Постанова

від 04.06.2024 по справі 910/14347/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа № 910/14347/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Калачик В.В. (у режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Погореловська І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 (повний текст рішення складено 30.01.2024) (суддя Зеленіна Н.І.)

у справі № 910/14347/23 Господарського суду міста Києва

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімлайнер"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання припиненими трудових правовідносин

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімлайнер"</a> (далі - ТОВ "Стрімлайнер", Товариство, відповідач) про визнання припиненими трудових відносин позивача з 10.04.2023 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права позивача на звільнення із займаної посади за власним бажанням і на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/14347/23 залучено до участі у даній справі ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі - третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/14347/23 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано припиненими трудові відносини ОСОБА_2 з ТОВ "Стрімлайнер" з 10.04.2023 у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Стягнуто з ТОВ "Стрімлайнер" на користь ОСОБА_2 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/14347/23, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржниця зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, не доведені належними та допустимими доказами, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи, порушені норми процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/14347/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.05.2024 о 10:20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 22.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 задоволено клопотання ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ; оголошено перерву в судовому засіданні до 04.06.2024 о 09:55.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 04.06.2024 взяли участь представник позивача (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) та третя особа (у залі суду). Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

11.10.2016 ОСОБА_2 було призначено на посаду директора ТОВ "Стрімлайнер", що підтверджується наказом ТОВ "Стрімлайнер" № 1 від 16.10.2016 та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань.

Учасниками ТОВ "Стрімлайнер" є ОСОБА_1 , якій належить 50 % статутного капіталу, що складає 1 000 000 грн, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Юст-Сервіс" (далі - ТОВ "Юст-Сервіс"), якому належить 50 % статутного капіталу, що складає 1 000 000 грн.

06.03.2023 ОСОБА_2 звернувся до ТОВ "Стрімлайнер", ОСОБА_1 та ТОВ "Юст-Сервіс" із заявою про звільнення із займаної посади за власним бажанням. Указана заява разом із повідомленням про скликання загальних позачергових зборів учасників Товариства на 10.04.2023 була надіслана зазначеним особам засобами поштового зв`язку 06.03.2023, що підтверджується поштовими накладними та описами вкладення до поштового відправлення.

Як вбачається з реєстру присутніх на загальних зборах засновників (учасників) ТОВ "Стрімлайнер" від 10.04.2023, на загальних зборах була присутня ОСОБА_1 , якій належить 50 % статутного капіталу Товариства. Представник ТОВ "Юст-Сервіс" не прибув для участі у зборах.

За твердженням позивача, загальні збори 10.04.2023 не відбулися у зв`язку із відсутністю кворуму.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач послався на порушення його трудових прав, зокрема, бути звільненим із займаної посади за власним бажанням і на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г" частини п`ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства" і частину п`яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).

Згідно із ч. 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Згідно із ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

У постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що чинна редакція Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

Відповідно до наказу № 1 від 11.10.2016 "Про вступ на посаду директора", ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "Стрімлайнер" з 17.10.2016. Підставою визначено протокол загальних зборів учасників № 01 від 11.10.2016.

Як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, доказів укладання з позивачем трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому ч. 12 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", матеріали справи не містять, і учасники справи не стверджували про існування таких обставин.

Оскільки Товариство не укладало з ОСОБА_2 трудового договору (контракту), то між ним та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину.

Водночас, як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20, в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини), і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, в яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому, позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Частиною тринадцятою статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Згідно із ч. 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Пунктом 1 статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства.

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Так, відповідно до ч. 2-5, 11 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

При цьому директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до п. 4.9 статуту ТОВ "Стрімлайнер" директор є одноосібним виконавчим органом Товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю (п. 4.9 статуту Товариства).

Згідно з п. 4.10 статуту Товариства до компетенції директора належать вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства (крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників).

Абзацом другим пункту 4.13 статуту Товариства передбачено, що повноваження директора можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень за рішенням загальних зборів учасників лише шляхом обрання нового директора або тимчасово виконуваного його обов`язки.

До виключеної компетенції загальних зборів учасників належить обрання та припинення повноважень одноосібного виконавчого органу Товариства або членів колегіального виконавчого органу, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу Товариства (підп. 7 п. 4.2 статуту Товариства).

Загальні збори учасників скликаються, зокрема, з ініціативи виконавчого органу Товариства (п. 4.3 статуту Товариства).

Пунктом 4.4 статуту Товариства передбачено, що повідомлення про скликання загальних зборів надсилається учасникам Товариства поштовим відправленням з описом вкладення, або засобами електронного зв`язку (із застосуванням засобів електронних комунікацій), або вручається особисто не менше ніж за 20 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників із зазначенням часу і місця проведення збрів та порядку денного.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Як встановлено місцевим господарським судом і вбачається з матеріалів справи, 06.03.2023 ОСОБА_2 надіслав ТОВ "Стрімлайнер", ОСОБА_1 та ТОВ "Юст-Сервіс" повідомлення про скликання загальних позачергових зборів учасників Товариства на 10.04.2023, а також заяву про звільнення із займаної посади, що підтверджується поштовими накладними та описами вкладення до поштового відправлення.

Отже, з урахуванням змісту повідомлення про скликання загальних позачергових зборів учасників ТОВ "Стрімлайнер", учасники Товариства були повідомлені про скликання загальних зборів, порядок денний, дату, час і місце проведення загальних позачергових зборів учасників ТОВ "Стрімлайнер".

Відповідно до п. 4.6 статуту Товариства рішення загальних зборів учасників приймаються, зокрема, з питань обрання та припинення повноважень одноосібного виконавчого органу Товариства більшістю голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу.

Як вбачається з реєстру присутніх на загальних зборах засновників (учасників) ТОВ "Стрімлайнер" від 10.04.2023, на загальних зборах була присутня ОСОБА_1 , якій належить 50 % статутного капіталу Товариства.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, із наведеного слідує, що на загальних позачергових зборах учасників Товариства, які відбулися 10.04.2023, не було кворуму для прийняття рішення про звільнення позивача із займаної посади, що свідчить про ухилення учасників Товариства від виконання обов`язку розглянути заяву позивача про звільнення.

Крім того, судом першої інстанції слушно взято до уваги доводи позивача щодо місця проведення загальних зборів не за місцезнаходженням Товариства, визнано їх обґрунтованими та такими, що не спростовують обов`язку учасників Товариства розглянути заяву позивача про звільнення із займаної посади.

При вирішенні даного спору місцевим господарським судом враховано, що відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

У постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Суд бере до уваги, що справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Зазначена правова позиція міститься в численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 18.11.2021 у справі № 907/12/19.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

У такий спосіб, зазначені принципи також повинні враховуватись судом, а подання позову та його розгляд в межах заявленого предмета позову повинні в максимально ефективний спосіб вирішувати спір, а не породжувати в майбутньому новий.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 908/303/21 та від 18.01.2022 у справі № 918/302/21.

З урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і ТОВ "Стрімлайнер", місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним і таким, що не суперечить закону.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено заперечення ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог, оскільки наведені нею доводи, які, в тому числі в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з господарською діяльністю Товариства в цілому, не спростовують висновків суду про законність вимог позивача про визнання припиненими трудових відносин між позивачем та відповідачем.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не зміг звільнитися з посади директора ТОВ "Стрімлайнер" у зв`язку з відсутністю рішення скликаних загальних зборів учасників Товариства про звільнення директора Товариства через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, позивач скористався правом на звернення до суду з вимогою щодо припинення правовідносин з управління, які існують між позивачем як директором Товариства та Товариством.

Доводи скаржниці про те, що вона неодноразово намагалась отримати доступ до статутної та фінансово-господарської діяльності ТОВ "Стрімлайнер", але позивач їй у цьому відмовляв, що позивач вивів з Товариства активи, звільнив усіх працівників та зупинив його фінансового-господарську діяльність, що будучи головою виконавчого органу Товариства, позивач ніяким чином на заяви ОСОБА_1 як учасника Товариства про скликання загальних зборів Товариства щодо звіту виконавчого органу про господарську діяльність ТОВ "Стрімлайнер" не відреагував, - не є предметом даного позовного провадження.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача та суду першої інстанції на норму ч. 1 ст. 38 КЗпП України, яка визначає порядок розірвання трудового договору, є помилковим, однак це не призвело до прийняття неправильного по суті рішення.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржниці про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/14347/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги третьої особи відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 у справі № 910/14347/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами і плановими та екстреними відключеннями електроенергії по місту Києву, повний текст постанови складено та підписано - 19.06.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко