Рішення

від 30.01.2024 по справі 903/1155/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 січня 2024 року Справа № 903/1155/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Швидкий Світ, м. Львів

до відповідача: підприємця Грушецької Олени Юріївни, м. Луцьк

про стягнення 30 066 грн 65 коп

Суддя Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13.11.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Швидкий Світ до підприємця Грушецької Олени Юріївни про стягнення 30 066 грн 65 коп збитків, отриманих внаслідок неналежного перевезення відповідачем вантажу позивача за заявкою-договором від 07.09.2023.

Ухвалою суду від 20.11.2023 позовну заяву залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду відомості про наявність або відсутність електронного кабінету учасників судового процесу, належним чином засвідчену копію (читабельну) заявки-договору №015-00074 про надання транспортних послуг.

Позивач ухвалу суду отримав 21.11.2023.

Строк для усунення недоліків - по 01.12.2023.

28.11.2023 на адресу суду позивач надіслав клопотання про усунення недоліків позовної заяви від 22.11.2023 та долучення належним чином засвідченої копії заявки-договору №015-00074 про надання транспортних послуг.

Ухвалою суду від 01.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 календарних днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву. Попереджено сторін, що у разі не подання у встановлений строк обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вони мають право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведуть, що пропустили строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 06.12.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 29.

Строк для подання відзиву по 21.12.2023.

21.12.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що перевізником було належним чином надано послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідно до умов заявки-договору від 07.09.2023. Бій термографічної плитки стався внаслідок неналежного та безвідповідального з боку вантажовідправника навантаження вантажу на транспортний засіб. Під час навантаження на транспортний засіб вантажу водієм автомобіля перевізника неодноразово було повідомлено вантажовідправника про ненадійність укладки вантажу. Піддон, на який покладено плитку, був неналежної якості та міцності враховуючи вагу вантажу, внаслідок неодноразового використання деформувався, потемнів та розшарувався. Плитка побилася у зв`язку з тим, що тріснув піддон, на якому стояв вантаж, а не у зв`язку з тим, що тріснули ремені, які закріплювали плитку. На мобільний додаток Viber позивачем надіслано файл у PDF форматі з назвою «претензія-вимога» від 28.09.2023 про сплату заборгованості в сумі 30 065 грн 65 коп, яка не є офіційним документом та не може рахуватись як претензія. Договір-заявка на перевезення була укладена з Грушецькою О.Ю., як фізичною особою, а не підприємцем. зазначає, що нею понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

У клопотанні від 21.12.2023 відповідач просить розгляд справи здійснювати з повідомленням сторін для повного та всебічного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Предметом розгляду даної справи є стягнення грошової суми (30 066 грн 65 коп.), яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на користь одного позивача. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, які сторони не позбавлені можливості подати через відділ діловодства суду у письмовій формі.

Розгляд малозначної справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін провадження призведе лише до безпідставного затягування розгляду справи.

Суд також враховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) з приводу відсутності публічних слухань у судах.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно провести також усні слухання.

Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створює учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи, шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 756/5081/14-ц.

Судом створені належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ГПК України.

Питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не залежить від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, а залежить від конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, розумні строки розгляду справи, що відповідачем у клопотанні не наведено переконливих доказів необхідності реалізації права на публічний, відкритий судовий розгляд у відкритому судовому засіданні, у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та з метою мінімізації ризиків, задля захисту життя та здоров`я учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомлення (викликом) сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду №911/3411/14 від 22.09.2020, Верховного суду № 910/13550/20 від 21.05.2021, №904/8456/21 від 01.08.2022, №910/11504/21 від 06.10.2022.

Судом враховано, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не позбавляє права сторін на подання доказів та пояснень.

Позивач відзив відповідача отримав 25.12.2023, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4301040789990.

Строк для подання відповіді на відзив по 28.12.2023.

