Постанова

від 25.09.2024 по справі 320/42736/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/42736/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Коротких А.Ю., Єгорової Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України, Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області в якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту фінансово-облікової політики МВС України щодо повернення документів без прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту фінансово-облікової політики повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, прийняти відповідне рішення;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України документи для прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 29 січня 2024 року позов задовольнив у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство внутрішніх справ України та Головне управління Національної поліції в Донецькій області подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянтів, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також МВС України було подано до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача.

Оскільки апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є колишнім начальником Червоногвардійського районного відділу Макіївського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області, який отримав захворювання в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

01.04.2021 ОСОБА_1 був звільнений з ОВС у запас за пунктом 64 «б» (через хворобу), що підтверджується наказом ГУ МВС України у Донецькій області №2 о/C лк від 01.04.2021.

04.03.2021 позивач пройшов медичну (військово-лікарську) комісію в ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області», згідно з Постановою якої було встановлено низку хвороб, пов?язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

09.08.2021 з метою направлення на проходження МСЕК для визначення відсотку втрати працездатності позивач звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Донецькій області, 17.08.2021 ОСОБА_1 було направлено для проходження обласної MCEК № 1.

Після проходження МСЕК з 28.10.2021 позивачу встановлено II групу інвалідності, пов?язаної з проходженням служби в ОВС безстроково.

18.11.2021 ОСОБА_1 встановлено 70% втрати працездатності, що підтверджується Актом огляду МСЕК №575.

26.11.2021 з метою отримання одноразової допомоги у зв?язку з встановленням II групи інвалідності та втратою 70% працездатності, отриманих під час та у зв?язку з проходженням служби, ОСОБА_1 через кадровий підрозділ ГУНП України в Донецькій області на адресу МВС України надав документи, які регламентовані Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

Для отримання інформації про стан розгляду заяви ОСОБА_1 , час виплати грошової допомоги, місцезнаходження його документів або прийняте по них рішення позивач неодноразово звертався до ГУНП України в Донецькій області та МВС України.

Розглянувши звернення ОСОБА_1 від 27.02.2022, ГУ МВС України в Донецькій області надало 09.03.2023 відповідь, у якій зазначило:

"Згідно інформації наданої Департаментом фінансово-облікової політики МВС України матеріали про призначення Вам одноразової грошової допомоги листом від 16.02.2022 за № 6138/15-2022 були повернуті до ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області на доопрацювання згідно з реєстром МВС від 18.02.2022 № 19, у зв?язку з тим, що під час розгляду матеріалів Департаментом охорони здоров?я та реабілітації МВС України було встановлено, що Ви лікарями ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» на МСЕК не направлялись, а тому при проведені медико-соціальної експертизи представники вищезазначеного ТМО до складу комісії не залучались, що є порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров?я МВС".

30.03.2023 Департамент взаємодії з Національною поліцією України МВС України також надав відповідь на звернення ОСОБА_1 , у якій зазначив абсолютно аналогічну інформацію до наведеної вище та додатково вказав:

"Внаслідок введення в Україні воєнного стану та окупацією м. Маріуполь Донецької області, відсутності доступу до облікових документів, встановити факт надходження зазначених матеріалів до ліквідаційної комісії не є можливим. У зв?язку з зазначеним, ліквідаційною комісією ГУМВС України в Донецькій області буде надана необхідна Вам допомога щодо відновлення документів, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги".

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Першочергово колегія суддів вважає за необхідне надати правову оцінку поданому МВС України клопотанню про закриття провадження у справі.

У вищевказаній заяві відповідач просить закрити провадження у справі, зазначаючи, що позивач помер.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Разом з тим, частиною другою вищевказаної статті передбачено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 помер у травні 2024 року, в той час як рішення суду першої інстанції ухвалено Київським окружним адміністративним судом 29 січня 2024 року, тобто, позивач помер після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Вказані обставини також підтверджуються адвокатом позивача та відповідачами.

Наведені вище приписи частини другої статті 319 КАС України чітко передбачають, що у випадку смерті фізичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення рішення суду першої інстанції, рішення суду не може бути скасовано на підставі частини першої статті 238 КАС України (у зв`язку зі смертю особи), якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку та перевірці дотримання законності та обґрунтованості останнього.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є право позивача на призначення та виплату йому Міністерством внутрішніх справ України одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом №580-VIII, відповідно до частини першої статті 97 якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Вказаними абзацами пункт 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23 грудня 2015 року, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб.

Таким чином, особа, яка втратила працездатність у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком №850.

Так, відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII (в редакції Закону України від 13 лютого 2015 року №208-VIII, який набрав чинності 12 березня 2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» затверджено Порядок №850, відповідно до пункту 2 якого днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.

Згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №822/1883/18 та від 31 березня 2020 року у справі №824/1046/17-а.

Перелік документів, що додаються до заяви про виплату грошової допомоги, визначено в абзаці 2 пункту 7 Порядку №850.

За правилами п. 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

У свою чергу, відповідно до п. 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

За правилами п. 14 Порядку № 850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавством встановлено порядок дій щодо вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги, згідно якого, після надходження заяви (рапорту) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності з додатковими документами керівником органу внутрішніх справ, в якому проходив (проходить) службу працівник міліції, у п`ятнадцятиденний строк з моменту надходження такої заяви направляється до МВС висновок щодо виплати грошової допомоги.

Таким чином, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, таке рішення відповідачем не приймалось, оскільки Департаментом фінансово-облікової політики МВС України матеріали про призначення позивачу одноразової грошової допомоги листом від 16.02.2022 за № 6138/15-2022 були повернуті до ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області на доопрацювання.

Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій Міністерства внутрішніх справ України, які полягають в порушенні вимог пункту 9 Порядку №850 та не прийнятті конкретного рішення за результатами розгляду матеріалів про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІI групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходження служби в органах внутрішніх справ.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №760/18634/16-а, від 30.06.2021 у справі №822/2942/17, від 08.06.2021 у справі № 743/902/17.

Як вже було неодноразово підкреслено вище, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватися саме прийняттям відповідного рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

При цьому, формулювання причин відмови у листах не може розцінюватись як належний спосіб прийняття та обґрунтування рішень суб`єктом владних повноважень, а отже такий лист-повідомлення відповідача не є відповідним рішенням у розумінні п. 9 Порядку №850.

До того ж суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у МВС України відсутні правові підстави та повноваження для повернення документів позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги листом, який не є рішенням в розумінні пункту 9 Порядку №850, що також відповідає правовій позиції щодо застосування цих норм матеріального права, висловленій Верховним Судом у вже згаданих вище постановах.

Доводи апелянтів про правомірність повернення матеріалів без прийняття рішення щодо призначення або відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із не залученням при проведенні медико-соціальної експертизи представників закладів охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України, судовою колегією оцінюються критично, оскільки нормами Порядку № 850 імперативно встановлено лише два можливих варіанти поведінки суб`єкта владних повноважень - прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому повернення матеріалів без прийняття є протиправним.

В свою чергу, колегія суддів висновує відсутність необхідності надання оцінки викладеним у листі відповідача мотивам повернення без прийняття поданих матеріалів разом із заявою позивача про призначення одноразової грошової допомоги, оскільки таке повернення саме по собі порушує вимоги Порядку №850, а викладені у листі висновки не створюють юридичних фактів без відповідного їх закріплення у рішенні.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

Оскільки апеляційним судом було встановлено, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року є законним та обґрунтованим, а також враховуючи те, що позивач помер після ухвалення рішення судом першої інстанції, в силу приписів частини другої статті 319 КАС України, підстави для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та закриття провадження у справі відсутні.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: А.Ю.Коротких

Н.М. Єгорова