Рішення

від 30.01.2024 по справі 916/3264/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3264/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/3264/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452);

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 78" (73027, Херсонська обл., місто Херсон, вул.Робоча, будинок 78; код ЄДРПОУ 44189708);

про стягнення 86967,98 грн.

1. Суть спору.

26.07.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. № 3767/23) Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 78" , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача кошти, в розмірі 86 967,98 грн, в т.ч.: основний борг у розмірі 62 507,91 грн; пеню у розмірі 15 236,65 грн; три проценти річних у розмірі 1 574,50 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 648,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 101/ПГ-2600-К від 30.06.2021 в частині оплати за спожитий газ.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 31.07.2023 було відкрито провадження у справі №916/3264/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України.

12.01.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх. №1348/24), у якому позивач просив суд визнати поважними причини неподання доказів до позовної заяви та долучити до матеріалів справи Акт приймання-передачі природнього газу за липень 2021 року та докази направлення акту приймання-передачі природного газу за серпень 2021 року засобами поштового зв`язку.

Ухвала суду від 31.07.2023 про відкриття провадження у справі №916/3264/23 була надіслана позивачу на юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак копія ухвали суду повернулась на адресу Господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв`язку адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 101-3 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі № 915/1015/16.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути дану справу в межах розумного строку.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України.

Позивач зазначає, що між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 78" (відповідач, споживач) 30.06.2021 року було укладено договір № 101/ПГ-2600-К постачання природного газу (Договір).

Позивач звертає увагу, що у п. 3.2 та п. 3.3 Договору, сторони домовились, що ціна за 1 тис.куб.м природного газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті постачальника, в порядку п. 4.4.6. цього Договору, є обов`язковою для сторін за цим Договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою) ціною з 01 (першого) числа місяця в якому здійснюється постачання природного газу Постачальником, без оформлення Додаткової угоди до цього Договору.

Позивач наголошує , що пунктом 3.4. Договору визначено, що до ціни газу, визначеної пунктом 3.1. цього Договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 - 136,576 грн за 1 000 куб. м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м. на добу.

Разом із цим, пунктом 4.4.6 Договору визначено, що на власному офіційному сайті www.gas.ua в розділі «Для бізнесу» не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу Споживачу публікувати/оприлюднювати ціну за 1 000 куб.м газу, яка є обов`язковою для застосування Сторонами при розрахунках вартості спожитого Споживачем природного газу в місяці постачання за цим Договором.

Так, згідно тверджень позивача, на виконання зазначених норм Договору, ним було опубліковано на власному сайті, ціну природного газу, що діяла у спірний період поставки.

Також позивач зазначає, що у період липень -грудень 2021 року та січень - серпень 2022, позивач передав у власність відповідача природний газ в загальному об`ємі 4,625 тис.куб.м. на загальну суму 163 066,37 грн.

Разом із цим позивач зазначає, що на Адвокатський запит представника позивача, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь від 21.02.2023 №ТОВВИХ-23- 2189 щодо об`ємів спожитого відповідачем природного газу помісячно (в тому числі надано роздруківки з Інформаційної платформи).

Також позивач звертає увагу, що відповідно до пункту 3.9 Договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, і на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

При цьому згідно тверджень позивача, оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 100 558,46 грн, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 3.9 Договору.

Так позивач зазначає, що станом на момент пред`явлення позову розмір несплаченої основної заборгованості складає 62 507,91 грн.

Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Крім того, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором було нараховано останньому пеню в сумі 15 236,65 грн, 3 % річних у розмірі 1 574,50 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 648,92 грн.

3.2. Доводи ОСББ "РОБОЧА 78".

Відповідач своїм процесуальним правом, передбаченим ст.165 ГПК України, на подання відзиву по суті справи не скористався.

4. Обставини справи, встановлені судом.

30.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 78" (споживач) було укладено Договір постачання природного газу №101/ПГ-2600-К, відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.4.Договору, фактичний загальний обсяг постачання природного газу за цим договором складається з обсягів постачання природного газу по розрахункових періодах, фактично поставлених постачальником споживачу протягом строку дії цього Договору.

Положеннями п. 1.8. Договору передбачено, що обов`язковою умовою для постачання газу споживачу за цим Договором, є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору на розподіл природного газу (для споживачів, об`єкти яких приєднані до газорозподільних мереж) або з оператором ГТС договору на транспортування природного газу (для споживачів, об`єкти яких приєднані до газотранспортної системи), на підставі яких споживач набуває право санкціоновано відбирати газ з газорозподільної або газотранспортної системи, та присвоєння споживачу (його об`єктам споживання) ЕІС-кодів.

У п. 1.9. Договору сторони погодили перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку Споживача:

1. Місцезнаходження точки комерційного обліку: 73000 м.Херсон, вул. Робоча 78; EIC-код точки комерційного обліку (код типу 2) - 56ZM35T1859JO01K; Назва точки виходу з газотранспортної системи: AT «Херсонгаз»;

2. Місцезнаходження точки комерційного обліку: 73000 м.Херсон, вул. Робоча 78; EIC-код точки комерційного обліку (код типу 2) - 56ZM35T1859JO02I; Назва точки виходу з газотранспортної системи: AT «Херсонгаз».

Відповідно до п. 2.6. Договору, приймання - передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Згідно п. 2.7. Договору, для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

Положеннями п. 2.8. Договору передбачено, що постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати тримання актів приймання передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу (п. 2.9. Договору).

Відповідно до п. 2.10. Договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, ненадання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов`язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна за 1 тис.куб.м газу протягом дії цього Договору , публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п. 4.4.6. цього Договору.

У п. 3.2. Договору сторони домовились, що ціна за 1 тис.куб.м газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті постачальника, в порядку п. 4.4.6. цього Договору, є обов`язковою для сторін за цим Договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою ) ціною з 01 (першого) числа місяця в якому здійснюється постачання природного газу постачальником, без оформлення Додаткової угоди до цього Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання зазначених норм Договору, позивачем було опубліковано на власному сайті, за посиланням ціну природного газу, що діяла у спірний період поставки.

Ціна газу за цим Договором може змінюватись шляхом опублікування/оприлюднення постачальником зміненої/оновленої ціни за 1 тис.куб.м газу на офіційному сайті постачальника без оформлення Додаткової угоди до цього Договору. У випадку недосягнення сторонами згоди щодо ціни газу, споживач має право змінити постачальника на відповідний період а постачальник має право не здійснювати постачання газу споживачу у відповідному розрахунковому періоді. При цьому, призупинення постачання/споживання замовлених обсягів газу не є розірванням цього Договору (п. 3.3. Договору).

Положеннями п. 3.4. Договору передбачено, що до ціни газу, визначеної у п.3.1. цього Договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 -136,576 грн. за 1 тис.куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м. на добу.

Згідно п. 3.5. Договору, споживач зобов`язується сплатити за цим Договором за 1000 куб. м. газу вартість, яка складається з ціни, визначеної у п. 3.1. цього Договору та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного у п. 3.4. цього Договору.

Відповідно до п. 3.6. Договору, сума платежу за розрахунковий період (далі - сума платежу за газ) визначається як добуток обсягу газу, замовленого на розрахунковий період та вартості 1 тис.куб.м. газу, визначеної у п.3.5. цього Договору.

У п. 3.7. Договору сторони погодили, що оплата за цим Договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

Положеннями п. 3.8. Договору передбачено, що споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені пунктом 3.6. цього Договору. При цьому Споживач вказує у платіжному дорученні наступну інформацію про призначення платежу: «Оплата за природний газ, згідно Договору».

Згідно п. 3.9. Договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1. Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору, в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Постачальник звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному Договору внаслідок внесення змін до діючого законодавства або прийняття рішення органів влади, які роблять неможливим виконання умов цього Договору, а також у випадку неправомірних дій інших учасників ринку природного газу, які унеможливили виконання відповідних обов`язків за Договором (п. 6.3. Договору).

Положеннями п. 7.1.Договору, при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому Договору, як-то: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміна законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов`язань по цьому Договору, чи Інших, що не залежать від сторін, обставин, сторона яка зазнала впливу таких обставин не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.

У п. 7.2. Договору сторони погодили, що про наслання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини.

Згідно п. 7.3. Договору, настання форс мажорних обставин не звільняє споживача від обов`язку оплати за обсяг фактично поставленого газу.

При припиненні обставин, зазначених у пункті 7.1. Договору, сторона повинна без зволікання, будь-якими доступними засобами письмово сповістити про них іншу сторону. У повідомленні вказується термін, у який передбачається виконати зобов`язання за даним Договором (п. 7.4. Договору).

Відповідно до п. 7.5. Договору, у випадках, передбачених у п.7.1. Договору, термін виконання стороною своїх зобов`язань за даним Договором переноситься відповідно до часу, протягом якого діють такі обставини і їхні наслідки.

У п. 9.1.Договору, сторони, на підставі ч. 3. ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України, домовилися про можливість вчинення, підписання, укладання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису даного Договору, додатків до нього, додаткових угод, актів приймання-передачі газу, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням Договору.

Положеннями п. 9.3. визначено, що сторони домовилися, що будь-який правочин, який буде вчинений (укладений, підписаний) відповідно до умов даної Угоди із застосуванням сторонами (однією із сторін) відповідного електронного цифрового підпису вважається вчиненим з додержанням письмової форми правочину в розумінні ст. 207 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 10.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12 2021 р., а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою сторін Договір може бути припинено достроково. При цьому, сторона, яка має намір розірвати Договір письмово попереджає про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання.

Як встановлено судом, у період липень-грудень 2021 року та січень - серпень 2022, позивач передав у власність відповідача природний газ в загальному об`ємі 4,625 тис.куб.м. на загальну суму 163 066,37 грн, та підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- акт №12060 приймання-передачі природного газу від 31.07.2021 на суму 4 704,02 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 142) з доказами направлення відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1, а.с. 143-147);

- акт №13202 приймання-передачі природного газу від 31.08.2021 на суму 5 360,17 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 52) з доказами направлення відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1, а.с. 148-152);

- акт №13690 приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 на суму 5 793,58 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 62) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 63-64);

- акт №14778 приймання-передачі природного газу від 31.10.2022 на суму 10 420,20 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 65) з доказами направлення відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1, а.с. 53-57);

- акт №16716 приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 12 954,67 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 32) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 33-34);

- акт №29576 приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 14 085,89 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 35) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 36-37);

- акт №653 приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 24 121,30 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 38) з доказами направлення відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1, а.с. 39-41);

- акт №2487 приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на суму 13 775,16 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 42) з доказами направлення відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1, а.с. 43-46);

- акт №4704 приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 на суму 17 343,47 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 58) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 59-60);

- акт №6457 приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 на суму 17 491,88 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 61) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 66-67);

- акт №7874 приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 на суму 10 745,82 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 68) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 69-70);

- акт №8938 приймання-передачі природного газу від 30.06.2022 на суму 11 414,81 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 71) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 72-73);

- акт №9877 приймання-передачі природного газу від 31.07.2022 на суму 6 481,26 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 74) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 75-76);

- акт №10767 приймання-передачі природного газу від 31.08.2022 на суму 8374,14 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 77) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 78-79).

Додатково обсяги поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 78" природного газу підтверджуються відповіддю оператора ГТС ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за вих. № ТОВВИХ-23-2189 від 21.02.2023 (т. 1 а.с. 84-104) на адвокатський запит від 20.01.2023 (т. 1 а.с. 80-83).

Водночас, як вбачається із відповіді АТ «Державний ощадний банк України» за вих. № 16/2-09/380 від 02.02.2023 (т. 1 а.с. 105-111) на запит ТОВ ГК Нафтогаз України від 01.02.2023, ОСББ "РОБОЧА 78" лише частково оплатило вартість отриманого природного газу за спірний період на суму 100 558,46 грн.

Отже розмір несплаченої основної заборговано0сті складає 62 507,91 грн.

Таким чином, поручення ОСББ "РОБОЧА 78" умов договору № 101/ПГ-2600-К від 30.06.2021 в частині повної та своєчасної оплати за спожитий газ, зокрема, наявність заборгованості у розмірі 62 507,91 грн і стала підставою для нарахування ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також звернення до господарського суду із даним позовом.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 78" (споживач), виникли на підставі укладеного між ними Договору № 101/ПГ-2600-К від 30.06.2021.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано належним чином взяті на себе обов`язки за Договором та поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 163 066,37 грн, за період липень -грудень 2021 року та січень - серпень 2022, позивач передав у власність відповідача природний газ в загальному об`ємі 4,625 тис.куб.м.

Згідно п. 3.9. Договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1. Договору.

Однак, в порушення умов договору та чинного законодавства відповідачем оплата здійснена частково на суму 100 558,46 грн, тобто розмір несплаченої основної заборгованості складає 62 507,91 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи доведення матеріалами справи обставини постачання позивачем відповідачу природнього газу у спірний період, а також відсутність в матеріалах справи доказів оплати спожитого ОСББ "РОБОЧА 78" природнього газу на загальну суму 163 066,37 грн, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення 62 507,91 грн.

Між тим у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оплати спожитого ОСББ "РОБОЧА 78" природнього газу на загальну суму 163 066,37 грн, на підставі чого суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови Договору № 101/ПГ-2600-К від 30.06.2021 та не здійснив оплату отриманого природнього газу у повному розмірі і у визначений строк, з огляду на що, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 62 507,91 грн обґрунтованими та правомірними.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та підтверджені постановою ВП ВС від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.01.2020 по справі №924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 1 574,50 грн та інфляційних втрат у сумі 7 648,92 грн, за вибрані позивачем періоди, судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 15 236,65 грн, господарський суд зазначає наступне:

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до п. 6.2. Договору, в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Перевіривши наданий позивачем разом із позовною заявою розрахунок пені у розмірі 15 236,65 грн суд вважає його правильним та обґрунтованим.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Поряд з цим суд враховує, що 24.02.2022 р. Указом Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Так, позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Наразі суд враховує, що відповідач певний період часу знаходився під окупацією збройних сил російської федерації, а також враховуючи, що відповідач це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, а також враховуючи, що відповідач є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками, господарський суд дійшов висновку про зменшення пені до 5 000,00 грн.

Отже, враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру нарахованої пені до 5 000,00 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак підлягають частковому задоволенню у зв`язку зі зменшенням суми пені.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача без урахування зменшеного розміру пені.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 78" (73027, Херсонська обл., місто Херсон, вул.Робоча, будинок 78; код ЄДРПОУ 44189708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 40121452) основний борг у розмірі 62 507/шістдесят дві тисячі п`ятсот сім/грн 91 коп., 3% річних у розмірі 1574/одна тисяча п`ятсот сімдесят чотири/грн 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 648/сім тисяч шістсот сорок вісім/грн 92 коп., пеню у розмірі 5000/п`ять тисяч/грн 00 коп., а також 2684/дві тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Рішення підписано 30 січня 2024 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська