Постанова

від 17.01.2024 по справі 33/29

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2024 р. Справа №33/29(914/3301/23)

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Желік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львівметалпласт» б/н від 22.11.2023 (вх. №01-05/3577/23 від 23.11.2023)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.11.2023 (суддя Цікало А.І.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» про забезпечення позову до подання позовної заяви

у справі: №33/29(914/3301/23)

до відповідача-1: ОСОБА_1

до відповідача-2: Приватного підприємства "Львівметалпласт"

предмет позову, з яким має намір звернутись заявник: визнання права власності на мостові крани і трансформаторну підстанцію

у межах справи: №33/29

за заявою: Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» (код ЄДРПОУ 31003499)

за участю представників:

від апелянта: Гаврилюк О.Р. - представник

від інших учасників апеляційного провадження: не з`явились

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.11.2023 у справі №33/29(914/3301/23) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» від 06.11.2023 р. вих. № 01 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом: - заборони ОСОБА_1 , Приватному підприємству «Львівметалпласт» та третім особам вчиняти дії, що спрямовані на перехід права власності, на передачу в заставу, на переміщення/модернізацію/знищення п`яти мостових кранів КМЕ вантажопідйомністю 10 тон кожен і трансформаторну підстанцію КТП-1000УЗ-6/0,4кВ, що перебувають у нежитлових приміщеннях корпусу № 12 літ. "А-4" № 55, № 56, № 57 загальною площею 7993,5 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: ні, адреса: Львівська обл., м. Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 321, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 40608546101; накладено арешт на п`ять мостових крани КМЕ вантажопідйомністю 10 тон кожен і трансформаторну підстанцію КТП-1000УЗ-6/0,4кВ, що перебувають у нежитлових приміщеннях корпусу № 12 літ. "А-4" № 55, № 56, № 57 загальною площею 7993,5 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: ні, адреса: Львівська обл., м. Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 321, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 40608546101.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПП «Львівметалпласт» звернулося до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.11.2023 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» про забезпечення позову відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 поновлено Приватному підприємству «Львівметалпласт» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 08.11.2023 у справі №33/29 (914/3301/23), відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 18.12.2023 та призначено розгляд справи на 20.12.2023.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 розгляд справи відкладено на 10.01.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 розгляд справи відкладено на 17.01.2023 з метою надання можливості апелянту направити копію апеляційної скарги ліквідатору заявника.

15.01.2024 на електронну адресу суду надійшов відзив ліквідатора ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 17.01.2024 представник апелянта надав суду пояснення щодо доводів, викладених у скарзі, просив оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволення заяви про забезпечення позову до подання позову.

Інші учасники апеляційного провадження явки в судове засідання не забезпечили.

Суд ухвалив долучити до матеріалів справи відзив ліквідатора, оскільки копію апеляційної скарги ліквідатор отримав після 10.01.2024.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід скасувати, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст заяви про забезпечення позову до подання позову та ухвали суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №33/29 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Яворівському районі Львівської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» на стадії судової процедури ліквідації банкрута (введеної постановою Господарського суду Львівської області від 09.10.2012).

06.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Кобельника О.С. звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову до подання позову.

В заяві ліквідатор повідомив суд, що з метою виконання повноважень, передбачених у ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства має намір звернутись до суду з позовом про визнання права власності ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» на чотири мостові крани КМЕ вантажопідйомністю 10 тон кожен і трансформаторну підстанцію КТП-1000УЗ-6/0, 4кВ, що перебувають у нежитлових приміщеннях корпусу № 12 літ. «А-4» № 55, № 56, № 57 загальною площею 7993,5 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: ні, адреса: Львівська обл., м. Львів, вулиця Шевченка Т., будинок 321, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 40608546101.

Вказане майно, як зазначає ліквідатор, перебувало в 22 цеху у фактичному володінні із правом використання у ТзОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА» на підставі договору про відповідальне зберігання №2двз від 03.01.2013, укладеного між ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» та ТзОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА». Проте, 26.03.2013 ПП «Фірма «Галич Кабель» всупереч законодавчо встановленому порядку захопила приміщення №53, №54 та приміщення №55, 56, 57 (т.зв. приміщення цеху №22 і висотного складу) та захопила встановлене в цих приміщеннях технологічне обладнання, в т.ч. п`ять мостових кранів КМЕ вантажопідйомністю 10 тон кожен (чотири крани належать ТзОВ «ТВП «ЛА» і один належить ПАТ «ЛЗА») і трансформаторну підстанцію КТП-1000УЗ-6/0, 4кВ, та інженерні комунікації.

Ліквідатор вказує, що право власності ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» на чотири мостові крани і трансформаторну підстанцію визнається усіма кредиторами банкрута, досліджувалось Господарським судом Львівської області в межах справи №33/29 при схваленні звітів про діяльність ліквідаторів, які були призначені у справу та які включили обладнання, що є предметом спору, до складу ліквідаційної маси; досліджувалось судом Господарським судом Львівської області в межах справи №914/3062/14 у рішенні від 17.11.2014; підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2012 між арбітражними керуючими банкрута Липським С.І. та Боляком І.В., договором про відповідальне зберігання №2двз від 03.01.2013, актом огляду технологічного обладнання від 04.09.2015 та висновком №824 від 30.11.2015. Однак, право власності не визнається ОСОБА_1 та ПП «Львівметалпласт», власниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (які також були власниками ПП «Фірма «Галчи-кабель» на час здійснення цією юридичною особою силового захоплення приміщень 22 цеху і висотного складу).

Особами, які після подання позову можуть набути процесуального статусу відповідачів, заявник визначив ОСОБА_1 та ПП «Львівметалпласт», третіми особами на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Львівський завод автонавантажувач» та ТзОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА», та просить:

- заборонити ОСОБА_1 , ПП «Львівметалпласт» та третім особам до набрання у цьому спорі рішенням суду законної сили вчиняти дії, що спрямовані на перехід права власності, на передачу в заставу, на переміщення/модернізацію/знищення п`яти мостових кранів КМЕ вантажопідйомністю 10 тон кожен і трансформаторну підстанцію КТП-1000УЗ-6/0,4кВ, що перебувають у нежитлових приміщеннях корпусу №12 літ. «А-4» № 55, № 56, № 57 загальною площею 7993,5 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: ні, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 40608546101;

- накласти арешт на п`ять мостових кранів КМЕ вантажопідйомністю 10 тон кожен і трансформаторну підстанцію КТП-1000УЗ-6/0,4кВ, що перебувають у нежитлових приміщеннях корпусу №12 літ. «А-4» № 55, № 56, № 57 загальною площею 7993,5 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: ні, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 40608546101.

Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу про забезпечення позову до подання позову, дійшов висновків про те, що заборона на вчинення дій та накладення арешту на п`ять мостових кранів КМЕ вантажопідйомністю 10 тон кожен і трансформаторну підстанцію КТП-1000УЗ-6/0,4кВ буде ефективним заходом забезпечення позову, оскільки їх вжиття лише частково обмежить права начебто власника майна ОСОБА_1 (відповідача-1) та теперішнього володільця майном ПП «Львівметалпласт» (відповідач-2) на час розгляду справи, але забезпечить належний захист прав і законних інтересів позивача та усіх його кредиторів шляхом унеможливлення подальшого незаконного переходу майна ТзОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» до інших осіб та запобігання затягування розгляду справи в майбутньому (не потребуватиме залучення нових володільців майна).

Узагальнені доводи апелянта (особи, яка може набути статусу відповідача-2) та заперечення заявника.

Апелянт вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті оскарженою ухвалою підлягають скасуванню, на підтвердження чого вказує такі доводи:

- суд першої інстанції не врахував, що рішенням Господарського суду Львівської області від 17.11.2014 у справі №914/3060/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016, відмовлено повністю у позові ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» до ПП «Фірма «Галич-Кабель» та до ПП «Львівметалпласт» (треті особи - ТзОВ «Торговий дім Виробниче об`єднання «ЛЗА», ВАТ «Львівський автонавантажувач», ТзОВ «Агростар», ОСОБА_1 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння, в т.ч. крани мостові та трансформаторна підстанція КТП-1000УЗ-6/0, 4 кВт), тобто, майно вже було предметом спору між тими ж сторонами і рішенням суду у позові боржника відмовлено повністю;

- в оскаржуваній ухвалі зазначено, що набуття права власності на спірне майно відповідач-1 набув в серпні 2012 року, тобто понад 11 років тому, та, відповідно, позивач пропустив строки позовної давності, які строки набувальної давності, передбачені у ст.344 Цивільного кодексу України;

- в оскаржуваній ухвалі зазначено, що один з п`яти мостових кранів, які є предметом позову, і на який накладено арешт, належить ПАТ «ЛЗА», однак ПАТ «ЛЗА» не зазначено як сторону у справі, і суд першої інстанції не виправив цю процесуальну помилку, отже, суд вирішив питання щодо майна особи, яка взагалі не залучена до розгляду справи, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали;

- застосовуючи засіб забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , ПП «Львівметалпласт», та третім особам вчиняти дії, що спрямовані на перехід права власності, на передачу в заставу, на переміщення/модернізацію/знищення п`яти мостових кранів і трансформаторну підстанцію на невизначений, але значний термін, фактично унеможливлює користування та розпорядження належним добросовісному власнику майном;

- у спірному випадку слід врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19;

- заявник не надав суду жодного доказу наміру відповідачів відчужити, передати в заставу, перемістити/модернізувати/знищити чи іншим чином змінити спірне майно.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» арбітражний керуючий Кобельник О.С. зазначає такі аргументи на спростування доводів апелянта:

- у справі №914/3062/14, на яку покликається апелянт інший предмет позову - витребування майна з чужого незаконного володіння, предмет спору є значно ширшим - 332 одиниці обладнання, інший склад учасників, учасники перебували в іншому правовому статусі, натомість у цій справі предметом позову є визнання права власності на 4 мостові крани і трансформаторну підстанцію, відповідно цих п`ять одиниць є предметом спору, отже у справах різний предмет позову, різний предмет спору та учасники справ;

- до позовів про визнання права власності на майно позовна давність не поширюється, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.02.2020 у справі №170/149/19, від 06.03.2018 у справі №916/4433/14, від 18.02.2020 у справі №917/154/15;

- заявник подав суду заяву про залучення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача від 15.12.2023 - ПАТ «Львівський завод автонавантажувач» та ТзОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА», однак, Господарський суд Львівської області ще не розглянув відповідну заяву, разом з цим, справа перебуває на стадії підготовчого провадження тому, ПАТ «ЛЗА», головою правління якого якраз і є представник ПП «Львівметалпласт» Гаврилюк О.Р. вправі самостійно подати заяву про залучення ПАТ «ЛЗА» третьою особою, а апеляційний суд не може брати до уваги цей аргумент як підставу для скасування оскарженої ухвали;

- апелянт не довів жодними доказами того факту, що оскаржена ухвала фактично унеможливлює користування і розпорядження майном всупереч ч.1 ст.74 ГПК України;

- суд при прийнятті оскарженої ухвали врахував постанови Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18 та від 05.09.2019 у справі №911/527/19, на які покликається апелянт у скарзі;

- в заяві про забезпечення позову вказано, що 26.03.2013 ПП «Фірма Галич кабель», всупереч законодавчо встановленому порядку захопила приміщення №53, 54 та приміщення №55, 56, 57 (так звані приміщення 22 цеху і висотного складу) та захопила встановлене в цих приміщеннях технологічне обладнання, в тому числі предмет спору, до 2017 року ПП «Фірма Галич кабель» перебувала у власності братів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які також мають у власності ПП «Львівметалпласт» - апелянта, саме тому наявні достатні припущення, що відповідачі задля збереження оспорюваного майна у своєму володінні вчинять дії із відчуження відповідного майна третій особі, яка буде пов`язана з братами Доскічами, що значно ускладнить виконання судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі, зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

При розгляді заяви про забезпечення позову стандарт доказування за змістом статті 136 ГПК України з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, полягає у підтвердженні наявності фактичних обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову, належними та достатніми доказами, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2023 у справі №902/1068/20).

У заяві від 06.11.2023 вих. № 01 про забезпечення позову до подання позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» стверджує, що йому на праві власності належать чотири мостові крани КМЕ вантажопідйомністю 10 тон кожен і трансформаторна підстанція КТП-1000УЗ-6/0,4кВ, що перебувають у нежитлових приміщеннях корпусу №12 літ. «А-4» № 55, № 56, № 57 загальною площею 7993,5 кв.м., за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 321, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 40608546101. Вказане майно було включено до складу ліквідаційної маси у справі про банкрутство ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач».

