Ухвала

від 29.01.2024 по справі 908/1509/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1509/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Васьковського О.В., Картере В.І

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2023

у справі № 908/1509/22

за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Арт Капітал»

до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстафінг»

про визнання банкрутом, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України звернулося до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про зобов`язання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстафінг» провести аналіз фінансового становища боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у т.ч., що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, грошових коштів, надати документи фінансово-господарської діяльності за період з 07.18.2018 по дату їх надання до контролюючого органу.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 залишено без задоволення клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області (вх.№14139/08-08/22 від 10.11.2022.).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 зокрема затверджено звіт арбітражного керуючого Штельманчуку М.С. про нарахування та виплату основної винагорода за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстафінг» у період з 23.11.2022. по 31.05.2023. у розмірі 126 078,00 грн. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстафінг». Закрито провадження у справі №908/1509/22.

Головне управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023, якою відмовлено у задоволенні клопотання контролюючого органу та просило скасувати і направити матеріали справи до місцевого господарського суду для подальшого розгляду.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023, постановлену за результатом розгляду клопотання контролюючого органу у справі № 908/1509/22, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 у справі № 908/1509/22, залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області (надіслана 03.01.2024, що підтверджується конвертом Укрпошта) ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 908/1509/22, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові та направити справу до Господарського суду Запорізької області для продовження судового розгляду.

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Розглянувши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів скарги, Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області не погоджується з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2023, якою ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 у справі № 908/1509/22, про залишення без задоволення клопотання зобов`язати ліквідатора у справі вчинити певні дії, залишено без змін.

Законодавцем у ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області з касаційною скаргою на оскаржувану постанову апеляційного суду - після набрання чинності з 15.04.2023 змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023) у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Отже, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття оскаржуваного судового рішення та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанов апеляційних судів, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції щодо розгляду питання зокрема про закриття рахунків, надання інформації про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у т.ч., що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, коштів тощо, надати документи фінансово-господарської діяльності.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).

Суд звертає увагу скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі про банкрутство не була предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 908/1509/22 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, яке відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 3, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.07.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 908/1509/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Васьковський О.В.

Картере В.І.