Рішення

від 29.01.2024 по справі 380/16980/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/16980/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2024 рокумісто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП код ЄДРПОУ 41289005, місцезнаходження: 50036, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 14-А (далі позивач; ТзОВ СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП) до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900573/2 від 26.06.2023, № UA209000/2023/900717/2 від 18.07.2023.

Ухвалою від 26.07.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Ухвалою від 04.01.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 04.01.2024 суд витребував докази від позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі надані документи є відповідними та не мають жодних розбіжностей, які б могли впливати на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості імпортованих товарів. Зі змісту оскарженого рішення про коригування митної вартості вбачається, що інспектором не зазначено жодного джерела інформації, які стали підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Львівська митниця як відокремлений підрозділ Держмитслужби, розглядаючи подані до митного оформлення документи, не наводить жодного доказу та не обґрунтовує правомірності митного оформлення товару позивача за його митною вартістю визначеною не за першим, а за іншими методами визначення митної вартості товару, не доводить здійснення митницею заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів визначення митної вартості. Декларантом, окрім основного пакету документів, визначених законом, також було подано до митного органу додаткові документи в тому числі і довідку про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних витрат, експортні декларації, які, в свою чергу, додатково свідчать про вірність визначення митної вартості товару, та низку інших документів.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що в митниці були всі підстави для того, щоб витребувати додаткові документи, оскільки митна вартість не могла бути визначена за ціною договору, тому що під час розгляду первинних документів встановлено ряд розбіжностей. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. За відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, останній має достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту). Більше того, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є явним порушенням вимог положень частини двадцять першої статті 58 Митного кодексу України.

Представник позивача подав до суду клопотання, в якому зазначив ті ж аргументи, що й у позовній заяві.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію від 26.06.2023 № 22UA209170050107U7 на товар: сонячні фотоелектричні модулі RSM110-8-545M - прилади напівпровідникові фоточутливі (складаються з монокристалічних фотоелементів, що перетворюють сонячну енергію безпосередньо в електричний струм) - сонячні елементи, складені в модулі, вмонтовані в панелі, але не поєднані з іншими пристроями, акумуляторними батареями та електронними пристроями керування (регулятор напруги, інвертор і тощо) і панелями чи блоками. Використовуються у вигляді сонячних батарей, як джерела електричної енергії. Номінальна потужність - 545 Вт. Кількість - 620 шт на 20 піддонах з фанери. Торговельна марка - Risen. Виробник: RISEN ENERGY CO., LTD Країна виробництва: Китай, CN. Розрахована декларантом митна вартість товару 73819,71 доларів США.

Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.

На вимогу митного органу уповноважена особа декларанта подала додаткові документи.

26.06.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900573/2 (далі оскаржене рішення від 26.06.2023), відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за допомогою резервного методу у розмірі 85073,00 доларів США.

До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію від 17.07.2023 №22UA209170056521U2 на товар: сонячні фотоелектричні модулі RSM110- 8-545M - прилади напівпровідникові фоточутливі (складаються з монокристалічних фотоелементів, що перетворюють сонячну енергію безпосередньо в електричний струм) - сонячні елементи, складені в модулі, вмонтовані в панелі, але не поєднані з іншими пристроями, акумуляторними батареями та електронними пристроями керування (регулятор напруги, інвертор і тощо) і панелями чи блоками. Використовуються у вигляді сонячних батарей, як джерела електричної енергії. Номінальна потужність - 545 Вт. Кількість - 1240 шт на 40 піддонах з фанери. Торговельна марка - Risen. Виробник: RISEN ENERGY CO., LTD Країна виробництва: Китай, CN. Розрахована декларантом митна вартість товару 140205,6 доларів США.

Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.

На вимогу митного органу уповноважена особа декларанта подала додаткові документи.

18.07.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900717/2 (далі оскаржене рішення від 18.07.2023), відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) у розмірі 171529,20 доларів США.

Вважаючи вказані рішення про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою (частина перша статті 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У частинах четвертій, п`ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

Як встановив суд, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала до відповідача:

- митну декларацію від 26.06.2023 № 22UA209170050107U7, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила, зокрема, наступні документи: пакувальний лист від 21.06.2023, рахунок-проформу від 06.06.2023 № PI230531PR357, рахунок-фактуру (інвойс) від 21.06.2023 № RSE23-646, автотранспортну накладну від 21.06.2023 №69791002, декларацію про походження товару від 21.06.2023 №RSE 23-646, банківський платіжний документ від 20.06.2023 №Р2306193650002, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 22.06.2023 №54, документ, що підтверджує вартість перевезення від 22.06.2023 №24, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 01.06.2023 №01062023, митну декларацію країни відправлення від 22.06.2023 №23NLLI6ZXXAUIQWD55;

- митну декларацію від 17.07.2023 №22UA209170056521U2, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила, зокрема, наступні документи: пакувальний лист від 07.07.2023, рахунок-фактуру (інвойс) від 07.07.2023 № RSE23-646, автотранспортні накладні від 12.07.2023 №69791356, №69791357, декларацію про походження товару від 07.07.2023 №RSE 23-646, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 12.07.2023 №59, №60, документи, що підтверджують вартість перевезення від 12.07.2023 №29, №30 зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 01.06.2023 №01062023, митні декларації країни відправлення від 11.07.2023 №23NLLIY9FJANOGWD55, №23NLLIY9VFARMIWD57.

Щодо кожної митної декларації відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме:

1) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вирішуючи питання наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідач в оскарженому рішенні від 26.06.2023 зазначив, що в інвойсі від 21.06.2023 №RSE 23-646 вказані умови доставки EXW Rotterdam (NL), проте в CMR зазначено місце відвантаження товару Almelo (NL), також в рахунку на транспортні послуги від 22.06.2023 №54 вказаний маршрут до кордону України ОСОБА_1 . Згідно з Інкотермс 2020 умови поставки EXW передбачають включення до митної вартості товару витрати на завантаження, проте ці витрати не включені до митної вартості товару. Виходячи з цього, відповідач дійшов висновку, що декларантом невірно проведено розрахунок митної вартості товарів в частині транспортних витрат, чим порушено вимоги положень частини двадцять першої статті 58 Митного кодексу України.

У спростування таких аргументів відповідача позивач пояснив, що умовами поставки EXW передбачається, що витрати на доставку товару зі складу продавця несе саме покупець. На момент поставки товар перебував на складі продавця, який розташований у місті Almelo (Нідерланди), де він був отриманий перевізником Покупця (позивача) і доставлений до України, що відображено у транспортних документах, а саме CMR №69791002, рахунку - фактурі № 54 від 22.06.2023, договорі №13/03/2023 від 13.03.2023 про перевезення вантажу, довідці про транспорті витрати.

Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_2 від 22.06.2023 №24 навантажувальні роботи здійснювалися за рахунок відправника, що кореспондується з умовами контракту від 01.06.2023 №01062023.

Таким чином, означені підстави вказано відповідачем без ґрунтовного дослідження долучених позивачем документів, що, в свою чергу, не може свідчити про неможливість визначення митної вартості товарів за першим методом.

Щодо покликання в оскарженому рішенні від 26.06.2023 на те, що у графах 16 і 22 CMR вказаний перевізник, з яким відсутні будь-які договірні відносини, то суд зазначає таке.

До митного оформлення, серед інших документів, надано договір перевезення вантажу від 13.03.2023 № 13/03/2023, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3 . Відповідно до пункту 1.2. вказаного Договору Експедитор Перевізник (ФОП ОСОБА_3 ), діючи в межах даного договору надає послуги по пошуку і підбору вантажовласників чи їхніх довірених осіб, тобто організує перевезення найманим вантажним транспортом. Положеннями пункту 2.1. передбачено що Експедитор перевізник надає одну чи декілька з наступних послуг: - організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та за її мажами; - здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, коштами, отриманими на свій рахунок від вантажовласника замовника.

Тобто ФОП ОСОБА_3 за умовами описаного договору фактично надавала посередницькі послуги щодо пошуку і підбору вантажовласників задля перевезення імпортованого позивачем товару. У зв`язку з цим, у відповідних графах CMR вказано вантажоперевізника (ТзОВ МП Л-ТРАНС), з яким у позивача не існувало договірних відносин.

Принагідно додати, що до митного оформлення уповноважена особа декларанта подала довідку ФОП ОСОБА_2 від 22.06.2023 №24, в якій детально описано витрати на перевезення товару, а також перевізника ТзОВ МП Л-ТРАНС, а тому митний орган, діяв недобросовісно вказуючи, як на підставу для витребування доказів, на те, що в графі 16 і 22 CMR вказаний перевізник, з яким відсутні будь-які договірні відносини.

Щодо оскарженого рішення від 18.07.2023, то у ньому відповідач зазначив, що відповідно до положень Інкотермс термін FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. В даному випадку товар відвантажений на склад в м. Almelo Нідерланди, а адресою продавця є м. Alcobendas Іспанія. Отже, витрати із навантаження, а також складські збори покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товарно-супровідних документах не відображені та не включені до митної вартості. Рахунки-фактури про транспортні витрати від 12.07.2023 № 59 та 60 не містять відомостей щодо всіх згаданих складових (навантаження, обробку оцінюваних товарів, складські, митні формальності, тощо), таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці.

Оцінюючи таку підставу для витребування митним органом додаткових документів, суд враховує, що відповідно до пункту 7.1 контракту від 01.06.2023 №01062023 Товар повинен бути промаркований, завантажений і упакований так, щоб виключити псування або знищення його на весь період постачання до прийому Товару Покупцем.

Тобто за погодженими договірними умовами витрати із навантаження, складські збори покладені на продавця та входили у вартість товару, що вказує на необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності доказів понесення таких витрат позивачем.

Щодо покликання в оскарженому рішенні від 18.07.2023 на те, що у графах 16 і 22 CMR вказаний перевізник, з яким відсутні будь-які договірні відносини, то суд зазначає таке.

До митного оформлення, серед інших документів, надано договір перевезення вантажу від 13.03.2023 № 13/03/2023, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3 . Відповідно до пункту 1.2. вказаного Договору Експедитор Перевізник (ФОП ОСОБА_3 ), діючи в межах даного договору надає послуги по пошуку і підбору вантажовласників чи їхніх довірених осіб, тобто організує перевезення найманим вантажним транспортом. Положеннями пункту 2.1. передбачено що Експедитор перевізник надає одну чи декілька з наступних послуг: - організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та за її мажами; - здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, коштами, отриманими на свій рахунок від вантажовласника замовника.

Тобто ФОП ОСОБА_3 за умовами описаного договору фактично надавала посередницькі послуги щодо пошуку і підбору вантажовласників задля перевезення імпортованого позивачем товару.

Також до митного оформлення було надано договір про надання послуг по організації перевезень вантажу № 10/07/2023 від 10.07.2023 укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ Добротранс (Перевізник), відповідно до якого ТзОВ Добротранс надає послуги з перевезення вантажів за заявками та в порядку узгодженому з ФОП.

У зв`язку з цим, у відповідних графах CMR № 69791357 вказано вантажоперевізника (ТзОВ Добротранс), з яким у позивача не існувало договірних відносин.

Принагідно додати, що до митного оформлення уповноважена особа декларанта подала довідку ФОП ОСОБА_2 від 12.07.2023 №29, в якій детально описано витрати на перевезення товару, а також перевізника ТзОВ Добротранс, а тому митний орган, діяв недобросовісно вказуючи, як на підставу для витребування доказів, на те, що в графі 16 і 22 CMR вказаний перевізник, з яким відсутні будь-які договірні відносини.

Окрім цього, відповідно до СМR № 69791356 перевезення вантажу здійснювалось ФОП ОСОБА_4 , з яким ФОП ОСОБА_3 уклала договір про надання послуг по організації перевезень вантажу № 10/07/2023 від 10.07.2023, аналогічний за змістом з договором № 10/07/2023 від 10.07.2023, який укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТзОВ Добротранс.

У зв`язку з цим, у відповідних графах CMR № 69791356 вказано вантажоперевізника (ФОП ОСОБА_4 ), з яким у позивача не існувало договірних відносин.

Додатково до митного оформлення уповноважена особа декларанта подала довідку ФОП ОСОБА_2 від 12.07.2023 №30, в якій детально описано витрати на перевезення товару, а також перевізника ФОП ОСОБА_4 , а тому митний орган, діяв недобросовісно вказуючи, як на підставу для витребування доказів, на те, що в графі 16 і 22 CMR вказаний перевізник, з яким відсутні будь-які договірні відносини.

Суд критично оцінює покликання відповідача в оскарженому рішенні від 18.07.2023 на те, що договором на перевезення від 13.03.2023 №13/03/2023 передбачена заявка, яка до митного оформлення не подавалась, адже митний орган не довів, що відсутність такої заявки вплинуло на складові митної вартості товару.

Отже, за результатами дослідження вказаних документів, які подавалися до митного оформлення, суд встановив, що такі містять достатні відомості для підтвердження витрат на транспортування відповідно до частини другої статті 53 МК України, а тому суд відхиляє посилання відповідача, як на підставу для витребування доказів, на не підтвердження документально відомостей щодо складових митної вартості.

Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не довів наявності підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 53 МК України, для пред`явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Так само не довів обов`язкового обґрунтованого сумніву правильності визначення митної вартості товарів.

У відповідності до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки встановлених статтею 53 МК України наявності підстав для цього митним органом не доведено, заявлена позивачем митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

З оскарженого рішення від 26.06.2023 вбачається, що джерело коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів за резервним методом митна декларація від 13.06.2023 № UA209170/2023/46445. А згідно з рішенням від 18.07.2023 джерело коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) митна декларація від 25.04.2023 № UA401020/2023/21392.

Проте оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядними методами, що додатково свідчить про їх необґрунтованість.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішень про коригування митної вартості товарів від 26.06.2023 №UA209000/2023/900573/2, від 18.07.2023 № UA209000/2023/900717/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4845,44 грн.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

За змістом частин п`ятої-восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Суд критично оцінює покликання сторони відповідача у запереченнях від 26.01.2024 на неможливість стягнення витрат на переклад документів без залучення перекладача судом, адже норми КАС України, зокрема частина п`ята статті 137 КАС України, надають можливість стороні самостійно замовити послуги перекладача. При цьому, при вирішенні питання стягнення цих витрат важливо встановити те, що такі витрати пов`язані з розглядом справи.

Суд при розгляді питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги перекладу документів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19.

Згідно з платіжною інструкцією від 12.01.2024 позивач на підставі рахунку від 11.01.2024 №003 сплатив на користь перекладача ФОП ОСОБА_5 за письмовий переклад документів з нідерландської та англійської мов на українську 4600,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що перекладені документи брались до уваги при прийнятті рішення суду, з огляду на документальне підтвердження їх понесення, суд вважає, що існують достатні підстави для стягнення таких з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.06.2023 №UA209000/2023/900573/2, від 18.07.2023 №UA209000/2023/900717/2.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОЛАР ІНВЕСТ ГРУП (код ЄДРПОУ 41289005, місцезнаходження: 50036, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 14-А) судовий збір у розмірі 4845 (чотири тисячі вісімсот сорок п`ять) грн 44 коп. та витрати на послуги перекладу документів у розмірі 4600 (чотири тисячі шістсот) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.