. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначенізаконом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд загальної юрисдикції, вирішуючи справу, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами заявлених позовних вимог. Завдання цивільного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді і вирішенні цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в справах «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росїї» від 09 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17 грудня 2004 року, завдання суду пре здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

З урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988), встановлено, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

Законвимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щобзаконне суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантованіКонвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гавенда проти Польщі» від 14.03.2002).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №802/1286/18-а.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другоюстатті 19 Конституції України«органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України».

З огляду на вказане, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

В той же час, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У постанові КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 161/7015/15-ц вказано, що законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення. При цьому, на момент повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених статтею 47 закону частиною не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до п. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо, арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.

У судовому засіданні, що відбулося 24 січня 2024 року судом заслухані пояснення представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та представника Міністерства юстиції України, в результаті чого суд не встановив протиправності дій та бездіяльності державного виконавця.

В той же час, звернення Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» зі скаргою, на думку суду, є єдиним належним способом захисту права власності Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», а тому, існує необхідність у знятті арешту та заборони відчуження щодо нерухомого майна, оскільки, існування таких обмежень суттєво порушують право володіння, користування та розпорядження на зазначене майно.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.447-453 ЦПУ України, ст.ст.18, 26 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на бездіяльність державного виконавця Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової Асі Назимівни, заінтересована особи (боржник) ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.02.2016 року, ВП №49641416.

Зняти арешту та заборону відчуження на об`єкти нерухомого майна, а саме: домоволодіння, загальною житловою площею 637,5 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер №5110137500:30:004:0006, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 30 січня 2024 року.

Суддя Косіцина В.В.