03.01.2024 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив (надіслана поштовим зв`язком 29.12.2023), згідно якої позовні вимоги підтримує. Зазначає, що претензія надсилалась відповідачу засобом поштового зв`язку, проте повернута за закінченням терміну зберігання. Водій відповідача не здійснив жодного запису в товарно-транспортній накладній стосовно виявленої ним тари неналежної якості та прийняв товар до перевезення. Посилання відповідача про укладення договору з ним не як з підприємцем спростовується самим відповідачем у поясненнях, викладених у відзиві, рахунком, виставленим, як підприємцем.

Враховуючи введення на території України воєнного стану, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд на підставі ст. 119 ГПК України поновив позивачу строк (пропущений на 1 день) для подання відповіді на відзив та долучив її до матеріалів справи.

Відповідач відповідь на відзив отримав 05.01.2024, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №7904091658064.

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив по 08.01.2024.

Крім того 03.01.2024 від позивача надійшли обґрунтування витрат на правову допомогу, згідно яких просить стягнути з відповідача 6 000 грн витрат.

10.01.2024 надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, згідно яких у задоволені позову просить відмовити. Зазначає, що жодної претензії від позивача не отримувала. При завантаженні товару уповноважені особи замовника, а не водій перевізника, мали б врахувати яку вагу витримує піддон, щоб не допустити псування вантажу, що і сталося у даному випадку.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, ст. 248 ГПК України щодо розгляду справи у спрощеному провадженні у розумні строки (але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі) призначення справи без повідомлення сторін, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

07.09.2023 між ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ «Швидкий світ» (замовник) підписано заявку-договір №015-00074 про надання транспортних послуг (а.с. 22).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з заявки-договору від 07.09.2023 №015-00074.

Згідно умов договору виконавець надає замовнику послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно таких умов: вантаж його маса та об`єм 6 т, завантаження Львів, Городоцька, 357/4, розвантаження Рівне, Івана Сірка, 3; Рівне, Млинівська, 18; Луцьк, Запорізька, 37, автомобіль Renault, авт. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , вартість перевезення 8 000 грн. (п. 1, 1.2). Виконавець зобов`язаний нести повну матеріальну відповідальність за вантаж, що перевозиться, з моменту його отримання до моменту передачі згідно товарно-транспортних документів, а у випадку виявлення недостачі оплачувати її; здійснювати власними силами закріплення вантажу на транспортному засобі (п. 2.1). Замовник зобов`язаний здійснювати власними силами завантаження та розвантаження вантажу (п. 2.2). Виконавець несе відповідальність за пошкодження або псування вантажу в розмірі тієї суми, на яку зменшилась вартість вантажу (п. 4.2). Договір діє з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по ньому (п. 7.1).

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

07.09.2023 відповідачем здійснено перевезення обумовленого заявкою-договором від 07.09.2023 вантажу масою 3 тонни 238 кілограм, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 07.09.2023 №000011426 (а.с. 7).

ТОВ «Швидкий Світ» отримало від ТОВ «Антей Сан» акт рекламації від 08.09.2023 про бій 40,32 м.кв. Mira Black Miror 1200х600, за підписом водія ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без зазначення посади (а.с. 8), претензію ТОВ «Антей Сан» на суму 30 066 грн 65 коп шкоди, завданої внаслідок пошкодження вантажу (товару) від 26.09.2023 №АС2609/23, розрахунок вартості збитків до претензії (а.с. 9-10).

Докази сплати ТОВ «Швидкий світ» 30 066 грн 65 коп ТОВ «Антей Сан» в матеріалах справи відсутні.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію №015-00074 від 28.09.2023 на суму 30 066 грн 65 коп збитків, претензію ТОВ «Антей Сайн» від 26.09.2023, акт рекламації від 08.09.2023 (а.с. 72-78).

Згідно витягу щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4904091617040 відправлення повернуто відправнику з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, підставою для такої відповідальності як відшкодування збитків є порушення зобов`язання.

За змістом статті 908 Цивільного кодексу України та статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника за договором перевезення може бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.

