Рішення

від 26.01.2024 по справі 640/7480/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2024 року № 640/7480/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» до Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» (далі також позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2019 року:

- № 00003571409, яким за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 1, 00 грн;

- № 00003581409, яким за порушення пункту 15 розділу II, пункту 50 розділу V Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 148 від 29 грудня 2017 року застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 1 749 389, 38 грн;

- № 00003591409, яким за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 124 003, 52 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі № 640/7480/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Замінено в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі №640/7480/19 з Головного управління ДПС у місті Києві на Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44116011) (далі також ГУ ДПС у місті Києві, відповідач).

17 серпня 2023 року, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Колесніковій І.С.

Ухвалою суду від 25 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, позивач наполягає на порушення порядку проведення перевірки, зокрема в частині відсутності правових підстав для її проведення, порушенні законодавчих вимог щодо оформлення наказу про проведення перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і прийняті податкові повідомлення-рішення є законними.

У судовому засіданні 08 листопада 2023 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 28 листопада 2018 року №17477 та направлень на проведення фактичної перевірки від 14 грудня 2018 року №8324/26-15-14-09-01 та № 8325/26-15-14-09-01 контролюючим органом проведена фактична перевірка ресторану за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, б. 38А, в якому здійснює діяльність Підприємство «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України».

За наслідками перевірки складено акт від 04 січня 2019 року №0002/26/15/14/32161527. Зокрема, перевіркою встановлено наступне:

- факт проведення з 04 серпня 2018 року по 14 серпня 2018 року розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, який не був зареєстрований в установленому порядку;

- факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями через реєстратор розрахункових операцій (далі РРО) не зазначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 08 серпня 2017 року №201726596407199, термін дії ліцензії з 18 серпня 2017 року по 17 серпня 2018 року, а саме: через РРО фіскальний № 2656006702 реєстрацію якого скасовано 03 серпня 2018 року за період з 04 серпня 2018 року по 14 серпня 2018 року здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями, всього на загальну суму 43 742, 00 грн, через РРО фіскальний №3000455674 за період з 15 серпня 2018 року по 17 серпня 2018 року, який не зазначений у ліцензії № 201726596407199, реалізовано алкогольних напоїв на суму 18 259, 76 грн;

- факт перевищення ліміту каси на загальну суму 874 694, 69 грн, оскільки підприємством не встановлено ліміт каси за період з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 30 січня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0003571409, яким за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06 липня 1995 року застосовано до Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 1, 00 грн;

- № 0003581409, яким за порушення пункту 15 розділу II, пункту 50 розділу V Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 148 від 29 грудня 2017 року до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 1 749 389, 38 грн;

- № 0003591409, яким за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року застосовано до Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 124 003, 52 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Отже, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

34. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

При цьому, згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як вбачається зі змісту наказу від 28 листопада 2018 року № 17477, підставою для призначення фактичної перевірки у ньому наведено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Позивач наполягає на відсутності визначених у ПК України підстав для проведення фактичної перевірки та звертав увагу на відсутність зазначення в наказі на проведення фактичної перевірки чітких підстав (мети) її проведення, як-от: в наказі відсутня інформація про наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючи органи; в наказі, на підставі якого була проведена перевірка, не зазначено дату початку і тривалість перевірки, підстави для її проведення та період діяльності, який буде перевірятись.

Саме залишення поза увагою таких доводів позивача, ненадання їм належної правової оцінки і стало підставою для повернення Верховним Судом даної справи на розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Аналізуючи наведені обставини в аспекті висновків Верховного Суду у даній справі, судом встановлено таке.

Підпункт 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначає наявність сукупності двох обставин, які надають контролюючому органу право на проведення фактичної перевірки: 1) наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, визначеного таким підпунктом; 2) здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

При цьому, суд наголошує, що зміст вказаної норми однозначно свідчить про те, що підставою для перевірки є саме сукупність таких обставин, оскільки у її тексті застосовуються слова «а також», що не дають можливість тлумачити таке правове положення як таке, що вказує на альтернативні варіанти у поведінці контролюючого органу.

Водночас, при розгляді даної справи представниками відповідача надано суперечливі пояснення у питанні підстав для проведення перевірки.

Так, за змістом наданих суду письмових пояснень, відповідач акцентував увагу на тому, що підставою для проведення перевірки, у контексті вимог підпункту 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 ПК України, є саме обставина покладення на нього, як на контролюючий орган, функцій здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (т. VI, а.с. 162).

Разом з тим, у судовому засідання як представник відповідача, так і допитаний в якості свідка Головний державний інспектор контролю за готівковими операціями управління фактичних перевірок відповідача ОСОБА_1 , надали пояснення про те, що підставою перевірки було саме отримання інформації щодо порушення вимог законодавства, визначеного підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 ПК України; зазначили, що така інформація міститься у доповідній записці Департаменту аудиту від 28 листопада 2018 року № 615/26-15-14-09-11.

З цього приводу суд зазначає, що, по-перше, вказані вище доводи, наведені у відповідних письмових поясненнях, не відповідають вимогам підпункту 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 ПК України, адже, як вже зазначалось, він визначає наявність саме сукупності двох обставин, які надають контролюючому органу право на проведення фактичної перевірки, а не лише факту здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

По-друге, ПК України не визначає доповідну записку Департаменту аудиту в якості підстави для проведення фактичної перевірки. Такою підставою є виключно відповідна інформація, отримана/наявна у контролюючого органу про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Між тим, на виконання наведених вимог відповідачем, як суб`єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин, не надано суду ані саму доповідну записку Департаменту аудиту, ані будь-які інші докази, які б свідчили про наявність/отримання ним вказаної інформації, яку підпункту 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначає в якості підстави для проведення фактичної перевірки.

Таким чином, судом встановлено обставини відсутності визначеної підпунктом 80.2.5 пунктом 80.2 статті 80 ПК України підстави для проведення фактичної перевірки позивача, за результатами здійснення якої оформлено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Більше того, аналіз наказу про проведення перевірки засвідчує також його невідповідність вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України в частині незазначення у ньому періоду діяльності, який буде перевірятись контролюючим органом (при цьому доводи позивача про відсутність у такому наказі також відомостей про дату початку перевірки та період її проведення спростовуються додатком до такого наказу № 155, який є його невід`ємною частиною та яким такі відомості визначені: 10 діб починаючи з 27 грудня 2018 року).

В аспекті викладеного суд звертає увагу, що у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Необхідність застосування саме наведеної судової практики Верховного Суду вказана у його постанові за наслідком розгляду даної адміністративної справи.

Враховуючи встановлене вище порушення порядку призначення перевірки позивача, суд вважає таке порушення вимог ПК України таким, що об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами фактичної перевірки позивача та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки оскаржуваних рішень, оскільки в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України відповідачем не було надано суду доказів наявності будь-яких правових підстав для проведення перевірки.

Зазначене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 052, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» (01004, місто Київ, вулиця Євгена Чекаленка, будинок 38-А; код ЄДРПОУ 32161527) до Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 30 січня 2019 року № 00003571409, № 00003581409 та №00003591409.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, на користь Підприємства «Департамент захисту інтелектуальної власності» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України» понесені останнім судові витрати у розмірі 23 052, 00 грн (двадцять три тисячі п`ятдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.