Ухвала

від 30.01.2024 по справі 38/5005/6636/2012

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 38/5005/6636/2012

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г.

перевіривши матеріали касаційної скарги ліквідатора Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого Зибіна А. О. (вх. № 593/2024)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023

у складі колегії суддів: Мороза В. Ф. (головуючий), Коваль Л. А., Чередка А. Є.

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023

у складі судді Владимиренка І. В.

у справі № 38/5005/6636/2012

за заявою Голови ліквідаційної комісії комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 38/5005/6636/2012 про банкрутство Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради.

23.01.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора банкрута надійшла заява № б/н від 20.01.2023 про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" та стягнення з Дніпровської міської ради на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 14 919 248,60 грн.

26.04.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у задоволенні заяви ліквідатора від 23.01.2023 про притягнення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" (код ЄДРПОУ 25841545) та стягнення з Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) на користь комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 14 919 248,60 грн - відмовлено.

02.11.2023 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено та підписано 23.11.2023) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 у справі №38/5005/6636/2012 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 у справі № 38/5005/6636/2012 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 у справі №38/5005/6636/2012 - залишено без змін.

16.01.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ліквідатором Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражним керуючим Зибіним А. О. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 у справі № 38/5005/6636/2012; ухвалити нове рішення про задоволення заяви ліквідатора від 23.01.2023 про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" (код ЄДРПОУ 25841545) та стягнення з Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) на користь комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" суму непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог у розмірі 14 919 248,60 грн.

09.01.2024 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Статтею 288 ГПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, повний текст постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 38/5005/6636/2012 складено 23.11.2023. Таким чином, останнім днем встановленого наведеною вище нормою строку на подання касаційної скарги було 13.12.2023.

Як було зазначено вище, касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 у справі № 38/5005/6636/2012 ліквідатором Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражним керуючим Зибіним А. О. подано 16.01.2024, тобто з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження. При цьому скаржник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження у відповідності до вимог статті 288 ГПК України.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу обґрунтуванням та вимогами, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане б призводило до порушення таких принципів господарського процесу як змагальність і диспозитивність.

Разом з цим, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку Суд враховує висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 24.07.2020 у справі № 911/4241/15, відповідно до якого положення норми підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", якою передбачено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 3 023 грн.

Отже, звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі №38/5005/6636/2012, яка прийнята за результатом перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 про відмову у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про притягнення Дніпровської міської ради до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, скаржнику належало сплатити судовий збір у розмірі 3 023 грн.

Водночас скаржником до касаційної скарги не додано доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Таким чином, касаційна скарга ліквідатора Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради- арбітражного керуючого Зибіна А.О. оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.

Крім цього, відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

За змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Всупереч наведеному скаржником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга, при цьому чітко не зазначено порушення яких саме норм матеріального та/або норм процесуального права припустився суд апеляційної інстанцій та в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом при прийнятті оскаржуваної постанови.

Отже, касаційна скарга ліквідатора Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради- арбітражного керуючого Зибіна А. О. не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга ліквідатора Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого Зибіна А. О. підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме:

1) подати заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 38/5005/6636/2012 з належним обґрунтуванням причин пропуску цього строку, або навести Суду інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження;

2) вказати підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга, та чітко зазначити порушення яких саме норм матеріального та/або норм процесуального права припустився апеляційний суд при ухваленні оскарженого судового рішення у справі №38/5005/6636/2012, і в чому конкретно полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;

3) надати документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 3 023 грн.

Водночас відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Однак, скаржником не додано до касаційної скарги жодних доказів надсилання копії скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи №38/5005/6636/2012.

Верховний Суд акцентує, що неповідомлення учасників судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені у частині третій статті 2 ГПК України.

Не направлення скаржником копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу, позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу.

Відтак, ліквідатору Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражному керуючому Зибіну А. О. необхідно надати Суду докази надіслання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого Зибіна А. О. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2023 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2023 у справі № 38/5005/6636/2012? залишити без руху.

2. Надати ліквідатору Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражному керуючому Зибіну А. О. строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Пєсков