Рішення

від 29.01.2024 по справі 695/3872/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3872/23

номер провадження 2/695/350/24

29 січня 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Середи Л.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів залісуду вм.Золотоноші цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 до Першої Золотоніської державної нотаріальної контори про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом зняття (скасування) обтяження -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, у якому просить:

- усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження належним на праві власності житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати обтяження, зареєстроване Золотоніською міською державною нотаріальною конторою за № 3299386 від 01.02.2006, на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.11.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1810, є власником житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Стосовно вказаного об`єкту нерухомості ще 01.02.2006 р. реєстратором: Перкалюк Світланою Володимирівною, Золотоніська міська державна нотаріальна контора було внесено запис про обтяження № 3299386 на підставі іпотечного договору № 16.06-04/301-К-1 від 01.02.2006 року з видом обтяження: заборона відчуження зазначеного у договорі нерухомого майна: будинок з надвірними будівлями, розташованого у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , до припинення дії договору іпотеки.

Однак вказана заборона у встановленому законом порядку знята не була та продовжує існувати, чим порушує права та законні інтереси позивача щодо користування та розпорядження своїм майном, які вона не може захистити в іншому порядку, окрім як звернення до суду із даним позовом.

Розгляд даної справи здійснюється у порядку загального позовного провадження на підставі ухвали суду від 10.10.2023 року.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась. Представник позивача адвокат Сизько Д.Б. скерував до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Першої Золотоніської державної нотаріальної контори завідувач Світлана Колосовська в судове засідання не з`явилась, направивши до суду клопотання, в якому повідомила, що нотаріальна контора заперечень не подає, розгляд справи просила проводити за її відсутності.

За таких підстав суд здійснює розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.11.2013 року, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської міської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В., зареєстрованого в реєстрі за №1810, ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Золотоніської міської ради 18.06.1987 року за № 2192, зареєстрованого в Золотоніському бюро технічної інвентаризації 26.06.1987 року в реєстрову книгу № 43, реєстр № 6993.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 12442621 від 08.11.2013 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 346679011 від 15.09.2023 року на будинок з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 , встановлено вид обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу) , індексний номер: 7731211 від 08.11.2013 реєстратором: Перкалюк Світлана Володимирівна, Золотоніська міська державна нотаріальна контора. Золотоніський районний нотаріальний округ, Черкаська область. Особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 . Відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2835519, 01.02.2006 13:13:29.

Судом встановлено, що 01.02.2006 року ОСОБА_2 уклав Кредитний договір № 16.06-04/301-К з АКБ «ТАС-Комерцбанк» та з метою виконання своїх зобов`язань за цим договором уклав з АКБ «ТАС-Комерцбанк» Іпотечний договір № № 16.06-04/301-К-1 від 01.02.2006 року, відповідно до умов якого передав в іпотеку належний йому житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» виступив ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого став ПАТ «Сведбанк».

Як вбачається з повідомлення про відступлення за вих. № SDK/250512 від 05.06.2012 року ОСОБА_2 було повідомлено, що ПАТ «Сведбанк`на користь нового кредитора ПАТ «дельта Банк» відступив право вимоги за Кредитним договом № 16.06-04/301-К від 01.02.2006 року та Іпотечним договором № № 16.06-04/301-К-1 від 01.02.2006 року.

Довідкою № 05-2017879 від 25.03.2014 року, виданою ОСОБА_2 , підтверджено, що Кредитний договір № 16.06-04/301-К від 01.02.2006 року припинив свою дію із 28.09.2012 року у зв`язку з повним виконанням позичальником своїх зобов`язань перед кредитором.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права власності, а саме права володіння, користування та розпорядження власним майном.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 391 ЦК України вказує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та вказаної вище Конвенції.

Отже вбачається, що застосований захід обтяження майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна унеможливлює вільне володіння, користування та розпорядження позивачем своїм нерухомим майном.

При цьому, суд враховує норми ст. 5 ЦПК України, за якими передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. %

Судом при прийнятті рішення взято до уваги позицію всіх учасників справи.

Станом на теперішній час відсутні будь-які розумні підстави вважати, що збереження вказаного обтяження на житловий будинок з надвірними спорудами є доцільним та законним.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (12-80гс20), держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав.

Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Враховуючи вказане вище та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що, вимоги ОСОБА_1 щодо порушення її прав на нерухоме майно підлягають судовому захисту і такий захист не суперечитиме вимогам закону та не порушуватиме прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Протоколу 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) (GC), № 33202/96, п. 107, EC HR 2000-1).

Враховуючи викладене, суд вважає, що під час судового розгляду справи встановлено порушення прав позивача щодо користування і розпорядження своєю власністю, а тому, беручи до уваги принцип «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи, воно підлягає судовому захисту шляхом скасування вказаного обмеження.

З урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі Афанасьев проти України (заява №38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

За таких підстав, оскільки на даний час відсутні підстави для обтяження житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, враховуючи, що обтяження нерухомого майна, яке перебуває у власності позивача, порушує права останньої, як власника та перешкоджає вільному та повноцінному здійсненню нею права володіння, користування та розпорядження своїм майном, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.,ст.2,12,13,81,141,223,258,259,263-265ЦПК України,суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Першої Золотоніської державної нотаріальної контори про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом зняття (скасування) обтяження - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження належним на праві власності житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати обтяження, зареєстроване Золотоніською міською державною нотаріальною конторою за № 3299386 від 01.02.2006, на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . Вид обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 7731211 від 08.11.2013 реєстратором: Перкалюк Світлана Володимирівна, Золотоніська міська державна нотаріальна контора. Золотоніський районний нотаріальний округ, Черкаська область. Особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 . Відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 2835519, 01.02.2006 13:13:29.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Середа