Разом з цим статтями 924 Цивільного кодексу України та 314 Господарського кодексу України визначено, що, зокрема, за втрату вантажу перевізник несе відповідальність у розмірі вартості вантажу, у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, або внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Для правильного вирішення спору важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування. При заявленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Судом встановлено, що товарно-транспортною накладною №000011426 від 07.09.2023 визначено вантажне перевезення, яке здійснювалось водієм Стасюком О. ВХТ 527131; автомобіль - Renault АС153НІ; автомобільний перевізник - Швидкий Світ ТОВ, 39497430; замовник ТОВ «Антей»; вантажовідправник ТОВ «Антей», адреса: 65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. Князівська, буд. 38, 400114115536; вантажоодержувач підприємець Яковенко Надія Миколаївна, АДРЕСА_1 ; пункт навантаження м. Львів, вул. Городоцька, 357/4; пункт розвантаження: вул. Млинівська, 18; маса брутто 3 тони 238 кілограм; усього відпущено на загальну суму 121 145 грн 98 коп; супровідні документи- накладні №1033119, №1033345 від 07.09.2023. Відомості про вантаж: керамограніт 600*1200 мм Mira Black Mirror маса брутто 1 759 т, загальна сума з ПДВ 63 587,54 грн, керамограніт 600*600 мм Arena Black маса брутто 1,128 т, загальна вартість з ПДВ 44 416,51 грн, керамограніт 600*1200 мм Mira Black Mirror маса брутто 0,352 т, загальна сума з ПДВ 13 141,93 грн.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження договірних відносин між ТОВ «Швидкий Світ» та ТОВ «Антей», їх зміст, супровідні документи - накладні №1033119, №1033345 від 07.09.2023.

Як на підставу для задоволення позовних вимог про стягнення з підприємця Грушецької Олени Юріївни збитків за пошкоджений вантаж, який перевозився на підставі товарно-транспортної накладної №000011426 від 07.09.2023, позивач посилається на претензію №АС2609/23 від 26.09.2023, акт рекламації від 08.09.2023.

Позивачем долучена до позовної заяви претензія ТОВ «Антей Сан» (м. Одеса, пр. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 41110189) №АС2609/23 від 26.09.2023, адресована ТОВ «Швидкий Світ» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження вантажу (товару) на суму 30 066 грн 65 коп. Вказано, що між ТОВ «Швидкий Світ» та ТОВ «Антей Сан» укладено договір №18 про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 28.04.2023. На підставі заявки №015-00074 про надання транспортних послуг від 07.09.2023 підприємством прийнято на виконання замовлення щодо перевезення вантажу, зокрема: вантаж об`ємом 6 т, номер відвантажувального документу 1033119 від 07.09.2023, транспортний засіб Renault АС153НІ, водій Стасюк О.

Договір №18 в матеріалах справи відсутній. Його умови не викладені та не підтверджені належними доказами, що позбавляє суд можливості встановити за його умовами обставини щодо відповідальності за зокрема пошкодження вантажу.

В той же час, згідно товарно-транспортної накладної №000011426 від 07.09.2023 замовником та вантажовідправником спірного перевезення вказано ТОВ «Антей», адреса: 65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. Князівська, буд. 38 (ПН 400114115536).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «Антей» є самостійною юридичною особою, з місцем реєстрації в Одеській області, м. Одеса, вул. Князівська, 38 (код ЄДРПОЛУ 40011416).

Враховуючи вищевикладене, правові підстави виставлення ТОВ «Антей Сан» ТОВ «Швидкий Світ» претензії про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження вантажу, замовником та вантажовідправником якого є інша юридична особа, зокрема ТОВ «Антей», позивачем не викладені, не обґрунтовані, не підтверджені доказами.

В матеріалах справи відсутні докази наявності претензії щодо пошкодження вантажу у вантажоотримувача за товарно-транспортною накладною підприємця Яковенко Надії Миколаївни.

Крім того, позивач як на підставу задоволення позовних вимог посилається на акт рекламації від 08.09.2023.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами суб`єктного складу учасників, які мали б здійснювати приймання-передачу вантажу (товару), виявляти нестачу або пошкодження вантажу, порядок пред`явлення рекламації, строки та наслідки її розгляду.

Докази надання продавцем згоди на одностороннє приймання покупцем поставленого товару невідповідної якості, здійснення отримувачем виклику представника продавця для складання акту про невідповідність поставленої продукції вимогам щодо якості відсутні.

Акт рекламації від 08.09.2023 про бій 40,32 м.кв. Mira Black Miror 1200х600 складений за підписом водія Стасюка О.В. та ОСОБА_4 без зазначення посади (а.с. 8), а тому не зрозумілим є хто (вантажоодержувач, відправник, замовник, перевізник) склав відповідний акт. Крім того не зрозумілим є відмітка у правій верхній частині документа «Центр кераміки», розшифрування якої (логотип відповідної юридичної особи, її участь у перевезенні спірного товару тощо) в матеріалах справи відсутня. Будь яке посилання на його складання ТОВ «Антей», ТОВ «Антей Сан», підприємцем Яковенко Н.М. відсутнє.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, якими встановлено пошкодження товару, причину пошкодження та належне/неналежне виконання сторонами своїх зобов`язань, зокрема вантажовідправника щодо завантаження товару у транспортний засіб, перевізника - закріплення вантажу.

Право стягнення повної вартості пошкодженого вантажу виникає лише тоді, коли надані відповідні докази неможливості використання товару за його цільовим призначенням та/або доказів його утилізації.

Долучені до позовної заяви фотокопії не є належним доказом причини, кількості та виду пошкодження товару, неможливість його використання за прямим чи іншим призначенням, можливості реалізації за зменшеною ціною, що вплине на суму збитків.

У матеріалах справи відсутні докази, що спірний вантаж не підлягав подальшому використанню, не був уцінений, повернутий вантажовідправнику (виробнику), а був утилізований.

Долучений до позовної заяви розрахунок вартості збитків, сформований ТОВ «Антей Сан», участь якого у здійсненні перевезення не підтверджена матеріалами справи, не є належним доказом у справі, оскільки складений без посилання на будь які докази щодо підтвердження вартості та кількості поставленого та пошкодженого товару, зокрема але не виключно бухгалтерську документацію по формуванню вартості товару.

Зазначені у товарно-транспортній накладній документи на вантаж накладні №1033119, №1033345 від 07.09.2023, які б підтверджували кількість та вартість вантажу, прийняття або відмову у прийнятті товару, позивачем не подані.

У розрахунку збитків відсутнє посилання на вартість товару, спосіб визначення площі пошкодження товару.

Згідно умов договору завантажує товар вантажовідправник, перевізник його закріплює. Матеріалами справи не доведено причини пошкодження вантажу.

В акті рекламації відсутнє посилання на супровідні документи (ТТН, накладні), згідно яких прибув пошкоджений вантаж.

Позивач також не довів обов`язку водія перевіряти дотримання правил завантаження. З доданих до позовної заяви фотокопій не вбачається, що пошкоджений вантаж прибув саме за спірною товарно-транспортною накладною

Посилання відповідача про укладення договору з фізичною особою спростовується матеріалами справи, оскільки спір виник з господарських зобов`язань.

Досудове врегулювання спору не є обов`язковим.

Враховуючи вищевикладене, позивач не довів належними та допустимими доказами суму збитків, наявності протиправної поведінки у діях відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленою позивачем до стягнення сумою збитків, наявність вини відповідача та факт завдання ним збитків за заявкою договором про надання транспортних послуг від №015-00074 від 07.09.2023 у визначеному позивачем розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову правові підстави для стягнення з відповідача на підставі ст. 129 ГПК України витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Швидкий Світ до підприємця Грушецької Олени Юріївни про стягнення 30 066 грн 65 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук