Постанова

від 29.01.2024 по справі 914/1361/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа №914/1361/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове харчове підприємство Меліса

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2023 (повний текст рішення складено 06.10.23, суддя Яворський Б.І.)

у справі № 914/1361/23

за позовом Львівського комунального підприємства Рясне-402

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове харчове підприємство Меліса

про стягнення 13820,35 грн заборгованості

28 квітня 2023 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського комунального підприємства Рясне-402 (далі ЛКП "Рясне-402") до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове харчове підприємство Меліса (далі ТзОВ "ВТХП "Меліса) про стягнення 13820,35 грн заборгованості за договором №28 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.05.2019 (за період грудень 2021 року - березень 2023 року).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 189м2, що знаходиться у будинку №318 по вул. Шевченка у м. Львові, управителем якого згідно договору є позивач. Управителем надавалися полуги з управління будинком відповідно до умов наведеного договору, вартість яких розрахована згідно площі 173,5м2 (площа кімнати ліфтера, санвузла та сходових кліток не враховані).

Господарський суд Львівської області в рішенні від 03.10.2023 у даній справі задоволив позовні вимоги Львівського комунального підприємства «Рясне-402»; з ТзОВ «Виробничо-торгове харчове підприємство «Меліса» на користь позивача стягнув 13820,35 грн заборгованості та 2684,00 грн судового збору.

При ухваленні вказаного рішення місцевий господарський суд виходив з наступного:

- між сторонами по справі існують правовідносини на підставі договору №28 від 01.05.2019;

- існування правовідносин між сторонами підтверджується, зокрема, мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.05.2020 у справі №914/298/20, рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2022 у справі №914/4048/21, яке залишене без змін постановою Західного господарського суду від 17.10.2022;

- відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, на яких стаття 7 вказаного закону покладає обов`язок здійснювати своєчасну оплату вартості житлово-комунальних послуг. Разом з тим, чинним законодавством не передбачено імперативних норм щодо документального оформлення факту надання вказаних послуг.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове харчове підприємство Меліса, не погодившись з ухваленими рішеннями місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, рішення винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, зазначає:

- позивач не надав відповідачу жодного рахунку на оплату послуг та жодним чином не проінформував про загальну вартість його місячного платежу;

- позивачем порушено п. 14 договору та п. 17 Правил надання послуг з управління багатоквартирним будинком;

- ЛКП "Рясне-402" не підтверджено первинною документацією обсяг фактично наданої послуги та фактично понесених управителем витрат на надання такої послуги та не надано доказів затвердження умов договору №28 від 01.05.2019 співвласниками квартир та нежитлових приміщень;

- на переконання відповідача, ціна послуги з управління будинком для ТзОВ "ВТХП "Меліса" мала б становити 4,272 грн за 1 м2 з ПДВ, а вартість нарахованих йому послуг з управління багатоквартирним будинком може становити не більше 11859,04 грн.

За наведених обставин відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2023 у даній справі та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Скориставшись своїм правом, пеердабченим ст. 263 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну ТзОВ "ВТХП "Меліса" - без задоволення, з огляду на таке:

-відповідач не довів, що послуги позивачем йому не надавались. Водночас, жодних претензій щодо кількості та якості послуг, що надаються ЛКП "Рясне-402", від інших співвласників будинку за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 318, не надходило;

- позивач звертає увагу суду на ту обставину, що відповідач протягом тривалого часу принципово не отримує жодної кореспонденції від ЛКП «Рясне-402», а всі листи повертаються на адресу управителя без вручення адресату;

- ТзОВ "ВТХП "Меліса" намагається поставити під сумнів факт надання послуг управителем з формальних підстав;

- до складу вартості послуги (за 1 м2) входить ряд складових, тоді як чинним законодавством не передбачена необхідність документального оформлення кожної складової послуги при кожному її наданні;

- договір №28 від 01.05.2019 є чинним, оскільки ніким не оспорювався, в судовому порядку, в тому числі відповідачем, недійсним не визнавався, а про існування такого ТзОВ "ВТХП "Меліса" обізнане з 2020 року, що підтверджується ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.05.2020 у справі №914/298/20;

- позивач вважає, що вартість послуги у розмірі 4,25 грн апелянтом не підтверджена, позаяк вартість послуги за 1 м2 складає 5,10 грн з ПДВ, а ціна 4,25 грн це ціна без ПДВ.

