Рішення
від 29.01.2024 по справі 320/42736/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 року справа №320/42736/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання протиправними дій, забов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі позивач) із позовом до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України (надалі відповідач 1), Головного управління Національної поліції в Донецькій області (надалі відповідач 2), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області (надалі відповідач 3), у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Департаменту фінансово-облікової політики МВС України щодо повернення документів без прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту фінансово-облікової політики повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, прийняти відповідне рішення;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 є колишнім начальником Червоногвардійського районного відділу Макіївського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області, який отримав захворювання в період проходження служби в органах внутрішніх справ та був звільнений у запас. З метою отримання одноразової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, позивач надав всі документи, які регламентовані Постановою КМУ № 850 від 21.10.2015, але отримав відмову, яку вважає незаконною.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/42736/23 передана 27.11.2023 до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2023 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №320/42736/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

10.01.2024 до суду надійшов відзив від відповідача 2, відповідно до якого останній повідомляє суд, що ГУНП в Донецькій області не може бути належним відповідачем у справі, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

21.12.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2, відповідно до якої позивач повідомляє суд, що не погоджується із доводами відповідача 2, та вважає ГУНП в Донецькій області належним відповідачем у справі, як правонаступником міліції.

26.12.2023 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив відповідача 2, відповідно до якого відповідач 2 повідомляє суд, що ГУНП не є правонаступником міліції, адже є новоствореним органом.

15.12.2023 відповідачем 3 було надіслано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній повідомляє суд про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

21.12.2023 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача 3, у якій позивач повідомляє суд, що не погоджується із доводами відповідача 3, та просить суд задовольнити свої позовні вимоги.

25.12.2023 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від відповідача 3, відповідно до якого останній повідомляє суд, що дії посадових осіб не суперечать вимогам законодавства, а доводи позивача є необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст. ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є колишнім начальником Червоногвардійського районного відділу Макіївського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області, який отримав захворювання в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

3 01.04.2021 ОСОБА_1 був звільнений з ОВС у запас за пунктом 64 «б» (через хворобу), що підтверджується наказом ГУ МВС України у Донецькій області №2 о/C лк від 01.04.2021.

Перед звільненням, а саме 04.03.2021 позивач пройшов медичну (військово-лікарську) комісію в ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області», згідно з Постановою якої було встановлено низку хвороб, пов?язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

3 метою направлення на проходження МСЕК для визначення відсотку втрати працездатності ОСОБА_1 09.08.2021 позивач звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Донецькій області та 17.08.2021 ОСОБА_1 було направлено для проходження обласної MCEК № 1.

Після проходження МСЕК з 28.10.2021 позивачу встановлено II групу інвалідності, пов?язаної з проходженням служби в ОВС безстроково.

Також 18.11.2021 ОСОБА_1 встановлено 70% втрати працездатності, що підтверджується Актом огляду МСЕК №575.

3 метою отримання одноразової допомоги у зв?язку з встановленням II групи інвалідності та втратою 70% працездатності, отриманих під час та у зв?язку з проходженням служби, 26.11.2021 ОСОБА_1 через кадровий підрозділ ГУНП України в Донецькій області на адресу МВС України надав документи, які регламентовані Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

Для отримання інформації про стан розгляду заяви ОСОБА_1 , час виплати грошової допомоги, місцезнаходження його документів або прийняте по них рішення позивач неодноразово звертався до ГУНП України в Донецькій області та МВС України.

Розглянувши звернення ОСОБА_1 від 27.02.2022, ГУ МВС України в Донецькій області надало 09.03.2023 відповідь, у якій зазначило:

"Згідно інформації наданої Департаментом фінансово-облікової політики МВС України матеріали про призначення Вам одноразової грошової допомоги листом від 16.02.2022 за № 6138/15-2022 були повернуті до ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області на доопрацювання згідно з реєстром МВС від 18.02.2022 № 19, у зв?язку з тим, що під час розгляду матеріалів Департаментом охорони здоров?я та реабілітації МВС України було встановлено, що Ви лікарями ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» на МСЕК не направлялись, а тому при проведені медико-соціальної експертизи представники вищезазначеного ТМО до складу комісії не залучались, що є порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров?я МВС".

30.03.2023 Департамент взаємодії з Національною поліцією України МВС України також надав відповідь на звернення ОСОБА_1 , у якій зазначив абсолютно аналогічну інформацію до наведеної вище та додатково вказав:

"Внаслідок введення в Україні воєнного стану та окупацією м. Маріуполь Донецької області, відсутності доступу до облікових документів, встановити факт надходження зазначених матеріалів до ліквідаційної комісії не є можливим. У зв?язку з зазначеним, ліквідаційною комісією ГУМВС України в Донецькій області буде надана необхідна Вам допомога щодо відновлення документів, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги".

Допомогу у відновленні документів, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги, надано не було, що сторонами по справі не заперечується.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні одноразової допомоги позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12 травня 2007 року затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №707).

Відповідно до положень підпункту 3 пункту 1 Порядку №707 у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім`ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.

В подальшому, Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21 жовтня 2015 року затвердив "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції". Дана постанова набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку № 850 передбачено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Тобто, обов`язок подання висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги Порядком № 850 покладається саме на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку на ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Донецькій області.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.

Однак, судом встановлено, що відповідачі не прийнявши за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, жодного з зазначених вище рішень, всупереч пункту 9 Порядку № 850, листом від 19 травня 2017 року № 15/2-1678 повернули ліквідаційній комісії ГУМВС України в Донецькій області матеріали на призначення одноразової грошової допомоги позивачу без розгляду.

Під час судового розгляду справи жодних належних та достатніх доказів в обґрунтування правомірності залишення без розгляду звернення позивача про призначення одноразової грошової допомоги, не надано.

Таким чином суд встановив, що спосіб, у який відповідачами розглянуто заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, Законом № 565-ХІІ та Порядком № 850 не передбачені, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у обраний позивачем спосіб захисту, який на переконання суду, призведе до поновлення порушених прав особи, яка звернулася до суду та не матиме наслідком втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пунктах 70-71 вказаного вище рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) ЄСПЛ, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

До спірних правовідносин також підлягає також застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю;

Визнати протиправними дії Департаменту фінансово-облікової політики МВС України щодо повернення документів без прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України;

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту фінансово-облікової політики повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, прийняти відповідне рішення;

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015;

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення29.01.2024
Оприлюднено01.02.2024
Номер документу116644338
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо соціального захисту (крім соціального страхування), з них осіб з інвалідністю

Судовий реєстр по справі —320/42736/23

Постанова від 25.09.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 09.09.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 15.08.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 15.08.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 08.08.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 05.08.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 05.08.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 10.07.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Ухвала від 27.02.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Чаку Євген Васильович

Рішення від 29.01.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Парненко В.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні