Рішення

від 16.01.2024 по справі 910/14347/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2024Справа № 910/14347/23за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімлайнер"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання припиненими трудові правовідносини

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Токарєва К.К.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімлайнер" про визнання припиненими трудові правовідносини ОСОБА_1 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрімлайнер" з 10.04.2023 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підстав ч. 1 ст. 38 КзПП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.10.2023.

Протокольною ухвалою суду від 24.10.2023 відкладено підготовче засідання на 29.11.2023.

24.11.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Протокольною ухвалою суду від 29.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2023.

08.12.2023 через відділ діловодства суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 12.12.2023 залучено ОСОБА_2 до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 13.12.2023 відкладено судове засідання на 16.01.2024.

У судовому засіданні 16.01.2024 суд заслухав пояснення третьої особи по суті спору, у яких остання заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, про місце, дату та час судового засідання були належним чином повідомлені. Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника відповідача, як щодо дослідження доказів, так і по суті заперечень проти позову.

У судовому засіданні 16.01.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.10.2016 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора ТОВ "Стрімлайнер", що підтверджується наказом №1 від 16.10.2016, записом у трудовій книжці та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань.

Учасниками ТОВ "Стрімлайнер" є ОСОБА_2 , якій належить 50% статутного капіталу, що складає 1 000 000 грн, та ТОВ "Юст-Сервіс", якому належить 50% статутного капіталу, що складає 1 000 000 грн.

06.03.2023 ОСОБА_1 повідомив ТОВ "Стрімлайнер", ОСОБА_2 та ТОВ "Юст-Сервіс" про звільнення із займаної посади за власним бажанням. Указана заява разом із повідомленням про скликання загальних позачергових зборів учасників товариства була надіслана зазначеним особами засобами поштового зв`язку 06.03.2023, що підтверджується фіскальними чеками та описами вкладень до поштових відправлень.

Як вбачається із реєстру присутніх на загальних зборах засновників (учасників) ТОВ "Стрімлайнер" від 10.04.2023, на загальних зборах була присутня ОСОБА_2 , якій належить 50% статутного капіталу товариства. Представник ТОВ "Юст-Сервіс" не прибув для участі у зборах.

За твердженнями позивача, загальні збори 10.04.2023 не відбулися у зв`язку із відсутністю кворуму.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилався на порушення його трудових прав, зокрема, бути звільненим із займаної посади за власним бажанням і на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною першою ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є одноосібним виконавчим органом товариства (директором) (п. 4.9 статуту товариства).

Відповідно до п. 4.10 статуту товариства, до компетенції директора належать вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства (крім тих, що віднесені о виключної компетенції загальних зборів учасників).

Абзацом 2 п. 4.13 статуту товариства передбачено, що повноваження директора можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень за рішенням загальних зборів учасників лише шляхом обрання нового директора або тимчасово виконуваного його обов`язки.

До виключеної компетенції загальних зборів учасників належить обрання та припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (п. 4.2 статуту товариства).

Загальні збори учасників товариства скликаються, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (п. 4.3 статуту товариства).

Пунктом 4.4 статуту товариства передбачено, що повідомлення про скликання загальних зборів надсилається учасникам товариства поштовим відправленням з описом вкладення, або засобами електронного зв`язку (із застосуванням засобів електронних комунікацій), або вручається особисто не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників із зазначенням часу і місця проведення збрів та порядку денного.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

За приписами ч. 1 ст. 37 вказаного Закону у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належить до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21).

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22).

У постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (ч. 1 ст. 99 ЦК України, п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") або в окремих випадках - наглядової ради товариства (ч. 2 ст. 38 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Відповідно до наказу №1 від 11.10.2016 "Про вступ на посаду директора", ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "Стрімлайнер" з 17.10.2016. Підставою визначено протокол загальних зборів учасників №01 від 11.10.2016.

Доказів укладання з ним трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому ч. 12 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" матеріали справи не містять і учасники справи не стверджували про існування таких обставин.

Оскільки Товариство не укладало з ОСОБА_1 трудового договору (контракту), отже між ним та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину.

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому, позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Частиною 13 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (ч. 1 ст. 98 ЦК України).

Відповідно до ч. 2-5, 11, ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду у справі №127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2023 ОСОБА_1 надіслав ТОВ "Стрімлайнер", ОСОБА_2 та ТОВ "Юст-Сервіс" повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства, призначеного на 10.04.2023, а також заяву про звільнення із займаної посади, що підтверджується фіскальними чеками та описами вкладень до поштових відправлень.

Отже, учасники ТОВ "Стрімлайнер" були повідомлені про скликання загальних зборів, порядок денний, дату, час і місце проведення загальних зборів учасників ТОВ "Стрімлайнер".

Відповідно до п. 4.6 статуту товариства, рішення загальних зборів учасників приймаються, зокрема з питань обрання та припинення повноважень одноосібного виконавчого органу більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу.

Як вбачається із реєстру присутніх на загальних зборах засновників (учасників) ТОВ "Стрімлайнер" від 10.04.2023, на загальних зборах була присутня ОСОБА_2 , якій належить 50% статутного капіталу товариства.

Із означеного вбачається, що на загальних зборах учасників товариства, які відбулися 10.04.2023, не було кворуму для прийняття рішення про звільнення позивача із займаної посади, що свідчить про ухилення учасників товариства від виконання обов`язку розглянути заяву позивача про звільнення.

Окрім того, суд приймає до уваги доводи позивача щодо місця проведення загальних зборів не за місцезнаходженням товариства та вважає їх обґрунтованими та такими, що не спростовують обов`язку учасників товариства розглянути заяву позивача про звільнення із займаної посади.

Суд бере до уваги, що справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Зазначена правова позиція міститься в численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, від 20.10.2021 у справі №910/4089/20, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 18.11.2021 у справі №907/12/19.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

У такий спосіб, зазначені принципи також повинні враховуватись судом, а подання позову та його розгляд в межах заявленого предмету позову повинні в максимально ефективний спосіб вирішувати спір, а не породжувати в майбутньому новий.

З урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і ТОВ "Стрімлайнер" суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Стрімлайнер" у зв`язку зі звільненням його з посади директора за власним бажанням з дати 10.04.2023 (дати загальних зборів учасників товариства).

Разом з тим, суд критично оцінює заперечення ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог, оскільки наведені доводи не спростовуються висновків суду про законність вимог позивача про звільнення останнього із займаної посади.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрімлайнер" (код ЄДРПОУ - 40890670) з 10.04.2023 у зв`язку із звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КзПП.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімлайнер" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 30, офіс 24; код ЄДРПОУ - 40890670 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.01.2024.

Суддя Н.І. Зеленіна