Процесуальний хід розгляду даної справи відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду. З огляду на предмет спору, розгляд апеляційної скарги у даній справі відбувся без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження, у відповідності до ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

01 травня 2019 року між Львівським комунальним підприємством Рясне-402 (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 318 у м. Львові в особі уповноваженої загальними зборами співвласників будинку особи (співвласник) укладено договір № 28 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком з додатками, відповідно до умов якого управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком №318 по вул. Шевченка у м. Львові, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю цю послугу відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3, 4 договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає, зокрема, утримання спільного майна багатоквартирного будинку (прибирання внутрішньо будинкових приміщень і прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем, утримання ліфтів тощо).

Кожен зі співвласників зобов`язаний оплачувати управителю надані послуги з управління в порядку, за ціною і у строки, встановлені договором (п.6 договору). У договорі про надання послуги з управління багатоквартирних будинком (п.11) сторони погодили, що плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 5 договору визначено, що кожен із співвласників має право без додаткової оплати одержувати від управителя інформацію про ціну послуги з управління, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни, норми споживання та порядок її надання, а також про її споживчі властивості, а управитель зобов`язаний надавати співвласникам без додаткової оплати інформацію про ціну послуги з управління, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни, норми споживання та порядок надання послуги з управління, а також про її споживчі властивості (п.8 договору). Інформацію, пов`язану з виконанням умов договору, управитель доводить до відома співвласників шляхом розміщення відповідних інформаційних матеріалів на дошках оголошень, розміщених в будинках. Під час розміщення інформаційних матеріалів управитель враховує вимоги законодавства про захист персональних даних (п.14 договору). У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління кожен співвласник має право викликати управителя для перевірки її якості. За результатами перевірки якості послуги з управління складається акт-претензія, який підписується співвласником та управителем (п.19 договору).

За умовами п.10 договору ціна послуги з управління будинком № 318 по вул. Шевченка на момент укладення Договору становить 4,56 грн. з ПДВ на місяць за 1 м2 загальної площі житлового або нежитлового приміщення. Розрахунок ціни послуги (розмір складових) наведений у додатку №2 до договору.

Відповідно до п.11 договору плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Сторонами було укладено ряд додаткових угод.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №28 такий договір набирає чинності з 01.06.2019. Підписавши додаткову угоду №2 до договору від 04.05.2020, сторони погодили ряд змін і доповнень до договору в частині прав та обов`язків сторін.

Відповідач не надав доказів того, що договір розірвано або визнано недійсним в судовому порядку, що спростовує його твердження про недійсність договору № 28 від 01.05.2019 року, з огляду на презумпцію правомірності правочину, яка закріплена ст. 204 ЦК України.

Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивач у 2020 році звертався до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ "ВТХП "Меліса" заборгованості за послугу управління за період з червня 2019 року по січень 2020 року включно на суму 5274,40 грн. Згодом, в процесі розгляду справи судом, сторонами було досягнуто домовленості про мирне врегулювання існуючого спору, внаслідок чого підписано мирову угоду, відповідно до умов якої позивач (ЛКП Рясне-402) відмовився від частини позовних вимог у розмірі 2000,00 грн, а відповідач зобов`язався сплатити позивачу борг у розмірі 3274,40 грн, а також компенсувати судовий збір у розмірі 2102,00 грн. Вказана мирова угода було затверджена ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/298/20 від 28.05.2020. На виконання вказаної мирової угоди відповідачем у травні 2020 року оплачено на рахунок позивача два платежі: на 3274,40 грн (сума боргу) та 2000,00 грн (компенсація судового збору).

Крім цього, в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за №914/4048/21 за позовом ЛКП Рясне-402 про стягнення з ТзОВ "ВТХП "Меліса" 15323,50 грн заборгованості за період лютий 2020 року - листопад 2021 року, позовні вимоги в якій задоволено рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2022 залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 у вказаній справі. Означене рішення суду виконане ТзОВ ВТХП Меліса.

Наведені обставини спростовують твердження апелянта про те, що позивачем не надано доказів затвердження умов договору №28 від 01.05.2019 співвласниками квартир та нежитлових приміщень, оскільки вказаний договір виконується з 2019 року та з відповідача вже стягувались грошові кошти по даному договору.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ТзОВ ВТХП Меліса є власником нежитлового приміщення загальною площею 189 м2, що знаходиться у будинку №318 на вул. Шевченка у м. Львові. Відповідно до пояснень позивача, вартість послуги управління будинком для відповідача є нижчою, ніж для інших споживачів, оскільки відповідачу не нараховується одна зі складових тарифу - плата за прибирання сходових кліток (у позивача є окремий вхід до приміщення, відповідно, послуга прибирання сходових кліток йому не надається), також не враховано площі санвузла та кімнати ліфтера.

