Ухвала

від 29.01.2024 по справі 520/24913/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

29 січня 2024 р. справа № 520/24913/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, третя особа - Голова Державної служби України з питань праці Дегнера Ігор Анатолійович про: 1) визнання протиправним та скасування наказу голови Державної служби України з питань праці Ігоря Дегнера від 27.06.2023 №110-КТ "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 "; 2) поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці з 28.06.2023; 3) зобов`язання Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 28.06.2023 по день поновлення на посаді ,-

встановив:

У позовній заяві позивачем заявлено про поновлення строку звернення до суду з посиланням на те, що лише 08.08.2023р. позивачем було отримано копії витребуваних за адвокатським запитом документів, які були приводом та підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року позовну заяву залишено без руху, зокрема, з підстав відсутності належних обґрунтувань поважності причин пропуску строку, які не дозволяли позивачу подати позовну заяву у встановлений законом строк без невиправданих зволікань; встановлено, що способом усунення недоліків позовної заяви є подання до суду: інших обґрунтувань разом з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

22.09.2023 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків з проханням поновити строк на звернення до суду, в обґрунтування чого зазначено, що з моменту доведення до відома позивача про факт його звільнення з займаної посади і до моменту звернення до суду з відповідним позовом, жодної копії наказу про звільнення ОСОБА_1 йому не вручалося та ним не отримувалося, аж до моменту отримання 08.08.2023 за адвокатським запитом всього пакету документів на 265 аркушах, серед яких містився оскаржуваний наказ про звільнення. Отже, саме 08.08.2023р. за адвокатським запитом всього пакету документів, у тому числі, оскаржуваного наказу. Також зазначено, що звернення до суду з відповідним позовом могло відбутися з порушенням строків звернення до суду, але при наявності поважних причин, які не залежали від волі позивача та на які він не міг впливати у інший спосіб, а цілком залежали від дій/бездіяльності відповідача.

Ухвалою суду від 29.09.2023 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання без повідомлення (виклику) осіб. Зазначено, що заява про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та питання дотримання позивачем цього строку судом буде вирішуватися під час розгляду справи.

16.10.2023 року від представника Державної служби України з питань праці до суду надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, зазначено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно позивача встановлено вчинення ним дисциплінарного проступку, а саме перевищення службових повноважень (пункт 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу»). Комісією визначено вид дисциплінарного стягнення, рекомендований до застосування, передбачений відповідною частиною статтею 66 Закону України «Про державну службу», або обставини, що виключають можливість дисциплінарного стягнення та обрано стягнення у вигляді звільнення з посади державного службовця.

16.10.2023 року від представника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці також до суду надійшов відзив на позовом, в якому зазначено про те, що Держпрацею було дотримано вимоги Закону №889 та Порядку №1039 під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Водночас, доказів ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом з зазначенням конкретної дати ознайомлення з наказом та способу доведення його змісту до відома позивача, відповідачами до суду не надано, а також не надано копій матеріалів дисциплінарної справи щодо накладення дисциплінарного стягнення на позивача, та всі документи, які стали підставою складання оскаржуваного наказу; розрахунок розміру середньоденного заробітку позивача, з зазначенням його конкретної суми.

Ухвалою суду від 19.12.2023р. витребувано від Державної служби України з питань праці: належним чином завірені копії доказів ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом з зазначенням конкретної дати ознайомлення з наказом та способу доведення його змісту до відома позивача; належним чином завірені копії матеріалів дисциплінарної справи щодо накладення дисциплінарного стягнення на позивача, та всі документи, які стали підставою складання оскаржуваного наказу; розрахунок розміру середньоденного заробітку позивача, з зазначенням його конкретної суми. Витребувано від Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці: належним чином завірені копії доказів ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом з зазначенням конкретної дати ознайомлення з наказом та способу доведення його змісту до відома позивача; належним чином завірені копії матеріалів дисциплінарної справи щодо накладення дисциплінарного стягнення на позивача, та всі документи, які стали підставою складання оскаржуваного наказу; розрахунок розміру середньоденного заробітку позивача, з зазначенням його конкретної суми.

19.12.2023р. через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом - 20.12.2023р.) представником Державної служби України з питань праці подано до суду копії матеріалів дисциплінарного справи стосовно позивача з документами, які стали підставою складання оскаржуваного наказу, та додатково надано копію наказу голови Держпраці від 27.06.2023 № 110-КТ «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1» з поясненнями про те, що з відповідним наказом, з врахуванням положень статті 91 Закону України «Про державну службу», статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», позивач ознайомлений шляхом направлення відповідного документу в день його видання засобами електронного зв`язку на електронну адресу та додатково засобами системи електронного документообігу «Megapolis.DocNet», яка функціонує в Держпраці та яку позивач використовує як державний службовець за поданою ним заявою.

25.12.2023р. через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом - 26.12.2023р.) на виконання ухвали суду від 19.12.2023р. представником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці надано до суду розрахунок розміру середньоденного заробітку позивача, з зазначенням його конкретної суми.

Ухвалою суду від 12.01.2024р. позовну заяву - залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків в оформленні матеріалів позову у 5 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху; встановлено, що способом усунення недоліків є подання до суду: інших обґрунтувань наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом з доданням доказів на їх підтвердження з зазначенням дати фактичного припинення виконання функцій найманого працівника.

19.01.2024р. представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків від 18.01.2024р., в якій наполягав на тому, що копію самого тексту оскаржуваного наказу позивач отримав лише 08.08.2023р. за адвокатським запитом, раніше копію оскаржуваного наказу позивач не отримував. Також посилався на те, що у період часу з 28.06.2023 по 08.08.2023 позивач в особі свого представника перебував в поштовій переписці з відповідачем з наміром отримати копії документів на підставі яких позивача було звільнено, що в даному випадку свідчить про свідоме бажання та спроби позивача довідатися про підставу порушення власних прав, реалізація яких цілковито залежала від поведінки відповідача, що є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вирішуючи питання дотримання строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає, що за змістом п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України кожен учасник суспільних відносин повинен забезпечити дотримання обов`язку вчинення процесуальних дій із захисту прав та інтересів у судовому порядку у строк, визначений відповідним процесуальним законом.

За змістом статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

У силу приписів ч.1 ст.121 та ч.1 ст.123 КАС України умовою для поновлення пропущеного процесуального строку є поважність причини, котра зумовила такий стан практичної реалізації процесуальної дії.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 "Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.".

Окрім того, у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 20.04.2022р. у справі №807/627/16: 1) День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.; 2) Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.; 3) Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У силу правового висновку п.20 постанови Верховного Суду від 07.12.2022р. у справі №420/4995/21 під час вирішення питання про дотримання особою, яка звернулася до суду з адміністративним позовом, встановленого строку звернення з`ясуванню підлягають наступні обставини, а саме: - за захистом якого порушеного права особа звернулася до суду; - коли особа дізналася про порушення своїх прав (чи дотримано строк з дати обізнаності); - коли вона повинна була дізнатися про їх порушення; - чи мала вона можливість дізнатися про порушення своїх прав; - наявність поважних причин, які об`єктивно заважали дізнатись про порушення своїх прав чи звернутися з позовом до суду.

Спір виник у відносинах з проходження громадянином України публічної служби в органах Державної служби з питань праці, стосується наказу голови Державної служби України з питань праці Ігоря Дегнера від 27.06.2023 №110-КТ "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 " у вигляді звільнення з посади державної служби.

Таким чином, предметом спору є правовідносини щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби для яких, частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено місячний строк звернення до суду.

Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст.9-1 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII "Про державну службу" визначено, що доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як то указано, у ч.2 ст.9-1 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII "Про державну службу" інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

У силу приписів ч.3 ст.9-1 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII "Про державну службу" державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

За змістом оскаржуваного наказу голови Державної служби України з питань праці Ігоря Дегнера від 27.06.2023 №110-КТ, датою звільнення позивача є 27.06.2023р.

Представником Державної служби України з питань праці у поданих поясненнях зазначено, що з відповідним наказом, з врахуванням положень статті 9-1 Закону України «Про державну службу», статті 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», позивач був ознайомлений шляхом направлення відповідного документу в день його видання засобами електронного зв`язку на електронну адресу та додатково засобами системи електронного документообігу «Megapolis.DocNet», яка функціонує в Держпраці та яку позивач використовує як державний службовець за поданою ним заявою.

Наказом Державної служби України з питань праці, доданим до пояснень відповідача, впроваджено в дослідну експлуатацію системи електронного документообігу та автоматизації бізнес-процесів «Megapolis.DocNet» у Держпраці та її територіальних органах.

Заявою ОСОБА_1 підтверджено отримання заявником логіну доступу до системи електронного документообігу «Megapolis.DocNet».

Протоколом фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця від 27.06.2023р. зафіксовано факт направлення управлінням персоналу Держпраці з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16:39 на електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , електронної копії оскаржуваного наказу для ознайомлення.

В підтвердження зазначеного відповідачем надано копію скріншоту з електронної пошти.

Водночас, з наданої копії скріншоту встановити, як фактичне направлення тексту оскаржуваного наказу позивачу, так і отримання тексту оскаржуваного наказу позивачем, неможливо.

При цьому суд відмічає, що протокол фіксації не містить інформації про належність електронних адрес: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу та їх наявність в особовій справі позивача.

Інших доказів доведення до позивача оскаржуваного наказу таких як: вручення або надсилання поштою матеріали справи не містять.

У поданій заяві про усунення недоліків представник позивача стверджує, що до цього моменту (до 08.08.2023р.) жодної копії наказу про звільнення позивачем не отримувався.

У зв`язку з чим, у період часу з 28.06.2023 по 08.08.2023 позивач в особі свого представника перебував в поштовій переписці з відповідачем з наміром отримати копії наказу та документів на підставі яких позивача було звільнено, що в даному випадку свідчить про свідоме бажання та спроби позивача довідатися про підставу порушення власних прав.

Представник позивача наголошує, що текст оскаржуваного наказу позивачем отримано лише 08.08.2023р. за адвокатським запитом всього пакету документів, що підтверджується трекінгом Укрпошти 0100110296180.

Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.

Згідно з ч.1 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене вище, враховуючи предмет позову та обставини вказаної справи суд доходить до переконання про існування підстав для визнання поважними причин пропуску заявником строку звернення до адміністративного суду та поновлення строку звернення до суду вказаним позовом, у зв`язку з чим, клопотання представника позивача про поновлення строків звернення до суду з вказаним позовом підлягає задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи № 520/24913/23.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 122-123, 161, 169, 171, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.

2. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду у межах справи №520/24913/23 та поновити строк звернення до суду.

3. Продовжити розгляд справи №520/24913/23.

4. Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Старосєльцева