Рішення

від 29.01.2024 по справі 500/6533/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6533/23

29 січня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України про визнання незаконними дій, скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі, відповідач - 1), Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (надалі, відповідач-2), в якому просить визнати незаконними дії службових осіб Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відносно ОСОБА_1 щодо взяття на облік та мобілізацію, скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 09.09.2023 №248 про стройовій частині.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.08.2022 о 22:00 год, працівниками Тернопільського районного центру комплектування та соціальної політики було затримано громадянина ОСОБА_1 та доставлено на територію ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та утримувався на вказаній території до 06 вересня 2023 року без права покинути територію. Позивач вказав, що строкову військову службу у Збройних Силах України не проходив та на момент його затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 на обліку не перебував, отже не являвся військовозобов`язаною особою, а перебував у статусі призовника. Вважає, що про незаконні дії службових осіб свідчить і те, що повістку (мобілізаційне розпорядження) ОСОБА_1 було вручено лише 04.09.2023 року та без зазначення на підставі якого саме розпорядження останньому вручена повістка. Вказав, що згідно військового квитка позивача поставлено на облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 05.09.2023 року, хоч місце проживання і реєстрації не відноситься до Тернопільського району. Крім цього, вважає, що ще одним підтвердженням незаконних дій ІНФОРМАЦІЯ_2 є те, що в повістці вказано дату на яку позивач мав прибути, а саме 01.09.2023 року на підставі ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Звернув увагу суду на тому, що ОСОБА_1 не є військовозобов`язаним в розумні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а був особою призовного віку, тобто службові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 не мали права мобілізовувати останнього. Додатково зазначив, що керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 було повідомлено, що ОСОБА_1 має право на відстрочку відповідно до ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Ухвалою суду від 16.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилам спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказав, що під час звірки військово-облікових даних до позивача доведені норми законодавства щодо проходження військової служби та, зокрема, стаття 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Просить врахувати, що на підтвердження даного факту до матеріалів справи долучається власноручно написана заява позивача від 04.09.2023 з проставленим підписом та датою. Звернув увагу суду на тому, що жодних заяв та документів, що свідчили б про наявність у позивача підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надано не було. Зазначив, що на підставі особисто написаної заяви громадянина ОСОБА_1 за вхідним №13322 від 04 вересня 2023 року, довідки військово-лікарської комісії при Тернопільському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за №35/3692 від 04.09.2023, 04 вересня 2023 року поставлений на військовий облік. Вказав, що Наказом начальника Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 06.09.2023 року за №245 військовозобов`язаний солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 призваний на військову службу та призначений в команду 3072, військової частини НОМЕР_2 село ОСОБА_2 . Відтак, Тернопільський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, як відповідач у справі не вбачає в своїх діях порушень чинного законодавства щодо призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного громадянина ОСОБА_1 , незалежно від місця перебування на військовому обліку (пункт 8 Положення) та направлення на медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час оголошеного воєнного стану та загальної мобілізації у державі (ст. 1, 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"). Вважає, що дії Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки як відповідача у справі чітко регламентовані та здійсненні у відповідності до норм діючого законодавства України та в умовах воєнного часу.

Представник відповідача - 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову повністю. Просить врахувати, що метою перебування ОСОБА_1 у розташуванні Військової частини НОМЕР_1 в період з 06.09.2023 по 11.10.2023 є виконанням його обов`язку, пов`язаного із несенням військової служби та захисту територіальної цілісності України, на яку він був мобілізований на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії військового стану, відтак, не є незаконним утриманням особи. Вказав, що ОСОБА_1 призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_5 та направлений для проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО Національної гвардії України на законних підставах. Також, зазначив, що протягом з 06.09.2023 по 11.10.2023 ОСОБА_1 з рапортами про незаконне його включення до списків особового складу чи бажанням звільнитися з військової служби, або з проблемних питань письмовими чи усними до командування військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГ України не звертався. Натомість, зазначив, що ОСОБА_1 написав рапорт про призначення останнього на посаду стрільця навчальної роти та призову його під час мобілізації на особливий період, зазначений вище рапорт з особовою справою ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням навчання та переведення відправлений до Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України відповідно до наказу командувача Національної гвардії України від 06.10.2023 №210. До того ж, вказав, що загибель рідного дядька ОСОБА_3 , не дає підстав на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Судом встановлено, що 04.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського РТЦК та СП із заявою, в якій просив взяти його на військовий облік на військовозобов`язаних рядового, сержантського складу запасу у зв`язку з постановкою на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після цього, позивач пройшов медичний огляд, та у відповідності до довідки військово-лікарської комісії від 04.09.2023 за №35/3692, виданої Тернопільським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, позивача визнано придатним до військової служби.

Крім цього, 04.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій, серед іншого, зазначив, що на даний час у позивача немає підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не заперечує щодо проходження військової служби за призовом по мобілізації у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.

Згідно Витягу із Наказу начальника Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) №245 від 06.09.2023, у відповідності до Указу Президента України від 26.07.2023 №451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та Указу Президента України від 26.07.2023 №452/2023 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації", призвати на військову службу із запасу з 06.09.2023 солдата ОСОБА_1 .

У відповідності до Витягу з Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) №248 від 06.09.2023, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Вважаючи протиправними дії відповідача-1, та наказ відповідача-2 за №248 від 06.09.2023 таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, указом Президента України № 69/2022 Про загальну мобілізацію від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У ст. 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких:

мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною 5 ст. 4 Закону № 3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Відповідно до ст. 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 5, 9 ст. 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч. 2, 3 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до ч. 3 вищезазначеної статті Закону під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Частина 6 ст. 22 Закону № 3543-XII також встановлює, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.

Також, у відповідності до вимог частини 13 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України призвані на військову службу під час проведення мобілізації проходять обов`язковий медичний огляд.

Між тим, відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів (пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402.

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією, шляхом проведення об`єктивного огляду, анамнестичне опитування щодо стану здоров`я, виконання функціональних проб. Результати медичного огляду заносяться до Карти обстеження та медичного огляду із обов`язковим заповненням та скріпленням особистим підписом особи, яка оглядається.

Як слідує з матеріалів справи, під час звірки військово-облікових даних до позивача доведені норми законодавства щодо проходження військової служби та, зокрема, стаття 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що підтверджується власноруч написаною заявою позивача від 04.09.2023.

04.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського РТЦК та СП із заявою, в якій просив взяти його на військовий облік військовозобов`язаних рядового, сержантського, старшинського складу запасу у зв`язку з постановкою на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд також враховує, що згідно пункту 11 Карти обстеження та медичного огляду зазначено наступне: "Інформація про стан мого здоров`я надана мною у повному обсязі. Попереджений про надання неповної та недостовірної інформації". У картці обстеження та медичного огляду від 04.09.2023 року проставлений особистий підпис ОСОБА_1 , що, на думку суду, свідчить про підтвердження достовірності інформації щодо стану свого здоров`я.

Разом з тим, у заяві від 04.09.2023, що підписана позивачем вказано: "на даний час у мене немає підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Суд враховує, що Тернопільський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Наведеному кореспондує те, що у розумінні пунктів 97-98 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року за № 100 формування зазначених команд і їх списків покладено районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача-1, наведеними у відзиві на позовну заяву, що ОСОБА_1 поставлений на облік військовозобов`язаних запасу Тернопільського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви від 04.09.2023, що зареєстрована за вх.№13322, а також довідки ВЛК при Тернопільському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за №35/3692 від 04.09.2023.

Відтак, на підставі поіменного списку №8590 від 06.09.2023 Тернопільським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) прийнято Наказ №245 від 06.09.2023, згідно якого позивача з 06.09.2023 призвано на військову службу.

Доказів наявності у позивача підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації судом не здобуто, а учасниками справи суду не подано.

Відтак, суд не вбачає протиправності дій у відповідача-1.

Крім цього, розділом XII "Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України", затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022р. №280 (далі - Інструкція №280) визначено особливості організації та ведення обліку особового складу в особливий період.

Згідно із пунктом 3 розділу ХІІ Інструкції №280:

- військовослужбовці військової служб за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції;

- первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення. Наказ по стройовій частині розробляється на всі військові частини, що формуються та мають самостійний штат;

- ці накази є підставою для визначення посадового становища військовослужбовцям, запису відповідних відомостей до облікових документів, видачі документів, що посвідчують особу військовослужбовця офіцерам військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Зазначені накази не дублюються наказами по особовому складу.

Отже, суд вважає, що видання наказів про включення та виключення зі списків особового складу військової частини є виключними повноваженнями командира військової частини

Разом з тим, у спірному випадку, на підставі рапорту солдата ОСОБА_1 , довідки про результати обрахування вислуги років, Указу Президента України від 24.02.2022 №69/22, згідно Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) №248 від 06.09.2023, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Доказів спростування правомірності оскаржуваного в даній справі наказу судом не здобуто та учасниками справи суду не подано.

Суд також звертає увагу на тому, протягом з 06.09.2023 по 11.10.2023 (день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 з рапортами щодо його виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 не звертався, про що судом не здобуто, а учасниками справи суду не подано відповідних доказів.

В той же час, у матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров`я чи з інших законодавчо встановлених підстав, що, на думку суду, свідчить про правомірність оскаржуваного у даній справі Наказу.

Вирішуючи даний спір по суті, суд також враховує, що відповідно до витягу з облікової картки Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Оберіг, 01.11.2019 року протоколом засідання призовної комісії №18 визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та переведений з призовників на облік військовозобов`язаних; 16.01.2020 року взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 (Збараж); 20.11.2021 року взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ІНФОРМАЦІЯ_7 взятий на військовий облік військовозобов`язаних Тернопільським РТЦК та СП.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої, третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

То ж, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 29 січня 2024 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідачі:

Тернопільський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 5, м. Тернопіль,46027 код ЄДРПОУ:26629468);

Військова частина НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).

Головуюча суддяДерех Н.В.