Рішення

від 15.01.2024 по справі 915/1236/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року Справа № 915/1236/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: Сухомлин О.В.(в режимі ВКЗ),

представник відповідача: Чуб К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕНКОР,

до відповідача: Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод НАРП,

про: стягнення 947726,94 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕНКОР звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заяву до Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод НАРП про стягнення грошових коштів в загальній сумі 947726,94 грн, з яких: 899992,80 грн основний борг за поставлений по договору №315А-21 від 14.06.2021 товар, 33753,43 грн інфляційні втрати, 13980,71 грн 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства не розрахувався за поставлений товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу та нарахованих 3% річних, інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 09.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовчі засідання у справі призначались на 05.09.2023 та 10.10.2023.

Відповідач у відзиві від 29.08.2023 позовні вимоги визнав в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 749994,00 грн, в частині інших вимог позивача просить суд відмовити відповідачу у їх задоволенні, посилаючись на те, що позивач, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача основного боргу на суму 899 992,80 грн разом з ПДВ, не враховано положення п.6.6 спірного договору, щодо допущених порушень термінів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач у відповіді на відзив від 04.09.2023 на спростування заперечень відповідача вказує, що факт реєстрації ним податкових накладних у ЄРПН свідчить про те, що відповідач отримав право на податковий кредит, і відповідно, не зазнав і не міг зазнати будь-яких збитків, пов`язаних із не реєстрацією податкових накладних. Тому вважає твердження відповідача безпідставними.

13.09.2023 відповідачем були надані заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що порядок оплати-післяплата у розмірі 100% вартості продукції «покупець» сплачує постачальнику продовж 15-х банківських днів з дати поставки продукції проходження вхідного контролю та реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних відбулась лише 27.12.2022. При цьому, згідно п.6.6 спірного договору в разі порушення постачальником терміну реєстрації податкової накладної в ЄРПН, неправильного складення/реєстрації податкової накладної або її реєстрації з порушенням вимог ст.201 ПКУ, покупець вправі, без звернень до господарського суду, остаточно зменшити оплату постачання продукції на суму ПДВ, в рахунок відшкодування збитків, понесених в результаті втрати права на податковий кредит.

Ухвалою суду від 10.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.11.2023.

15.11.2023 розгляд справи не відбувся через оголошення повітряної тривоги у Миколаївській області і розгляд справи було відкладено на 07.12.2023.

07.12.2023 у судовому засіданні була оголошена перерва до 22.12.2023.

22.12.2023 у судовому засіданні судом було оголошено про вихід до нарадчої кімнати, але 22.12.2023 суд оголосив про вихід з нарадчої кімнати, оскільки при дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що для повного та всебічного розгляду даної справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення необхідно з`ясувати питання, пов`язані з реалізацією ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» права на формування податкового кредиту.

Ухвалою від 22.12.2023 судом призначено розгляд справи на 15.01.2024.

09.01.2024 Державне підприємство Миколаївський авіаремонтний завод НАРП повідомило суду про визнання позовних вимог в частині повної суми основного боргу у розмірі 899992,80 грн та просило суд зменшити розмір 3% річних до 0,00 грн та розмір інфляційних втрат до 0,00 грн, а також судові витрати розподілити пропорційно між сторонами у відповідності до задоволення позовних вимог.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 15.01.2024 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 15.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

14.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР», як постачальником, та Держаним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»», як покупцем, було укладено договір поставки №315А-21(далі Договір) (а.с.8-12), за умовами якого постачальник зобов`язується, згідно заявок покупця поставити продукцію (згідно до ДК 021:2015-3511200-2 Рятувальне та аварійне обладнання), аварійний запас НАЗ-7М (виріб I категорії), а покупець оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною, у кількості й в асортименті, зазначених у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 Договору).

Відвантаження продукції здійснюється у строки узгоджені сторонами, які зазначаються в Специфікації, після чого постачальник отримує оплату на розрахунковий рахунок (п.3.1 Договору).

Поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у Специфікації і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою продукції.

Вартість продукції, що поставляється за даним договором, не повинна перевищувати 899 992,80 грн з урахуванням ПДВ 149 998,80 грн (п.п.4.1,4.2 Договору).

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Договору, порядок оплати визначено шляхом післяплати у розмірі 100% вартості продукції, протягом 15-х банківських днів з дати поставки продукції, проходження вхідного контролю та реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних. Датою оплати продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним Договором (п.9.1 Договору).

Сторонами також підписано відповідну Специфікацію №1 до Договору, згідно з якою було погоджено поставку товару на суму 899992,80 грн з ПДВ, а також визначено порядок оплати, а саме: 100% вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15-х банківських днів з дати поставки продукції, проходження вхідного контролю та реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.13).

На виконання умов Договору поставки №315 А-21 від 14.06.2021 позивач здійснив поставку товару відповідачу за видатковою накладною №0000195 від 14.06.2021 на суму 899992,80 грн (а.с.15) та виставив до сплати рахунок-фактуру №0002305 від 14.06.2021 на суму 899992,80 грн (а.с.14).

Того ж дня позивачем була складена і направлена на реєстрацію в єдиний реєстр податкових накладних податкова накладна №186 від 14.06.2021 на суму 899992,80 грн.

Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної, податкова накладна №186 від 14.06.2021 зареєстрована в ЄРПН 27.12.2022 за №9172700750 (а.с.16,17).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У встановлений спірним договором строк відповідач не сплатив вартість поставленого товару на суму 899992,80 грн.

Суд приймає до уваги, що на день розгляду справи від відповідача надійшла заява від 09.01.2024 за №91/10 про визнання позовних вимог, в якій відповідач вказує, що сума ПДВ зазначена у податковій накладній №9172700750, яка складена позивачем 14.06.2021 та зареєстрована 27.12.2022, була використана Державним підприємством «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» при формуванні податкового кредиту, тобто втрати права на податковий кредит з ПДВ не відбулось. Тому Державне підприємство «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» визнає позов частково в частині суми основного боргу, що складає 899992,80 грн.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати заборгованості за Договором поставки №315А-21 від 14.06.2021.

Зважаючи на вказані обставини суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» в частині стягнення основного боргу в сумі 899992,80 грн обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані 3% річних на суму боргу 899992,80 грн за період з 18.01.2023 по 25.07.2023 у сумі 13980,71 грн та 33753,43 грн втрат від інфляції за період з лютого по червень 2023 року.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та методологічно правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд звертає увагу відповідача на те, що враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

При цьому, порушення відповідачем умов спірного договору щодо оплати вартості поставленого товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Аналогічних правових позицій дійшов Верховний Суд у постановах від 20.06.2018 у справі №913/869/14, від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 14.01.2020 у справі №924/532/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 та від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

За такого, суд не вбачає правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку сплати позивачу 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання по спірному договору шляхом їх зменшення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Згідно ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідачем до початку розгляду справи по суті були визнані позовні вимоги у сумі 749994,0 грн (у відзиві від 29.08.2023).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 14215,90 грн.

За вказаних обставин відповідно до положень ч.1 ст.130 ГПК України, позивачу, за його клопотанням, з Державного бюджету України підлягає поверненню 5624,96 грн (749994,0 х 1,5%) х 50%). Відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 8590,94 грн (14215,90 - 5624,96).

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕНКОР» грошові кошти в загальній сумі 947726,94 грн, з яких 899992,80 грн основний борг за поставлений по договору №315А-21 від 14.06.2021 товар, 33753,43 грн інфляційні втрати, 13980,71 грн 3% річних та 8590,94 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено « 25» січня 2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва