Постанова

від 30.01.2024 по справі 199/9898/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1401/24 Справа № 199/9898/22 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року та на додатковерішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року у справі за позовом Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства Ілліч-Агро Донбас Публічного акціонерного товариства Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП "Ілліч-Агро Донбас") про витребування земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрації права оренди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 10 грудня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором юридичного департаменту Маріупольської міської ради Сидоренком О.О. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1162 площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34594295).

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року №4815-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га., у тому числі, ріллі площею 2,000 га. (кадастровий номер 1421786600:03:000:1162) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами номером та датою наказом № 4815-СГ від 01 жовтня 2019 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою», яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності що перебуває у запасі на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.

Тобто, зміст наказу № 4815-СГ від 01 жовтня 2019 року, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1162.

Зазначав, що згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-2300/2-22 від 23 грудня 2022 року, ОСОБА_1 зверталася до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3406-СГ від 19 липня 2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

В подальшому, ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 1421786600:03:000:1162 площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 5723-СГ від 29 жовтня 2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 2,0 га., кадастровий номер 1421786600:03:000:1162 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність. Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421786600:03:000:1162, а остання вибула з державної власності поза її волею. Згодом земельна ділянка була передана її власником в оренду; згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1162, згідно договору оренди землі від 18 грудня 2019 року № 603 передана ОСОБА_1 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» строком на 10 років (номер запису про інше речове право 34875408).

Зазначав, що наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, яка мала б здійснити захист прав на земельні ділянки, а нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння, тому просив суд ухвалити рішення, яким: витребувати у ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» на користь власника земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст.83 Земельного кодексу України - Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га., із кадастровим номером 1421786600:03:000:1162, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1162, припинивши право оренди на цю земельну ділянку; стягнути з відповідачів витрати зі сплати судового збору пропорційно позовних вимог до них у розмірі 6202,50 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року в задоволенні позову Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області відмовлено.

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

В апеляційній скарзі Заступник керівника Донецької обласної прокуратури посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4815-СГ від 01 жовтня 2019 року земельна ділянка ОСОБА_1 не надавалась, більш того даний Наказ стосується іншої особи, що підтверджується копією електронного документу з системи "ДОК ПРОФ". Вказував, що згідно листів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №10-5-0.3-2257/2-22 від 15 грудня 2022 року та №10-5-0.3-2300/2-22 від 23 грудня 2022 року вбачається, що рішення про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не приймалося та наказ їй не видавався. Зазначав, що Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №5723-СГ від 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в затверджені проекту землеустрою, дозвіл на розроблення якого їй було надано Наказом №3406-СГ від 19 липня 2019 року. Звертали увагу на те, що у системі "ДОК ПРОФ" є тільки один Наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4815-СГ від 01 жовтня 2019 року, а саме наказ "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою" ОСОБА_3 . Крім того, факт ненадання ОСОБА_1 земельної ділянки підтверджується відсутністю у неї наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим наступний наказ про надання земельної ділянки у власність не міг існувати. З приводу ненадання реєстраційної справи вказував, що паперова реєстраційна справа залишилась в м.Маріуполь, який наразі тимчасово окуповано, проте до суду першої інстанції надано копію електронної реєстраційної справи з Реєстру речових прав на нерухоме майно, яка досліджувалась судом першої інстанції. Вказував, що відсутність вироку щодо підробки документів не може бути підставою для відмови в позові, оскільки особу може бути і не притягнуто до кримінальної відповідальності через різні обставини, однак, це не спростовує того, що земельна ділянка вибула з власності держави без її волі та підлягає поверненню у цивільно-правовому порядку.

26 грудня 2023 року ДП Ілліч-Агро Донбас надали відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, просили залишити їх без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказували, що прокурор, не дочекавшись закінчення розслідування за відкритими кримінальними провадженнями, передчасно подав позов спираючись на вже існуючу в прокуратурі Донецької області судову практику, намагаючись довести свою позицію, не зібравши достатні та належні докази та не дослідивши усіх обставин справи, у тому числі щодо дій, які вчиняв державний орган. Зазначали, що реєстрація права власності на підставі засвідченої копії наказу №4815-СГ від 01 жовтня 2019 року не суперечила чинному законодавству, і тим паче не є доказом підробки. Звертали увагу, що ОСОБА_1 отримала право власності на земельну ділянку на підставі документів, які видав уповноважений на те державний орган, та не мала підстав для сумнівів у законності отримання земельної ділянки. Вказували, що право власності як і право користування є непорушним.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, відзиву ДП Ілліч-Агро Донбас на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 16 липня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулася із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 3406-СГ від 19 липня 2019 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4815-СГ від 01 жовтня 2019 року було затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1162, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.

Водночас, наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 5723-СГ від 29 жовтня 2019 року було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1162, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

Рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Сидоренком О.О. від 10 грудня 2019 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1162, площею 2,0000 га було зареєстровано за ОСОБА_1

18 грудня 2019 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» і ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 603, за умовами якого ОСОБА_1 передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» в платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 1421786600:03:000:1162 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років.

Рішенням державного реєстратора юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області Корешковою А.П. від 20 грудня 2019 року право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 18 грудня 2019 року, зареєстровано за ДП «Ілліч-Агро Донбас» (номер запису про інше речове право 34875408).

ДП «Ілліч-Агро Донбас» 13 квітня 2022 року звернулися із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ГУ Національно поліції України та СБУ у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій втратили доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та інша розпорядча документація, відомості про що були внесені до ЄРДР за №22022050000001220.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що факт неправомірності набуття відповідачкою ОСОБА_1 права власності не випливає із закону, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття та презюмується, відтак, підлягає доказуванню неправомірність набуття відповідачкою ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, що позивачем доведено не було. Вимога позову про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідною від задоволення вимоги позову про витребування земельної ділянки, відтак, враховуючи, що вимога позову про витребування земельної ділянки не задоволена, тому відсутні підстави для задоволення похідної вимоги позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Відповідно до п. 58 вищевказаного Закону розділ Х «Перехідні положення» ЗК України був доповнений пунктом 24, яким визначається, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (п. 24 розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно з вимогами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що наказом № 4815-СГ від 01 жовтня 2019 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, тобто наказ з вказаним номером і датою має зовсім інший зміст, стосується іншої особи та іншої території, отже рішення щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1162 державою ніколи не приймалося, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення та площу, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки.

Оскільки від імені уповноваженого державного органу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано два накази під одним номером, але з різними текстами, доказів того, що один із них є підробним чи визнаний недійсним позивачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції надано не було, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з висновком якого погоджується й колегія суддів.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.

Присвоєння кадастрового номера це обов`язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності за заявою особи, яка оформлює технічну документацію на відповідну земельну ділянку.

В наказі про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га зазначено кадастровий номер. Тобто земельна ділянка була сформована і була об`єктом цивільних прав, зареєстрована в Державному реєстрі на праві власності за ОСОБА_1 , і ніщо не вказує на те, що зазначена земельна ділянка виділялася ще комусь. Таким чином лист Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про те, що ним не приймалося рішення щодо надання у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не свідчить про те, що саме зазначений наказ є підробним чи недійсним.

Доводи апеляційної скарги про те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 29 жовтня 2019 року № 5723-СГ ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні цієї земельної ділянки у власність, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказаний факт не спростовує надання відповідачу державою у подальшому земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1162 за гр. ОСОБА_1 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів неправомірності набуття відповідачкою ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1162 позивачем, ані до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції надано не було.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1162, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Що стосується додаткового рішення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання ) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 1-3 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надані Договір про надання правової допомоги №23Д095317 від 14 лютого 2023 року, Додаткову угоду №1 від 14 лютого 2023 року до Договору про надання правової допомоги №23Д095317 від 14 лютого 2023 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 11 жовтня 2023 року, платіжну інструкцію №690 від 12 жовтня 2023 року.

Так, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що вказано у ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

З вище викладеного вбачається, що суд вправі зменшувати розмір витрат на правову допомогу, але лише в разі подання іншою стороною клопотання про їх неспівмірність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року, у справі № 907/357/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обставини справи, норми права, наявні в матеріалах справи докази щодо підтвердження витрат на правничу допомогу, керуючись нормами ст. 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції з врахуванням співмірності з складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом, участю адвоката у судових засіданнях, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви та стягнення 5 000 грн судових витрат.

З вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення не допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, висновки суду стосуються лише питання стягнення судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом, які не були вирішені судом при ухваленні рішення по суті розглянутих позовних вимог, яким відмовлено у задоволенні позову, а тому суд відповідно до вимог закону при відмові у задоволенні позову стягнув судові витрати з позивача на користь відповідача додатковим рішенням.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2023 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров