Постанова

від 29.01.2024 по справі 916/2711/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2711/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Разюк Г.П.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ Атаманюк В.С. за довіреністю;

від Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські елекромережі", м. Одеса Михальченко Н.А. ;

від Національного університету «Одеська політехніка», м. Одеса не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.11.2023 року, м. Одеса, про звернення стягнення, суддя першої інстанції Смелянець Г.Є., повний текст ухвали складено та підписано 08.12.2023 року

у справі №916/2711/19

за позовом: Акціонерного товариства "Одесаобленерго", м. Одеса

до відповідача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ

за участі: Національного університету «Одеська політехніка», м. Одеса

про стягнення 784 947 грн. 40 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, рішень судів, заяви стягувача та ухвали суду першої інстанції.

У вересні 2019 року Акціонерне товариство «Одесаобленерго» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 784 947 грн. 40 коп., а також вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наголосив про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії у березні та червні 2019 року.

Господарський суд Одеської області рішенням від 15.11.2019 року у справі №916/2711/19 позовні вимоги Акціонерного товариства «Одесаобленерго» задовольнив; стягнув з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ на користь Акціонерного товариства «Одесаобленерго», м. Одеса заборгованість зі сплати вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії в розмірі 784 947 грн. 40 коп. та судовий збір в розмірі 11774 грн. 21 коп.

На виконання зазначеного рішення 11.12.2019 року Господарський суд Одеської області видав наказ №916/2711/19.

22.01.2020 року Головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінським Борисом Андрійович було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Одеської області від 11.12.2019 року №916/2711/19.

В подальшому, в рамках господарської справи №916/2711/19 Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі", м. Одеса, (нове найменування Акціонерного товариства «Одесаобленерго» згідно п. 2.2. Статуту), звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою від 07.04.2023 року вх. №2-482/23, у якій просило суд звернути стягнення на грошові кошти Поліського національного університету, м. Житомир, яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ у розмірі 401216 грн. 15 коп. згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2022 року у справі №906/404/22 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року у справі №916/2711/19.

Господарський суд ухвалою від 19.04.2023 року у справі№916/2711/19 відмовив Акціонерному товариству "ДТЕК Одеські електромережі", м. Одеса у задоволенні його заяви про звернення стягнення на грошові кошти Поліського національного університету, м. Житомир, яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ у розмірі 401216 грн. 15 коп. згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2022 року у справі №906/404/22 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року у справі №916/2711/19.

06.09.2023 року Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі", м. Одеса знову звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником вх. №2-1328/23, в якій просило суд звернути стягнення на грошові кошти Національного університету «Одеська політехніка», м. Одеса, яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ у розмірі 530387 грн. 51 коп. згідно рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року у справі №916/2545/22 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року у справі №916/2711/19; заборонити Національному університету «Одеська політехніка», м. Одеса вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

Обґрунтовуючи вимоги заяви про стягнення грошових коштів позивач, посилаючись на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року у справі №916/2711/19 яким ухвалено стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» заборгованість у розмірі 784 947 грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 11 774 грн. 21 коп. та яке набрало законної сили 11.12.2019 року, на виконання якого було видано відповідний наказ, який було пред`явлено стягувачем до Подільського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) та відкрито виконавче провадження 60991929 та рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2545/22 від 12.04.2023 року, яким з Національного університету «Одеська політехніка» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» стягнуто 2787223 грн. 15 коп. та судового збору 41808 грн. 35 коп., яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року у справі №916/2545/22 було частково скасовано та прийняте нове рішення, яким частково задоволені позовні вимоги; стягнуто з Національного університету «Одеська політехніка» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» заборгованість у розмірі 2526726 грн. 46 коп., з яких: 1995845 грн. 47 коп. - сума основного боргу, 288909 грн. 09 коп. - 15% річних, 31287 грн. 66 коп. - пеня, 210684 грн. 24 коп. - інфляційні втрати, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 42124 грн. 73 коп., а також 3721 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 року у справі №916/2545/22, вказав, що Національний університет «Одеська політехніка» має безспірну заборгованість перед боржником у даній справі, що дає підстави для звернення стягнення на грошові кошти Національного університету «Одеська політехніка» як особи, яка має заборгованість перед боржником.

Заявник наголосив, що ним було направлено заяву у справі №916/2205/20 про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником. При цьому, залишок боргу по судовому наказу Господарського суду Одеської області №916/2205/20 від 19.04.2021 року складає 2 013 997 грн. 04 коп.