На підтвердження обставин, на які заявник покликається як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, заявник надав суду:

- копію договору відповідального зберігання №2двз від 03.01.2013 (2012 вручну виправлено на 2013), згідно з яким депонент - ТзОВ «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» в особі ліквідатора Боляка І.В., передає, а виконавець - ТзОВ «Торговий дім Виробниче об`єднання «ЛЗА», приймає на відповідальне зберігання обладнання відповідно до переліку (додаток №1), у кількості 332 одиниць, загальною вартістю ____, яке належить депоненту на правах власності та знаходиться за адресою м.Львів, вул.Шевченка,321;

- копію акту прийому-передачі обладнання згідно договору №2двз від 03.01.2013 (2012 вручну виправлено на 2013), а саме 332 одиниці, серед яких зазначено: №з/п 214 кран мостовий 10т інв.№4322,13935, №з/п 215 кран мостовий 10т інв.№4322,12872, №з/п 216 кран мостовий 10т інв.№4322,12873, №з/п 217 кран мостовий 10т інв.№4322,13567;

- копію рішення Господарського суду Львівської області від 17.11.2014 у справі №914/3062/14 про відмову у задоволенні позову ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» до ПП «Фірма «Галич-Кабель» та до ПП «Львівметалпласт» (треті особи - ТзОВ «Торговий дім Виробниче об`єднання «ЛЗА», ВАТ «Львівський автонавантажувач», ТзОВ «Агростар», ОСОБА_1 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння;

- копію опису майна кількістю 178 одиниць, підписаний між арбітражним керуючим Липським С.І. та ліквідатором ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» Боляком І.В. від 01.11.2012 (сторінка 1 з 4, сторінка 2 з 4, та ще два аркуші без нумерації);

- копію акту огляду технологічного обладнання від 4 вересня 2015 р., складеного ОСОБА_5 - колишнім технологічним директором ВАТ «ЛЗА» та ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач», ОСОБА_6 - колишнім головним механіком ТзОВ «ТВП «ЛА» та ліквідатором Боляком І.В.;

- копію висновку №824 комісійної судово-трасологічної експертизи у господарській справі №914/3062/14 від 30.11.2015;

- копію акту прийомо-передачі майна на зберігання ТзОВ «УК ЛА» згідно договору №02/09/09 від 01.09.2009 кількістю 610 одиниць, підписаного ТзОВ «УК ЛА» та ВАТ «Автонавантажувач»;

- копію акту передачі майна на зберігання до договору (номер та дата договору в копії акту нечитабельна), підписаного новим зберігачем - ВАТ «Мурованська автобаза», новим зберігачем 2 - ТзОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА», власником - ВАТ «Львівський завод Автонавантажувач»;

- копію інвентаризаційного опису №1 на 24.10.2013 основних засобів, що перебувають на зберіганні ТзОВ «Торговий дім Виробниче об`єднання «ЛЗА».

Із переліку поданих доказів вбачається, що такі подано на підтвердження факту належності спірного майна позивачу на праві власності, вказані докази будуть предметом оцінки під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Натомість, доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про те, що невжиття забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову після його пред`явлення заявником не надано.

У заяві про вжиття заходів про забезпечення позову вказано, що арешт майна є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів боржника.

Тобто заявник висловив припущення про можливі порушення майнових прав, з позовом про визнання яких він має намір звернутись до суду, однак не вказав конкретних обставин, які б свідчили про намір осіб, які можуть набути статус відповідачів ухилитись від виконання рішення суду за результатами розгляду майбутнього спору.

Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу, заявник вказує, що такими обставинами є незаконне захоплення у 2013 році приміщення 22 цеху і висотного складу разом із обладнанням, яке перебувало у цих приміщеннях, в тому числі предмет спору, про що було зазначено у заяві про забезпечення позову.

Також у відзиві заявник повідомляє, що до 2017 року ПП «Фірма Галич кабель» перебувала у власності братів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які також мають у власності ПП «Львівметалпласт» - апелянта, саме тому наявні достатні припущення, що відповідачі задля збереження оспорюваного майна у своєму володінні вчинять дії із відчуження відповідного майна третій особі, яка буде пов`язана з братами Доскічами, що значно ускладнить виконання судового рішення.

В матеріалах оскарження є видруківка з сайту Опендатабот щодо ПП «Фірма «Галич-Кабель» (код ЄДРПОУ 33359491), про те, що власником компанії був декларант ОСОБА_2 або його близька особа, остання декларація за 2016 рік, а також видруківка витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з сайту Опендатабот щодо ПП «Львівметалпласт» (код ЄДРПОУ 36248365), у якому засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками підприємства зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, до заяви про забезпечення позову до подання позову не було жодних доказів на підтвердження факту перебування станом на дату звернення заявника до суду спірного майна у володінні ПП «Львівметалпласт» та ОСОБА_1 , окрім зазначення про це у рішенні Господарського суду Львівської області від 17.11.2014 у справі №914/3062/14.

Слід звернути увагу на те, що у рішенні Господарського суду Львівської області від 17.11.2014 у справі №914/3062/14 про відмову у задоволенні позову ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» до ПП «Фірма «Галич-Кабель» та до ПП «Львівметалпласт» (треті особи - ТзОВ «Торговий дім Виробниче об`єднання «ЛЗА», ВАТ «Львівський автонавантажувач», ТзОВ «Агростар», ОСОБА_1 ) про витребування майна з чужого незаконного володіння, копію якого долучено до заяви про забезпечення позову, вказано, що за твердженням позивача спірне майно перебувало в приміщенні цеху №22, однак, за результатами огляду речових доказів (протокол огляду від 14.11.2014) не виявлено спірного майна в приміщенні колишнього цеху №22; ні позивач, ні третя особа-1 не довели в установленому порядку, що виявлені в приміщені цеху №22 за адресою АДРЕСА_1 , крани та підстанція є тим же майном, що колись належало позивачу; в ході проведення огляду від 14.11.2014 позивач та третя особа не вказали ідентифікуючих ознак чи інших доказів, які би підтвердили їхні вимоги; більше того, відповідачем-1 представлено договори, за якими крани та підстанція, що знаходяться в приміщенні, були придбані, орендовані, транспортовані та змонтовані.

У постанові Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016, якою залишено вказане рішення без змін і на яку покликається апелянт у скарзі, суд погодився з вказаними висновками. При цьому, апеляційний суд призначив комісійну судово-трасологічну експертизу та надавав оцінку висновку експертів №824 від 30.11.2015, копію якого долучено до матеріалів заяви про забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявник не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про те, що неприйняття заходів забезпечення позову до його подання, а саме заборони вчиняти дії відповідачам та третім особам та арешту майна, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, за результатами майбутнього спору про визнання права власності.

Водночас, колегія суддів відхиляє за безпідставністю доводи апелянта про те, що спірне майно вже було предметом спору між тими ж сторонами у справі №914/3060/14, і рішенням суду у позові боржника відмовлено повністю, та щодо обставин спливу строку позовної та набувальної давності, оскільки такі доводи не є предметом дослідження під час апеляційного перегляду ухвали, постановленої за результатами розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову.

Також безпідставними є доводи апелянта про те, що суд вирішив питання щодо майна особи, яка взагалі не залучена до розгляду справи, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки згідно з вимогами ч.3 ст.138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а відповідно до ч.13 ст.145 ГПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.

Отже, залучення третіх осіб до участі у справі відбувається після відкриття провадження у справі у підготовчому засіданні, а не під час розгляду судом заяви про забезпечення позову до подання позову, яка підлягає розгляду протягом двох днів без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.140 ГПК України).

Окрім того, на виконання вимог п.2 ч.1 ст.139 ГПК України заява містить зазначення відомостей щодо осіб, які можуть набути статусу учасника у справі, в тому числі щодо ПАТ «Львівський автонавантажувач».

Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 08.11.2023 у справі №33/29(914/3301/23) про вжиття заходів забезпечення позову та прийняття в цій нового рішення про відмову у задоволенні заяви ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» від 06.11.2023 №01 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, при винесенні судом першої інстанції судового рішення, яким буде закінчуватись судовий розгляд по суті, слід покласти на заявника - ТзОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач».

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 280, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Приватного підприємства «Львівметалпласт» б/н від 22.11.2023 (вх. №01-05/3577/23 від 23.11.2023) - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.11.2023 у справі №33/29(914/3301/23) про вжиття заходів забезпечення позову - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробниче підприємство «Львівський автонавантажувач» від 06.11.2023 №01 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

3. Судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, покласти на заявника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 29.01.2024.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.