Рішення

від 22.01.2024 по справі 169/69/22

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 169/69/22

Провадження № 2/169/37/24

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Хвіц Г.Й.

за участю: секретаря судового засідання Мисюка П.З.

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доТериторіального центрусоціального обслуговування(наданнясоціальних послуг)Турійської селищноїради про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом доТериторіального центрусоціального обслуговування(наданнясоціальних послуг)Турійської селищноїради про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи, посилаючись на те, що вона працює у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради на посаді швачки. Наказом директора від 08 грудня 2021 року № 99-ос її відсторонили від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19. Вказуючи, що жодних умисних дій, спрямованих на ухилення від щеплення, вона не вчиняла, вищевказаний наказ є незаконним, передчасним та таким, що порушує її конституційне право на працю, вона у заяві про уточнення позовних вимог просила визнати незаконним та скасувати наказ Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради від 08 грудня 2021 року № 99-ос про її відсторонення від роботи та стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 09 грудня 2021 року.

Суддя Турійського районного суду Волинської області своєю ухвалою відкрила провадження у справі та призначила підготовче засідання.

Суд своєю ухвалою закрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 усудовому засіданні повністю підтримала уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце його проведення, однак директор вказаного Територіального центру В. Мазурак подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд вказаної справи за відсутності представника Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради. Відзиву на позов не надав.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 05 січня 2021 року переведена на посаду швачки відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради, що підтверджується відомостями про роботу, що зазначені у її трудовій книжці (а. с. 26-30).

Згідно із повідомленням директораТериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради від 10 листопада 2021 року №502 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» позивача повідомлено про те, що з 09 грудня 2021 року на період дії карантину щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради.

Позивачу запропоновано надати підтверджуючий документ про наявність профілактичного щеплення або довідку про абсолютні протипоказання щодо щеплення, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595.

Із зазначеним повідомленням позивач ознайомлена 10 листопада 2021 року (а. с. 32).

Доказів наявності зазначеного щеплення або наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення позивач не надала.

Наказом директораТериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради від 08 грудня 2021 року №99-ос «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивача відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а. с. 33).

Внаслідок введення воєнного стану в Україні наказом директораТериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради від 24 лютого 2022 року №13-ос позивача з 01 березня 2022 року поновлено на роботі та скасовано дію наказу від 08 грудня 2021 року №99-ос «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » (а. с. 48).

Устатті 3 Конституції Українизакріплено, щолюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно іззакономі є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети».

За змістом Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженогонаказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153(даліПерелік № 2153), обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що «в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів».

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Звертаючись із цим позовом до суду, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що її відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 є незаконним та таким, що порушує її право на працю.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 працює на посаді швачки Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради.

Формально вона належала до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно з наказом відповідача від 08 грудня 2021 року № 99-ос ОСОБА_1 , швачку відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги, відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення проти COVID-19. Тобто застосування до позивача передбачених Переліком № 2153 таЗаконом № 1645-ІІІзаходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.

Суд не встановив фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду швачки відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги, позивач могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради, всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

Суд враховує, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача від роботи тим, що вона, працюючи на посаді швачки Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивача заробітку.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08 листопада 2023 рокуу справі № 621/31/22, обґрунтовуючи неправомірність наказу про відсторонення від роботи за таких же обставин слюсаря з ремонту устаткування ТЕС ПАТ «Центренерго».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради від 08 грудня 2021 року № 99-ос «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », як такого, що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, позивач просила стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 09 грудня 2021 року.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу (частина перша статті 1Закону України «Про оплату праці»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що «оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови. У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

Якщо буде встановлено, що на порушеннястатті 46 КЗпП Українироботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Таким чином, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).

Як установив суд, що позивач ОСОБА_1 була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати з 09 грудня 2021 року до 28 лютого 2022 року (а. с.33), тому період вимушеного прогулу становить 55 робочих днів (16 робочих днів у грудні 2021 року + 19 робочих днів у січні 2022 року + 20 робочих днів у лютому 2022 року).

З довідки про доходи, що видана Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради 18 січня 2022 року №14, видно, що заробітна плата ОСОБА_1 на посаді швачки за жовтень 2021 року становила 3934.50 гривень, за листопад 2021 року 2880.95 гривень (а.с.31).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 №100, відповідно до якого середньоденний заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці перед відстороненням становить 162.27 гривень та обчислюється таким чином: (3934.50 гривень - зарплата за жовтень 2021 року + 2880.95 гривень - зарплата за листопад 2021 року) / 42 (20 - кількість робочих днів у жовтні 2021 року + 22 - кількість робочих днів у листопаді 2021 року).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 09 грудня 2021 року до 28 лютого 2022 року включно (55 робочих днів) становить 8924.85 гривень: 162.27 гривень (середньоденний заробіток) х 55 (кількість робочих днів за час відсторонення).

Відповідно до пункту 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Так, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, розмір присуджених сум при виплаті на виконання судового рішення підлягає зменшенню на суму податків та зборів, оскільки особа відшкодовує (виплачує, надає) на користь фізичної особи середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, така особа виступає щодо такої фізичної особи податковим агентом та зобов`язана утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 25 березня 2021 року у справі № 185/2109/18.

За таких обставин справи, відповідно до зазначених норм матеріального права, виходячи із характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом правових підстав для задоволення позову про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, слід допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимогстатті 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992.40 гривень.

На підставі викладеного,статті 43 Конституції України, статей 21, 46, 51 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці» та керуючись статями 141, 263 - 265, 268, 273,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ директораТериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради від 08 грудня 2021 року № 99-ос «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 грудня 2021 року до 28 лютого 2022 року включно в розмірі 8924 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять чотири) гривні 85 (вісімдесят п`ять) копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ім`япозивача - ОСОБА_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Турійським РВ УМВС України у Волинській області 14 квітня 2000 року.

Найменування відповідача - Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Турійської селищної ради, місцезнаходження: вул. Бобрика, 6, смт Турійськ, Ковельський район, Волинська область, код ЄДРПОУ: 20128564.

Головуючий

Повне рішення складено 30 січня 2024 року.