Відтак, кошти на які позивач просить звернути стягнення, знаходяться на рахунках Національного університету «Одеська політехніка», які відкрито у банківських установах як рахунки без спеціального режиму використання, а не безпосередньо на спецрахунках відповідача. При цьому, як вказано заявником, дії щодо стягнення коштів направлені на стягнення кредитором боргів боржника, а не на кошти за спожиту електричну енергію.

З огляду на вказане заявник, посилаючись на вимоги ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що наявні підстави для стягнення коштів на його користь не з боржника у рамках справи №916/2711/19, а з особи, яка є боржником безпосередньо перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 30.11.2023 року вимоги заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса задовольнив, звернув стягнення на грошові кошти Національного університету «Одеська політехніка», яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» у розмірі 530 387 грн. 51 коп. згідно судового рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року №916/2545/22, на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року у справі № 916/2711/19.

Задовольняючи вимоги заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса про звернення стягнення на кошти Національного університету «Одеська політехніка», суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, враховуючи наявність заборгованості Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» перед Акціонерним товариством ДТЕК Одеські електромережі у розмірі 530 387 грн. 51 коп. згідно рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року у справі № 916/2711/19, а також доведеність обставин щодо наявності безспірної заборгованості Національного університету «Одеська політехніка» перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» у розмірі 2 568851 грн. 19 коп. згідно рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року №916/2545/22, заява Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі про звернення стягнення на грошові кошти Національного університету «Одеська політехніка», який має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» у розмірі 530 387 грн. 51 коп. в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року у справі № 916/2711/19 потребує задоволення.

При цьому місцевим господарським судом було враховано те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2023 року у справі №916/2205/20 задоволено заяву акціонерного товариства „ДТЕК Одеські електромережі про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, та звернуто стягнення на грошові кошти Національного університету „Одеська політехніка», який має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго у розмірі 2 013 997 грн. 04 коп. згідно рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року у справі №916/2545/22 в рахунок погашення заборгованості Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго перед Акціонерним товариством „ДТЕК Одеські електромережі за рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2020 року у справі №916/2205/20.

Отже, за висновками суду першої інстанції, після постановлення ухвали від 04.10.2023 року у справі №916/2205/20 залишок заборгованості Національного університету „Одеська політехніка» перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго згідно рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року у справі №916/2545/22 становить 554854 грн. 15 коп., що є достатнім для задоволення заяви Акціонерного товариства „ДТЕК Одеські електромережі у справі №916/2711/19.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.11.2023 року у справі №916/2711/19 скасувати, вирішити питання про розподіл судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на фактичні обставини, встановлені судом під час розгляду заяви позивача про звернення стягнення на грошові кошти іншої особи в рамках вимог ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, наголосив, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго виконує функції постачальника «останньої надії», діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 06.11.2018 року № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 року № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, а тому, заборгованість, яку стягує Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» зі споживачів постачальника «останньої надії» складається з трьох основних складових: заборгованість Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» за купівлю електричної енергії на ринку електричної енергії; заборгованість Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» за послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу; заборгованість споживачів за послуги постачальника «останньої надії».

Наполягаючи на тому, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» здійснює свою діяльність тільки відповідно до встановлених законодавством України спеціальних вимог, скаржник зауважив, що невиконання ним спеціальних обов`язків постачальника «останньої надії» несе велику загрозу для енергетичної безпеки як всієї України, так і європейського енергетичного простору, оскільки виконання функцій постачальника «останньої надії» є виключними умовами для забезпечення загальносуспільних інтересів всіх учасників ринку електричної енергії. При цьому значна частина споживачів постачальника «останньої надії» - це неплатоспроможні підприємства комунальної та державної форми власності, зокрема, вугільні підприємства державної форми власності, водоканали, теплоцентралі та інші комунальні підприємства житлово-комунального господарства, заборгованість яких станом на 01.07.2023 року становить 6 794 млн. грн.

До того ж, за твердженням апелянта, 4 595 млн. грн., або 68% від загальної суми заборгованості споживачів це заборгованість підприємств державної форми власності та господарських товариств, де доля держави в статутному капіталі становить 50 та більше відсотків, а також підприємств комунальної форми власності та бюджетних установ.

Як зазначено скаржником, суд першої інстанції, задовольняючи заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», безпідставно не взяв до уваги та не надав належної оцінки таким важливим обставинам, як тому, що сума в 530 387 грн. 51 коп. не підлягає зверненню на неї стягнення, адже це сума основного боргу за поставлену споживачу електричну енергію постачальником «останньої надії» і спрямована виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків, адже відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків, на які не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями цих учасників ринку.

Разом із зазначеним відповідач зауважив, що на грошові кошти у розмірі 530 387 грн. 51 коп. не може бути звернуто стягнення, оскільки такі кошти мають бути спрямовані виключно на погашення заборгованості по заробітній платі працівників підприємства.

Також скаржник, зазначаючи про те, що вирішуючи питання про звернення стягнення на кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд повинен з`ясувати факт беззаперечності такої заборгованості станом на дату звернення із відповідною заявою в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, а саме, чи не виконано відповідне судове рішення в порядку Закону України "Про виконавче провадження", з метою недопущення подвійного стягнення суми боргу, зауважив, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» не подавало по даній справі наказ на примусове виконання рішення, а тому, у даному разі, безпідставне звернення коштів інших осіб може спричинити порушення прав та законних інтересів таких осіб чи учасників процесу.

Підсумовуючи викладене в апеляційній скарзі, апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що задоволення заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, призведе до порушення: положень ст. 57 та 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», положень ст. 2, 18, 45 та 46 Закону України «Про виконавче провадження», положень п. 2.2 та 2.6 Ліцензійних умов, положення Порядку розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, положень п. 1 Алгоритму, що є належними підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.01.2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.11.2023 року про звернення стягнення у справі №916/2711/19, призначив справу до судового розгляду.

22.01.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Національного університету «Одеська політехніка», м. Одеса надійшли письмові пояснення (вх. №4153/23/Д2), у яких Університет не заперечує проти задоволення заяви про звернення стягнення на його грошові кошти. Також, у вказаних поясненнях, останній зазначив, що він погашення боргу перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» згідно рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року у справі №916/2545/22 не здійснював. Пояснення судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відео конференції, представник скаржника просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у вимогах заявника про звернення стягнення на грошові кошти іншої особи відмовити у повному обсязі.

Представник Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські елекромережі", м. Одеса в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надали, про дату, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку на офіційні електронні адреси учасників справи ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття та призначення справи до розгляду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе переглянути оскаржувану ухвалу суду першої інстанції за відсутності представника позивача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, які з`явилися до судового засідання, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 30.11.2023 року про стягнення грошових коштів з іншої особи у справі №916/2711/19 не потребує скасування або зміни, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у вересні 2019 року Акціонерне товариство «Одесаобленерго» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 784 947 грн. 40 коп., а також вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.

Господарський суд Одеської області рішенням від 15.11.2019 року у справі №916/2711/19 позовні вимоги Акціонерного товариства «Одесаобленерго» задовольнив; стягнув з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ на користь Акціонерного товариства «Одесаобленерго», м. Одеса заборгованість зі сплати вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії в розмірі 784 947 грн. 40 коп. та судовий збір в розмірі 11774 грн. 21 коп., на виконання якого 11.12.2019 року Господарський суд Одеської області видав наказ №916/2711/19.

22.01.2020 року Головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінським Борисом Андрійович було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Одеської області від 11.12.2019 року №916/2711/19.

В подальшому, в рамках цієї справи Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі", м. Одеса, (нове найменування Акціонерного товариства «Одесаобленерго» згідно п. 2.2. Статуту), звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою від 07.04.2023 року вх. №2-482/23, у якій просило суд звернути стягнення на грошові кошти Поліського національного університету, м. Житомир, яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ у розмірі 401216 грн. 15 коп. згідно рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2022 року у справі №906/404/22 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року у справі №916/2711/19, за наслідками розгляду якої ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.04.2023 року у справі №916/2711/19 було відмовлено Акціонерному товариству "ДТЕК Одеські електромережі".

06.09.2023 року Акціонерне товариство "ДТЕК Одеські електромережі", м. Одеса звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником вх. №2-1328/23, в якій просило суд звернути стягнення на грошові кошти Національного університету «Одеська політехніка», м. Одеса, яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ у розмірі 530387 грн. 51 коп. згідно рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року у справі №916/2545/22 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року у справі №916/2711/19; заборонити Національному університету «Одеська політехніка», м. Одеса вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

Зокрема, обґрунтовуючи вимоги вказаної вище заяви, позивач послався на наступні обставини:

-Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року у справі №916/2711/19 ухвалено стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» заборгованість у розмірі 784 947 грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 11 774 грн. 21 коп.;

-Вказане рішення набрало законної сили 11.12.2019 року та на його виконання було видано відповідний наказ, який було пред`явлено стягувачем до Подільського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), відкрито виконавче провадження 60991929;

-Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/2545/22 від 12.04.2023 року, з Національного університету «Одеська політехніка» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» було стягнуто 2787223 грн. 15 коп. заборгованості та судового збору 41808 грн. 35 коп., яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року у справі №916/2545/22 було частково скасоване та прийняте нове рішення, яким частково задоволені позовні вимоги; стягнуто з Національного університету «Одеська політехніка» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» заборгованість у розмірі 2526726 грн. 46 коп., з яких: 1995845 грн. 47 коп. - сума основного боргу, 288909 грн. 09 коп. - 15% річних, 31287 грн. 66 коп. - пеня, 210684 грн. 24 коп. - інфляційні втрати, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 42124 грн. 73 коп., а також 3721 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 року у справі №916/2545/22;

-Крім цього позивач вказав, що Національний університет «Одеська політехніка» має безспірну заборгованість перед боржником у даній справі, що дає підстави для звернення стягнення на грошові кошти Національного університету «Одеська політехніка» як особи, яка має заборгованість перед боржником;

-Заявник наголосив, що ним було направлено заяву у справі №916/2205/20 про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, а залишок боргу по судовому наказу Господарського суду Одеської області №916/2205/20 від 19.04.2021 року складає 2 013 997 грн. 04 коп.;

-Окрім цього, позивач зауважив, що кошти на які він просить звернути стягнення, знаходяться на рахунках Національного університету «Одеська політехніка», які відкрито у банківських установах як рахунки без спеціального режиму використання, а не безпосередньо у відповідача;

-На переконання заявника, дії щодо стягнення коштів направлені на стягнення кредитором боргів боржника, а не на кошти за спожиту електричну енергію.

На підтвердження своєї правової позиції заявником було надано копії наступних документів:

-Рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2011 року у справі №916/2711/19;

-Наказ Господарського суду Одеської області від 11.12.2019 року №916/2711/19;

-Інформацію про стан виконавчого провадження №60991929, стан зведеного виконавчого провадження №61493465, №60991929;

-Рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 року у справі №916/2545/22;

-Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року у справі №916/2545/22;

-Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» та його Статут.

Господарський суд Одеської області оскаржуваною ухвалою від 30.11.2023 року вимоги заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», м. Одеса задовольнив, звернув стягнення на грошові кошти Національного університету «Одеська політехніка», яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» у розмірі 530 387 грн. 51 коп. згідно судового рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року №916/2545/22, на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року у справі № 916/2711/19, з чим відповідач не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду із відповідною апеляційною скаргою.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для звернення стягнення на грошові кошти Національного університету «Одеська політехніка», який має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» у розмірі 530 387 грн. 51 коп. на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» у відповідності до судових рішень, які набрали законної сили та в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частинами 1, 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчим документом. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 року зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 року зі справи "Шмалько проти України").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.

З матеріалів господарської справи судовою колегією встановлено, що Господарський суд Одеської області рішенням від 15.11.2019 року у справі №916/2711/19 позовні вимоги Акціонерного товариства «Одесаобленерго» задовольнив; стягнув з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ на користь Акціонерного товариства «Одесаобленерго», м. Одеса заборгованість зі сплати вартості наданих послуг з розподілу електричної енергії в розмірі 784 947 грн. 40 коп. та судовий збір в розмірі 11774 грн. 21 коп.

На виконання зазначеного рішення 11.12.2019 року Господарський суд Одеської області видав наказ №916/2711/19.

22.01.2020 року Головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінським Борисом Андрійович було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Одеської області від 11.12.2019 року №916/2711/19.

Водночас, як встановлено судами у даній справі, рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/2545/22 від 12.04.2023 року, з Національного університету «Одеська політехніка» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» було стягнуто 2787223 грн. 15 коп. заборгованості та судового збору 41808 грн. 35 коп., яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року у справі №916/2545/22 було частково скасоване та прийняте нове рішення, яким частково задоволені позовні вимоги; стягнуто з Національного університету «Одеська політехніка» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» заборгованість у розмірі 2526726 грн. 46 коп., з яких: 1995845 грн. 47 коп. - сума основного боргу, 288909 грн. 09 коп. - 15% річних, 31287 грн. 66 коп. - пеня, 210684 грн. 24 коп. - інфляційні втрати, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 42124 грн. 73 коп., а також 3721 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 року у справі №916/2545/22.