На виконання укладеного договору виконавцем послуг (позивачем) за період з грудня 2021 року по березень 2023 року надано замовнику послуги з управління багатоквартирним будинком на суму 13820,35 грн, проте відповідач оплати наданих послуг не здійснив. Позивач відзначив при цьому, що здійснений відповідачем платіж згідно платіжної інструкції №1089 від 15.11.2022 на суму 15323,50 грн не врахований у розрахунок позивних вимог, адже був здійснений ТзОВ "ВТХП "Меліса" на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 05.05.2022 у справі №914/4048/21 і є оплатою заборгованості за надані послуги у попередній період (лютий 2020 року - листопад 2021 року).

Щодо твердження апелянта про невідповідність ціни послуги сумі стягнення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

01.02.2021 до договору №28 від 01.05.2019 було підписано додаткову угоду №3, згідно якої сторони внесли зміни у розділ Ціна та порядок оплати послуги з управління, де погодили з 01.02.2021 збільшення вартості послуг управління багатоквартирним будинком, а саме: 5,10 грн (з ПДВ) за 1 м2 площі квартири чи нежитлового приміщення; витрати з прибирання сходових кліток на 1 м2 загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку) 0,69 грн. Додаток №2 до договору викладено у новій редакції. При цьому, сторони також погодили, що у випадку зміни вартості складових тарифу на послугу управління будинком, а саме підняття мінімальної заробітної плати та розміру прожиткового мінімуму, індексації, встановленого на державному рівні із змінами та доповненнями передбачені законодавством, відповідно змінюється й вартість таких послуг, при цьому змінена вартість послуг відображається у рахунках (квитанціях), а додаткові угоди до договору не укладаються.

З огляду на викладене, твердження апелянта про неправильне нарахування вартості послуг, спростовано позивачем належними та допустимими доказами (копії додаткових угод та додатків до договору долучено позивачем до позовної заяви).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором (ч.1 ст.11 наведеного Закону та ч.1 ст. 18 Закону України Про житлово-комунальні послуги). Ціна послуг; порядок оплати послуг є істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (ч.4 ст. 11 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі договору №28 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 01.05.2019 з додатками та додатковими угодами до нього. Правовідносини по наданню та споживанню комунальних послуг з теплопостачання, які врегульовано договором та Законом України Про житлово-комунальні послуги, який, зкорема, регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (п.12 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).

Пунктом 5 ч.2 ст.7 Закону Про житлово-комунальні послуги передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно ст. 10 вказаного закону ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Частиною 4 ст. 14 Закону передбачено, що колективний договір про надання комунальних послуг підписується на умовах, визначених у рішенні співвласників (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

За змістом ст.1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку співвласником багатоквартирного будинку (далі - співвласник) є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, на якого стаття 7 цього закону покладає обов`язок здійснення своєчасної оплати вартості житлово-комунальних послуг. Відтак, чинним законодавством не передбачено імперативних вимог щодо документального оформлення факту надання означених послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє за безпідставністю твердження апелянта про те, що позивачем не підтверджено первинною документацією обсяг фактично наданої послуги та фактично понесених управителем витрат на надання такої послуги.

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно, у відповідності до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами частин 2 - 5 ст.27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п.19 договору унормовано, що у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного між сторонами договору №28 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, додатків №1, 2, 3 до нього, та додаткових угод №1, 2, 3 до нього, позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 13820,35 грн., які останнім не оплачені. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем (з врахуванням зміни тарифу на 2022 та 2023 роки) становить 13820,35 грн. Варто зауважити, що в матеріалах справи відсутні а відповідачем суду не подано жодних доказів, які б свідчили про неналежне надання позивачем передбачених договором послуг (акти-претензії), як відсутні докази здійснення оплати послуг управління багатоквартирним будинком у передбаченому договором порядку і строки.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, відтак такі правомірно задоволено місцевим господарським судом.

Щодо тверджень апелянта про неотримання ним рахунків на оплату, то колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (постанова Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове харчове підприємство Меліса відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2023 у справі №914/1361/23 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 29.01.2024

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік