Постанова

від 24.01.2024 по справі 127/18439/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/18439/23

Провадження № 22-ц/801/134/2024

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 рокуСправа № 127/18439/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Різник Д. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди водного об`єкта укладеною,

за апеляційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 2.11.2023 року, ухвалене у складі судді Король О. П. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 10.11.2023 року, -

в ст ан о в и в :

22.06.2023 року Вінницька міська рада (далі ВМР) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди водного об`єкта укладеною, в якому, виходячи з положень статей 626, 628, 654, 651 ЦК України, статей 12, 83, 116, 124, 206 ЗК України, статті 288 ПК України, статей 15, 18 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 року № 1378-IV, просила : внести зміни до договору оренди водного об`єкта від 29.12.2016 року зареєстрованого у Департаменті земельних ресурсів ВМР 13.02.2017 року за № 01913, шляхом визнання додаткової угоди, зміст якої зазначено в позовній заяві, про внесення змін до вказаного договору оренди водного об`єкта укладеною. У додатковій угоді в редакції, викладеній у позовній заяві, серед-іншого, ВМР просить викласти пункт 5 та частину третю пункту 9 в такій редакції :

- «Пункт 5 Договору: «5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 10918554,72 грн»;

- «Частину третю пункту 9 Договору: «за земельну ділянку за місцем її розташування у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки 327556,64 грн в рік, код платежу 18010900».

Зазначивши, що додаткова угода набуває чинності з 1.01.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.12.2016 року між ВМР та громадянином України ОСОБА_1 укладений договір оренди водного об`єкту (далі договір оренди), за яким ВМР передала ОСОБА_1 в оренду на умовах платного строкового користування водний об`єкт (водний простір) об`ємом 23,333 тис.м3 та земельну ділянку під водним об`єктом (кадастровий номер 0510100000:03:058:0187) площею 1,1146 га для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За умовами договору оренди, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 2036792,52 грн, сторони узгодили річну вартість орендної плати в розмірі 61103,78 грн в рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки.

Розмір орендної плати щорічно переглядається у разі зміни розміру ставки земельного податку, ставки орендної плати, нормативної грошової оцінки земель. Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (пункт 12, 38 договору).

Рішенням ВМР № 501 від 25.06.2021 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель в межах міста Вінниці, яка введена в дію з 1.01.2022.

Рішенням ВМР № 689 від 26.11.2021 року затверджено План заходів щодо запровадження нової нормативної грошової оцінки земель в межах міста Вінниці з 1.01.2022.

ВМР направила на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням лист №01/00/010/138022 від 1.08.2022, в якому надіслала проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди водного об`єкта від 29.12.2016 року та запропонувала у двадцятиденний строк підписати та повернути примірник додаткової угоди на адресу позивача.

У запропонованійпозивачем редакціїдодаткової угодиз урахуваннямнової нормативноїгрошової оцінкиземлі,запровадженої рішеннямВМР №501від 25.06.2021року,встановлено розміррічної орендноїплати заземельну ділянкуплощею 1,1146га,кадастровий номер0510100000:03:058:0187,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 в сумі327556,64грн врік,що складає3%від нормативноїгрошової оцінки10918554,72грн.

Відповідач, надісланий проект додаткової угоди отримав 9.08.2022 року, що підтверджується відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення. Проте, додаткова угода відповідачем не підписана та не повернута, що й слугувало підставою звернення позивача з цим позовом до суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 2.11.2023 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВМР подано апеляційну скаргу (вх. № 10109 від 29.11.2023 року), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Основними доводамиапеляційноїскаргиє те,щосуд першоїінстанції післязакриття підготовчогопровадження всуперечнормам статей83,189,126ЦПК Україниприйняв докази,надані відповідачемта поклавїх воснову рішенняпо справі.Рішення ВМР№ 1353від 23.12.2022року,яким внесенозміни доставок орендноїплати заземлю неє належнимдоказом врозумінні статті77ЦПК України,оскільки нестосується предметудоказування,яким уданій справі є зміна розміру орендної плати у зв`язку із запровадженням з 1.01.2022 року нової нормативної грошової оцінки земель на підставі рішення ВМР № 501 від 25.06.2021 року. Спірні правовідносини виникли у 2022 році, тоді як суд першої інстанції застосував рішення ВМР, яке на момент виникнення спірних правовідносин ще не було прийняте.

Судом першої інстанції помилково зроблено посилання на правову позицію, викладену у постанові ВС від 21.02.2023 року у справі № 925/640/21, оскільки обставини справи та предмет позовних вимог у даній справі та справі № 925/640/21 є різними, тому суд неправильно застосував положення частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Також місцевий суд надав перевагу у доводах відповідача щодо нормативної грошової оцінки та не прийняв до уваги доводи ВМР без зазначення мотивів їх відхилення. Позивачем надано докази, зокрема рішення ВМР № 501 від 25.06.2021 року, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель в межах міста Вінниці, яка введена в дію з 1.01.2022 року. Нормативна грошова оцінка була проведена позивачем на виконання статті 18 Закону України «Про оцінку земель», постанови КМУ від 7.02.2018 року № 105 «Про проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та внесення змін до деяких постанов КМУ».

Наявний у справі витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.01.2022 року за формою відповідає додатку № 3 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої наказом Мінагрополітики від 23.05.2017 року № 262.

Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 6.05.2021 року підтверджує розмір нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки 10918554,72 грн на момент виникнення спірних правовідносин та відповідає розрахунку зазначеному в технічній документації.

Суд першої інстанції помилково застосував наданий відповідачем витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки № НВ-9924847782023 сформований 25.07.2023 року в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Зазначений витяг сформовано за новою, затвердженою постановою КМУ від 3.11.2021 року № 1147, Методикою нормативної грошової оцінки земельних ділянок, якою скасовано використання у формулі, за якою здійснюється визначення нормативної грошової оцінки земель, коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (в нашому випадку землі водного фонду).

Місцевим судом не враховано те, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (пункт 4 постанови КМУ від 3.11.2021 року № 1147).

Одночасно з апеляційною скаргою ВМР подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів :

-копію рішення ВМР № 126 від 24.12.2020 року «Про проведення нормативної грошової оцінки земель м. Вінниці та надання дозволу на розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Вінниці»,

-витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в межах міста, яка була зроблена ТОВ «Інститутом землеустрою та земельно-правових відносин» та передана до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області (2021 рік);

-копію рішення ВМР № 2642 від 4.11.2021 року «Про передачу технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Вінниці до органів, що здійснюють ведення Державного кадастру».

Клопотання обґрунтовано тим, що зазначені докази є важливі для справи, оскільки підтверджують, що згідно з проведеним в технічній документації розрахунком за діючою на той час формулою, нормативна грошова оцінка земель водного фонду м. Вінниці становить 890,54 грн за 1 м.3. Відтак, розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки водного фонду площею 1,1146 га на момент виникнення спірних правовідносин становить 9925958,84 грн без індексації. Витяг з нормативної грошової оцінки від 25.07.2023 року № НВ-9924847782023, яким суд першої інстанції обґрунтував своє рішення, подано відповідачем після закриття підготовчого провадження під час розгляду справи по суті, що є об`єктивною причиною, яка перешкоджала надати зазначені докази до суду першої інстанції у строк встановлений ЦПК України.

24.01.2024 року до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 760) представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , та заперечення (вх № 759 від 24.01.2024 року) ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Проте, до відзиву та заперечень представником відповідачане додано доказів їх надіслання позивачу, а тому відзив та заперечення не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду та не розглядаються(стаття 178,частина четверта статті 183, стаття 360 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції, ознайомившись із клопотання позивача про приєднання доказів, з`ясувавши думку представника відповідача, який заперечив проти задоволення клопотання, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з таких підстав.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що: «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України,суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина друга, четверта статті 367 ЦПК України).

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що міська рада з об`єктивних, незалежних від неї обставин, не могла подати зазначені докази до суду першої інстанції одночасно із поданням позову, а також не зазначено, яке значення для розгляду справи мають дані докази. Крім цього, ВМР не було повідомлено суд про те, який саме доказ не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Отже, зазначені в клопотанні причини неподання позивачем зазначених доказів до суду першої інстанції колегія суддів вважає необґрунтованими та ці обставини не можуть свідчити про винятковий випадок в розумінні статті 367 ЦПК України для прийняття зазначених доказів судом апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції (в частині висновків суду щодо правових підстав відмови в задоволенні позовних вимог) частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

29.12.2016 року між ВМР та громадянином України ОСОБА_1 укладено договір оренди водного об`єкту (далі договір оренди), за яким ВМР передала ОСОБА_1 в оренду на умовах платного строкового користування водний об`єкт (водний простір) об`ємом 23,333 тис.м3 та земельну ділянку під водним об`єктом (кадастровий номер 0510100000:03:058:0187) площею 1,1146 га для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений договір зареєстровано за № 01913 від 13.02.2017 року.

За умовами пункту 5 «Об`єкт оренди», частини третьої пункту 9 «Орендна плата» договору оренди, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 2036792,52 грн, сторони узгодили річну вартість орендної плати в розмірі 61103,78 грн в рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки.

Договір укладається строком на 10 років (пункт 8 договору).

Розмір орендної плати щорічно переглядається у разі : (крім іншого) зміни розмірів ставки орендної плати, а також нормативної грошової оцінки земель. (пункт 12 договору).

Будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (пункт 38 договору)

Відповідно до пункту 45 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами (або з дати нотаріального посвідчення). Право оренди підлягає державній реєстрації. /а. с. 7-11/.

Рішенням ВМР № 501 від 25.06.2021 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель в межах міста Вінниці, яка введена в дію з 01.01.2022 року /а. с. 12/.

Рішенням ВМР № 689 від 26.11.2021 року затверджено План заходів щодо запровадження нової нормативної грошової оцінки земель в межах міста Вінниці з 01.01.2022 року /а. с. 13-15/.

ВМР направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням лист № 01/00/010/138022 від 1.08.2022, в якому надіслав проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди водного об`єкта від 29.12.2016 року та запропоновано у двадцятиденний строк підписати та повернути примірник додаткової угоди на адресу позивача /а. с. 16/.

У запропонованій позивачем редакції додаткової угоди з урахуванням нової нормативної грошової оцінки землі, запровадженої рішенням ВМР № 501 від 25.06.2021 року, встановлено розмір річної орендної плати за земельну ділянку площею 1,1146 га, кадастровий номер 0510100000:03:058:0187, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 327556,64 грн. в рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки - 10918554,72 грн.

Умови орендної плати за водний об`єкт (водний простір) залишились незмінними.

ВМР в додатковій угоду про внесення змін до договору оренди водного об`єкта, а ВМР просила викласти в наступній редакції: пункт 5 договору, відповідно до якого «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 10918554,72 грн.» та ч. 3 п. 9 відповідно до якої : «за земельну ділянку за місцем її розташування у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки 327556,64 грн. в рік, код платежу 18010900». Тобто зміни стосуються збільшення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а відтак змінюється розмір орендної плати за вказану ділянку. /а. с. 17-18, 20/.

Відповідач надісланий проект додаткової угоди отримав 9.08.2022 року, що підтверджується відміткою в повідомленні про вручення поштового відправлення. Проте, додаткова угода відповідачем не підписана та не повернута. /а. с. 19/.

Звертаючись до суду з позовом, Вінницька міська рада зазначила, що єдиною підставою для внесення змін до договору оренди водного об`єкта, укладеного 29.12.2016 року між Вінницькою міською радою та ОСОБА_1 є зміна з 01.01.2022 року нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідач не визнає позов, оскільки не погоджується з визначеною нормативною оцінкою та не врахуванням міською радою при визначенні орендної плати зміненого з 01.01.2023 року розміру ставки орендної плати.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при виготовленні проекту додаткової угоди про внесення змін до договору не було враховано зміни щодо зменшення ставки визначення розміру орендної плати з 3 % до 1,5 %, яка передбачена рішенням ВМР № 1353 від 23.12.2022 року та яке підлягає застосовуванню з 1.01.2023 року.

Зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки), оформлена рішенням міської ради, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки цими рішеннями законодавчо не встановлюються граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності (правова позиція ВС від 16.04.2018 року у справі № 910/7905/17).

Оскільки за змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами, підставою для перегляду розміру/ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку та невідповідність у цій частині договору оренди новим умовам, встановленим законом, а не рішення органів місцевого самоврядування (права позиція ВС від 21.02.2023 року у справі № 925/640/21).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, однак частково допустився помилки щодо правових підстав відмови, що є підставою відповідно до статей 374, 376 ЦПК України для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов висновку про безпідставність позовних вимог Вінницької міської ради, у свою чергу апеляційний суд приходить висновку про відмову у задоволенні позову Вінницької міської ради з підстав недоведеності позовних вимог.

Устатті 626ЦК Українизакріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно достатті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зістаттею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно достатті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістомстатті 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Відповідно достатті 651 ЦК Українизміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Устатті 13 Закону України «Про оренду землі»зазначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістомстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У частині 1статті 30 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини 1- 3статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом статей632,651 ЦК Українитастатті 30 Закону України «Про оренду землі»зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Судувід 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

При вирішенні спору, колегія суддів враховує, що порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель». Відповідно до частини третьої статті 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». А згідно з частинами першою та другою цієї статті за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 Закону України «Про оцінку земель).

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України (частина п`ятастатті 201 ЗК України).

Витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Він складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) вказано, що «апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».

Підставою для внесення змін до договору оренди водного об`єкта, укладеного 29.12.2016 року між Вінницькою міською радою та ОСОБА_1 , Вінницька міська рада зазначила - зміну нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Нова нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідача, відповідно до тверджень позивача, була визначена технічною документацією з нормативно грошової оцінки земель в межах м. Вінниці, що розроблена ТОВ «Інститут землеустрою та земельно-правових відносин» та затверджена рішенням Вінницької міської ради № 501 від 25.06.2021 року. / а.с. 12/

Розглядаючи справу, суд першої інстанції залишив поза увагою, що при обранні такого способу захисту, як визнання додаткової угоди про внесення змін до договору, саме на суд покладається обов`язок здійснити оцінку інтересів сторін від укладення договору не абстрактно, а виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин і певних прогнозів відносно їх розвитку у майбутньому; перевірити наявність виняткових істотних змін договору та відповідність запропонованих змін вимогам закону.

Так, стверджуючи, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки під водним об`єктом (кадастровий номер 0510100000:03:058:0187) була затверджена рішенням Вінницької міської ради № 501 від 25.06.2021 року, позивач не довів, що технічною документацією, на яку йде посилання у вступній частині даного рішення, було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні відповідача та належить до земель водного фонду, оскільки норми на які посилається міська рада у рішенні № 501 визначають порядок та методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, тоді як об`єктом оренди є земельна ділянка під водним об`єктом, що надавалася в оренду з урахуванням вимог Закону України «Про аквакультуру» (п. 2 Договору оренди).

Згідно п.1 ст.1 Закону України «Про аквакультуру» аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», який був взятий до уваги при затвердженні технічної документації передбачено різні порядки (формули) розрахунків: нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів (п.3 розділу ІІ); вартості одного квадратного метра земельної ділянки (п.10 розділу ІІ), а також у п. 12 зазначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок водного фонду, що розташовані в межах населених пунктів, які використовуються для риборозведення, здійснюються згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.08.2013 року № 508.

У судовому засіданні представник позивача не змогла пояснити яким саме Порядком керувався розробник технічної документації при визначені нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про приєднання до справи, як доказу, копії технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в межах міста Вінниці, колегія суддів, крім врахування пропущення позивачем строків подачі даного доказу, також враховувала і ту обставину, що даний доказ не був наданий, як цілісний документ та не містив інформації щодо застосування відповідних нормативних положень, якими керувався розробник при наведені розрахунку нормативної грошової оцінки земель водного фонду.

Наданий позивачем до суду витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14.01.2022 року не містить інформації щодо місця розташування землі, категорії землі, коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, а тому доводи апелянта про відповідність даного витягу додатку № 3 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої наказом Мінагрополітики від 23.05.2017 року № 262, яким встановлено форму даного витягу, є безпідставними.

У той же час, посилання ВМР в апеляційній скарзі на те, що зазначена у витязі із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14.01.2022 року грошова оцінка земельної ділянки під водним об`єктом (кадастровий номер 0510100000:03:058:0187) площею 1,1146 га в розмірі 10918554,72 грн відповідає розрахунку зазначеному в технічній документації є припущенням, оскільки копію технічної документації позивачем до суду не подано. / а.с. 118/

У клопотанні про приєднання до справи доказів ВМР зазначає про те, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного об`єкту площею 1,1146 га на момент виникнення спірних правовідносин визначено 9925958,84 грн з урахуванням індексації, тоді як сам витяг не містить інформації щодо коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки /а. с. 125/.

Крім того, у наданій до суду додатковій угоді про внесення змін до договору оренди водного об`єкта у п. 1 (предмет Додаткової угоди) йде посилання на рішення Вінницької міської ради від 27.12.2011 року № 612 (зі змінами, внесеними відповідно до рішення Вінницької міської ради від 23.12.2016 р. № 563), яке до матеріалів справи не надавалося та предметом дослідження судом не було.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відсутність належної технічної документації, позбавляє суд самостійно перевірити та визначити розмір орендної плати, враховуючи, що нормативна грошова оцінка земель, яка позивачем не була доведена належними та допустимими доказами, є основою для її визначення (Постанова ВП ВС від 09.11.2021 року у справі № 635/4233/19).

З даних підстав, суд не вбачає за можливе внесення змін до п. 5 та ч. 3 п. 9 Договору оренди землі.

Колегія суддів відхиляє також доводи позивача про наявність підстав взяття до уваги розрахунку розміру орендної плати, обрахованого станом на 14.01.2022 року та набуття чинності Додатковою угодою з 01.01.2022 року, з огляду на положення ч. 3 ст. 653 ЦК України, відповідно до яких, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, відповідне договірне зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду законної сили.

ВМР з позовом до ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди водного об`єкта укладеною звернулася 22.06.2023 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 921/530/18 заначено, що задоволення судом позовної вимоги про внесення змін до договору в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки здатне створити хибне уявлення про зміст прав та обов`язків сторін до набрання судовим рішенням законної сили. Адже, якщо договір змінений судом, то згідно із частиною третьою статті 653 ЦК Українивідповідне договірне зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Враховуючи, що у разі задоволення позовних вимог договірні зобов`язання змінилися б з моменту набрання рішення законної сили, колегія судів вважає безпідставним твердження апелянта про вихід судом першої інстанції за межі позовних вимог та врахування при розгляді справи, як доказу рішення ВМР № 1353 від 23.12.2022 року в частині зміни ставки орендної плати.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 83, 189, 126 ЦПК України при вирішенні клопотання відповідача про приєднання до справи доказів (рішення ВМР № 1353 від 23.12.2022 року та витягу із технічної документації), поданих ним після закриття підготовчого засідання, колегія суддів відхиляє, враховуючи, що заяву про намір подати відповідні докази відповідач у відповідності до вимог ч. 4 ст. 83 ЦПК України подав у строк визначений судом. /а. с. 37/.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково врахував наданий відповідачем витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки № НВ-9924847782023 сформований 25.07.2023 року в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, оскільки як зазначено позивачем зазначений витяг сформовано за новою, затвердженою постановою КМУ від 3.11.2021 року № 1147, яка набрала чинності з 10.11.2021 року, Методикою нормативної грошової оцінки земельних ділянок, якою скасовано використання у формулі, за якою здійснюється визначення нормативної грошової оцінки земель, коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (в нашому випадку землі водного фонду).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Рішенням ВМР № 501 від 25.06.2021 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель в межах міста Вінниці, тобто до затвердження та набрання чинності постановою КМУ від 3.11.2021 року № 1147 (10.11.2021 року) нової Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу також аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково зроблено посилання на правову позицію, викладену у постанові ВС від 21.02.2023 року у справі № 925/640/21, оскільки обставини справи та предмет позовних вимог у даній справі та справі № 925/640/21 є різними.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що правові висновки Верховного Суду не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).

На предмет подібності належить оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).

Так, у справі № 925/640/21 предметом позову є внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема, зміни розміру (ставки) орендної плати, її збільшення рішенням органом місцевого самоврядування з 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. У справі № 925/640/21 суди встановили, що рішення органу місцевого самоврядування не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру (ставки) орендної плати, оскільки орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями встановлювати граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, бо такі ставки встановлюються, з урахуванням правової природи орендної плати як загальнодержавного податку, уПодатковому кодексі України.

У цій справі позивачем є міська рада, яка звернулась з позовом до фізичної особи про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди водного об`єкта укладеною, оскільки рішенням міської ради затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель в межах міста.

У справі № 910/7905/17 позивачем є юридична особа, яка звернулась з позовом до міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а саме просила змінити в підпункті 4.2 пункту 4 «Орендна плата» договору оренди земельної ділянки слова і цифри «10 (десять») на слова і цифри «3,6 (трьох цілих шість десятих)», посилаючись на приписи статей 632, 651 ЦК України, статті 288 ПК України, статей 21, 23, 30 Закону України» Про оренду землі».

Із зазначеного слідує, що застосовуючи у даній справі правові позиції, викладені у постановах ВС від 21.02.2023 року у справі № 925/640/21 та від 16.04.2018 року у справі № 910/7905/17, суд першої інстанції не звернув уваги, що обставини справ та предмет позовних вимог є відмінними від обставин та правовідносин, що виникли у справі, яка переглядається.

Підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; 2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; 3)невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Виходячи із зазначеного, оскільки по суті суд першої інстанції ухвалив правильне рішення, але частково допустився помилки щодо правових підстав відмови в задоволенні позовних вимог, відтак рішення суду підлягає зміні у спосіб викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови апеляційного суду. Резолютивну частину рішення суду слід залишити без змін.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції у задоволені позовних вимог ВМР до ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди водного об`єкта укладеною, слід відмовити з підстав їх недоведеності.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою, другоюстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладення мотивувальної частини рішення суду у редакції цієї постанови, тому підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає, адже по суті в позові відмовлено.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Вінницької міської ради задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 2.11.2023 року у даній справі змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.

Резолютивну частину рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 29.01.2024 року.