Відтак, у зв`язку із тим, що у боржника позивача за вказаним вище судовим рішенням у справі №916/2711/19 наявна дебіторська заборгованість перед Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі», а у Національного університету «Одеська політехніка» наявна така заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, позивач, в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України звернувся до відповідного місцевого господарського суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти на свою користь саме з Університету.

Колегія суддів зазначає, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили (ч.1 ст.336 Господарського процесуального кодексу України).

В той же час, Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 року у справі №905/1642/19 зазначив, що подана в порядку ст.336 Господарського процесуального кодексу України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі №910/7023/19 вказала, що особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Таким чином, виходячи із зазначених вище правових позицій суду касаційної інстанції, положення ч.1 ст.336 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість стягнення заборгованості з особи, яка має заборгованість перед боржником, якщо саме ця особа (а не боржник) не оспорює зазначену заборгованість.

При цьому, основною умовою для звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до ст.336 Господарського процесуального кодексу України є заборгованість, яка підтверджена рішенням суду або таку заборгованість не оспорює особа, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення. Подібні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 року у справі №925/1048/17, від 06.02.2020 року у справі №913/381/18.

Разом із зазначеним, порядок звернення стягнення на грошові кошти, встановлений у ч.1 ст.336 Господарського процесуального кодексу України, передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно з метою фактичного виконання рішення суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі №910/11124/19.

З огляду на вказане, судова колегія дійшла висновку про те, що розглядаючи заяву про стягнення заборгованості з особи, яка має заборгованість перед боржником, суди мають враховувати поведінку та дії сторін, спрямовані на фактичне виконання рішення суду, з метою забезпечення права стягувача на мирне володіння майном.

У даній справі суд апеляційної інстанції вважає правомірним встановлення судом першої інстанції факту безспірної заборгованості Національного університету «Одеська політехніка» перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» у розмірі 2526726 грн. 46 коп. у відповідності до рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 року та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року у справі №916/2545/22, який, у свою чергу, є боржником перед Акціонерним товариством «ДТЕК Одеські електромережі» за рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2019 року у справі №916/2711/19.

А тому, з огляду на встановлені у даній справі обставини, а також те, що Національний університет «Одеська політехніка» не заперечує проти стягнення з нього заборгованості на користь позивача, а також зазначає про те, що рішення стосовно стягнення з нього на користь відповідача суми заборгованості не виконане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, також і з огляду на те, що тривале невиконання рішення суду про стягнення заборгованості порушує право Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» як кредитора та стягувача на виконання судового рішення й мирне володіння майном (грошовими коштами).

При цьому порушень та неправильного застосування судом першої інстанції вимог процесуального закону або матеріального права колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено, а викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування ухвали суду першої інстанції у даній справі не знайшли свого підтвердження під час її апеляційного перегляду та спростовуються матеріалами справи - фактичними обставинами.

Зокрема, колегія суддів наголошує, що у даному разі ані правова оцінка правовідносинам, які виникли між позивачем, відповідачем та Університетом, ані факт наявності боргу споживачів за отриману електричну енергію перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» фактично не надаються, оскільки такі факти заборгованості вже встановлені судовими рішеннями, що ані відповідачем, ані Університетом не заперечуються та не оспорюються.

Більш того, висновки суду першої інстанції не можуть бути також спростовані відповідачем також і з огляду на порядок здійснення ним своєї господарської діяльності та наявності дебіторської заборгованості по оплаті за заробітну плату його працівникам.

В той же час, посилання скаржника в апеляційній скарзі на вимоги ч. 7 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» не мають під собою правового підґрунтя, оскільки позивач звертається із відповідною заявою про звернення стягнення коштів з іншої особи, у даному разі із Національного університету «Одеська політехніка», який не має тих рахунків зі спеціальним режимом використання, які є у Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго». До того ж, апелянтом не доведено суду апеляційної інстанції належними доказами по справі факт стягнення судом першої інстанції по даній справі грошових коштів саме з таких рахунків.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи і відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України саме з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Між тим, за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 року у справі № 344/8982/17 та від 25.10.2019 року у справі № 37/70.

Таким чином, за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного правового обґрунтування, не доведені належним чином та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування або зміни.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому, обґрунтованим визнається судове рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ такою, що не потребує задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.11.2023 року про звернення стягнення на кошти іншої особи у справі №916/2711/19 такою, що відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.11.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти іншої особи у справі №916/2711/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.11.2023 року про звернення стягнення на грошові кошти іншої особи у справі №916/2711/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 29.01.2024 року.

Повний текст постанови складено 30 січня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська Г.П. Разюк