Рішення

від 29.01.2024 по справі 560/19673/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/19673/23

РІШЕННЯ

іменем України

29 січня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду , Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Хмельницького апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди (у тому числі одноразової допомоги на оздоровлення при виході у відпуску) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік"; за період з 01.01.2023 по 27.04.2023 (дата звільнення) із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік".

2. Зобов`язати Хмельницький апеляційний суд здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 недорахованої суддівської винагороди (у тому числі одноразової допомоги на оздоровлення при виході у відпуску) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік"; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік"; за період з 01.01.2023 по 27.04.2023 (дата звільнення) із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік", відповідно до вимог статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року із застосуванням регіонального коефіцієнта та з урахуванням раніше виплачених сум.

3. Зобов`язати ДСА України забезпечити Хмельницький апеляційний суд в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 27.04.2023 обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2270 грн., з 01.01.2022 - 2481,00 грн. а з 01.01 2023 - 2684 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідач нарахував суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 27.04.2023 (дату звільнення), для визначення суми якої використовувалася величина під назвою "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", в розмірі 2102 гривні. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 в розмірі 2270 грн., 01.01.2022 в розмірі 2481 грн. та 01.01.2023 в розмірі 2684 грн. Просить позов задовольнити.

Від Хмельницького апеляційного суду до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про безпідставність вимог позивача, оскільки Хмельницький апеляційний суд, здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн., встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік". Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Державна судова адміністрація України надіслала відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог. Представник відповідача вказує на правомірність дій щодо нарахування позивачу суддівської винагороди за спірний період, адже питання розрахункової величини (розміру) прожиткового мінімуму регулюється виключно Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік. Закон №1402-VIII визначає лише кількість прожиткових мінімумів. У жодній нормі спеціального Закону не визначено, який саме розмір прожиткового мінімуму слід застосовувати у відповідному році. Отже, ДСА України та Суд, жодними своїми рішеннями, діяннями чи бездіяльністю не здійснювали дій, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, відповідач подав клопотання про залучити до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України. Оскільки рішення по справі, що розглядається не впливає на права та обов`язки зазначених осіб, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданого клопотання.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 14.11.2023 суд відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що позивач працював на посаді судді Хмельницького апеляційного суду з 02.10.2018 до 27.04.2023

Рішенням Вищої ради правосуддя від 27.04.2023 №431/0/15-23 ОСОБА_1 звільнений з посади у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Наказом голови Хмельницького апеляційного суду від 27.04.2023 №06/05-03 ОСОБА_1 відрахований зі штату суду та зобов`язано відділ планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку провести відповідні нарахування та виплати при звільненні позивача.

Відповідач нарахував суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021", в розмірі 2102,00 грн.

На звернення позивача щодо проведення йому перерахунку недорахованої суддівської винагороди за період з 01.01.2021 до 27.04.2023 (дата звільнення) із розрахунку - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (2021, 2022, 2023) із застосуванням регіонального коефіцієнта, відповідач відмовив у такому перерахунку, мотивуючи відсутністю на це підстав.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернення до суду з цим позовом.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

При цьому стаття 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частини 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

За частини 2 цієї правової норми Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Відповідно до частини 9 статті 135 Закону №1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Таким чином, Законом №1402-VIII визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Зміни до Закону №1402-VIII можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина 2 статті 4 Закону №1402-VIII).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", установлено у 2021 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: для працездатних осіб: з 01 січня - 2270 гривень, з 01 липня - 2379 гривень, з 01 грудня - 2481 гривня; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", установлено у 2022 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", установлено з 1 січня 2023 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;

З матеріалів справи встановлено, що суддівську винагороду за період з 01.01.2021 до 27.04.2023 позивачу обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII.

При цьому норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401-VIII).

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні чатсиною 2 статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 №966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон №966-XIV).

Відповідно до ста 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".

Водночас судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

При цьому стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", разом із встановленням на 01.01.2021 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.

Сторонами не заперечувалося, що до 2021 відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (січень 2021 - квітень 2023), а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Суд зазначає, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII.

Водночас Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.

У постанові від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21 Верховний Суд зазначив, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

З огляду на викладене у сукупності, суд вважає, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн.), на 01.01.2022 (2481,00 грн.) та на 01.01.2023 (2684,00 грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. у січні 2021 - квітні 2023, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" була неправомірною.

Відтак, дії відповідачів щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті суддівської винагороди із розрахунку прожиткового мінімум 2270,00 грн. визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" є протиправними.

Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача, Хмельницький апеляційний суд, здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 недорахованої суддівської винагороди (у тому числі одноразової допомоги на оздоровлення при виході у відпуску) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік"; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік"; за період з 01.01.2023 по 27.04.2023 (дата звільнення) із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік", відповідно до вимог статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року із застосуванням регіонального коефіцієнта, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно із частинами третьою та четвертою статті 148 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

В силу частини першої та другої статті 22 Бюджетного Кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Так, Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Пунктами 2 та 4 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно із частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 1 "Положення про Державну судову адміністрацію України", що затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першою, другою та п`ятою статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Тобто, Хмельницький апеляційний суд здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі на 2021, 2022 та 2023 роки.

Хмельницький апеляційний суд у відзиві на позовну заяву зазначив, що як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм законів, якими визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу, оскільки здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі.

Враховуючи надані сторонами пояснення, суд встановив, що Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів, виділила суму коштів у недостатньому розмірі для забезпечення виплати Хмельницьким апеляційним судом суддівської винагороди, обчисленої з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2021 - 2270 грн. на 1 січня 2022 - 2481 грнна 1 січня 2023 - 2684 грн.

Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана з бездіяльністю Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону №1402-VIII).

З урахуванням положень статті 9 КАС України, а також предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що для повного захисту прав позивача та обрання ефективного способу захисту його прав, належить визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Хмельницького апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивача за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн.; за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн.; за період з 01.01.2023 до 27.04.2023 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн., та зобов`язати Державну судову адміністрацію України вчинити такі дії.

З урахуванням статусу Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу, у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі №280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі "щодо розміру суддівської винагороди", яким зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Правомірність обрання судом такого способу захисту порушеного права підтверджена Верховним Судом у постановах від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а, від 27.07.2023 у справі №240/3795/23.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України задовольнити.

Визнати протиправними дії Хмельницького апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди (у тому числі одноразової допомоги на оздоровлення при виході у відпуску) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік"; за період з 01.01.2023 по 27.04.2023 (дата звільнення) із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік".

Зобов`язати Хмельницький апеляційний суд здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 недорахованої суддівської винагороди (у тому числі одноразової допомоги на оздоровлення при виході у відпуску) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік"; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік"; за період з 01.01.2023 по 27.04.2023 (дата звільнення) із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн., визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік", відповідно до вимог статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року із застосуванням регіонального коефіцієнта, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Хмельницького апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивача за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн.; за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн.; за період з 01.01.2023 до 27.04.2023 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Хмельницький апеляційний суд в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 27.04.2023 обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 в розмірі 2270 грн., з 01.01.2022 - 2481,00 грн. а з 01.01 2023 - 2684 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29 січня 2027 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницький апеляційний суд (майдан Незалежності, 1,м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29006 , код ЄДРПОУ - 02894190) Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021 , код ЄДРПОУ - 26255795)

Головуючий суддя В.В. Матущак