Постанова

від 15.04.2024 по справі 916/3264/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3264/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024, суддя суду першої інстанції Невінгловська Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 30.01.2024

по справі №916/3264/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РОБОЧА 78»

про стягнення 86 967,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

26.07.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. № 3767/23) Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РОБОЧА 78», в якій позивач просив суд стягнути з відповідача кошти, в розмірі 86 967,98 грн, в т.ч.: основний борг у розмірі 62 507,91 грн; пеню у розмірі 15 236,65 грн; три проценти річних у розмірі 1 574,50 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 648,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 101/ПГ-2600-К від 30.06.2021 в частині оплати за спожитий газ.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РОБОЧА 78» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 62 507,91 грн, 3% річних у розмірі 1 574,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 648,92 грн, пеню у розмірі 5 000,00 грн, а також 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови Договору № 101/ПГ-2600-К від 30.06.2021 та не здійснив оплату отриманого природнього газу у повному розмірі і у визначений строк, з огляду на що, у нього наявна заборгованість у розмірі 62 507,91 грн.

Задовольняючи вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділений правом вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних в сумі 1 574,50 грн та інфляційних втрат у сумі 7 648,92 грн, за вибрані позивачем періоди, є обґрунтованим та арифметично правильним.

Зменшуючи розмір пені до 5 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач певний період часу знаходився під окупацією збройних сил російської федерації, відповідач це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, відповідач є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками, а позивачем не було подано будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/3264/23.

Апелянт вказує на те, що відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо.

Позивач посилається на те, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Апелянт зазначає, що зменшуючи розмір пені до 5 000,00 грн від нарахованої суми, суд таким чином хоче ототожнити зменшення розміру штрафних санкцій з повним звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, тоді як зі змісту статті 233 Господарського кодексу України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваних штрафних санкцій є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності.

На думку позивача, зменшення розміру пені до 5 000,00 грн фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Керуючись викладеним вище, позивач просить рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 у справі № 916/3264/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 10 236,65 грн скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3264/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3264/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/3264/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3264/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3264/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/3264/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/3264/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 14.03.2024.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2-4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 20.02.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/3264/23, була отримана позивачем у його електронному кабінеті 21.02.2024.

Крім того, копія даної ухвали направлялася на адресу відповідача у справі засобами поштового зв`язку у встановленому законом порядку, однак повернулася без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

30.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «РОБОЧА 78» (споживач) було укладено Договір постачання природного газу №101/ПГ-2600-К, відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00), власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору, фактичний загальний обсяг постачання природного газу за цим договором складається з обсягів постачання природного газу по розрахункових періодах, фактично поставлених постачальником споживачу протягом строку дії цього Договору.

Пунктом 1.8. Договору передбачено, що обов`язковою умовою для постачання газу споживачу за цим Договором, є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору на розподіл природного газу (для споживачів, об`єкти яких приєднані до газорозподільних мереж) або з оператором ГТС договору на транспортування природного газу (для споживачів, об`єкти яких приєднані до газотранспортної системи), на підставі яких споживач набуває право санкціоновано відбирати газ з газорозподільної або газотранспортної системи, та присвоєння споживачу (його об`єктам споживання) ЕІС-кодів.

У п. 1.9. Договору сторони погодили перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку Споживача:

1. Місцезнаходження точки комерційного обліку: 73000 м.Херсон, вул. Робоча 78; EIC-код точки комерційного обліку (код типу 2) - 56ZM35T1859JO01K; Назва точки виходу з газотранспортної системи: AT «Херсонгаз»;

2. Місцезнаходження точки комерційного обліку: 73000 м.Херсон, вул. Робоча 78; EIC-код точки комерційного обліку (код типу 2) - 56ZM35T1859JO02I; Назва точки виходу з газотранспортної системи: AT «Херсонгаз».

Відповідно до п. 2.6. Договору, приймання - передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначається фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Згідно п. 2.7. Договору, для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

Положеннями п. 2.8. Договору передбачено, що постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати тримання актів приймання передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу (п. 2.9. Договору).

Відповідно до п. 2.10. Договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, ненадання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих споживачем, вважаються обов`язковими для сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна за 1 тис.куб.м газу протягом дії цього Договору , публікується/оприлюднюється постачальником на офіційному сайті постачальника відповідно до п. 4.4.6. цього Договору.

У п. 3.2. Договору сторони домовились, що ціна за 1 тис.куб.м газу, опублікована/оприлюднена на власному офіційному сайті постачальника, в порядку п. 4.4.6. цього Договору, є обов`язковою для сторін за цим Договором та є підставою для визначення вартості природного газу, спожитого споживачем в місяці постачання природного газу за новою (зміненою ) ціною з 01 (першого) числа місяця в якому здійснюється постачання природного газу постачальником, без оформлення Додаткової угоди до цього Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання зазначених норм Договору, позивачем було опубліковано на власному сайті, за посиланням ціну природного газу, що діяла у спірний період поставки.

Ціна газу за цим Договором може змінюватись шляхом опублікування/оприлюднення постачальником зміненої/оновленої ціни за 1 тис.куб.м газу на офіційному сайті постачальника без оформлення Додаткової угоди до цього Договору. У випадку недосягнення сторонами згоди щодо ціни газу, споживач має право змінити постачальника на відповідний період, а постачальник має право не здійснювати постачання газу споживачу у відповідному розрахунковому періоді. При цьому, призупинення постачання/споживання замовлених обсягів газу не є розірванням цього Договору (п. 3.3. Договору).

Положеннями п. 3.4. Договору передбачено, що до ціни газу, визначеної у п.3.1. цього Договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 -136,576 грн. за 1 тис.куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м. на добу.

Згідно п. 3.5. Договору, споживач зобов`язується сплатити за цим Договором за 1000 куб. м. газу вартість, яка складається з ціни, визначеної у п. 3.1. цього Договору та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, визначеного у п. 3.4. цього Договору.

Відповідно до п. 3.6. Договору, сума платежу за розрахунковий період (далі - сума платежу за газ) визначається як добуток обсягу газу, замовленого на розрахунковий період та вартості 1 тис.куб.м. газу, визначеної у п.3.5. цього Договору.

У п. 3.7. Договору сторони погодили, що оплата за цим Договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

Положеннями п. 3.8. Договору передбачено, що споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені пунктом 3.6. цього Договору. При цьому Споживач вказує у платіжному дорученні наступну інформацію про призначення платежу: «Оплата за природний газ, згідно Договору».

Згідно п. 3.9. Договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищив 10 тис.куб.м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1. Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору, в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Постачальник звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному Договору внаслідок внесення змін до діючого законодавства або прийняття рішення органів влади, які роблять неможливим виконання умов цього Договору, а також у випадку неправомірних дій інших учасників ринку природного газу, які унеможливили виконання відповідних обов`язків за Договором (п. 6.3. Договору).

Положеннями п. 7.1. Договору, при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому Договору, як-то: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, зміна законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов`язань по цьому Договору, чи Інших, що не залежать від сторін, обставин, сторона яка зазнала впливу таких обставин не несе відповідальності. Дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.

У п. 7.2. Договору сторони погодили, що про наслання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини.

Згідно п. 7.3. Договору, настання форс мажорних обставин не звільняє споживача від обов`язку оплати за обсяг фактично поставленого газу.

При припиненні обставин, зазначених у пункті 7.1. Договору, сторона повинна без зволікання, будь-якими доступними засобами письмово сповістити про них іншу сторону. У повідомленні вказується термін, у який передбачається виконати зобов`язання за даним Договором (п. 7.4. Договору).

Відповідно до п. 7.5. Договору, у випадках, передбачених у п.7.1. Договору, термін виконання стороною своїх зобов`язань за даним Договором переноситься відповідно до часу, протягом якого діють такі обставини і їхні наслідки.

У п. 9.1. Договору, сторони, на підставі ч. 3. ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України, домовилися про можливість вчинення, підписання, укладання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису даного Договору, додатків до нього, додаткових угод, актів приймання-передачі газу, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов`язаних із виконанням Договору.

Положеннями п. 9.3. визначено, що сторони домовилися, що будь-який правочин, який буде вчинений (укладений, підписаний) відповідно до умов даної Угоди із застосуванням сторонами (однією із сторін) відповідного електронного цифрового підпису вважається вчиненим з додержанням письмової форми правочину в розумінні ст. 207 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 10.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 31.12 2021 р., а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою сторін Договір може бути припинено достроково. При цьому, сторона, яка має намір розірвати Договір письмово попереджає про це іншу сторону за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи, у період липень-грудень 2021 року та січень - серпень 2022, позивач передав у власність відповідача природний газ в загальному об`ємі 4,625 тис.куб.м. на загальну суму 163 066,37 грн, та підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- акт №12060 приймання-передачі природного газу від 31.07.2021 на суму 4 704,02 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 142) з доказами направлення відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1, а.с. 143-147);

- акт №13202 приймання-передачі природного газу від 31.08.2021 на суму 5 360,17 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 52) з доказами направлення відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1, а.с. 148-152);

- акт №13690 приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 на суму 5 793,58 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 62) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 63-64);

- акт №14778 приймання-передачі природного газу від 31.10.2022 на суму 10 420,20 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 65) з доказами направлення відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1, а.с. 53-57);

- акт №16716 приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 12 954,67 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 32) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 33-34);

- акт №29576 приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 14 085,89 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 35) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 36-37);

- акт №653 приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 24 121,30 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 38) з доказами направлення відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1, а.с. 39-41);

- акт №2487 приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на суму 13 775,16 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 42) з доказами направлення відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1, а.с. 43-46);

- акт №4704 приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 на суму 17 343,47 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 58) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 59-60);

- акт №6457 приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 на суму 17 491,88 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 61) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 66-67);

- акт №7874 приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 на суму 10 745,82 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 68) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 69-70);

- акт №8938 приймання-передачі природного газу від 30.06.2022 на суму 11 414,81 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 71) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 72-73);

- акт №9877 приймання-передачі природного газу від 31.07.2022 на суму 6 481,26 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 74) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 75-76);

- акт №10767 приймання-передачі природного газу від 31.08.2022 на суму 8374,14 грн з ПДВ (т. 1, а.с. 77) з доказами направлення відповідачу за допомогою інформаційної платформи (т. 1, а.с. 78-79).

Додатково обсяги поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «РОБОЧА 78» природного газу підтверджуються відповіддю оператора ГТС ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за вих. № ТОВВИХ-23-2189 від 21.02.2023 (т. 1 а.с. 84-104) на адвокатський запит від 20.01.2023 (т. 1 а.с. 80-83).

Як вбачається із відповіді АТ «Державний ощадний банк України» за вих. № 16/2-09/380 від 02.02.2023 (т. 1 а.с. 105-111) на запит ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 01.02.2023, ОСББ «РОБОЧА 78» оплатило вартість отриманого природного газу за спірний період на суму 100 558,46 грн.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку, апелянт оскаржує рішення виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 10 236,65 грн.

Таким чином, рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/3264/23 підлягає перегляду виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 10 236,65 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/3264/23 колегією суддів не переглядається.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було встановлено судом, відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «РОБОЧА 78» (споживач), виникли на підставі укладеного між ними Договору № 101/ПГ-2600-К від 30.06.2021.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Колегією суддів було встановлено, що позивачем виконано належним чином взяті на себе обов`язки за Договором та поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 163 066,37 грн, за період липень-грудень 2021 року та січень - серпень 2022 року, позивач передав у власність відповідача природний газ в загальному об`ємі 4,625 тис.куб.м.

В той же час, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору та чинного законодавства відповідачем оплата здійснена частково на суму 100 558,46 грн, тобто розмір несплаченої основної заборгованості складає 62 507,91 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до п. 6.2. Договору, в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок пені та вважає його правильним та обґрунтованим. Таким чином, сума пені становить 15 236,65 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак це повинно здійснюватися з дотриманням не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Судова практика щодо застосування норм ГК України та ЦК України в частині зменшення неустойки наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Відповідно до даного наказу Херсонська міська територіальна громада була окупована у період з 01.03.2022 до 11.11.2022.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «РОБОЧА 78» знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Робоча, 78.

Таким чином, під час частини спірного періоду, а саме березень-серпень 2022 року відповідач знаходився під окупацією збройних сил російської федерації, що об`єктивно унеможливлювало оплату поставленого природного газу у строки, встановлені договором. Дані обставини не потребують додаткового доказування.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Відповідач є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Всі надходження відповідача базуються на сплаті комунальних платежів співвласниками квартир, в той же час окупація міста Херсон могла привести до несплати комунальних платежів співвласниками, що в свою чергу призвело до неоплати поставленого природного газу.

В свою чергу, ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, апелянт не навів будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

В свою чергу стягнення інфляційних втрат та 3% річних компенсують негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Таким чином, беручи всі наведені вище обставини щодо відсутності вини відповідача у несвоєчасному погашенні боргу, відсутність понесення збитків позивачем, враховуючи принцип збалансованості інтересів сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру нарахованої пені до 5 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/3264/23 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/3264/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/3264/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.01.2024 по справі №916/3264/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 15.04.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран