Рішення

від 09.01.2024 по справі 910/10155/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.01.2024Справа № 910/10155/23Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОНІС МАРБЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕЙРЛОДЖІКС"

треті особи: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕРСК Україна Лтд"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ"

про витребування майна з володіння та його передачу.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕОНІС МАРБЛ" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕЙРЛОДЖІКС" з вимогою про витребування та зобов`язання передати йому майно, а саме: Верстат/ CNC WATERJET CUTTING MACHINE, запакований в контейнер GXXU5803234.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.07.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

01.08.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що всупереч укладеному між сторонами договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 00382/21 від 08.10.2021 позивач свої зобов`язання з оплати витрат доставку та зберігання майна не виконав, а також не надав документів для митного оформлення товару. Також вказав, що позивачем помилково обрано підставу позову ст. 400 ЦК України, оскільки відповідач не є володільцем чи користувачем майна.

03.08.2023 відповідач подав суду заяву свідка.

04.08.2023 відповідач подав суду клопотання про залучення доказів.

04.09.2023 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

13.09.2023 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечував проти викладених позивачем у відповіді на відзив обставинах.

Ухвалою суду від 26.09.2023 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕРСК Україна Лтд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП ВОРЛД ТІС ПІВДЕННИЙ" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

19.10.2023 третя особа 2. подала суду письмові пояснення по справі, в яких заперечувала проти задоволення поданого позивачем позову.

20.10.2023 (електронною поштою), 30.10.2023 (через канцелярію суду) третя особа 1. подала суду письмові пояснення по справі, в яких заперечувала проти задоволення поданого позивачем позову.

27.10.2023 позивач подав суду відповідь на пояснення третьої особи 2.

31.10.2023 третя особа 1. подала суду клопотання про долучення доказів.

10.11.2023 позивач подав суду відповідь на пояснення третьої особи 1.

У судовому засіданні 21.11.2023 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 09.01.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи1., з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2021 між позивачем (клієнтом) та відповідачем (експедитором) укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 00382/21, відповідно до умов якого експедитор надає клієнту послуги з транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі з організації перевезення різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених сторонами послуг.

Згідно умов п. 1.2 договору послуги надаються на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг (додаток № 1) та/або додаткової угоди до договору, в якій вказуються: вид послуг, вид, найменування вантажу, відправник, отримувач, пункт відправлення та призначення вантажу, розмір плати експедитору та інші погоджені сторонами умови.

Відповідно до умов п. 2.1.6 договору експедитор має право, зокрема, отримувати від клієнта доручення. заявку на надання транспортно-експедиторських послуг, документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх обов`язків за договором. У разі ненадання клієнтом вищевказаних документів та іншої необхідної інформації, експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за договором до надання документів та інформації в повному обсязі. При цьому всі витрати, пов`язані зі зберіганням вантажу, простоєм контейнера і/або транспортного засобу і тому подібні відшкодовуються за рахунок клієнта.

Оплата за цим договором здійснюється клієнтом на умовах 100% предоплати, якщо інше не передбачено погодженою сторонами заявкою (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку виникнення у Експедитора додаткових витрат, здійснених в інтересах Клієнта та пов`язаних з виконанням цього Договору, Експедитор виставляє Клієнту додаткові рахунки, які також підлягають оплаті в строк, передбачений п. 4.4. Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3 робочих днів з моменту виставлення рахунку шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Експедитора, якщо інше не передбачено Заявкою. У випадку несплати рахунку Клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його виставлення. Експедитор залишає за собою право виставлення нового рахунку відповідно до курсу, діючого на день виставлення нового рахунку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно вимог ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно вимог ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно вимог ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 935 Цивільного кодексу України клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв`язку із розірванням договору.

Як встановлено матеріалами справи та визнано сторонами погоджена сторонами заявка на організацію транспортно-експедиторських послуг відсутня.

При цьому сторонами визнано, що відповідачем виконано зобов`язання за договором з доставки контейнеру GXXU5803234 до порту «Південний» 23.02.2022.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 75 ГПК України вказані обставини не потребують доказуванню.

Згідно наявних у матеріалах справи електронних листів, наявність яких не спростована жодною із сторін, відповідач виставив позивачу рахунки на оплату за перевезення у міжнародному сполучені від 22.03.2022, 21.07.2022, 26.07.2022.

Як встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі № 910/269/23 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леоніс Марбл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фейрлоджікс" про стягнення 63 200,00 дол. США та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фейрлоджікс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Леоніс Марбл" про стягнення 433 181,40 грн. ТОВ "Леоніс Марбл" сплатило ТОВ "Фейрлоджікс" 433 181,40 грн. за вантажно-розвантажувальні, експедиторські послуги та страхування вантажу, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 292 від 12.04.2023 на суму 13 549,14 грн., № 299 від 13.04.2023 на суму 4 212,68 грн. та платіжною інструкцією № 1 від 10.04.2023 на суму 415 419,58 грн.

Відповідач листом № 2004 від 20.04.2023 підтвердив надходження від позивача вищевказаних коштів, при цьому повідомив позивача про необхідність сплатити майбутні витрати пов`язані з доставкою контейнера до м. Києва у розмірі 51 634,86 грн., а також вказав перелік необхідних документів передбачених ст. 53 Митного кодексу України, які позивач має надати для проведення митного оформлення.

Звертаючись в суд з указаним позовом позивач зазначив, що відповідач не виконав свого обов`язку з передачі йому майна, яке знаходиться у володінні відповідача, і як підставу позовних вимог визначив ст.ст. 400, 509, 620, 1006 ЦК України, на підставі яких просив витребувати у відповідача індивідуально визначене майно - Верстат/ CNC WATERJET CUTTING MACHINE, запакований в контейнер GXXU5803234, вартістю 63 200 дол. США. Зобов`язати відповідача передати йому вказане майно.

Згідно вимог ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно вимог ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання. Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов`язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, - кредитор, який першим пред`явив позов.

Відповідно до ст. 1006 ЦК України повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів.

Для захисту права власності передбачені речові та зобов`язальні способи захисту, відповідно до глави 29 ЦК України.

Зобов`язальні способи захисту права власності випливають із договорів та інших видів зобов`язань і мають конкретний характер.

До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позови про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.

Право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність та незаконність свого володіння й утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які й становлять предмет доказування.

Власник має право витребувати своє майно від особи, у якої майно фактично знаходиться, та є індивідуально визначеним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 5 червня 2019 року в справі № 926/1288/18.

Таким чином, звертаючись з даним позовом позивач повинен довести факт права власності на спірне майно, індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, що правові підстави позову є виключно ст. 1006 ЦК України є безпідставними, оскільки суперечать змісту його ж позовної заяви, а також її прохальної частини про витребування та зобов`язання передати майно.

Позивач у позовній заяві вказував на те, що належне йому майно - Верстат/ CNC WATERJET CUTTING MACHINE, запакований в контейнер GXXU5803234 перебуває у володінні відповідача.

Всупереч ст. 74 ГПК України позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази знаходження відповідного майна у володінні відповідача.

Більше того, як встановлено матеріалами справи контейнер GXXU5803234 знаходиться у порту «Південний».

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не було доведено всіх необхідних обставин, що становлять предмет доказування у даному позові про витребування майна з чужого незаконного володіння, зокрема, факту наявності у відповідача на момент вирішення даного спору вказаного майна, у суду відсутні правові підстави для задоволення такого віндикаційного позову.

Інші доводи, на які посилалися учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОНІС МАРБЛ" відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 29.01.2024.

Суддя О.М.Ярмак