Рішення

від 25.01.2024 по справі 906/1372/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1372/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК ТАУЕР"

до ОСОБА_1

про стягнення 92536,09 грн

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕК ТАУЕР" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Горбачевського Сергія Анатолійовича про стягнення заборгованості у розмірі 92536,09 грн, з яких 76251,99 грн основного боргу, 12982,09 грн інфляційних втрат та 3302,82 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 04.01.2021 в частині оплати споживчих послуг за січень березень 2022 року.

Ухвалою суду від 19.10.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

31.10.2023 до суду на виконання вимог вказаної ухвали від представника позивача надійшла позовна заява у новій редакції з додатками (а.с.36-47).

Ухвалою суду від 13.11.2023 (з урахуванням ухвали від 14.11.2023) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 11.12.2023.

04.12.2023 на виконання ухвали суду від 13.11.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо позовних вимог (з додатками) (а.с.58-84).

Ухвалою суду від 11.12.2023 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено розгляд справи на 25.01.2024.

Представники сторін у засідання не з`явилися.

11.12.2023 через діловодну службу суду представник позивача подав заяву від 11.12.2023 про розгляд справи у судовому засіданні 25.01.2024 без його участі (а.с.93).

Відповідач будь-яких заяв із зазначенням поважних причин неявки у засідання суду не направив, правом подання відзиву на позову заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином шляхом надіслання копії ухвали суду за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак на адресу суду повернулася без вручення копія ухвали від 11.12.2023, як і уся інша кореспонденція, яка направлялася судом відповідачу по даній справі (а.с.85-89, 94-98), з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.99-100).

Відповідно доч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що заяв про зміну місцезнаходження відповідача, відповідно до ч.7ст.120 ГПК України, під час розгляду справи не надходило.

Суд констатує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19).

У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15).

Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18 вказав, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

З огляду на викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не є перешкодою для розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Суд враховує, що відповідач не був позбавлений права та об`єктивної можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 11.12.2023 у справі №906/1372/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень", а також з інформацією про розгляд даної справи на офіційному вебсайті Господарського суду Житомирської області в мережі "Інтернет".

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи свідчать, що суд в межах наданих йому повноважень створив усі належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, зокрема, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, які, на їхню думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, вжив усіх заходів щодо повного, всебічного й об`єктивного дослідження усіх обставин справи. Оскільки явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а їх неявка та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.

У засіданні 25.01.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

04.01.2021 між ТОВ "ЖЕК ТАУЕР" (виконавець) та ФОП Горбачевським С.А., який є орендарем нежилого приміщення №4 та №6 на 2 поверсі загальною площею 788,9 м.кв. у житловому будинку по Оболонському проспекту будинку 54, у м.Києві, (споживач) укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі договір) (а.с.6-8).

У п.1.1 договору погоджено забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі послуги) у житловому будинку №54 по просп. Оболонський у Оболонському районі у м.Києві, а споживачем - своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених цим договором. Виконавець надає послуги відповідно до тарифу, його структур, періодичності та строків надання послуг. У разі зміни тарифів виконавець сповіщає споживача платіжним документом (квитанцією), а також шляхом розміщення об`яви на будинку. Розмір щомісячної плати за надані послуги на момент укладення цього договору становить: 5,95 грн.

Згідно з п.2.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Споживач, за пп.1 п.3.2 договору, зобов`язаний оплачувати послуги в установлені цим договором строки.

Споживач, за п.5.1 договору, несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за: недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені. Оплата пені не позбавляє споживача обов`язку виконати зобов`язання за цим договором; порушення зобов`язань, встановлених цим договором і законодавством, в т.ч. за самовільне переобладнання та перепланування жилого, підсобного приміщення, псування будинку.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє строком три роки (п.8.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ЖЕК ТАУЕР" діє як управляюча компанія на підставі договору управління багатоквартирним будинком №2707 від 27.07.2015, укладеного із забудовником ТОВ "КПО Гарант", виконує функції з управління будинком, розташованим за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 54, забезпечення експлуатації будинку, володіння, користування і в установлених законом межах розпорядження загальним майном в будинку. До майна, яке відноситься до сфери управління ТОВ "ЖЕК ТАУЕР", належать квартири, нежитлові приміщення, які знаходяться в багатоквартирному будинку №54, проспект Оболонський у м. Києві, згідно з додатком №1 до цього договору (п.1.4 і п.1.3 договору №2707 від 27.07.2015) (а.с.9-19).

До матеріалів справи також долучено копії технічних паспортів на групу нежитлових приміщень №4 та №6 проспект Оболонський, буд. №54, м. Київ (а.с.60-71).

На виконання умов вищевказаного договору від 04.01.2021 позивач надав відповідачу послуги та виставив рахунки на їх оплату (компенсаційні витрати за утримання прибудинкової території та використання холодної води, компенсація вартості спожитої активної електроенергії та реактивної енергії) №34 від 31.01.2022 на суму 39563,17 грн, №35 від 28.02.2022 на суму 35595,37 грн, №36 від 31.03.2022 на суму 1095,85 грн (а.с.20-22).

Також у справі містяться акти зняття показників лічильників на водопостачання та електроенергію від 01.01.2022, 31.01.2022, 01.02.2022, 28.02.2022, 01.03.2022, 31.03.2022 (а.с.72-80).

Відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати спожитих послуг за січень березень 2022 року не виконав, понесених позивачем витрат не оплатив.

27.10.2023 позивач направив на адресу ФОП Горбачевського С.А. претензію з вимогою підписати акти наданих послуг за січень, лютий, березень 2022 року №3 від 31.01.2021, №165 від 28.02.2022, №633 від 31.03.2022 та оплатити отримані послуги (а.с.40-44), однак така залишилася без відповіді та задоволення з боку відповідача.

Відтак позивач звернувся позовом про стягнення з відповідача 76251,99 грн основного боргу, 12982,09 грн інфляційних втрат та 3302,82 грн 3% річних в судовому порядку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 23.12.2023 Горбачевський Сергій Анатолійович припинив свою підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець на підставі власного рішення, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис 23050000000034091 (а.с.101).

За змістом ст.ст.51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст.ст. 202-208 ГК України, ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/180).

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, спір розглядається за правилами господарського судочинства.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2ст.11 ЦК України,підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно достатті 6цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що спірніправовідносини між сторонами виниклина підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, Закон 2189-VIII).

Згідно з визначеннями термінів, наведеними у ст.1 Закону 2189-VIII, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;

споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач;

управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до ст.5 Закону №2189-VІІІ, до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За п.1 ч.1ст.7 Закону №2189-VIII, споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.2ст.7 Закону №2189-VIIIобов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Частинами 1, 3, 4 ст.9 Закону№2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування (1, 2 ст.10 Закону№2189-VIII).

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг з утримання будинку і прибудинкової території у житловому будинку №54 по просп.Оболонський у м.Києві.

Відповідно до ст.ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 04.01.2021 в частині проведення розрахунків за надані послуги у період січень березень 2022 року.

Будь-яких доказів надання позивачем послуг неналежної якості чи не в повному обсязі, доказів своєчасної оплати спожитих послуг за спірний період відповідачем відповідно до положень ст.ст.13,74 ГПК України не надано, а судом таких обставин не встановлено.

При перевірці розрахунку основного боргу суд встановив, що сума одержаних та неоплачених відповідачем послуг за арифметичними підрахунками становить 76254,39 грн (39563,17 грн + 35595,37 грн + 1095,85 грн), при цьому позивачем заявлено до стягнення 76251,99 грн, що є його правом.

Враховуючи викладене та відсутність у суду повноважень виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч.1 ст.14та ч.2 ст.237 ГПК України), суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позову в частині вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 76251,99 грн.

Окрім того, у зв`язку з неналежним виконання договірних зобов`язань позивач нарахував відповідачу 12982,09 грн інфляційних втрат за період з 01.05.2022 по 31.08.2023 на суму 76251,00 грн та 3302,82 грн 3% річних за період з 01.05.2022 по 09.10.2023 на суму 76251,00 грн (а.с.37).

Статтею 625 ЦК Українивстановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши власний перерахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360», суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 12982,09 грн інфляційних втрат та 3302,82 грн 3% річних є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому обсязі.

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів оплати наявної заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1ч.3 ст.123 ГПК України).

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч.1); інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п.1 ч.4).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу розподілити відповідно до законодавства, у випадку задоволення позовних вимоги покласти на відповідача; зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на послуги адвоката - гонорар адвоката - складає 7625,00 грн (10 % від стягуваної суми) (а.с.38).

Відповідно до ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи слідує, що правову допомогу позивачу надавала адвокат Коваль Вікторія Василівна, повноваження та обсяг прав якої підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1361763 від 09.10.2023 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №2540 від 27.04.2006 (а.с.29-30).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

25.09.2023 між адвокатом Коваль В.В. та клієнтом ТОВ "ЖЕК ТАУЕР" укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.27-28), згідно з п.п.4.1, 4.2 якого, гонорар адвоката складає 10% від суми стягуваної з боржника заборгованості, що складає 7625,00 грн. Предметом роботи адвоката є вивчення матеріалів справи, підготовка процесуальних документів до суду та їх подання, участь у судових засіданнях. Судовий збір, що становить 2684,00 грн, сплачується клієнтом окремо самостійно за вказаними адвокатом реквізитами або шляхом перерахування коштів адвокату для сплати адвокатом. Гонорар адвокату сплачується двома платежами: 50% суми, зазначеної в п.4.1, сплачується протягом п`яти днів з дати підписання договору до початку виконання робіт, а 50% - протягом п`яти днів після постановлення рішення суду.

Позивачем на підтвердження часткової оплати вказаної суми гонорару надано платіжну інструкцію №1385 від 04.10.2023 на суму 3812,50 грн (а.с.31).

За змістом ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамист.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Проаналізувавши вищевказані документи та матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 7625,00 грн є співмірнимизі складністю даної справи та наданим адвокатом обсягомпослуг, відповідають критеріям обґрунтованості та розумності їхнього розміру.

Враховуючи викладене та висновок суду про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7625,00 грн, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК ТАУЕР" (вул. Миропільська, 19, м. Київ, 02192, код ЄДРПОУ 39477675) 76251,99 грн основного боргу, 12982,09 грн інфляційних втрат, 3302,82 грн 3% річних, 2684,00 грн судового збору та 7625,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.01.24

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу та представнику позивача - адвокату Коваль В.В. (ЄСІТС);

3 - відповідачу (рек.).